Постанова

від 13.01.2014 по справі 801/8659/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/8659/13-а

13.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бєлоглазова Ю.О.

за участю сторін:

представник позивача , Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан"- Панасюк Олег Олександрович, довіреність № 01-02-15/63 від 02.01.14

представник відповідача , Кримської митниці Міндоходів- Ващенко Марк Олегович, довіреність № 05-07/113 від 09.01.14

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 801/8659/13-а за апеляційною скаргою Кримської митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О.) від 21.10.2013

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" (Північна промзона, місто Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим, 96012)

до Кримської митниці Міндоходів (вул. Мальченка, 22, Аерофлотський, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95491)

про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови, спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2013 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Кримський Титан» задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Кримської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 29.07.2013 № 600080000/2013/000008/1.Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.07.2013 № 600080000/2013/00097. Зобов'язано Кримську митницю Міндоходів повернути Приватному акціонерному товариству "Кримський Титан" (ідентифікаційний код юридичної особи 32785994) фінансову гарантію сумою 132706 (сто тридцять дві тисячі сімсот шість) гривень 46 копійок, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Кримської митниці Міндоходів надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено,що Приватне акціонерне товариство "Кримський Титан" (даіл-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Кримської митниці Міндоходів(далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Кримської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 29.07.2013 № 60008000/2013/000008/1; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.07.13 № 60008000/2013/000008/00097; зобов'язання Кримської митниці Міндоходів повернути ПАТ "Кримський ТИТАН" фінансову гарантію в сумі 132 706,46 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем надані усі необхідні документи для визначення митної вартості товару, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, розбіжностей в поданих документах немає, тому митниця необґрунтовано відмовила у митному оформленні (випуску) товарів за задекларованою ціною та збільшила митну вартість імпортованих товарів. Більш того,надані органу доходів і зборів при митному оформленні товарів, що надходили позивачу за умовами контракту від 27.05.2013 № 628-1 та Додаткової угоди від 01.07.2013 № 2, фінансові гарантії у вигляді грошової застави на загальну суму 132 706,46 грн., надання яких передбачено приписами частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, підлягають поверненню ПрАТ "Кримський ТИТАН".

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням відповідача від 28.07.2013 № 60080000/013/008944 зазначено, що митна вартість імпортованих товарі не може бути визначена за ціною договору (контракту) згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи на виконання умов контракту від 27.05.2013 № 628-1, укладеного позивачем з NATURAL RESOURCES & TRADE LTD, LONDON UK, Кіпр, Додаткової угоди від 01.07.2013 № 2, позивачем придбано сірку технічну газову комову і гранульовану виробництва ТОВ "Тенгизшевройл" за ціною 90,00 доларів США за 1 тону, поставка якої здійснена на умовах DAF правил Інкотермс 2000 - до станції пограничного перетину кордону Російська Федерація/Україна. До ціни придбаного товару включено усі фактичні витрати на момент перетинання митного кордону України, про що також вказано у відповідних залізничних накладних від 20.07.2013. Отримавши придбаний за названим контрактом товар, позивач звернувся до митного посту "Красноперекопськ" Кримської митниці Міндоходів для його декларування із митною декларацією від 28.07.2013 № 600080000/2013/008945, визначивши митну вартість товару за першим методом (на підставі ціни контракту); карткою обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 11.04.2013 № 600/2012/0000065; інвойсом від 20.07.2013 № 4; контрактом та додатковою угодою від 01.07.2013 № 2; паспортом якості від 19.07.2013 № 1021914; копією митної декларації країни відправлення від 19.07.2013 № 50505/190713/0008051; інформацією про позитивні результати радіологічного контролю товару - штамп на вантажній відомості про екологічну безпечність вантажу, що підтверджується екологічною декларацією Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.07.2013 № 2719; довідкою про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами від 15.04.2013 № 120.

Відповідно до протоколу обробки електронного документу декларанта № 9064 - вантажної митної декларації від 28.07.2013 № 60008000/2013/008945 для підтвердження числового значення складових митної вартості на підставі пункту 3 статті 53 Митного кодексу України запропоновано позивачу надати додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (контракту); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що на виконання пропозиції відповідача щодо надання додаткових документів позивачем надано: лист компанії NATURAL RESOURCES & TRADE, LTD від 27.07.2013 № 12/2706-13 (про погодження ціни за одну метричну тону сірки на рівні 90,00 доларів США); лист компанії NATURAL RESOURCES & TRADE, LTD від 27.07.2013 № 15/2707-13 (відносно вартості однієї тони сірки комової); лист ПрАТ "Кримський ТИТАН" від 25.07.2013 № 04-02-28/99494 про надання додаткових документів; лист компанії NATURAL RESOURCES & TRADE, LTD від 25.07.2013 № 17/2507-13 (відносно відмови в наданні запитуваних документів).

