Рішення

від 14.01.2014 по справі 5020-1423/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року справа № 5020-1423/2012 Господарський суду міста Севастополя у складі судді Лотової Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Севнет"

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 14, кв. 2,

99014, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 5а)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта"

(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22)

в особі Севастопольської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"

(99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 21)

про внесення змін до договору оренди

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севнет"

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 14, кв. 2,

99014, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 5а)

до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

(99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта"

(01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22)

в особі Севастопольської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"

(99011, м. Севастополь, вул. В. Морська, 21)

про визнання договору недійсним в частині

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом) - Бєлоусов Віктор Сергійович - представник, довіреність № 2 від 03.01.2013;

від відповідача (за первісним позовом) - Вертій Наталя Анатоліївна - представник, довіреність №б/н від 04.01.2014;

від третьої особи - Риженко Тетяна Андріївна - юрисконсульт, довіреність № 12-15 від 02.01.2013.

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м. Севастополі (далі по тексту позивач за первісним позовом або РВ ФДМ) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Севнет" (далі по тексту відповідач за первісним позовом або ТОВ) про визнання додаткової угоди від 05.11.2012 № 4 до договору оренди від 19.08.2009 № 881/22-73/09 чинною в редакції Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній республіці Крим та м. Севастополі.

Ухвалою суду від 21.12.2012 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Севастопольську дирекцію Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Ухвалою суду від 10.01.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Севастопольської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (далі по тексту третя особа або ДП «Укрпошта»).

23.01.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "Севнет " звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання частково недійсним договору оренди № 881/22-73/09 від 19.08.2009, в частині абзацу другого пункту 3 додаткової угоди № 3 від 18.07.2012.

Ухвалою суду від 11.02.2013 зустрічна позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Севнет " про визнання частково недійсним договору оренди № 881/22-73/09 від 19.08.2009, в частині абзацу другого пункту 3 додаткової угоди № 3 від 18.07.2012 прийнята до спільного розгляду із первісним позовом.

Рішенням суду від 18.02.2013, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.06.2013, у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2013 вказану постанову та рішення скасовані, справу направлено до господарського суду міста Севастополя на новий розгляд.

Ухвалою суду від 13.11.2013 року справу було прийнято до розгляду суддею Лотовою Ю.В. та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.11.2013 року.

Відповідно до статі 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 12.12.2013 представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 26.11.2013 надав суду заяву про уточнення позовних вимог, а також докази надіслання вказаної заяви учасникам процесу. Позивач просив суд змінити умови договору оренди земельної ділянки, зокрема вважати пункт перший позовної заяви у наступній редакції:

«Визнати додаткову угоду №4 від 05.11.2012 до договору оренди від 19.08.2009 №881/22-73/09, укладену між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та товариством з обмеженою відповідальністю "Севнет", чинної у редакції Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, а саме:

«Додаткова угода №4

про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна

№881/22-73/09 від 19.08.2009

«___»

---

2012 р. м. Севастополь

Ми, що нижче підписалися, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, код ЄДРПОУ 20677058, місцезнаходження якого: 99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6(далі - Орендодавець), в особі начальника Сазонова Олександра Вікторовича, що діє на підставі наказу Фонду державного майна України від 01.03.2012р. №20-р, Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом ФДМУ від 15.05.2012р. №678, зареєстрованого Міністерством юстиції України 11.06.2012р. за №935/21247, Виписки ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців Серія ААБ №824178, з однієї сторони,

та ТОВ «Севнет», код ЄДРПОУ 31727783, місцезнаходження юридичної особи: 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 14, кв. 2 (далі -Орендар), в особі директора Давидової Ольги Володимирівни, що діє на підставі наказу ТОВ «Севнет» від 19.07.2011 №5, Виписки ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців, дата та номер запису в ЄДР юридичних осіб: 08.10.2001р. №10771200000004753, з іншої сторони, на підставі заяви ТОВ «Севнет» від 19.10.2012р. №11, з метою приведення договору оренди у відповідність до вимог ст.11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», уклали дану угоду про наступне:

1. Доповнити пункт 1.1. договору оренди державного майна №881/22-73/09 від 19.08.2009 р. абзацом наступного змісту:

«У зв'язку з тим, що на момент продовження дії договору оренди державного майна № 881/22-73/09 від 19.08.2009 р. оцінка об'єкту оренди була зроблена три роки назад, з 20.07.2012 р. вартість об'єкту нерухомого майна визначена відповідно до звіту про оцінку на 20.07.2012 р. та складає без урахування ПДВ 1 207 900,00 гривень».

2. Доповнити пункт 3.1. розділу 3 договору № 881/22-73/09 від 19.08.2009 р., викласти його в наступній редакції:

«У зв'язку з тим, що орендна плата, що розрахована відповідно до нового звіту про оцінку менше поточної орендної плати, сторони домовились залишити орендну плату за договором оренди № 881/22-73/09 від 19.08.2009 р. без змін, а саме за базовий місяць оренди (вересень 2012 р.) - 39 131,67 грн.».

3. Доповнити пункт 1.2. договору оренди державного майна № 881/22-73/09 від 19.08.2009 р. абзацом наступного змісту:

«Майно передається в оренду з метою використання його під офіс (101,95 кв.м.) та розташування торгового об'єкту з продажу непродовольчих товарів (162,55 кв.м.)».

4. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди № 881/22-73/09 від 19.08.2009 р. та вступає в силу з моменту підписання її сторонами.

6. Ця додаткова угода складена в 3-х екземплярах, які мають однакову юридичну силу, по одному екземпляру для Орендодавця, Орендаря та Балансоутримувача.

Додаток: розрахунок орендної плати на 1 арк.

Орендодавець Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі,. Начальник

---

О.В.Сазонов «___»

---

2014р. М.П. Балансоутримувач СД УДППЗ «Укрпошта»

---

/

---

«___»

---

2014р. М.П.»Орендар ТОВ «Севнет» Директор

---

О.В.Давидова «___»

---

2014р. М.П. Ухвалою суду від 12.12.2013 заяву про уточнення позовних вимог було прийнято судом.

Представник відповідача 08.01.2014 у судовому засіданні надав клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 календарних днів.

Ухвалою суду від 08.01.2014 строк розгляду спору продовжений на 15 днів до 27.01.2014.

Представник РВ ФДМ у судовому засіданні наполягав на задоволенні первісного позову з викладених у ньому підстав, проти задоволення зустрічного позову заперечував. Зокрема зазначив, що позивач запропонував укласти додаткову угоду № 4 на виконання умов договору оренди від 19.08.2009 №881/22-73/09 з урахуванням змін, внесених до нього додатковою угодо № 3, якою було передбачено залишення орендної плати без змін у випадку її зменшення. Вказані умови були погоджені сторонами договору. Але, відповідач відмовився від укладання додаткової угоди в редакції позивача, зокрема заперечував щодо пункту 2 запропонованої редакції додаткової угоди.

Представник ТОВ "Севнет" підтримав зустрічні позовні вимоги, вважає, що спірні положення договору суперечать вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і Методиці розрахунку орендної плати. З тих самих підстав вважає необґрунтованими і первісні позовні вимоги.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення зустрічного позову заперечувала, надала письмові пояснення щодо позовних вимог, підтримала позовні вимоги РВ ФДМ.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення учасників процесу, суд

ВСТАНОВИВ :

19.08.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (орендодавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Севнет" (орендар) було укладено договір оренди індивідуально-визначеного (нерухомого) майна, яке перебуває в державній власності № 881/22-73/09 (далі по тексту Договір). (т.1, арк.с. 8-13)

За умовами Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення загально площею 264, 5 кв. м., розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 21, які перебувають на балансі Севастопольської дирекції УДППЗ, вартість яких визначена згідно звіту про оцінку на 31.10.2008 і складає без врахування ПДВ 1 970 430,00 грн (п. 1.1. Договору).

Сторони узгодили, що Договір укладений строком на один рік і діє з 19.08.2009 по 19.08.2010 включно (п. 10.1 Договору).

Порядок нарахування та оплати орендної плати сторони узгодили у пункті 3.1. Договору, зокрема визначили, що за перший базовий місяць оренди - січень 2009 року - орендна пата складає 26 255,98 грн.

19.08.2009 сторони у відповідності до договору оренди підписали акт приймання-передачі орендованого майна (Додаток № 3 до договору оренди). (т.1, арк.с. 14)

18.07.20012 між сторонами була укладена додаткова угода № 3 про внесення змін до договору оренди № 881/22-73/09 від 19.08.2009, за умовами якої п. 10.1. Договору оренди доповнено текстом наступного змісту: "Данный договор продлевается с 20.07.2012 на 2 года и действует по 20.07.2014 г. включительно" (мовою оригіналу) (далі по тексту додаткова угода № 30). (т.1, арк.с. 15)

За умовами додаткової угоди № 3 у зв'язку з тим, що на час продовження договору оренди від 19.08.2009 оцінка об'єкту оренди була здійснена більше трьох років тому, для продовження договору оренди здійснюється нова оцінка об'єкту оренди.

Згідно з пунктом 3 Додаткової угоди № 3 від 18.07.2012 сторони домовились перерахувати орендну плату з 20.07.2012 згідно з новим звітому про оцінку майна, протягом одного місяця після отримання орендодавцем звіту про оцінку майна.

У абзаці другому пункту 3 Додаткової угоди № 3 зазначено, що у разі якщо орендна плата, розрахована згідно з новим звітом про оцінку, буде менше поточної орендної плати, сторони домовились залишити орендну плату по Договору без змін.

Згідно з пунктом 5 Додаткової угоди № 3 ця Додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди від 19.08.2009.

Позивач звернувся до відповідача щодо укладення між сторонами додаткової угоду № 4 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 881/22-73/09 від 19.08.2009 (далі по тексту додаткова угода № 4) згідно з якою п. 1.1. Договору доповнено абзацом наступного змісту (мовою оригіналу):

"В связи с тем, что на момент продления действия договора аренды № 881/22-73/09 от 19.08.2009г. оценка объекта аренды была сделана три года тому назад, с 20.07.2012г. стоимость объекта недвижимого имущества определена согласно отчету об оценке на 20.07.2012 г. и составляет без учета НДС 1 207 900 гривен". (т. 1, арк.с. 16)

Крім того, з пункту 2 додаткової угоди № 4 слідує, що сторони домовились доповнити пункт 3.1. розділу 3 договору, виклавши його в наступній редакції (мовою оригіналу):

"В связи с тем, что арендная плата, рассчитанная согласно новому отчету об оценке меньше текущей арендной платы, стороны договорились оставить арендную плату по договору аренды № 881/22-73/09 от 19.08.2009 г. без изменений, а именно за базовый месяц аренды (сентябрь 2012) - 39 131, 67 грн".

Додаткова угода № 4 була підписана ТОВ "Севнет" з протоколом розбіжностей, а саме ТОВ "Севнет" погодило укладання додаткової угоди № 4 за умови виключення пункту 2.

Зазначена обставина стала підставою для звернення РВ ФДМ з позовом про визнання додаткової угоди № 4 укладеної в редакції позивача (за первісним позовом) з посиланням на наявність підписаної сторонами додаткової угоди № 3 до Договору.

ТОВ "Севнет", в свою чергу, звернулось до суду із зустрічним позовом про визнання частково недійсним договору оренди № 881/22-73/09 від 19.08.2009 в частині абзацу другого пункту 3 додаткової угоди № 3 від 18.07.2012.

Спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок продовження дії договору оренди державного майна та узгодження розміру орендної плати та регулюються, як загальними нормами права Цивільного та Господарського кодексів України, так і спеціальними нормами права Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання недійсним абзацу другого пункту 3 додаткової угоди № 3 від 18.07.2012 згідно з яким у разі, якщо орендна плата, розрахована згідно з новим звітом про оцінку, буде менше поточної орендної плати, сторони домовились залишити орендну плату по договору оренди № 881 від 19.08.2009 без змін, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, у тому числі, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка його вчиняє, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правові наслідки визнання правочину недійсним встановлені у статті 216 Цивільного кодексу України.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна» (стаття 1 Закону).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна (стаття 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди. При цьому, вказана норма не містить обов'язку щодо перерахування орендної плати.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

Оскільки предметом регулювання додаткової угоди № 3 було продовження дії Договору, то умова цієї додаткової угоди щодо залишення розміру орендної плати без змін відповідає вимогам закону, а тому підстав для задоволення зустрічної позовної заяви про визнання частково недійсним договору оренди № 881/22-73/09 від 19.08.2009, в частині абзацу другого пункту 3 додаткової угоди № 3 від 18.07.2012 не має.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника відповідача за первісним позовом на те, що врахування оцінки майна є обов'язковою під час визначення розміру орендної плати у будь-якому випадку, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Пунктом 8 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, передбачено, що вартість орендованого нерухомого майна повинна визначатись шляхом проведення незалежної оцінки з урахуванням місцезнаходження майна і забезпеченість його інженерними мережами.

При цьому розмір орендної плати за користування нерухомим майном визначається за формулами, наведеними у п. п. 8, 12 вказаної Методики, з урахуванням визначеної експертним шляхом вартості орендованого майна та відповідних орендних ставок.

Правові засади здійснення оцінки майна, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів врегульовано Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" статтею сьомою якого передбачено, що проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у випадку оренди державного майна.

Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди.

При цьому, жодним нормативним актом не передбачений обов'язок сторін за договором оренди державного майна переглядати під час продовження дії договору оренди розмір орендної плати, встановлений під час укладання такого договору.

Разом з тим, частиною другою статті 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Суд дійшов висновку, що стаття 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є загальною нормою права, а статті 21 цього Закону - спеціальною. Тому, сторони за договором оренди можуть встановлювати інший розмір орендної плати, ніж передбачено статтею 19, якщо це не суперечить іншим нормам права.

Що стосується позовних вимог за первісним позов, то суд вважає їх такими, що підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, зміна правовідношення.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, у тому числі, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Згідно з частинами першою та другою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З урахуванням зазначених норм суд вважає, що позивач за первісним позовом мав право звернутись до суду із зазначеним позовом, а спосіб захисту вибраний РВ ФДМ відповідає діючому законодавству.

Відповідно до статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Умови додаткової угоди № 4, які передбачені у пунктах 1 та 3 були узгоджені сторонами, що підтверджується матеріалами справи, та не заперечувалось сторонами. (т.1, арк.с. 16-19)

З урахуванням зазначених вище обставин у суду відсутні підстави для відмови у цих позовних вимогах, а тому вони підлягають задоволенню.

Що стосується пункту 2 додаткової угоди № 4 щодо якого виник спір, то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось вище, абзацом другим пункту 3 додаткової угоди № 3 було передбачено, що у випадку, якщо орендна плата перерахована згідно з новим звітом про оцінку буде менше ніж поточна орендна плата, сторони домовилися залишить орендну плату за Договором без змін.

Вказана умова була погоджена сторонами та відповідає вимогам діючого законодавства з підстав, що були вказані вище.

Пункт 2 додаткової угоди № 4 конкретизує раніше погоджену умову Договору, а тому вимога позивача за первісним позовом про включення цього пункту до додаткової угоди № 4 є правомірною.

Що стосується пункту 4 спірної додаткової угоди, а саме «ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди №881/22-73/09 від 19.08.2009 р. та вступає в силу з моменту підписання її сторонами», то суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. Тому цей пункт має бути викладений у такому вигляді: « 4. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди №881/22-73/09 від 19.08.2009 р. та вступає в силу з моменту набрання цим рішенням суду законної сили.»

