Ухвала

від 15.12.2015 по справі 805/17799/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2015 року м. Київ К/800/12972/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014

та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2014

у справі № 805/17799/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАОК»

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАОК» звернулось до суду, з урахуванням часткової відмови від задоволення позовних вимог, з позовом про зобов'язання Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийняти уточнюючу декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАОК» з податку на прибуток за 2012 рік; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000612201 від 11.09.2013.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014, позов задоволено; зобов'язано відповідача прийняти уточнюючу декларацію ТОВ «ПАОК» з податку на прибуток за 2012 рік; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ «ПАОК» згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є юридичною особою та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 20.01.1993, ідентифікаційний номер 13506103, місцезнаходження: 84181, Донецька область, м. Слов'янськ, м. Миколаївка, вул. Коцюбинського, буд. 7А.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків № 746 від 05.12.2005 позивач взятий на облік Слов'янської об'єднаної ДПІ 20.01.1993 за № 15-П, перереєстрований 04.07.2001 за № 2947.

Відповідно до свідоцтва №100102564 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ №035987 ТОВ «ПАОК» зареєстровано як платник податку на додану вартість 19.09.1997, індивідуальний податковий номер 135061005225.

Щодо безпідставного неприйняття (невизнання) податкової звітності за 2012 рік з податку на прибуток підприємства та зобов'язання її прийняти, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Слов'янською ОДПІ вручено позивачу повідомлення від 25.06.2013 № 76/22-1 та наказ № 640 про проведення планової виїзної документальної перевірки з 08.07.2013, яка проведена в строк з 08.07.2013 (з урахуванням продовжених термінів) по 16.08.2013, за наслідками якої складено акт № 485/22-1-13506103 від 23.08.2013.

03.07.2013 внаслідок самостійного виявлення помилок у показниках раніше поданої податкової звітності, позивачем засобами електронного зв'язку подано до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2012 рік, Додаток ІД до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, Додаток ІВ до рядка 06.4 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

В судовому порядку встановлено, що вносячи зміни до раніше поданої податкової звітності з податку на прибуток внаслідок виявлених помилок, та подаючи уточнюючу звітність (розрахунок) до відповідача, позивач діяв у спосіб та в порядку встановленому положеннями ст. 50 ПК України. При чому така уточнююча звітність подана (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу) до початку проведення перевірки, що вказує на факт самостійного виявлення помилок.

Згідно з квитанцією № 2 від 03.07.2013 реєстраційний № 9087684281, квитанцією № 2 від 03.07.2013 реєстраційний номер 9087684280, квитанцією № 2 від 03.07.2013 реєстраційний № 9087684279, уточнююча податкова декларація та додатки ІД до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, ІВ до рядка 06.4 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства прийняті відповідачем у цій справі.

Однак, 05.07.2013 Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області на адресу позивача спрямовано лист № 15490/10/15-113-3 від 05.07.2013 «Про невизнання податкової звітності», згідно з яким податковий орган повідомляв ТОВ «ПАОК» про ті обставини, що уточнююча декларація з податку на прибуток підприємств за 2012 рік, яка надана 03.07.2013 за № 90876842787 містить порушення п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, а саме: не вірно відображено код виду економічної діяльності (КВЕД), внаслідок чого податкова звітність не вважається податковою декларацією. За таких обставин, відповідачем зазначеним листом відмовлено позивачу у прийнятті уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік.

Відповідно до п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з п. 48.4 ст. 48 зазначеного Кодексу у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п. 49.8 ст. 49 ПК України).

Відповідно до п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Як встановлено в судовому порядку, уточнююча декларація з податку на прибуток за 2012 рік прийнята відповідачем згідно квитанції від 03.07.2013.

Вимоги вищезазначених положень визначають певну процедуру прийняття податкової декларації, а саме як вбачається з п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України перевірка наявності та достовірності заповнення всіх обов'язкових реквізитів декларації, передбачених п. п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу передує прийняттю такої податкової декларації.

Отже, на момент прийняття рішення про прийняття податкової звітності вказані реквізити, їх наявність та достовірність повинні бути перевірені посадовою особою контролюючого органу.

Крім того, згідно з пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

З наведених законодавчих положень випливає, що стадія прийняття податкової декларації органом державної податкової служби є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому підставою для невизнання податкової декларації податковою звітністю є такі дефекти її заповнення, які впливають на порядок адміністрування податку.

Однак, виявлені податковою інспекцією недоліки спірної податкової декларації не відповідають наведеним критеріям. Адже невірне зазначення позивачем у декларації коду виду економічної діяльності (КВЕД) не перешкоджає ідентифікації його як платника податків та не є перешкодою для формування показників податкової звітності та їх подальшої перевірки податковим органом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем прийнята уточнююча податкова декларація у день її отримання податковим органом, внаслідок чого, надіслання після прийняття вказаної декларації, на адресу позивача повідомлення про неприйняття податкової декларації порушує встановлений Податковим кодексом України порядок.

На підставі вищевикладеного судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов'язання Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області прийняти уточнюючу декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАОК» з податку на прибуток за 2012 рік.

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000612201 від 11.09.2013, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

За результатами проведеної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04 по 31.12.2012, складено акт № 485/22-1-13506103 від 23.08.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 135.2, пп. 135.4.1 п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п. 138.2, пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144, п. 146.12 ст. 146, п. 148.5 ст. 148 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 614 295 грн., у тому числі по періодам: за півріччя 2012 року в сумі 72 796 грн., за 3 квартали 2012 року в сумі 420 625 грн., за 2012 рік в сумі 614 295 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 11.09.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000612201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 921 442,50 грн., в т.ч.: 614 295 грн. основного платежу та 307 147,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В основу збільшення грошового зобов'язання покладені різновиди 7 порушень, з яких одне стосується порушення формування валових витрат та в інших шести випадках - валових доходів.

Так, пунктом 3.1.2 акту перевірки встановлено порушення позивачем пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме зазначено, що товариством завищено задекларовані показники у рядку 05.1 «Собіварість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 906 988 грн., оскільки з урахуванням вимог пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України понесені витрати: на будівельні матеріали, на запасні частини, на оплату праці робітників, зайнятих на роботах, пов'язаних з ремонтом (поліпшенням) основних фондів для власних виробничих потреб та суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування формують витрати на проведення такого ремонту (поліпшення).

Як встановлено судами обох інстанцій позивач є виробником полотна з закінченим циклом виробництва, на основному обладнанні, яке знаходиться в експлуатації позивача, встановлено швидкозношувані комплектуючі деталі (запчастини), заміна яких є витратами, що здійснюються для підтримання обладнання в робочому стані та отримання первісно визначеної суми наступних економічних вигод від його використання.

Відповідно до Положення про технічне обслуговування обладнання, яке знаходиться в експлуатації товариства, робочих та виробничих інструкцій, штатного розкладу, зворотних відомостей, на підприємстві позивача працює ремонтний персонал, здійснюється технічне обслуговування обладнання.

Пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000, витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999 малоцінні швидкозношувані предмети характеризуються як предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

Аналогічні правила застосовуються також в податковому обліку.

Враховуючи те, що Податковий кодекс України не містить поняття малоцінних швидкозношуваних предметів, згідно з пп. 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу інші терміни для цілей розділу ІІІ використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Оскільки, Податковий кодекс України не містить поняття малоцінні швидкозношувані предмети, то вказаний термін слід застосовувати у розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999.

Згідно з п. 13 підр. 4 Розд. ХХ Податкового кодексу України балансова вартість товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів), придбаних до дати набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу, а сплачених після цієї дати, визнаються в складі витрат у сумі фактично сплачених за них коштів.

За приписом п. 26 підр. 4 Розд. ХХ Податкового кодексу України балансова вартість товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції станом на кінець звітного податкового періоду, що передував даті набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу, визнається витратами в порядку, передбаченому розділом ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 1, 3 розділу ІІІ Наказу № 1/2012 товариства про облікову політику на підприємстві від 29.12.2011 вартісну ознаку предметів, що належать до малоцінних необоротних матеріальних активів, встановлено до 2 500 грн. Амортизацію за малоцінні необоротні матеріали нараховувати в першому місяці у розмірі 100 відсотків його вартості. Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, списуються з балансу з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місяцями експлуатації відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.

Таким чином, позивач мав право на включення у склад загальновиробничих витрат використання будівельних матеріалів, використання запчастин, використання малоцінних швидкозношуваних предметів, нараховану заробітну плату ремонтного персоналу, суми єдиного соціального внеску.

Як встановлено в акті перевірки та не заперечувалось сторонами, згідно з показниками Додатку АМ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2011 рік сукупна балансова вартість на початок 2012 року складає 2 659 134 грн.

Відповідно до п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Витрати на поліпшення основних фондів у розмірі, що не перевищує 10 відсотків, складають 265 913 грн.

Однак, товариством, з урахуванням порушень визнаних позивачем, вказаний ліміт не перевищений, отже з урахуванням п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України відсутня база для визначення зобов'язань з податку на прибуток підприємств, відтак висновок податкового органу про завищення валових витрат на 906 988 грн., та як наслідок цього донарахування податку у сумі 190 467,48 грн. є безпідставним.

Щодо порушення формування валових доходів.

Виходячи з того, що товариством до податкового органу 03.07.2013 подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток, в якій позивач до проведення перевірки самостійно виявив та виправив помилки донарахування податку у сумі 4 976,37 грн., внаслідок включення до складу валового доходу 23 697 грн., донарахування податку у сумі 121 800 грн. за не включення до складу валових доходів 580 000 грн. (ТОВ «Глас»), донарахування податку у сумі 133 612,08 грн. по списанню заборгованості по векселям 636 248 грн. є безпідставним.

З урахуванням показників уточнюючої податкової декларації, які не взяті відповідачем при проведенні перевірки до уваги, суди попередніх інстанцій встановили, що висновки про існування порушень є безпідставними.

Пунктами 3.1.1 та 3.1.2 акту перевірки встановлено, що позивачем в порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2 квартал 2012 року в сумі 580 000 грн., крім цього, зазначено, що ТОВ «ПАОК» в порушення п. 138.2, пп. 138.10.2 п. 138 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України завищено задекларовані показники по р. 06.1 «Адміністративні витрати» на загальну суму 699 245 грн. Вказане порушення встановлено при співставленні наданих до перевірки головних книг, журналів-ордерів по рахункам 631, 377, 661, 65.1, 92, 131.1, 31, 641.31, 20, 22, 372 та первинних документів з відображеними показниками в р. 06.1 Податкової декларації «Адміністративні витрати», внаслідок чого донараховано податку у сумі 146 841,45 грн.

Використовуючи спосіб співставлення, податковий орган безпідставно визначив податок у сумі 38 437,56 грн. за не включення до складу валових доходів 183 036 грн. Обставини щодо доведеності цього правопорушення відсутні.

З урахуванням стану податкового обліку відсутні також висновки про зменшення валових доходів на 104 000 грн. і як наслідок цього донарахування податку на суму 21 840 грн.

Таким чином, податковий орган прийшов до помилкового висновку про заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток та безпідставно прийняв спірне податкове повідомлення-рішення.

З огляду на зазначені обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний