Постанова

від 03.12.2008 по справі 20/93

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/93

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.12.2008                                                                                           № 20/93

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

від позивача – Негруца Р.В. – представник за довіреністю

від відповідача – Верхолаз М.М. – представник за довіреністю

від третьої особи –  Міністерство культури та туризму України- не з'явилося

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесфор"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 01.04.2008

 у справі № 20/93  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесфор"

 до                                                   Державне підприємство "Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача           Міністерство культури і туризму України

 про                                                   розірвання контракту № 219 від 07.09.2004 р.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 01.04.2008 (суддя Палій В.В.) у задоволенні позову ТОВ „Телесфор” до державного підприємства „Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка” про розірвання державного контракту  відмовлено повністю.

Відмовляючи у позові суд посилався на недодержання позивачем порядку розірвання договору, передбаченого ст.188 ГК України.

     Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач просить його скасувати та прийняти нове по суті заявлених вимог. В апеляційній скарзі позивач посилається на офіційне роз'яснення Конституційним судом України положення ч.2 ст. 124 Конституції України, де зазначено, що право особи (юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмеженим законом та іншими нормативно-правовими актами. Саме тому позивач вважає неможливим застосування ст. 188  Господарського кодексу України.

     У запереченні на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що згідно п.7.7 договору – всі суперечки між сторонами вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення сторонами згоди – всі суперечки підлягають вирішенню господарським судом згідно чинного законодавства, а саме ст. 188 ГК України, ст. 651 ЦК України.

     Перевіривши матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

     Рішення господарського суду міста Києва не відповідає нормам чинного законодавства у частині застосування ст.188 ГК України тому підлягає скасуванню.

     Статтею 188 ГК України встановлено лише порядок зміни та розірвання господарських договорів, в тому числі в судовому порядку у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни(розірвання) договору або у разі неодержання заінтересованою стороною відповіді на пропозицію про зміну чи розірвання договору у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу. Недотримання стороною договору зазначеного порядку при наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови в захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б положенням частини 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, та частині 2 ст. 16 ЦК України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В той же час суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення господарського суду             міста Києва, зобов'язаний прийняти рішення  і користується правами, наданими суду першої інстанції (ст. 99 ГПК України). Тому, виправляючи помилку господарського суду міста Києва, який не розглянув позов з урахуванням обставин справи, колегія суддів апеляційного господарського суду досліджує обставини виконання сторонами договору.

     07.09.2004 між замовником (Міністерство культури і мистецтва України), продюсером (ТОВ „Телесфор”) та виконавцем (ДП „Національна кіностудія художніх фільмів

ім. О. Довженка”) укладено державний контракт на виробництво і розповсюдження фільму „Наташа” на умовах державного замовлення (Реєстр №219). Відповідно до контракту замовник доручає, а продюсер та виконавець зобов'язалися створити на умовах державного замовлення повнометражний фільм „Наташа”.

Орієнтований строк запуску фільму у виробництво - 07.09.2004 року. Орієнтований строк здачі фільму – 25.05.2005 року (п.1.5,1.6 контракту). Орієнтована сума контракту 2 935 315,00 грн.(з врахуванням ПДВ), при цьому дольова участь сторін в фінансуванні виробництва складає :

замовник – 600 000,00 грн.(з врахуванням ПДВ);

продюсер – 2 335 315,00 грн.(з врахуванням ПДВ).

Відповідно до п.3.4.1 продюсер здійснює фінансування виробництва фільму за власний рахунок та за рахунок третіх осіб згідно з генеральним кошторисом. Обов'язки продюсера полягають у здійсненні виробництва фільму „Наташа” в повному обсязі у терміни, обумовлені календарно – постановочним планом та контрактом.

Згідно з п.3.4.3 контракту, позивачеві надано право перевіряти цільове використання відповідачем коштів, перерахованих йому за умовами контракту.

Позивач стверджує, що відповідачем істотно порушені умови контракту, оскільки у листопаді 2005 третя особа перерахувала кошти на користь відповідача, однак позивач не мав можливості забезпечити і організувати повний комплекс робот з вини відповідача, тому що відповідач не використав надані йому бюджетні кошти за відповідним призначенням, внаслідок чого виробництво фільму стало неможливим. Саме тому позивач просить розірвати достроково контракт.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається , що порушення зобов'язань допущено відповідачем і є достатньо істотним, щоб унеможливити роботу продюсера. Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка провела певну роботу, що підтверджується актами виконаних робіт, однак окремі порушення (не збудовані гримерні кімнати, відсутність гриму та деяких костюмів, відсутність електроенергії в знімальному павільйоні тощо) призвели до неможливості розпочати перший знімальний період. В судовому засіданні відповідач підтвердив факт відсутності світла на знімальному майданчику протягом близько місяця.

Колегія суддів вважає, що сукупність порушень і особливо відсутність електроенергії у знімальному павільйоні є істотною перешкодою у виконанні позивачем своїх обов'язків та наміру виконати умови договору.

Отже, вимога позивача з посиланням на невиконання обов'язків відповідача підтверджується матеріалами справи, поясненнями сторін і є обґрунтованою.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2008 по справі №20/125 встановлена неможливість використовування павільйону для початку зйомок в зв'язку з проведенням ремонтних робіт відповідно до актів від 10.11.2005, 16.12.2005, 30.12.2005, 12.01.2006, підписаних посадовою особою державного підприємства „Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка”.

Керуючись ст.99 ГПК України, ст.103-105 ГК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення господарського суду м. Києва від 01.04.2008 у справі № 20/93 скасувати.

2.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Телесфор” задовольнити.

3.          Розірвати достроково контракт на виробництво та розповсюдження фільму „Наташа” на умовах державного замовлення від 07.09.2004, реєстровий №219, укладений між Міністерством культури і мистецтв України, ТОВ „Телесфор” та державним підприємством „Національна кіностудія художніх фільмів ім. Олександра Довженка”.

4.          Стягнути з державного підприємства „Національна кіностудія художніх фільмів ім. Олександра Довженка” (03057, м. Київ, пр. Перемоги,44, п/р№ 26005030176121 у радянському відділені Київської міської філії „Укрсоцбанк” м. Київ, МФО 322012, код ЄДРПОУ 02404380) на користь ТОВ „Телесфор” (юридична адреса: 03057, м. Київ, пр. Перемоги, 44. фактична адреса: 01004, м. Київ, вул.. Дарвіна,1,оф.12 п/р№ 260043010163 у АБ „Таврика”, м. Київ, МФО 300788, код ЄДРПОУ 32212875) витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн.за подачу позову, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 42,50 грн. витрат за подачу апеляційної скарги.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 10.12.08 (відправлено)