Водночас, рішенням Кримської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 29.07.2013 № 600080000/2013/000008/1 скореговано митну вартість товарів за вантажною митною декларацією від 28.07.2013 № 600080000/2013/008945.

Обставинами прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та джерелом інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості стало те, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено невідповідність числового значення заявленої митної вартості у порівнянні з митною вартістю ідентичного товару, що надійшов на однакових комерційних умовах поставки від одного й того ж виробника, а також документально не підтверджені складові митної вартості (вартість сировини, транспортні витрати). На письмову вимогу митного органу згідно з пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (контракту); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом не надано додаткові документи в повному обсязі, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається.; витрати на транспортування; підтвердження числового значення різниці заявленої митної вартості та митної вартості товару, оформленого за МД від 28.07.2013 № 60080000/2013/008944, тому митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту), згідно з пунктом 2 статті 58 Митного кодексу України.

У зв'язку з викладеним митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту), згідно з пунктом 1 статті 58 Митного кодексу України. За результатами проведеної консультації митну вартість визначено за методом 2а) згідно зі статтею 59 Митного кодексу України на підставі цінової інформації наявної в Кримській митниці Міндоходів із врахуванням митної декларації від 28.07.2013 № 60080000/2013/008944 (зворотній бік).

Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 600080000/2013/00097 у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено з причин: відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України. Винесено рішення про коригування митної вартості товару № 600080000/2103/000008/1 від 29.07.2013 згідно статті 55 Митного кодексу України.

Враховуючи необхідність безперервного забезпечення виробництва сіркою, ПрАТ "Кримський ТИТАН" виконано вимоги Кримської митниці Міндоходів та 29.07.2013 подано нову митну декларацію № 600080000/2013/008978, в якій митну вартість визначено з урахуванням рішення про коригування митної вартості від 29.07.2013 № 600080000/2013/000008/1.

З метою забезпечення отримання дозволу на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, ПрАТ "Кримський ТИТАН", відповідно до ст.ст. 55, 309, 313 Митного кодексу України, надано фінансову гарантію у вигляді грошової застави в розмірі 18 826,83 грн. з відстроченням платежів до 27.10.2013, що підтверджується відомостями, зазначеними у графах 47, 48, В "Подробиці розрахунків" митної декларації від 29.07.2013 № 600080000/2013/008978.

У подальшому при митному оформленні товару, який надходив позивачу за додатковою угодою від 01.07.2013 № 2 до Контракту, позивачем надано до відповідача митні декларації, в яких визначено митну вартість товарів з урахуванням вимог рішення про коригування митної вартості від 29.07.2013 № 600080000/2013/000008/1

Загальна сума фінансової гарантії у вигляді грошової застави, що надана позивачем при митному оформленні товару за вищезазначеними деклараціями, складає 132 706,46 грн.

Для випуску товару у вільний обіг позивачем подано до Кримської Митниці Міндоходів нову митну декларацію (від 29.07.2013 № 600080000/2013/008978) з урахуванням вимог рішення про коригування митної вартості від 29.07.2013 № 600080000/2013/000008/1.

На підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України сплачені митні платежі згідно митної вартості, визначеної декларантом, та надано фінансову гарантію на різницю між сумою митних платежів, визначеною декларантом і сумою платежів, обчисленою митним органом на підставі вищезазначеного рішення у розмірі 689 316,35 грн., відповідно до митних декларацій.

Згідно частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості( частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що органом доходів і зборів у декларанта запитано: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів тертім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (контракту); 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.При цьому в рішенні органом доходів і зборів вказано, що його підставами стали обставини того що декларантом не надано додаткові документи в повному обсязі, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) витрати на транспортування; 3) підтвердження числового значення різниці заявленої митної вартості та митної вартості товару, оформленого за МД від 28.07.2013 № 60080000/2013/008944, тому митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту), згідно з пунктом 2 статті 58 Митного кодексу України.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що частина третя статті 53 Митного кодексу України передбачає надання документів у разі їх наявності. Тобто, вказана норма визначає право декларанта, а не обов'язок надання додаткових документів - у разі їх наявності. Втім, надаючи документи на запит органу доходів і зборів, декларант надав обґрунтовані письмові пояснення, підтвердивши їх відповідними доказами щодо відсутності решти документів.

Згідно частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Слід зазначити, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК України.

Отже, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Судова колегія відмічає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. При цьому, норми Митного кодексу України не передбачають визначення митної вартості на підставі рішення органу доходів і зборів.

Органом доходів і зборів при невизнанні митної вартості, заявленої декларантом, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого методом, не обґрунтовано, без посилання на документи, надані декларантом та причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що за наявності усіх необхідних документів, надання яких передбачено приписами статті 52 Митного кодексу України, орган доходів і зборів, без достатніх на то правових підстав запитав додаткові документи, надання яких стало підставою спірного рішення. Проте в спірному рішенні не вказано, щодо чого мав сумнів орган доходів та зборів та що саме мали підтвердити запитані документи. При цьому, в рішенні про корегування митної вартості органом доходів і зборів застосовано посилання на цінову інформацію, наявну у відповідача із врахуванням митної декларації від 28.07.2013 № 60080000/2013/008944 при подачі нової.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що застосування цінової інформації, наявної у відповідача із врахуванням митної декларації від 28.07.2013 № 60080000/2013/008944, є безпідставним та протиправним, оскільки правильність визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України за митною декларацією від 28.07.2013 № 60080000/2013/008944 є спірною, її корегування здійснено органом доходів і зборів на підставі рішення про коригування митної вартості від 15.07.2013 № 600080002013/000005/1, які є предметом спору в адміністративній справі № 801/7830/13-а, що розглядається Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим, про що було відомо відповідачу.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що відповідачем при корегуванні митної вартості товарів за декларацією від 28.07.2013 № 600080000/2013/008945, рішенням від 29.07.2013 № 600080000/2013/000008/1, застосовано недостовірні (спірні) дані щодо митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту за митною декларацією від 28.07.2013 № 60080000/2013/008944, як за ціною договору щодо ідентичних товарів (другорядний метод визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту), ідентичність ціни договору придбання товарів яких є невизначеною остаточно та є предметом судового спору (адміністративна справа № 801/7830/13-а).

Зокрема, в даному випадку органом доходів та зборів митну вартість товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, визначено не за ціною договору щодо ідентичних товарів (про що вказано в підпункті а пункту 2 частини першої статті 57 Митного кодексу України), а за власним рішенням (28.07.2013 № 60080000/2013/008944 скорегованого рішенням від 15.07.2013 № 600080002013/000005/1), що не передбачено приписами Митного кодексу України та не є методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту.

Інших належних та допустимих доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації щодо правильності визначення позивачем митної вартості товарів відповідач не надав.

Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що митний орган не надав переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих декларантом відомостей про вартість товару, а отже, заявлена позивачем митна вартість базувалась на документально підтверджених відомостях та піддавалась обчисленню.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач надав відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з приписами частини четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що Митний кодекс України не передбачає такої підстави коригування митної вартості, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, ідентичність ціни яких є спірною (остаточно не визначеною), тобто за власним рішенням органу доходів і зборів.

Судова колегія звертає увагу на те, що судом не встановлено невірного проведення позивачем розрахунку митної вартості, неподання позивачем необхідних документів чи відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, відсутності документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (різниці), тому винесення відповідачем 29.07.2013 рішення про коригування митної вартості неправомірним.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Отже, заявлена позивачем митна вартість товарів, яка базувалась на документально підтверджених відомостях та піддавалась обчисленню, виключає можливість застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що відповідач безпідставно зазначив в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 600080000/2013/00097 та в рішенні про коригування митної вартості товарів від 28.07.2013 600080000/2013/000008/1, що декларантом не подано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частини третьої статті 53 Митного Кодексу України. Не знайшли свого підтвердження доводи щодо відсутності у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що видана у відповідності до частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України картка відмови, як наслідок прийняття посадовою особою органу доходів і зборів відмови у прийнятті митної декларації, за спірних підстав, які не підлягають застосуванню у цьому випадку, що стало підґрунтям для коригування митної вартості товарів, є такою, що підлягає скасуванню, як така, що прийнята протиправно.

В ході розгляду справи орган доходів і зборів не надав переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих декларантом відомостей про вартість товару, втім як позивачем доведено те, що заявлена ним митна вартість товарів базувалась на документально підтверджених відомостях та піддавалась обчисленню.

З урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин, надані органу доходів і зборів при митному оформленні товарів, що надходили позивачу за умовами контракту від 27.05.2013 № 628-1 та Додаткової угоди від 01.07.2013 № 2, фінансові гарантії у вигляді грошової застави на загальну суму 132 706,46 грн., надання яких передбачено приписами частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, підлягають поверненню позивачу.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та

У порушенні вимог частини першої статті заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального права.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат у відповідності із положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом першої інстанції помилково зазначено про стягнення судових витрат шляхом їх безспірного списання з рахунку відповідача, у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильно по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норми процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись частиною першою статті 195, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кримської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2013 у справі № 801/8659/13-а змінити.

Викласти пункт 5 резолютивної частини у наступній редакції:

"5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" (ідентифікаційний код юридичної особи 32785994; адреса місцезнаходження: Північна промзона, місто Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим, 96012) судовий збір у розмірі 2 215,12 грн."

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2013 у справі № 801/8659/13-а залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 січня 2014 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко