Постанова

від 12.05.2009 по справі 11/423

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/423

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 травня 2009 р.                                                                                    № 11/423  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.Б. Дроботової- головуючогоН.О. Волковицької Л.І. Рогач

за участю представників:

позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)

відповідача

відповідача

прокурорне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)Громадський С.О., посв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання  Заступника прокурора Львівської області

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 29.01.2008 року

у справі№ 11/423 Господарського суду Львівської області

за позовомДочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Служби автомобільних доріг у Львівській області;Акціонерного товариства закритого типу Авіакомпанії "ВІТАІР"

пророзірвання договору та стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до господарського суду з позовом про розірвання договору від 13.08.2004р. № 129/08 по забезпеченню при виконані аерофотознімальних робіт, укладеного позивачем з відповідачем - Акціонерним товариством закритого типу Авіакомпанія "ВІТАІР".

Позивач посилався на невиконання відповідачем договірних зобов'язань, внаслідок чого не одержано результати робіт вартістю 15400000грн., на наслідки невиконання договірних зобов'язань за приписами статей 526, 530, 651, 846 Цивільного кодексу України.

Також позивач зазначив, що договір від 13.08.2004р. ним було укладено на підставі листа від 13.08.2004р. № 1/93-3-1915 Служби автомобільних доріг у Львівській області, яка входить в систему Державної служби автомобільних доріг України; відповідно до статті 9 Закону України "Про транспорт", статті 9 Закону України "Про дорожній рух", статті 10 Закону України "Про автомобільні дороги України" дана служба здійснює управління дорогами, що перебувають у державній власності.

27.12.2007р. (а.с.20-21) позивач звернувся з заявою про уточнення позовних вимог, в якій додатково до первісного позову просив стягнути з авіакомпанії 15400000грн. завданих збитків на підставі частини 5 статті 653 Цивільного кодексу України.

Відповідачі не виклали власної позиції по суті поданого позову.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.01.2008р. (суддя Сало І.А.) позов задоволено; розірвано договір № 129/08 по забезпеченню при виконані аерофотознімальних робіт від 13.08.2004р., укладений між Дочірнім підприємством "Львівський облавтодор" та Акціонерним товариством закритого типу Авіакомпанія "ВІТАІР"; з відповідача стягнуто на користь позивача 15400000грн. завданих збитків та 203грн. судових витрат; в дохід державного бюджету України 25500грн.

Судове рішення вмотивовано статтями 16, 509, 526, 530, 651, 653, 846, 852 Цивільного кодексу України, встановленими обставинами справи щодо порушення відповідачем умов договору, внаслідок чого позивач зазнав істотної шкоди, яка полягає в неодержанні результатів робіт вартістю 1540000грн., та значною мірою  позбавився того, на що розраховував при укладенні цього договору.

Апеляційний перегляд даної справи не здійснювався.

До Вищого господарського суду України звернувся заступник прокурора Львівської області з касаційним поданням, в якому просить рішення у даній справі скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Касаційне подання вмотивовано невірним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: в порушення вимог статей 34, 35та 84 Господарського процесуального кодексу України судом безпідставно звільнено від доказування позивача та без підтвердження належними доказами встановлено факти, на які не покликався позивач у позовних вимогах (щодо обізнаності посадових осіб позивача, зокрема, Тарасовича Ю.М., про наміри контрагента за договором, щодо підстав прийняття рішення про підписання та проведення передоплати за вказаним договором).

У додаткових поясненнях до касаційного подання зазначено також про недослідженість судом обставин щодо відповідності спірного договору вимогам чинного законодавства.

У касаційному поданні прокурор вказав, що про дане рішення йому стало відомо під час розгляду судом кримінальної справи за обвинуваченням директора ДП "Львівський облавтодор" Тарасовича Ю.М. у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статтею 364, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України.

Сторони не надали відзив на касаційне подання, не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Строк розгляду касаційної скарги продовжувався за частиною 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення прокурора, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Підставою для скасування судового рішення господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які стосуються предмету розглянутого спору; з матеріалів справи вбачається, що спір стосувався наявності чи відсутності підстав для дострокового розірвання договору.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За частиною 5 статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією зі сторін, друга сторона  може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору суду належить встановити істотні обставини справи щодо ступеню додержання сторонами порядку та строків виконання договірних зобов'язань, істотності порушення договору, змісту та розміру заподіяних збитків.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Дочірнім підприємством "Львівський облавтодор" (Замовник) та Акціонерним товариством закритого типу Авіакомпанія "ВІТАІР" (Виконавець) було укладено договір № 129/08 по забезпеченню при виконані аерофотознімальних робіт від 13.08.2004р., згідно з яким Замовник замовляє, а виконавець організує, здійснює і контролює весь комплекс заходів по виконанню аерофотознімальних робітна території Львівської області зі складним рельєфом.

За умовами договору термін його виконання виконавцем з моменту підписання договору до 31.12.2004р.; виконавець зобов'язується скласти графіки виконання аерофотознімальних робіт, організувати якісне виконання аерофотознімальних польотів, розробити технічну документацію картографічного дослідження аерофотознімального матеріалу, проконтролювати виконання просторових цифрових карт з використанням космічної системи GPS.  

Судом також встановлено, що вартість замовлених робіт за договором становила 15400000грн., яка повинна бути сплаченою шляхом 100% передоплати; вказану суму було перераховано відповідача платіжними дорученнями № 783 та № 1182 від 18.08.2004р.

Натомість відповідач у встановлений строк роботи не виконав; сплачені в порядку передоплати кошти всупереч направленій йому претензії від 22.02.2005р. № 06-03/201 не повернув.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд встановив, що відповідач допустив порушення умов договору, яке є істотним, оскільки внаслідок допущеного порушення позивач не отримав те, на що розраховував при укладенні договору; відтак встановлені судом обставини є підставою для розірвання договору та відшкодування заподіяних збитків відповідно до статей 526, 530, 651, 653, 837, 846 Цивільного кодексу України.

Таким чином, судом на підстав належних та допустимих доказів встановлено обставини, що є істотними для вирішення даного спору, та правильно застосовано норми законодавства, що регулює спірні правовідносини; касаційне подання не містить будь яких доводів у спростування висновків суду в цій частині.

Доводи касаційного подання в частині відсутності в судовому рішенні висновків суду щодо відповідності договору вимогам законодавства не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки правилами статті 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію дійсності правочину: він є правомірним, якщо інше не встановлено законом або судом; касаційне подання не містить доводів про нікчемність спірного правочину відповідно до закону.

При цьому господарський суд розглядає позов, керуючись правилами Господарського процесуального кодексу України, що не надають йому права вийти за межі позовних вимог, за винятком передбачених законодавством випадків.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України приймаючи рішення, господарський суд може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, а також вийти за межі позовних вимог, у разі, коли це необхідно для захисту прав та законних інтересів позивачів або третіх осіб зі самостійними вимогами на предмет спору та про це є клопотання заінтересованої сторони.

У даному випадку спірний договір безпосередньо є предметом спору, а не пов'язаний з ним, що унеможливлює застосування частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України; з матеріалів справи не вбачається наявність клопотання заінтересованої сторони про вихід за межі позовних вимог.

Тому доводи, викладені у доповненні до касаційного подання, суперечать нормам Господарського процесуального кодексу України щодо повноважень господарського суду при вирішенні спору.

Доводи касаційного подання не спростовують достовірно встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів обставини справи, а відтак і правомірне застосування судом вище вказаних норм чинного законодавства; вони не можуть бути підставою для скасування даного судового рішення, але можуть бути підставами самостійного позову про недійсність договору.

Водночас як вбачається з касаційного подання, воно подано у зв'язку з наявністю у судовому рішенні висновків місцевого господарського суду з питань, пов'язаних з волевиявленням осіб, що підписували та виконували договір зі сторони позивача, та відповідністю укладеного сторонами правочину вимогам чинного законодавства, тобто, його дійсністю.

При цьому прокурор посилається на розгляд Франківським районним судом кримінальної справи за обвинуваченням директора Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Тарасовича Ю.М. у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 364 та частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України.

Судова колегія вважає помилковими доводи касаційного подання щодо визначення викладених у судовому рішенні висновків господарського суду про ступінь обов'язковості вказівок посадових осіб ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" для посадових осіб позивача, підстав укладення спірного договору тощо, як встановлених судом фактів; викладені у поданні витяги з судового рішення є правовими висновками господарського суду, а не встановленими фактами в розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України, що мали б преюдиціальне значення.

Водночас зі змісту судового рішення вбачається, що, всупереч вимогам статей 33, 34, 84 Господарського процесуального кодексу України, у ньому викладені правові висновки суду щодо дій посадових осіб позивача, які не ґрунтуються на встановлених обставинах справи, не підтверджені належними та допустимими доказами, а також не стосуються предмету спору та виходять за межі кола обставин, які підлягали дослідженню та встановленню в межах даного  спору.

Так, приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що АТЗТ "Авіакомпанія "ВІТАІР" умисно ввів в оману ДП "Львівський облавтодор" ВАТ Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" щодо факту повного та належного виконання робіт за договором, а посадові особи  ДП "Львівський облавтодор" ВАТ Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", зокрема директор Тарасович Ю.М., не знали і не могли  знати про намір АТЗТ "Авіакомпанія "ВІТАІР" не виконувати свої договірні зобов'язання.

Господарський суд першої інстанції безпідставно дав оцінку діям директора ДП "Львівський облавтодор" ВАТ Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" при укладанні договору на проведення аерофотознімальних робіт та визначив, що він зобов'язаний виконувати вказівки безпосереднього керівництва ВАТ Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", з огляду на пункт 1 наказу №276 ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України "Про розподіл функціональних повноважень".

Обґрунтування судового рішення доводами, які стосуються відсутності умислу посадових осіб позивача, підстав укладення спірного договору, обізнаності посадових осіб позивача з намірами відповідача за даним позовом, є помилковим та суперечить вказаним вище нормам Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки помилкове посилання господарського суду на обставини, які не встановлені належним чином та не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, не спричинило прийняття неправильного судового рішення, вказане судове рішення може бути залишено без змін з врахуванням мотивації, викладеної в даній постанові.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2008р. у справі № 11/423 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий                                                                                 Т. Дроботова

Судді:                                                                                            Н. Волковицька

                                                                                                       Л. Рогач