Ухвала

від 07.10.2015 по справі 11/423

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.10.2015 р. Справа№ 11/423

Суддя господарського суду Львівської області В.М. Пазичев, розглянувши матеріали скарги на дії органу Державної виконавчої служби Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 10.08.2015 року за вх. № 3502/15 у справі № 11/423

за позовом (скаржник): Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (м. Львів)

до відповідача 1: Служби автомобільних доріг у Львівській області (м. Львів)

відповідача 2 (боржника): Акціонерного товариства закритого типу Авіакомпанія «Вітаір» (м. Київ)

суб'єкт оскарження: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (м. Київ)

про: розірвання договору

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача (скаржника): Не з'явився.

від відповідача 1: Гуцій В.З. - довіреність № 1 від 11.06.2015 року.

від відповідача 2 (боржника):Не з'явився.

від суб'єкта оскарження: Маркіна Л.Г. - довіреність № 20-22/117 від 27.04.2015 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано скаргу Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 10.08.2015 року за вх. № 3502/15 на дії органу державної виконавчої служби, у справі за позовом Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (м. Львів) до відповідача 1 - Служби автомобільних доріг у Львівській області (м. Львів), відповідача 2 - Акціонерного товариства закритого типу Авіакомпанія «Вітаір» (м. Київ) про розірвання договору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.08.2015 року порушено провадження по справі і скаргу на дії державного виконавця прийнято до розгляду на 18.08.2015 року. Ухвалою суду від 18.08.2015 року розгляд заяви відкладено до 27.08.2015 року, в зв'язку з відсутністю представників відповідача 1, відповідача 2 та ДВС. Ухвалою суду від 27.08.2015 року розгляд заяви відкладено до 22.09.2015 року, в зв'язку з відсутністю представників відповідача 1, відповідача 2 та суб'єкта оскарження. Ухвалою суду від 22.09.2015 року розгляд заяви відкладено до 07.10.2015 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін.

Позивач (скаржник) вимог ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 12.08.2015 року, про відкладення від 18.08.2015 року, від 27.08.2015 року, від 22.09.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Список № 1120 згрупованих внутрішніх поштових відправлень за 24.09.2015 року, а явка позивача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

05.10.2015 року за вх. № 42396/15 позивач (скаржник) подав клопотання про залишення заяви без розгляду, яке було підтримано відповідачем 1 та суб'єктом оскарження.

Відповідач 1 вимог ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 12.08.2015 року, про відкладення від 18.08.2015 року, від 27.08.2015 року, від 22.09.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідач 2 (боржник) вимог ухвали суду про прийняття до розгляду скарги від 12.08.2015 року, про відкладення від 18.08.2015 року, від 27.08.2015 року, від 22.09.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, про що свідчить Список № 1120 згрупованих внутрішніх поштових відправлень за 24.09.2015 року, а явка відповідача 2 була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

Суб'єкт оскарження вимог ухвал суду про прийняття до розгляду скарги від 12.08.2015 року, про відкладення від 18.08.2015 року, від 27.08.2015 року, від 22.09.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

21.08.2015 року за вх. № 35226/15 суб'єкт оскарження направив постанову про закінчення виконавчого провадження та наказ Господарського суду Львівської області № 11/423 від 18.02.2008 року.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути скаргу, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представників відповідача 1, відповідача 2 та ДВС.

Ухвалу виготовлено, підписано та оголошено 07.10.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позиція кожної з сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що 31.07.2015 р. на адресу Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (надалі - ДП «Львівський облавтодор») надійшла постанова Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 25.06.2015 р. про закінчення виконавчого провадження щодо стягнення з Акціонерного товариства закритого типу Авіакомпанії «Вітаір» на користь ДП «Львівський облавтодор» 15 400 000,00 грн. завданих збитків, 85,00 грн. витрат по оплаті держмита та 118,00 грн. витрат по оплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Скаржник зазначає, що заступник начальника Відділу примусового виконання рішень (надалі - ВПВР) Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Селезньов М.О., підставою для закінчення вищевказаного виконавчого провадження вважає те, що, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Боржника припинено як юридичну особу, а також зазначає, що, в силу вимог п. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню, у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження.

ДП «Львівський облавтодор» вважає постанову ВПВР Департаменту державної виконавчої служби України від 25.06.2015 р. про закінчення виконавчого провадження незаконною, оскільки, відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал постанов господарських судів подаються до господарського суду протягом 10-и днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скаржник зазначає, що враховуючи той факт, що ДП «Львівський облавтодор» отримав вищевказану Постанову про закінчення виконавчого провадження 31.07.2015 р., про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції ДП «Львівський облавтодор» № 819, то Стягувачем дотримано строки оскарження.

За твердженням заявника, посилання Заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Селезньова М.О., на те, що Боржник припинений як юридична особа, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як на підставу закінчення вищезазначеного виконавчого провадження, є неправомірним.

Заявник зазначає, що згідно з п. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва. Згідно з ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заявник зазначає, що, як вбачається із згаданої Постанови про закінчення виконавчого провадження, заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Селезньовим М.О., не вжито жодних дій для встановлення правонаступника Акціонерного товариства закритого типу Авіакомпанії «Вітаір», чи його відсутності, відповідно до п. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, підстава для закінчення виконавчого провадження не відповідає дійсності. Відповідно, вищезазначена постанова від 25.06.2015 р. про закінчення виконавчого провадження, на думку заявника, не мала під собою правової основи, а тому не була винесена відповідно до Закону.

Також заявник зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», копія постанови про закінчення виконавчого провадження у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Як вбачається з відмітки поштового штемпеля на конверті, відправлена вищезазначена постанова з Відділення поштового зв'язку у м. Києві лише 28.07.2015 р., хоча винесена постанова була 25.06.2015 р. Отже, на думку заявника, заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України порушено вимоги ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

05.10.2015 року за вх. № 42396/15 позивач (скаржник) подав клопотання про залишення заяви без розгляду, яке було підтримано відповідачем 1 та суб'єктом оскарження.

На момент розгляду скарги відповідач 1 явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, відзив на скаргу подав, клопотання про залишення заяви без розгляду підтримав.

На момент розгляду скарги відповідач 2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзив на скаргу не подав.

На момент розгляду скарги суб'єкт оскарження явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, відзив на скаргу подав, клопотання про залишення заяви без розгляду підтримав.

При прийнятті ухвали суд виходив з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення)

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», у разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон), рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскарженні в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскарженні до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.ст. 115, 116 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Судом встановлено, що 31.07.2015 р. на адресу Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (надалі - ДП «Львівський облавтодор») надійшла постанова Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 25.06.2015 р. про закінчення виконавчого щодо стягнення з Акціонерного товариства закритого типу Авіакомпанії «Вітаір» на користь ДП «Львівський облавтодор» 15 400 000,00 грн. завданих збитків, 85,00 грн. витрат по оплаті держмита та 118,00 грн. витрат по оплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заступник начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Селезньов М.О., підставою для закінчення вищевказаного виконавчого провадження вважає те, що, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Боржника припинено як юридичну особу, а також зазначає, що, в силу вимог п. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з п. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Отже, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Акціонерне товариство закритого типу Авіакомпанія «Вітаір» припинено як юридичну особу, а тому, в силу вимог п. 3 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження.

05.10.2015 року за вх. № 42396/15 позивач (скаржник) подав клопотання про залишення заяви без розгляду, яке було підтримано присутніми в судовому засіданні представниками відповідача 1 та суб'єкта оскарження.

Згідно ч. 1 ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

3) виключено

4) позивач не звертався до установи банку за одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства мала бути одержана через банк;

5) позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору;

6) громадянин відмовився від позову, який було подано у його інтересах прокурором.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку щодо необхідності задоволення заяви скаржника 05.10.2015 року за вх. № 42396/15, зокрема, залишити без розгляду скаргу Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 10.08.2015 року за вх. № 3502/15 на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 11/423.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому, виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 81, 86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Вимоги, що викладені в скарзі Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» від 10.08.2015 року за вх. № 3502/15 у справі № 11/423 на дії органу державної виконавчої служби - залишити без розгляду.

Суддя Пазичев В.М.