Рішення

від 20.12.2013 по справі 2-317/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Головуючий суду 1 інстанції - Женеску Е.В.

Доповідач - Маляренко І.Б.

Справа № 2-317/13

Провадження № 22ц/782/4698/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого: Маляренко І.Б,.

Суддів:Яреська А.В., Борисова Є. А.,

За участю секретаря: Івасенка І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційними скаргами Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Луганській області та третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог, - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 08 жовтня 2013 року за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області до ОСОБА_22, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог, - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання прав власності,

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Луганській області до ОСОБА_22 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності.

В апеляційних скаргах Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Луганській області та третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог, - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 ставиться питання про скасування рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 08 жовтня 2013 року як такого, що не відповідає вимогам матеріального і цивільного процесуального права, і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Луганській області.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає скарги такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і

обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен

вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно

з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і

заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Так, із матеріалів справи, зокрема, судових рішень, вбачається наступне.

23.12. 1993 року між Регіональним Відділенням Фонду державного майна України по

Луганській області як продавцем та Організацією орендарів орендного підприємства

«Луганськміськбуд» як покупцем було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу державного майна , згідно з яким Організація орендарів орендного підприємства

«Луганськміськбуд» купила державне майно орендного підприємства «Луганськміськбуд» згідно з планом приватизації ОП «Луганськміськбуд», затвердженим наказом Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Луганській області № 794 від 26.11.1993 року.

В розділі 2.1 Плану приватизації цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Луганськміськбуд» дана характеристика об'єктів соціального призначення, перелік цих об'єктів

наведено у табл.. №7, і до них включено і гуртожиток, розташований за адресою: м. Луганськ,

2-ий Цимлянський тупик, № 3.

8.02.1994 року складено акт передачі державного майна, в тому числі і гуртожитків, між Регіональним Відділенням Фонду державного майна України по Луганській області як продавцем та Організацією орендарів орендного підприємства «Луганськміськбуд», 28.02.1994 року останній - видано Свідоцтво про власність № 4909.

Господарський суд Луганської області в рішенні від 06.02.2008 року встановив, що

приватизацію цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Луганськміськбуд» було

здійснено з порушенням п.2 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.ст.

4,5,6 ЖК України, внаслідок чого визнав частково недійсним договір купівлі-продажу від

23.12.1993 року між Регіональним Відділенням Фонду державного майна України по Луганській області як продавцем та Організацією орендарів орендного підприємства «Луганськміськбуд» в

частині продажу гуртожитків, в тому числі і гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язав Акціонерне товариство закритого типу «Луганськміськбуд»

повернути Регіональному Відділенню Фонду державного майна України по Луганській області

державне майно, зокрема, і гуртожитки, розташовані за адресами: АДРЕСА_1.

Із рішення господарського суду також вбачається, що під час розгляду зазначеної справи за позовом прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Луганській області про визнання частково недійсним договору

купівлі-продажу, господарським судом розглядалася справа за позовом ТОВ «Житлово-

експлуатаційне управління» до Виконавчого комітету Луганської міської ради та АТЗТ

«Луганськміськбуд» про визнання права власності на об'єкт нерухомості - гуртожиток,

розташований за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язання

Виконавчого комітету Луганської міської ради видати свідоцтво про право власності на даний

об'єкт.

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.10.2007 року у задоволенні позову ТОВ «Житлово- експлуатаційне управління» було відмовлено.

22.10.2007 року рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації «Юридична

група «Верітас» за позовом ОСОБА_22 до ТОВ «Житлово- експлуатаційне управління» про

визнання права власності на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що складається з гуртожитку загальною площею 808.5 кв. м. та за зустрічним позовом

ТОВ «Житлово- експлуатаційне управління» до ОСОБА_22 про визнання права власності на

майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з

гуртожитку загальною площею 808.5 кв.м., задоволено зустрічний позов ТОВ «Житлово-

експлуатаційне управління» і визнано за ним право власності на майно, розташоване за адресою:

АДРЕСА_1, що складається з гуртожитку загальною площею 808.5 кв. м.

26.10.2007 року Ленінським районним судом м. Луганська видано відповідний

виконавчий лист.

07.11.2007р. був укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким ТОВ

«Житлово-експлуатаційне управління» продало, а ОСОБА_23 купила гуртожиток,

розташований за адресою: АДРЕСА_1. Договір був укладений у

письмовій формі.

15.11.2007 року ОСОБА_23 за нотаріально посвідченим договором купівлі-

продажу продала гуртожиток ОСОБА_24, яка зареєструвала право власності на нього в

БТІ.

28.12.2007 року ОСОБА_24 продала спірний гуртожиток за нотаріально

посвідченим договором купівлі- продажу ОСОБА_22

Всі зазначені дії та угоди було здійснено, як уже зазначалося, в період, коли

господарським судом розглядалася справа за позовом прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Луганській області про

визнання частково недійсним договору купівлі-продажу державного майна.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10 січня 2008 року

реєстратору було заборонено проводити будь-які дії по реєстрації прав власності на

спірний гуртожиток, внаслідок чого ОСОБА_22 не зміг зареєструвати право власності на

гуртожиток на своє ім'я.

На виконання рішення господарського суду Луганської області від 06.02.2008 року, яким було зобов'язано Акціонерне товариство закритого типу «Луганськміськбуд» повернути

Регіональному Відділенню Фонду державного майна України по Луганській області гуртожиток,

розташований за адресою: АДРЕСА_1, Регіональним Відділенням

Фонду державного майна України по Луганській області було видано розпорядження № 45 від

05.08.2009 року щодо передачі державного майна у комунальну власність, а 29.07.2009 року

спірний гуртожиток було повернуто до державної власності згідно з відповідним Актом

прийому-передачі.

Рішенням Луганської міської ради від 30.11.2007 року № 26/7 «Про надання згоди на передачу об'єктів житлового фонду у комунальну власність територіальної громади» м. Луганська» було надано згоду на передачу з державної у комунальну власність

територіальної громади м. Луганська ряду об'єктів житлового фонду, в тому числі і

спірного гуртожитку.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 17.12.2010 року було

підтверджено правомірність перебування гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у державній власності, правомірність передачі ряду

об'єктів житлового фонду, в тому числі і даного гуртожитку, у комунальну власність

територіальної громади м. Луганська, визнано протиправною бездіяльність Луганської

міської ради щодо прийняття зазначених об'єктів житлового фонду у комунальну

власність територіальної громади м. Луганська, зобов'язано Луганську міську раду

вчинити відповідні дії щодо прийняття об'єктів житлового фонду до комунальної

власності та підписати акт прийому-передачі гуртожитків, в тому числі і спірного

гуртожитку.

Як уже зазначалося вище, ТОВ «Житлово-експлуатаційне управління» зверталося із

позовом до виконкому Луганської міської ради про визнання права власності на об'єкт

нерухомості - гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1,

та зобов'язання Виконавчого комітету Луганської міської ради видати свідоцтво про право

власності на даний об'єкт, при цьому посилалося на акт передачі основних засобів у власність Товариства станом на 01.04.1998 року, що містить спірний об'єкт нерухомості, та підписаний

керівниками АТЗТ «Луганськміськбуд» і ТОВ «Житлово- експлуатаційне управління»

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.10.2007 року у задоволенні

позовних вимог ТОВ «Житлово- експлуатаційне управління» було відмовлено, при цьому суд

зазначив, що вищезазначений акт передачі основних засобів не може бути належним

правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності ТОВ «Житлово-

експлуатаційне управління» на спірний об'єкт нерухомого майна, а саме, на спірний гуртожиток.

Цим рішенням господарського суду у задоволенні позову ТОВ «Житлово- експлуатаційне управління» було відмовлено.

Проте уже 22.10.2007 року постійно діючий третейський суду при асоціації «Юридична

група «Верітас» розглянув позов ОСОБА_22 (відповідача по даній цивільній справі) до ТОВ

«Житлово- експлуатаційне управління» (щодо якого рішенням господарського суду від 10.10.2007

року було встановлено, що воно не є власником спірного гуртожитку) про визнання права

власності на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що

складається з гуртожитку загальною площею 808.5 кв. м., та зустрічний позов ТОВ «Житлово-

експлуатаційне управління» до ОСОБА_22 ( який не був і не міг бути власником спірного

гуртожитку) про визнання права власності на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з гуртожитку загальною площею 808.5 кв.м., і ухвалив рішення, яким визнав за ТОВ «Житлово- експлуатаційне управління» право власності на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що складається з гуртожитку загальною площею 808.5 кв. м.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 27.10.2009 року рішення постійно

діючого третейського суду при асоціації «Юридична група «Верітас» від 22.10.2007 року було

скасоване як ухвалене з порушенням вимог діючого законодавства.

Таким чином, із вищенаведеного вбачається, що дії ОСОБА_22 ще з початку звернення до третейського суду свідчать про його намагання заволодіти спірним гуртожитком, оскільки він не міг не знати про незаконність вимог до нього ТОВ «Житлово- експлуатаційне управління», а отже і про незаконність всіх подальших угод купівлі-продажу, в тому числі і укладеної ним.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, крім іншого, послався на те, що спірний гуртожиток, який є предметом спору, неодноразово виступав предметом договорів

купівлі-продажу, всі договори купівлі-продажу є дійсними, жоден з них не визнаний рішенням

суду недійсним.

Дійсно, як уже зазначалося вище, 07.11.2007р. був укладений договір купівлі-продажу,

згідно з яким ТОВ «Житлово-експлуатаційне управління» продало, а ОСОБА_23 купила

гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Договір був

укладений у письмовій формі; 15.11.2007 року ОСОБА_23 за нотаріально посвідченим

договором купівлі-продажу продала гуртожиток ОСОБА_24; 28.12.2007 року ОСОБА_24

продала спірний гуртожиток за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_22.

Проте суд не взяв до уваги того, що в даному випадку має місце конкуренція

підстав виникнення права власності, яка вирішується на підставі ст. 392 ЦК

України, згідно з якою власник майна може пред'явити позов про визнання його права

власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою…

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у

задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Луганській області до ОСОБА_22 про визнання права власності на гуртожиток,

розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 09 серпня 2011 року

встановлено, що особою, у володінні якої знаходиться спірне майно, є ОСОБА_22, а не особа,

зареєстрована як власник цього майна, тобто ОСОБА_24

У задоволенні позову до ОСОБА_24 чинним і на даний час рішенням Ленінського

районного суду м. Луганська було відмовлено саме із зазначених вище підстав.

Ст. 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно

від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Тобто, в даній статті річ іде про право власника на віндикаційний позов.

Аналіз вищенаведених підстав вибуття спірного гуртожитку з державної власності,

в тому числі і договорів його купівлі-продажу, свідчить про те, що гуртожиток вибув із

власності держави незаконно шляхом його продажу особою, яка не мала права його

відчужувати, і на даний час знаходиться у фактичному володінні особи, яка до того ж не

зареєструвала за собою право власності на нього у встановленому законом порядку.

Сторонами у віндикаційному позові виступають власник речі, який не лише

позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею

не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і

недобросовісний). Під незаконним володінням слід розуміти всяке фактичне володіння

річчю, якщо воно не має правової підстави; або правова підстава якого недійсна, або правова

підстава якого відпала.

Для пред'явлення позову необхідно, щоб майно, якого позбавився власник, збереглося в натурі і перебувало у фактичному володінні іншої особи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає обґрунтованим пред'явлення

Регіональним Відділенням Фонду державного майна України по Луганській області

віндикаційного позову до ОСОБА_22 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Що стосується строку позовної давності, то в даному випадку слід мати на увазі, що

Регіональне Відділення Фонду державного майна України по Луганській області неодноразово

зверталося до суду, намагаючись захистити інтереси держави, проте не мало відомостей про

особу, у дійсному володіння якої перебуває спірне майно, це було встановлено, як уже зазначалося

вище, тільки рішенням апеляційного суду Луганської області від 09 серпня 2011 року про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_24

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивачем строк позовної давності не

пропущено.

Крім того колегія суддів бере до уваги ту обставину, що незаконно виведене з

власності держави майно до цього часу перебуває у володінні відповідача.

Згідно із ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої

інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав

встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального

права…

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно

застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або

не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або

зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307,309,316 ЦПК України, колегія

суддів -

В И Р І Ш И Л А

Апеляційні скарги Регіонального Відділення Фонду державного майна України по

Луганській області та третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог, - ОСОБА_4

Михайлівни, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Сергіївни, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,

ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21- задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 08 жовтня 2013 року - скасувати і

ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна

України по Луганській області - задовольнити:

визнати право власності на нерухоме майно - будівлю гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за державою Україна в особі Регіонального Відділення Фонду державного майна України по Луганській області;

витребувати будівлю гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з незаконного володіння ОСОБА_22;

стягнути з ОСОБА_22 на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області судові витрати у сумі 164 (сто шістдесят чотири) гривні 66 копійок, на користь ОСОБА_4 - судові витрати у сумі 57 (п'ятдесят сім) гривень 35 копійок.

Рішення набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржене шляхом

подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: