30/207
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.04.09 Справа№ 30/207
за позовною заявою: ЛКП „Львівелектротранс”, м. Львів
до відповідача: Львівське обласне товариство політичних в”язнів і репресованих, м. Львів
про стягнення 5800,00 грн.
Суддя Н.Мороз
Представники:
від позивача: Гіра С.В.
від відповідача: Бень З.А.
Сторонам роз'яснено права та обов'язки у відповідності до ст. ст. 20,22 ГПК України.
Суть спору:
Позов заявлено Львівським комунальним підприємством „Львівелектротранс” , м. Львів до Львівського обласного товариства політичних в”язнів і репресованих, м. Львів про стягнення 5800 грн. заборгованості згідно договору купівлі-продажу товарів від 30.05.2007р.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 11.08.2008 р. призначив розгляд справи на 02.09.2008 р.
02.09.2008р. провадження у справі було зупинено, а 25.02.2009р. поновлено провадження у справі.
Для об”єктивного та всестороннього вирішення спору, розгляд справи відкладався ухвалами господарського суду від 19.03.2009р.,02.04.2009р.
31.03.2009р. відповідачем, в порядку ст.60 ГПК України, подано зустрічний позов про визнання недійсним договору від 30.05.2007р. для спільного розгляду з первісним позовом. Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.04.2009р., зустрічну позовну заяву повернуто позивачу без розгляду на підставі ст.63 ГПК України.
Позивачем, в порядку ст.22 ГПК України, подано заяву №30/483 від 27.04.2009р. про зміну підстави позову, просить при винесенні рішення не враховувати договір купівлі-продажу товарів від 30.05.2007р., оскільки карточки для проїзду в еклектротранспорті було відпущено відповідачу на підставі усного договору, що підтверджено накладною на відпуск товаро-матеріальних цінностей, в якій зазначено підставу- перерахунок, а не договір купівлі-продажу товарів від 30.05.2007 р.
Відповідачем, 29.04.2009р. подано повторно зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу товарів від 30.04.2009р. для спільного розгляду з первісним позовом.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.04.2009р. зустрічну позовну заяву повернуто позивачу без розгляду в порядку ст.63 ГПК України.
Представник позивача в судове засідання 30.04.2009р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю, з врахуванням заяви про зміну підстав позову. Ствердив, що на підставі усного договору, згідно довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей, по накладній відпустив відповідачу товар- трамвайно-тролейбусні картки, у зв”язку з чим виникла заборгованість в сумі 5800 грн. Позов просить задоволити.
Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позов №62 від 26.08.2008р. В судовому засіданні 30.04.2009р., у зв”язку зі зміною позивачем підстав позову, представник відповідача ствердив, що усних домовленостей між сторонами не існувало, фактично не заперечивши факт отримання товару ствердив, що у товариства не виникло обов”язку щодо його оплати. Крім того, заявив клопотання про відкладення розгляду справи для представлення письмових пояснень. Проте, дане клопотання судом до уваги не приймається, оскільки представлених позивачем доказів є достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.
Спір розглядається за наявними в справі матеріалами, згідно ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив:
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язання вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу,
надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.
У відповідності до ч.1,2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Форма договору сторонами визначається на власний розсуд (усна, письмова), недотримання письмової форми не тягне недійсності такого договору.
Відповідно до укладеного договору (усних домовленостей, які досягнуті сторонами) позивач- ЛКП „Львівелектротранс” відпустив відповідачу- Львівському обласному товариству політичних в”язнів і репресованих товар (трамвайно-тролейбусні карточки) на загальну суму 5800,00 грн. В підтвердження належного виконання договірного зобов”язання, позивачем представлено накладну №58 від 30.05.2007. та довіреність №158010 від 30.05.2007р. на отримання товару (оригінали яких оглянуто в судовому засіданні).
Отже, внаслідок отримання товару, згідно з накладною № 58 від 30.05.2007р., у відповідача виникло зобов'язання, зміст якого зводився до оплати вартості товару.
Згідно із ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Такою вимогою слід вважати направлену позивачем претензію №30/1-1019 від 08.07.2008р. на адресу відповідача, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.
Крім того слід зазначити, що згідно Закону України від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Так, згідно Закону, первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, cпірна накладна і є тим самим первинним документом.
Таким чином заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки у встановленому порядку належними і допустимими доказами не спростовують факту отримання товару.
В силу ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності до ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані поданими доказами, не спростовані відповідачем і підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 11,530,509,625,639 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 32,33,43,44,49,82,84,85 ГПК України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Львівського обласного товариства політичних в”язнів і реприсованих, м.Львів, вул. Чайковського,17 (код ЄДРПОУ 20847388) на користь Львівського комунального підприємства „Львівелектротранс”, м.Львів, вул. Ак. Сахарова,2 (код ЄДРПОУ 03328406) – 5800,00 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК україни.
Суддя Мороз Н.В.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 30.04.2009 |
Оприлюднено | 28.05.2009 |
Номер документу | 3678404 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні