Постанова

від 15.01.2014 по справі 805/17799/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2014 р. Справа №805/17799/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:54

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мальцевої Н.Г.

за участі секретаря судового зхасідання Ростова Я.С.

представника позивача Ющенко Н.П., діє за дов.№12/12-2013-07 від 12.12.2013р

представників відповідача Стасенка О.В., діє за дов.4941/10/10-012 від 23.09.2013р; Сорокотяги Н.О., діє за дов.№13057/10/10/2012 від 26.12.2013р.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАОК»

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАОК» (далі - ТОВ «ПАОК», платник податків, позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - ДПІ, податковий орган, відповідач) про зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАОК» до початку перевірки подано до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2012 рік засобами електронного зв'язку, вказана декларація була прийнята 03.07.2013 року Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області без застережень, однак 10.07.2013 року позивачем був отриманий лист від 05.07.2013 року №15490/10/15-113-1 про невизнання податкової звітності. За таких обставин, відповідачем неправомірно, за думкою позивача, відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАОК» в прийнятті податкової декларації, що призвело до негативних наслідків, а саме до того, що податковим органом за результатами перевірки була донарахована сума грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 921442, 50 грн., яка була відображена у спірному податковому повідомленні-рішенні. Враховуючи наведене, позивач просить зобов'язати відповідача прийняти уточнюючу податкову дерларацію з податку на прибуток за 2012 рік, зобов'язати відповідача надати Додаток 11 до Акту перевірки, скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 року №0000612201 на суму 921442,50 грн. в тому числі за основним платежем 614295, 00 грн., за штрафними санкціями 307147, 50 грн.

Згідно зі статтею 51 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду. Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В судовому засіданні 13.01.2014 року представником позивача надано заяву, відповідно до якої позивач відмовився від позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати Додаток 11 до Акту перевірки.

Вказану відмову судом прийнято, внаслідок чого суд розглядає справу з урахуванням зазначеної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, навів обставини, викладені в позові та заяві, поданої 13.01.2014р.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали заперечення до адміністративного позову, згідно з якими Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області зазначає, що уточнююча податкова декларація Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАОК» з податку на прибуток підприємств за 2012 рік, яка надана 03.07.2013 року за №9087684281, містить порушення пункту 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, а саме у ній недостовірно відображено код виду економічної діяльності (КВЕД), замість дійсного КВЕДу зазначено код економічної діяльності 47.25; лист про невизнання податкової звітності відповідач вважає складеним у відповідності до вимог наказу Державної податкової служби №500 від 12.06.2012 року «Про затвердження Типової інструкції з діловодства у територіальних органах державної податкової служби України». Крім цього, в обгрунтування наданих заперечень відповідач зазначає, що актом перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАОК» встановлені порушення позивачем п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4, п.п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.2, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, п.146.12 ст.146, п.148.5 ст.148 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 614295 грн., у тому числі по періодам: за півріччя 2012 року в сумі 72796 грн., за 3 квартали 2012 року в сумі 420625 грн., за 2012 рік в сумі 614295 грн. За таких обставин, відповідач вважає дії та спірне податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, м.Слов'янськ правомірними, внаслідок чого, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАОК» згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є юридичною особою зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 20.01.1993 року, ідентифікаційний номер 13506103, місцезнаходження: 84181, Донецька область, м. Слов'янськ, м. Миколаївка, вул.Коцюбинського, буд.7А (а.с.24).

Згідно з довідкою про взяття на облік платника податків №746 від 05.12.2005року позивач взятий на облік Слов'янської об'єднаної ДПІ 20.01.1993 року за №15-П, перереєстрований 04.07.2001 року за №2947 (а.с.26).

Відповідно до свідоцтва №100102564 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ №035987 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАОК» зареєстровано як платник податку на додану вартість 19 вересня 1997 року, індивідуальний податковий номер 135061005225 (а.с.25).

Згідно з п. 50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

03.07.2013 року позивачем засобами електронного зв'язку було подано до Слов'янської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2012 рік, Додаток ІД до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, Додаток ІВ до рядка 06.4 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства (а.с.122-123, 125,127,).

Згідно з п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Відповідно до п. 48.4. ст.48 Податкового кодексу України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

За приписом п. 49.8 ст.49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Підпунктом 49.9.1 пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу встановлено, що за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою.

Згідно з Квитанцією №2 від 03.07.2013 року реєстраційний №9087684281 (а.с.124), квитанцією №2 від 03.07.2013 року реєстраційний номер 9087684280 (а.с.126), квитанцією №2 від 03.07.2013 року реєстраційний №9087684279 (а.с.128) уточнююча податкова декларація та додатки ІД до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, ІВ до рядка 06.4 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства були прийняті відповідачем у цій справі.

За таких обставин, з урахуванням вимог п.п.49.9.1 Податкового кодексу України, уточнююча декларація згідно з вказаною вище квитанцією була прийнята відповідачем 03.07.2013р.

Однак, 05.07.2013 року Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області на адресу позивача було спрямовано лист №15490/10/15-113-3 від 05.07.2013 року «Про невизнання податковою звітності», згідно з яким податковий орган повідомляв Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАОК» про ті обставини, що уточнююча декларація з податку на прибуток підприємств за 2012 рік, яка надана 03.07.2013 року за №90876842787, містить порушення пункту 48.4.ст.48 Податкового кодексу України, а саме: не вірно відображено код виду економічної діяльності (КВЕД), внаслідок чого податкова звітність не вважається податковою декларацією. За таких обставин, відповідачем зазначеним листом відмовлено позивачу у прийнятті уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік. (а.с.106)

Як зазначалося вище Податковий кодекс України визначає певну процедуру прийняття податкової декларації, а саме як вбачається з пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України перевірка наявності та достовірності заповнення всіх обов'язкових реквізитів декларації, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу передує прийняттю такої податкової декларації.

Отже на момент прийняття рішення про прийняття податкової звітності вказані реквізити, їх наявність та достовірність повинні бути перевірені посадовою особою контролюючого органу.

При цьому, з п.п.49.11.1 п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України вбачається, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Як вбачається з квитанцій, наданих позивачем до матеріалів справи, відповідачем була прийнята уточнююча податкова декларація у день її отримання податковим органом, внаслідок чого, надіслання після прийняття вказаної декларації, на адресу позивача повідомлення про неприйняття податкової декларації порушує встановлений Податковим кодексом України порядок.

Посилання відповідача на ті обставини, що позивачем у податковій декларації не вірно зазначено код виду економічної діяльності (КВЕД) суд до уваги не приймає, оскільки, як зазначено вище, відповідачем порушений порядок прийняття податкової звітності, визначений діючим законодавством України.

Враховуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАОК» в частині зобов'язання відповідача прийняти уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2012 рік підлягають задоволенню.

В період з 08.07.2013 року по 16.08.2013 року (термін перевірки продовжувався) Слов'янською об'єднаною державною податковою інпекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАОК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р по 31.12.2012 р.

За результатами вказаної перевірки складний акт №485/22-1-13506103 від 23.08.2013 року «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАОК», код ЄДРПОУ 13506103, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року» (а.с.33-52).

Пунктом 1 Висновків зазначеного акту встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАОК» п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.2, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144, п.146.12 ст.146, п.148.5 ст.148 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 614295 грн., у тому числі по періодам: за півріччя 2012 року в сумі 72796 грн., за 3 квартали 2012 року в сумі 420625 грн., за 2012 рік в сумі 614295 грн.

Не погодившись з висновками акту позивачем на адресу відповідача були направлені заперечення №30/08-2013-02 від 30.08.2013 року (а.с.83-84), однак висновки акту податковим органом листом №3717/10/05-92-22-01 від 06.09.2013р залишено без змін (а.с.85-87).

Позивачем також направлялися скарги на адресу Головного управління Міндоходів у Донецькій області та Міністерства доходів і зборів України, вказані скарги залишено без задоволення.

На підставі акту перевірки №485/22-1-13506103 від 23.08.2013 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000612201 від 11.09.2009р, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 921442, 50 грн., в тому числі за основним платежем - 614295 грн., за штрафними санкціями - 307147,50 грн.

Надаючи правову оцінку спірному повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.

Пунктами 3.1.1 та 3.1.2 акту перевірки встановлено, що позивачем в порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2 квартал 2012 року в сумі 580000 грн., крім цього, зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАОК» в порушення п.138.2, п.п.138.10.2 п.138 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України завищено задекларовані показники по стр.06.1 «Адміністративні витрати» на загальну суму 699245 грн. Вказане порушення встановлено при співставленні наданих до перевірки головних книг, журналів-ордерів по рахункам 631, 377, 661, 65.1, 92, 131.1, 31, 641.31, 20, 22, 372 та первинних документів з відображеними показниками в строчці 06.1 Податкової декларації «Адміністративні витрати».

Як зазначалося вище Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАОК» до податкового органу 03.07.2013 року було подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток, в якій позивач до проведення перевірки після виявлення помилки самостійно її виправив. Оскільки відповідачем спочатку було прийнято зазначену податкову декларацію, а потім у її прийнятті було відмовлено, показники вказаної уточнюючої податкової декларації не були взяті відповідачем при проведенні перевірки до уваги, що призвело до висновків про існування порушень, зазначених в акті перевірки.

Пунктом 3.1.2 акту перевірки також встановлено порушення позивачем п.138.8.5 Податкового кодексу України, а саме зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАОК» завищено задекларованих показників у рядку 05.1 «Собіварість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 906988 грн., оскільки з урахуванням вимог п.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.144.1 ст.144 Податкового кодексу України понесені витрати: на будівельні матеріали, на запасні частини, на оплату праці робітників, зайнятих на роботах, пов'язаних з ремонтом (поліпшенням) основних фондів для власних виробничих потреб та суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування формують витрати на проведення такого ремонту (поліпшення).

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п.138.8.5 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються: а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій); д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень; е) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг); є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства; ж) суми витрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності"; з) суми витрат, пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов'язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації згідно із статтею 148 цього Кодексу); и) інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів із складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими центральними органами виконавчої влади та погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики нормативами.

Як встановлено судом, позивач - є виробником полотна з закінченим циклом виробництва, на основному обладнанні, яке знаходиться в експлуатації позивача, встановлено швидкозношувані комплектуючі деталі (запчастини), заміна яких є витратами, що здійснюються для підтримання обладнання в робочому стані та отримання первісно визначеної суми наступних економічних вигод від його використання.

Відповідно до наданих до матеріалів справи Положення про технічне обслуговування обладнання, яке знаходиться в експлуатації на ТОВ «ПАОК», робочих на виробничих інструкцій, штатного розкладу, зворотних відомостей, на підприємстві позивача працює ремонтний персонал, здійснюється технічне обслуговування обладнання.

Згідно з п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000р, витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Згідно з п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999р малоцінні швидкозношувані предмети характеризуються як предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Аналогічні правила застосовуються й в податковому обліку. Виходячи з того, що Податковий кодекс України не містить поняття малоцінних швидкозношуваних предметів, згідно з п.14.1.84 цього Кодексу інші терміни для цілей розділу ІІІ використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Отже, оскільки Податковий кодекс України не містить поняття малоцінні швидкозношувані предмети вказаний термін слід застосовувати у розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999р.

Згідно з п.13 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України балансова вартість товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів), придбаних до дати набрання чинності розділом III цього Кодексу, а сплачених після цієї дати, визнаються в складі витрат у сумі фактично сплачених за них коштів.

За приписом п.26 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України балансова вартість товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції станом на кінець звітного податкового періоду, що передував даті набрання чинності розділом III цього Кодексу, визнається витратами в порядку, передбаченому розділом III цього Кодексу.

Як встановлено судом, відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІІІ Наказу №1/2012 Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАОК» про облікову політику на підприємстві від 29.12.2011 року (а.с.234-235) вартісну ознаку предметів, що належать до малоцінних необоротних матеріальних активів, встановлено до 2500 грн. Амортизацію за малоцінні необоротні матеріали нараховувати в першому місяці у розмірі 100 відсотків його вартості. Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, списуються з балансу з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місяцями експлуатації відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.

Таким чином, позивач мав право на включення у склад загальновиробничих витрат використання будівельних матеріалів, використання запчастин, використання малоцінних швидкозношуваних предметів, нараховану заробітну плату ремонтного персоналу, суми єдиного соціального внеску.

Як встановлено в акті перевірки та не заперечується сторонами, згідно з показниками Додатку АМ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2-4 квартал 2011 року сукупна балансова вартість на початок 2012 року складає 2659134 грн.

Згідно з п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Отже, витрати на поліпшення основних фондів у розмірі, що не перевищує 10 відсотків, складають 265 913 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАОК», з урахуванням порушень визнаних позивачем, вказаний ліміт не перевищений, отже з урахуванням п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України відсутня база для визначення зобов'язань з податку на прибуток підприємств.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу щодо порушення позивачем п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України не є обґрунтованим.

Оскільки підставою для прийняття повідомлення-рішення №0000612201 від 11.09.2013р стали висновки акту перевірки №485/22-1-13506103 від 23.08.2013 року, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність дій та спірного податкового повідомлення-рішення, а також не наведено обставин, що спростовують доводи позивача у цій справі, внаслідок чого, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Разом із тим, обираючи спосіб захисту порушеного права - скасування податкового повідомлення - рішення, позивач керувався ч.4 ст.105 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п.55.1 ст.55 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Отже, Податковий кодекс України зазначає, що скасуванню підлягає податкове повідомлення-рішення лише у разі встановлення його невідповідності актам законодавства, тобто його протиправності.

Частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд у разі задоволення позовних вимог може прийняти, крім інших, постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про його скасування.

Згідно з ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно визнати спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, суд виходить за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з наданим до матеріалів справи платіжним дорученням №1153 від 09.12.2013 року (а.с.2) позивачем сплачено судовий збір у розмірі відповідно 2294,00 грн., який відповідно до приписів ст. 94 КАС України підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАОК" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення №0000612201 від 11.09.2013року задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Слов'янську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийняти уточнюючу декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАОК» з податку на прибуток за 2012 рік.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000612201 від 11 вересня 2013року на суму 921442,50 грн., в тому числі за основним платежем 614295,00 грн., за штрафними санкціями 307 147, 50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАОК", сплачені ним судові витрати, по сплаті судового збору за платіжним дорученням №1153 від 09 грудня 2013 року в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 (нуль) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті в нарадчій кімнаті 15 січня 2014 року, та проголошені в присутності представників сторін.

Повний текст постанови підписаний 20.01.2014р.

Суддя Мальцева Н.Г.