Постанова

від 24.03.2009 по справі 18/354

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/354

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24.03.2009                                                                                           № 18/354

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Василівський М.Ю., дов. № 11 від 13.02.2008 року,

Давиденко П.А., дов. № 10 від 13.02.2009 року

 від відповідача -Брунь В.П., дов. № 1ю від 22.07.2008 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "М"ясний Альянс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.12.2008

 у справі № 18/354 (суддя  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Кейсінг Трейд"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "М"ясний Альянс"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 248805,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.12.2008 року у справі№ 18/354 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейн Кейсінг Трейд” (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “М'ясний альянс” (далі – відповідач) про стягнення 248 805, 90 грн. задоволено повністю.

З відповідача на користь позивача стягнуто суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 214 090, 16 грн., 21 359, 17 грн. пені, 10 685, 44 грн. штрафу, 2 671, 13 грн. – 3% річних, 2 488, 06 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2008 року та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми матеріального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення спору, а висновки суду є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що оскільки видаткові накладні, на підставі яких здійснювався відпуск товарів, не містять посилань на договір № 120/П від 01.01.2006 року, останні не можуть розглядатись як підтвердження поставки товару на виконання позивачем саме умов договору № 120/П, а тому зобов'язання відповідача щодо оплати товару не є предметом даного спору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення – без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.02.2009 року.

16.02.2009 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 02-7.1/771) в зв'язку з перебування його представника на лікарняному.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/114 від 17.02.2009 року здійснено заміну у складі колегії суддів – судді Гарник Л.Л. на суддю Євдокимова О.В. та передано справу №18/354 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Я.Л. Іваненко, суддів: О.В. Євдокимова, В.О. Пантелієнка.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009 року розгляд справи було відкладено на 10.03.2009 року в зв'язку з задоволення клопотання відповідача.

06.03.2009 року (02-7.1/1113) від позивача надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, а саме, позивач просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2008 року в частині стягнення інфляційних витрат, стягнувши з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 270 439, 47 грн., та пояснення щодо суті спору.

10.03.2009 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 24.03.2009 року.

19.03.2009 року (вх. № 02-7.1/120) від позивача надійшов уточнений розрахунок суми боргу відповідача з урахуванням встановленого індексу інфляції з простроченої суми та трьох відсотків річних.

В судове засідання 24.03.2009 року з'явились представники позивача та відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду зміні з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 01.01.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №120/П, за умовами якого позивач зобов'язався продати, а відповідач купити оболонку ковбасну.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що відповідач здійснює оплату товару за безготівковим розрахунком згідно з рахунками - фактурами, що виставляються позивачем, протягом десяти банківських днів з моменту отримання товару відповідачем.

Згідно з п. 4.5. договору факт передачі товару від позивача до відповідача підтверджується відповідною накладною.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 237 558,83 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №РН-0000134 від 28.05.2008 року на суму 26 833,20 грн.;

- №РН-0000127 від 21.05.2008 року на суму 3 660,.07 грн.;

- №РН-0000123 від 21.05.2008 року на суму 43 123,50 грн.;

- №РН-0000107 від 06.05.2008 року на суму 686,25 грн.;

- №РН-0000095 від 22.04.2008 року на суму 28 980 грн.;

- №РН-0000068 від 26.03.2008 року на суму 12 442,50 грн.;

- №РН-0000059 від 12.03.2008 року на суму 19 124,25 грн.;

- №РН-0000054 від 05.03.2008 року на суму 6 828,75 грн.;

- №РН-0000052 від 03.03.2008 року на суму 6 142,50 грн.;

- №РН-0000036 від 04.02.2008 року на суму 6 142,50 грн.;

- №РН-0000021 від 31.01.2008 року на суму 6 142,50 грн.;

- №РН-0000302 від 05.11.2007 року на суму 29 698,81 грн.;

- №РН-0000376 від 28.12.2007 року на суму 31 500 грн.;

- №РН-0000349 від 12.12.2007 року на суму 16 254 грн.

Факт одержання товару відповідачем підтверджується довіреностями останнього:

- серії НБК №474838 від 29.05.2008 року;

- серії НБК №474801 від 22.05.2008 року;

- серії НБК №692546 від 21.05.2008 року;

- серії ЯОМ №353750 від 07.05.2008 року;

- серії ЯОМ №353718 від 23.04.2008 року;

- серії ЯОМ .№353615 від 26.03.2008 року;

- серії ЯОМ №353567 від 12.03.2008 року;

- серії ЯОМ №353547 від 05.03.2008 року;

- серії ЯОМ №353542 від 04.03.2008 року;

- серії ЯОМ №353468 від 14.02.2008 року;

- серії ЯОМ №353412 від 01.02.2008 року;

- серії ЯОМ №353318 від 28.12.2007 року;

- серії ЯНЦ №839531 від 12.12.2007 року.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, (пункти 1 і 2 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України).

Відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором, поставлену позивачем продукцію оплатив частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 213 708,81 грн.

Наявна заборгованість підтверджується також і актом взаємозвірки розрахунків станом на 01.01.2007 року, підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками господарюючих суб'єктів підприємницької діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 213 708,81 грн. підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Твердження відповідача про те, що зобов'язання останнього по оплаті товару не є предметом даного спору, оскільки накладні, на підставі яких здійснювався відпуск товару, не містять посилань на договір № 210/П від 01.01.2006 року, колегією суддів відхиляється як хибне та таке, що не відповідає обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно умов договору № 120/П від 01.01.2006 року продавець продає, а покупець купує оболонку ковбасну у кількості, асортименті, за ціною, що вказується у супровідних документах, зокрема в накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем протягом 2007-2008 років здійснювався відпуск товару (оболонки свинячої, баранячої, яловичини) відповідачеві, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних та довіреностей.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з розділом 9 Договору № 120/П від 01.01.2006 року, даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те представниками сторін і діє до 31.12.2006 року. Закінчення терміну дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії даного Договору. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення терміну дії даного Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про своє бажання припинити дію Договору, то Договір автоматично пролонгується до закінчення кожного подальшого календарного року.

Відповідно до положень ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому розділом 10 Договору № 120/П від 01.01.2006 року передбачено, що даний договір може бути доповнений, змінений або припинений по взаємній згоді сторін. Усі зміни до цього Договору повинні бути здійснені у письмовій формі, про що сторони складають додаткову угоду до даного договору, підписану уповноваженими представниками сторін і завірені печатками підприємств.

Оскільки відповідачем не доведено укладання між сторонами інших договорів, не надано доказів визнання недійсним, розірвання в судовому порядку або ж розірвання, зміни, припинення за взаємною згодою сторін спірного договору № 120/П від 01.01.2006 року, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що поставка продукції згідно з вищезазначеними накладними здійснювалась саме за договором № 120/П від 01.01.2006 року.

Крім основного боргу, судом першої інстанції було стягнуто з відповідача 21 359, 17 грн. пені. та штраф у розмірі 10 685,44 грн.

Згідно з розділом 7 Договору за затримку платежів покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент виникнення заборгованості, від неоплаченої суми за кожен день затримки платежу. А у випадку, якщо прострочення покупцем виконання грошового зобов'язання за даним Договором перевищує термін 90 календарних днів, то покупець, на вимогу продавця, зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5% від суми боргу.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими ,зокрема, є сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 21 359, 17 грн. пені та 10 685,44 грн. штрафу підлягають задоволенню, оскільки є законними та обґрунтованими.

За розрахунком позивача судом першої інстанції було стягнуто з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 214 090,16 грн. (213 807,81 грн. основного боргу + 282,35 грн. інфляційних втрат) та 2 671,13 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Проте, колегія суддів вважає, що 3% річних в розмірі 2 671, 13 грн. розраховані не вірно, оскільки нараховані на борг в розмірі 213 807, 81 грн., в той час як сума боргу становить 213 708, 81 грн.

Як визначено в частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за перерахунком апеляційного господарського суду розмір 3% річних з простроченої суми становить 2 669, 90 грн., які і підлягають стягненню з відповідача.

Щодо клопотання позивача про уточнення позовних вимог, а саме, щодо зміни рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2008 року в частині стягнення перерахованих останнім інфляційних витрат, колегія суддів вважає доцільним зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що розмір інфляційних нарахувань за червень та вересень 2008 року на суму боргу 213 708, 81 грн. позивачем та судом було нараховано невірно і за перерахунком апеляційного господарського суду становить 4 060, 47 грн., проте судом першої інстанції було законно та обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 282, 35 грн. інфляційних збитків, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог.

Уточнений розрахунок суми боргу позивача, поданий останнім під час апеляційного провадження, по суті є збільшенням розміру позовних вимог в частині інфляційних нарахувань, а тому, враховуючи передбачені ст. 101 ГПК України межі перегляду справи в апеляційній інстанції, не приймається колегією суддів до розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, колегія суддів встановила, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 214 090, 16 грн., 21 359, 17 грн. пені, 10 685, 44 грн. штрафу, 2 669, 90 грн. – 3% річних.

Враховуючи викладене вище, оскільки судом першої інстанції не вірно визначено 3% річних в розмірі 2 671, 13 грн., Київський апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції необхідно змінити.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “М'ясний альянс” задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2008 року у справі № 18/354 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейн Кейсінг Трейд” до Товариства з обмеженою відповідальністю “М'ясний альянс” змінити, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю “М'ясний альянс” (02081, м. Київ, вул. Сортировочна, 5, код ЄДРПОУ 31723193) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкрейн Кейсінг Трейд” (08160, Київська область,с. Гатне, вул.. Радянська, 4, код ЄДРПОУ 32157201) 2 669,90 грн. 3% річних.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2008 року у справі      № 18/354 залишити без змін.

3.Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити господарському суду міста Києва.

4.Матеріали справи № 18/354 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 27.03.09 (відправлено)