Постанова

від 11.03.2009 по справі 36/356

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

36/356

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.03.2009                                                                                           № 36/356

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Гарник Л.Л.

 суддів:            Іваненко  Я.Л.

          Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:           Семеняк Т.В.

 За участю представників:

 від позивача -Матюханов А.І. (довіреність б/н від 27.02.2009р.);

 від відповідача -Гурмаза О.С. (довіреність від 23.05.2008р. № 042/1/9-3619);

від третьої особи:             не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.06.2008

 у справі № 36/356 (суддя Трофименко Т.Ю.)

 за позовом                               Громадська організація "Інститут Євро-Атлантичного співробітництва"

 до                                                   Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача           Київська міська рада

 про                                                   спонукання вчинити певну дію

 Склад колегії суддів змінювався згідно розпоряджень заступника головиКиївського апеляційного господарського суду від 11.02.2009р., від 11.03.2009р.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2008р. у справі                                     № 36/356 позов Громадської організації „Інститут Євро-Атлантичного співробітництва” до Головного управління комунальної власності міста Києва про спонукання вчинити певну дію задоволено; Головне управління комунальної власності міста Києва зобов'язано здійснити необхідні дії по виконанню рішення Київської міської ради                  „Про внесення змін до рішення Київради від 12.02.2004р. № 36/1246 та від 18.03.2004р.     № 100/1310 з питань приватизації” від 02.02.2006р. № 20/3111, а саме: укласти з Громадською організацією „Інститут Євро-Атлантичного співробітництва” договір купівлі-продажу нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 42, літера „А,А” загальною площею 118,1 кв. м; стягнуто з Головного управління комунальної власності міста Києва на користь Громадської організації „Інститут Євро-Атлантичного співробітництва” 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління комунальної власності міста Києва звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін, порушенням норм процесуального права, недоведеністю та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків місцевого господарського суду дійсним обставинам справи.

Скаржник зазначає, що місцевий господарський суд при вирішенні спору не врахував ту обставину, що здійснення приватизації спірних приміщень під час дії встановленого Законом України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” мораторію є незаконним, оскільки ці приміщення на підставі рішення Київського міськвиконкому від 17.11.1987р .№ 1112 є пам'яткою історії місцевого значення.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Головного управління комунальної власності міста Києва висловилися за задоволення апеляційної скарги, представник Громадської організації „Інститут Євро-Атлантичного співробітництва” – за її відхилення.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Громадською організацією „Інститут Євро-Атлантичного співробітництва”                                  (далі по тексту – позивач) пред'явлено позов про зобов'язання Головного управління комунальної власності міста Києва (далі по тексту – відповідач) здійснити необхідні дії по виконанню рішення Київської міської ради „Про внесення змін до рішення Київради від 12.02.2004р. № 36/1246 та від 18.03.2004р. № 100/1310 з питань приватизації”                     від 02.02.2006р. № 20/3111, а саме - укласти з Громадською організацією „Інститут Євро-Атлантичного співробітництва” договір купівлі-продажу нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 42, літера „А,А” загальною площею 118,1 кв. м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що приватизацію зазначеного приміщення позивач погодив у вустановленому порядку – це по-перше; по-друге – спірне приміщення законодавчо не віднесено до об'єктів, на які поширюється дія мораторію на здійснення приватизації.

Ту обставину, що Головне управління комунальної власності міста Києва листом  від 08.04.2008р. відмовило позивачу в подальшому проведенні процедури приватизації, останній розглядає в якості правової підстави для звернення з даним позовом.

Постановляючи рішення про спонукання відповідача укласти з позивачем договір купівлі-продажу нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 42, літера „А,А” загальною площею 118,1 кв. м, місцевий господарський суд встановив, що згідно рішення Київської міської ради „Про внесення змін до рішення Київради від 12.02.2004р. № 36/1246 та від 18.03.2004р.  № 100/1310 з питань приватизації” від 02.02.2006р.                    № 20/3111 до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, було включено зазначені приміщення та визначено їх покупця - Громадську організацію „Інститут Євро-Атлантичного співробітництва”.

Встановивши ті обставини, що на підставі укладених з Комунальним підприємством „Київжитлоспецексплуатація” договорів оренди від 27.12.2005р. № 10/2427,                             від 26.12.2006р. № 10/2790, від 27.07.2007р. № 10/2994 позивач орендував спірні приміщення, а на підставі рішення Київської міської ради від 02.02.2006р.                                  № 20/3111 одержав висновок Головного управління охорони культурної спадщини про погодження приватизації зазначеного приміщення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що дія Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”  не розповсюджується на правовідносини щодо приватизації спірного приміщення.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду з таким висновком                 не погоджується, вважає його таким, що не відповідає законодавству і фактичним обставинам справи та здійснений без належної оцінки обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Спірні взаємовідносини сторін носять характер правовідносин, які регулюються не загальними господарськими та цивільними нормами, а спеціальними законами про приватизацію державного та комунального майна.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” органом місцевого самоврядування є виборний орган (рада), який складається з депутатів                          і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади      і приймати від її імені рішення. При цьому під комунальною власністю розуміється право територіальної громади володіти, доцільно, економічно, ефективно користуватися                       і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй,                                    як безпосередньо, так і через місцевого самоврядування.

Приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб (статті 1 Закону України „Про приватизацію державного майна”).

Правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу встановлює Закон України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” (далі по тексту - Закон).

До об'єктів малої приватизації також відноситься окреме індивідуально визначене майно (частина 1 статті 2 Закону).

Порядок визначення переліку об'єктів, що підлягають приватизації, регламентовано статтею 7 Закону.

Відмова у приватизації, згідно з абзацом 2 частини 5 статті 7 Закону, можлива у випадку, коли є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства.

 Закон України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” від 01.02.2005р. № 2391-ІV набув чинності 23.02.2005р. та припинив свою дію на підставі Закону України від 23.09.2008р. № 574-ІV.

Згідно статті 1 названого закону приватизацію пам'яток культурної спадщини заборонено до затвердження Верховною радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

На дату прийняття Київською міською радою згадуваного рішення від 02.02.2006р. № 20/3111 про надання позивачу згоди на приватизацію спірних приміщень Закон України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини” був чинним.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що на підставі рішення Київського міськвиконкому від 17.11.1987р .№ 1112 будинок, розташований за адресою: м. Київ,           вул. Володимирська, 42, літ. „А”, „А1” перебуває на державному обліку як пам'ятка історії місцевого значення. Викладена обставина підтверджується наявним в матеріалах справи висновком Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)  від 23.01.2008р.                   (Том 1 а.с. 52-53).

З урахуванням наведеного й тої обставини, що спірні приміщення знаходяться в будинку, який є пам'яткою культурної спадщини місцевого значення, колегія суддів при вирішенні спору виходить з положень частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України про недопустимість застосування актів, які не відповідають законодавству України, та у цьому зв'язку зазначає, що рішення Київської міської ради про надання згоди позивачу на здійснення приватизації зазначених приміщень суперечить припису статті 1 Закону України „Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини”.

При таких обставинах, наявні підстави вважати правомірною позицію відповідача, який відмовився від вчинення дій, націлених на подальше проведення процедури приватизації спірних приміщень.

Місцевий господарський суд наведеного не врахував, у зв'язку з чим, погоджуючись з позивачем, дійшов неправомірного висновку про наявність у останнього права укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна на підставі рішення Київської міської ради „Про внесення змін до рішення Київради від 12.02.2004р. № 36/1246 та від 18.03.2004р.     № 100/1310 з питань приватизації” від 02.02.2006р. № 20/3111.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами                 є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного                            чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.                                    Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести                як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб'єктивну обставину,                      що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність                              на передбачених законом підставах.

Оскільки місцевий господарський суд не мав підстав для задоволення позову, оскаржене рішення підлягає скасуванню в повному обсязі з прийняттям відповідно до вимог пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про залишення позову без задоволення.

          Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Головного управління комунальної власності міста Києва задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2008р. у справі                                         № 36/356 скасувати.

У позові відмовити.

Стягнути з Громадської організації „Інститут Євро-Атлантичного співробітництва” до Державного бюджету України 42,50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.) витрат з оплати державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Справу № 36/356 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Гарник Л.Л.

 Судді                                                                                          Іваненко  Я.Л.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 16.03.09 (відправлено)