Постанова

від 02.03.2009 по справі 5/284-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/284-08

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

02.03.09 р.                                                                                          № 5/284-08          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Шевченко  В. Ю. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Ільєнок Т.В.

                                                  Мостової  Г. І.

секретар судового засідання          Олійник О.Л.

В судове засідання з'явились представники сторін

від позивача:           Михайлівська З.О. –представник за дов. №172/10 від 26.12.2008р.;

від відповідача:           Бондар І.Г. –представник за дов. №386 від 15.12.2008р.;

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради „Макарівтепломережа” на рішення господарського суду Київської області від 11.12.2008р.

по справі №5/284-08 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом                    Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”,

до          Комунального підприємства Київської обласної ради „Макарівтепломережа”,

про                              стягнення 42149,90грн.,

в с т а н о в и в :

Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради „Макарівтепломережа” про стягнення заборгованості за поставлений природний газ, інфляційних витрат, пені, річних на загальну суму 42149,90грн. (а.с.4-7).

Рішенням господарського суду Київської області від 11.12.2008р. провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 28703,26грн. припинено, в решті позовних вимог –задоволено повністю (а.с.71-75). Рішення мотивовано тим, що договір №231/440 від 31.07.2008р. не є за своєю правовою природою новацією в розумінні ст.604 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням, Комунальне підприємство Київської обласної ради „Макарівтепломережа” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення по даній справі, відмовити у стягненні 9010,18грн. інфляційних витрат, 1479,05грн. –3% річних та 2957,41грн.

Позивач, згідно ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без змін рішення господарського суду Київської області від 11.12.2008р. у справі №5/284-08, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 02.03.2009р. представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав викладених в апеляційній скарзі. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та Комунальним підприємством „Макарівтепломережа” укладений договір поставки №06/05-2331 ТЕ-17 від 30.12.2005р. (а.с.17-22), за яким позивач зобов'язувався передати у власність відповідача в 2006р. природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Сторонами укладено додаткові угоди №1 від 15.03.2006р. та №2 від 30.10.2006р.. яки визначають вартість газу (а.с.14-16).

Згідно п.6.1 договору №06/05-2331 ТЕ-17, остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі природного газу до 10-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання зазначеного договору позивачем поставлено відповідачу протягом січня-квітня, жовтня-грудня 2006р. природний газ на суму 616256,77грн., що підтверджується актами передачі-приймання від 31.01.2006р., 28.02.2006р., 31.03.2006р., 30.04.2006р., 31.10.2006р., 30.11.2006р., 31.12.2006р. (а.с.24-30).

В зв'язку з тим, що відповідач не повністю виконав умови договору №06/05-2331 ТЕ-17 і повністю вартість одержаного газу не оплатив, позивач звернувся до місцевого суду та просив стягнути з відповідача 42149,90грн., в тому числі 28703,26грн. основного боргу, 2957,41грн. пені, 9010,18грн. інфляційних витрат та 1479,05грн. 3% річних.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач погасив основний борг в сумі 28703,26грн., що підтверджується платіжним дорученням №854 від 20.08.2008р. (а.с.51) та  актом звірки розрахунків станом на 31.10.2008р. (а.с.68).

Відповідач апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що місцевий суд неправомірно стягнув з відповідача інфляційні витрати, 3%річних та пеню.

Відповідно до ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд повторно розглядає справу та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників учасників провадження, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Згідно ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи із змісту договору №06/05-2331 ТЕ-17, висновок місцевого суду про те, що до нього повинні застосовуватися положення законодавства, які регулюють договір купівлі-продажу, є вірним.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Частина 1 ст.692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На час звернення позивача з позовом до суду відповідач не повністю розрахувався за поставлений товар, що підтверджується матеріалами справи.

20.08.2008р., під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач погасив основний борг в сумі 28703,26грн., що підтверджується платіжним дорученням №854 (а.с.51) та  актом звірки розрахунків станом на 31.10.2008р. (а.с.68).

Таким чином, місцевий суд, відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, правомірно припинив провадження по справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 28703,26грн.

Згідно ч.1 та 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пункт 7.2 договору №06/05-2331 ТЕ-17 передбачає, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. При укладенні спірного договору від №06/05-2331 ТЕ-17 відповідач погодився з положенням договору про застосування пені, передбаченого п.7.2 договору.

Частина 2 статті 625 ЦК України перебачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних витрат здійснений позивачем діючому законодавству та умовам договору відповідає.

Вимога позивача про стягнення 2957,41 грн. пені, 1479,05грн. 3% річних та 9010,18грн. інфляційних витрат є похідною від вимоги про стягнення боргу за поставлений товар. Вона підлягає задоволенню, оскільки відповідач, на якого ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов'язок довести виконання взятого зобов'язання належним чином, вказану обставину не довів.

Відповідач в апеляційній скарзі наполягає на тому, що зобов'язання, які існували між нім та позивачем припинилися внаслідок новації. А відтак, на його думку, у позивача відсутні підстави нарахування пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Апеляційний суд вважає вірним висновок місцевого суду про те, що посилання відповідача на припинення зобов'язання внаслідок новації є безпідставним.

Частина 1 та 2 статті 604 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Згідно ч.4 чт.604 ЦК України, новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач відзив на позов (а.с.47) та апеляційну скаргу обґрунтовує з посиланням на договір №231/440 від 31.07.2008р., який укладений між Головним управлінням Державного казначейства у Київській області, Головним фінансовим управлінням Київської обласної держадміністрації, КП „Макарівтепломережа”, ДК „Газ України”, НАК „Нафтогаз України”. Предметом даного договору є організація проведення сторонами договору взаєморозрахунку відповідно до ст.54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та Постанови Кабінету Міністрів України №440 від 25.04.2008р. (а.с.48-50).  

Згідно п.3 Порядку перерахування у 2008 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися і постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №440 від 25.04.2008р., підставою для проведення розрахунків є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без врахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

Тобто, договір №231/440 від 31.07.2008р. не є заміною первісного зобов'язання новим зобов'язанням між сторонами справи (новацією), оскільки: договір №231/440 укладений не за домовленістю сторін, а на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №440 від 25.04.2008р.; договір №231/440 укладений про організацію взаєморозрахунку на суму лише основного боргу без врахування пені, 3%річних та інфляційних витрат.

Предметом даного договору є організація проведення взаєморозрахунку, умова про припинення зобов'язання що виникли за договором від №06/05-2331 ТЕ-17, в ньому відсутня, а вказана обставина, відповідно до ст.604 ЦК України, є однією з ознак новації.

Таким чином, на час звернення позивача з позовом в матеріалах справи відсутні докази припинення зобов'язання за договором від №06/05-2331 ТЕ-17, а отже з відповідача підлягає стягненню пеня, інфляційні та 3% річних.

Відповідно до ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, які передбачають що кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами свої доводи та заперечення. Певними засобами доказування.

Ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження відповідач не надав переконливих доказів на підтвердження фактів, на які він посилається в обґрунтування апеляційної скарги.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 11.12.2008р. у справі №5/284-08 має бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в :

1.          Рішення господарського суду Київської області від 11.12.2008 року у справі №5/284-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства Київської обласної ради „Макарівтепломережа” - без задоволення.

2. Справу №5/284-08 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                                      Шевченко  В. Ю.

Судді:

                                                                                                    Ільєнок Т.В.

                                                                                                    Мостова  Г. І.

Дата відправки  25.03.09