Рішення

від 09.12.2008 по справі 37/436

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/436

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  37/436

09.12.08

За позовом             Державного підприємства «Енергоринок»

доДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

провизнання недійним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ДП НАЕК «Енергоатом»від 01.06.2005 року.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засідання приймали участь представники сторін:

Від позивача: Шубін В.М.- представник за довіреністю № 01/42-47Д від 29.02.2008 року; Король А.С.- представник за довіреністю № 01/15-118Д від 28.10.2008 року; Шевчук А.В.- представник за довіреністю № 01/61-77Д від 16.05.2008 року;

Від відповідача : Слівінський М.О.- представник за довіреністю № 178/10 від 21.08.2008 року; Харченко Р.М.- представник за довіреністю № 16/10 від 23.02.2008 року;

 Відповідно до статті 77 Господарського кодексу України в судовому засіданні 17.11.2008 року та 25.11.2008 року було оголошено перерву.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Енергоринок»до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання недійним правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ДП НАЕК «Енергоатом»від 01.06.2005 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що припинення зобов'язань шляхом взаємозаліку суперечить порядку проведення розрахунків на ОРЕ, що закріплений Законом України «Про електроенергетику», а також не відповідає положенням Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення державного підприємства «Енергоринок»від 5 травня 2000 р. N 755.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю, зазначаючи, що існували всі правові підстави для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, Закон України «Про електроенергетику»не містить заборони проведення заліків зустрічних однорідних вимог, а Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення державного підприємства «Енергоринок»від 5 травня 2000 р. N 755 не є законом, а тому не може застосовуватись до спірних правовідносин в розумінні статті 602 Цивільного кодексу України, яка встановлює підстави неможливості проведення зарахування зустрічних вимог. Крім того, відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності.

Представник позивача заявив клопотання про оголошення повного тексту рішення.

На підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 25.11.2008 року судом оголошена перерва до 09.12.2008 року для виготовлення повного тексту рішення.

В судовому засіданні 09.12.2008 року оголошений повний текст рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2005 року на адресу Державного підприємства «Енергоринок»надійшов лист Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»№ 5955/35 із заявою від 01.06.2005 року про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до вищезазначеної заяви Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»заявила про повне припинення зобов'язань щодо сплати боргу перед Державним підприємством «Енергоринок»за куповану в ОРЕ електроенергію у сумі 27112,36 грн. (з ПДВ) внаслідок часткового зарахування боргу Державного підприємства «Енергоринок»перед Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»за продану в ОРЕ електроенергію у травні 2001 року. В результаті зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість Державного підприємства «Енергоринок»перед Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»за продану в ОРЕ електроенергію у травні 2001 року зменшилась до 1388767206,65 грн., а заборгованість Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»перед Державним підприємством «Енергоринок»за куповану в ОРЕ на власні потреби у березні 2005 року була погашена у поновному обсязі.

Судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо однорідності зустрічних вимог, щодо настання строків виконання зобов'язання за вказаними вимогами, проте позивач вважає, що вищевказаний односторонній правочин не відповідає чинному законодавству, оскільки таке зарахування суперечить порядку проведення розрахунків на ОРЕ, що закріплений ЗУ «Про електроенергетику»та постановою КМУ «Про утворення державного підприємства «Енергоринок»«від 05.05.2000 року № 755.

Зокрема, Державне підприємство «Енергоринок», не погодившись з здійсненням зарахування зустрічних однорідних вимог,  надіслало на адресу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»лист № 02/10-4249 від 20.07.2005 року, в якому повідомило про розгляд заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог, зазначивши, що вищевказана заява не може бути прийнята ним до виконання, оскільки порядок здійснення розрахунків між членами ОРЕ не допускає здійснення розрахунків шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а отже припинення зобов'язань шляхом взаємозаліку суперечить порядку проведення розрахунків на ОРЕ, що закріплений Законом України «Про електроенергетику».

Державне підприємство «Енергоринок»не погоджуючись з проведенням зарахування звернулося до суду за захистом свого порушеного права з вимогою про визнання недійсним з моменту його вчинення односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»від 01.06.2005 року.

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тієї підстави, що при здійсненні зарахування зустрічних вимог було дотримано всіх необхідних вимог статті 601 Цивільного кодексу України, а тому відповідачем було правомірно проведено зарахування на підставі вищевказаної заяви. Відповідач наголошує, що Закон України «Про електроенергетику»не містить заборону на зарахування однорідних вимог, а лише встановлює порядок здійснення розрахунків на Оптовому ринку електричної енергії України. При цьому відповідач вважає, що позивач безпідставно посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 05.05.2000 року № 755, оскільки постанова Кабінету Міністрів України є актом законодавства України а не законом, як це встановлено статтею 602 Цивільного кодексу України та статтею 203 Господарського кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином суд зазначає, що зарахування здійснюється за наявності наступних умов:

1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником;

2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні

бути речі одного роду;

3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не

підлягає виконанню.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань.

У статті 602 Цивільного кодексу України вказано вичерпний перелік підстав при наявності яких зарахування зустрічних вимог не допускається, зокрема:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 5 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, засади організації та експлуатації енергосистем.

Таким є Закон України «Про електроенергетику», який визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про електроенергетику», купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Оптовий ринок електричної енергії України створюється на підставі договору.

Умови та правила роботи системи оптового ринку електричної енергії України, права, обов'язки, відповідальність комплексу підприємств, що здійснюють діяльність на енергоринку, врегульовані Договором між членами оптового ринку електричної енергії України від 15.11.96 р.

Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії встановлений ст. 151 вищезгаданого Закону. Цей порядок передбачає, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електроенергію енергопостачальними організаціями, які здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії, яким є позивач, відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання (до 2002 року - розподільчі рахунки). Такі рахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку з електричної енергії. Зокрема перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України. На оптового постачальника електричної енергії покладено обов'язок забезпечити інформування учасників оптового ринку електричної енергії про стан проведення розрахунків.

З урахуванням визначення понять «алгоритм оптового ринку електричної енергії»та «поточний рахунок із спеціальним режимом використання», наведеним у статті 1 Закону, встановлений НКРЕ алгоритм застосовується до всіх поточних рахунків із спеціальним режимом використання, в тому числі і до відповідних рахунків ДП «Енергоринок».

Таким чином суд відзначає, що встановлений Національною комісією регулювання електроенергетики України алгоритм застосовується до всіх поточних рахунків із спеціальним режимом використання, в тому числі і до відповідних рахунків відповідача. Отже, порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії Державного підприємства «Енергоринок»є не договірною умовою, а законодавчим приписом.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що Законом України «Про електроенергетику»встановлений чіткий та вичерпний порядок розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України і лише в межах даного алгоритму здійснюється розподіл уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України, тобто сторони обмежені в своїх діях щодо визначення порядку розрахунків даним Законом.

В свою чергу, відповідно до статті 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Постанови Кабінету Міністрів України, згідно приписів частини 4 статті 4 Цивільного кодексу України, є актами цивільного законодавства.

При цьому суд відзначає, що згідно преамбули постанови Кабінету міністрів України «Про утворення державного підприємства «Енергоринок»від 5 травня 2000 р. N 755 (далі - Постанова від 05.05.2000 N 755) дана постанова була прийнята з метою впровадження ефективних механізмів організації оптового ринку електричної енергії та значного поліпшення стану справ із розрахунками за енергоресурси, а отже її норми є спеціальними норами щодо встановлення порядку розрахунків

Відповідно до п. 6 Постанови від 05.05.2000 N 755 установлено, що розрахунки за електричну енергію, придбану на оптовому ринку, та за спожиту електричну енергію проводяться виключно у грошовій формі. При цьому суд відзначає, що Постанова від 05.05.2000 N 755 є чинною, у встановленому законом порядку не скасована, не визнана недійсною, а тому підлягає виконанню. Відповідно до статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Частина 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначає, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У відповідності до частини 4 статті 6 Цивільного кодексу України зазначено, що положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Таким чином, виходячи із суті відносин, які виникли між сторонами,  враховуючи те, що розрахунки за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України можуть відбуватися не інакше як на підставах та у порядку, встановленому Законом України «Про електроенергетику», а також приймаючи до уваги те, що в односторонньому правочині сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, зокрема в даному випадку від положень Постанови від 05.05.2000 N 755, яка містить заборону проводити розрахунки за електричну енергію, придбану на оптовому ринку, не у грошовій формі, а будь-якій інший спосіб, в тому числі шляхом здійснення заліку, судом встановлено, що зарахування зустрічних однорідних вимог, як односторонній правочин, за заявою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»від 01.06.2005 року суперечить ст. ст. 601, 602  Цивільного кодексу України, та не відповідає п. 6 Постанови від 05.05.2000 N 755, що, в свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, свідчить про його недійсність.

В силу частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України односторонній правочин по зарахуванню зустрічних однорідних за заявою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»від 01.06.2005 року є недійсним з моменту вчинення.

При цьому, суд відзначає, що не приймається до уваги посилання відповідача на те, що позивач звернувся з позовом після спливу строку позовної давності з огляду на наступне. Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а перебіг цього строку починається, зокрема, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Стаття 260 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Статтями 253, 254 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Судом встановлено, що перебіг строку позовної давності щодо визнання недійсним одностороннього правочину почався 17.06.2005 року, а отже останнім днем звернення до суду з вимогою про захист свого порушеного права є 17.06.2008 року.

Як вбачається, з матеріалів справи, позивач подав до канцелярії Господарського суду міста Києва позовну заяву 17.06.2008 року, тобто позивач звернувся до суду з позовною заявою в межах трирічного строку позовної давності.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 44, 49, 82 —85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним з моменту вчинення односторонній правочин по зарахуванню зустрічних однорідних за заявою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»від 01.06.2005 року.

3.          Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»(м. Київ, вул. Вєтрова, 3, код 24584661) на користь Державного підприємства «Енергоринок»(м. Київ, вул. Комінтерну, 27, код 21515381) 85,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяІ.Д. Кондратова