Згідно з пунктом 9.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" у рішенні про спонукання укласти договір повинні бути вказані умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: "Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору", а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині. Якщо ж умови (пункти) поданого позивачем проекту договору судом прийнято лише в певній частині, то решта умов (пунктів), до яких вносяться зміни порівняно з проектом, викладається в резолютивній частині судового рішення.

Умови спірної додаткової угоди мають бути викладені у рішенні, а тому складення додаткової угоди у 3-х екземплярам та підписів сторін не потрібно.

Таким чином, позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що судовій збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі, оскільки позовні вимоги суд вважає такими, що підлягає задоволенню, а часткове задоволення позову пов'язане лише з уточненням деяких пунктів запропонованої позивачем за первісним позовом редакції додаткової угоди.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2 . Визнати додаткову угоду № 4 до договору оренди від 19.08.2009 №881/22-73/09, укладену між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6, ідентифікаційний код 20677058) та товариством з обмеженою відповідальністю "Севнет" (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 14, кв. 2, 99014, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 5а, ідентифікаційний код 19454139) , чинною у наступній редакції:

«Додаткова угода №4

про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна

№881/22-73/09 від 19.08.2009

м. Севастополь

Ми, що нижче підписалися, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, код ЄДРПОУ 20677058, місцезнаходження якого: 99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6(далі - Орендодавець), в особі начальника Сазонова Олександра Вікторовича, що діє на підставі наказу Фонду державного майна України від 01.03.2012р. №20-р, Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом ФДМУ від 15.05.2012р. №678, зареєстрованого Міністерством юстиції України 11.06.2012р. за №935/21247, Виписки ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців Серія ААБ №824178, з однієї сторони,

та ТОВ «Севнет», код ЄДРПОУ 31727783, місцезнаходження юридичної особи: 99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 14, кв. 2 (далі -Орендар), в особі директора Давидової Ольги Володимирівни, що діє на підставі наказу ТОВ «Севнет» від 19.07.2011 №5, Виписки ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців, дата та номер запису в ЄДР юридичних осіб: 08.10.2001р. №10771200000004753, з іншої сторони, на підставі заяви ТОВ «Севнет» від 19.10.2012р. №11, з метою приведення договору оренди у відповідність до вимог ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», уклали дану угоду про наступне:

1. Доповнити пункт 1.1. договору оренди державного майна №881/22-73/09 від 19.08.2009 р. абзацом наступного змісту:

«У зв'язку з тим, що на момент продовження дії договору оренди державного майна № 881/22-73/09 від 19.08.2009 р. оцінка об'єкту оренди була зроблена три роки назад, з 20.07.2012 р. вартість об'єкту нерухомого майна визначена відповідно до звіту про оцінку на 20.07.2012 р. та складає без урахування ПДВ 1 207 900,00 гривень».

2. Доповнити пункт 3.1. розділу 3 договору № 881/22-73/09 від 19.08.2009 р., викласти його в наступній редакції:

«У зв'язку з тим, що орендна плата, що розрахована відповідно до нового звіту про оцінку менше поточної орендної плати, сторони домовились залишити орендну плату за договором оренди № 881/22-73/09 від 19.08.2009 р. без змін, а саме за базовий місяць оренди (вересень 2012 р.) - 39 131,67 грн.».

3. Доповнити пункт 1.2. договору оренди державного майна № 881/22-73/09 від 19.08.2009 р. абзацом наступного змісту:

«Майно передається в оренду з метою використання його під офіс (101,95 кв.м.) та розташування торгового об'єкту з продажу непродовольчих товарів (162,55 кв.м.)».

4. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди №881/22-73/09 від 19.08.2009 р. та вступає в силу з моменту набрання цим рішенням суду законної сили.

Додаток: розрахунок орендної плати на 1 арк.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Севнет" (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 14, кв. 2, 99014, м. Севастополь, Фіолентовське шосе, 5а, ідентифікаційний код 19454139) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6, ідентифікаційний код 20677058) 1 073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.) судового збору.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 20.01.2014.

Суддя Ю.В. Лотова