Постанова

від 20.01.2014 по справі 910/12912/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2014 р. Справа№ 910/12912/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Синиці О.Ф.

суддів: Зеленіна В.О.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача -Мартинюк О.С., Рябокляч Д.П.,

від відповідача -Любар-Пурлінська Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" №4-04-4407 від 25.11.2013

на рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2013

у справі №910/12912/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Інеко-Інвест", м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель", м. Київ

про стягнення 343745грн.90коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2013 (суддя Головіна К.І.) частково задоволено позов ТОВ "Інеко-Інвест" та стягнуто з ПАТ "КБ "Даніель", з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 274000грн. заборгованості, нараховані проценти в розмірі 19 907 грн. 16 коп., пеню в сумі 3303 грн. 01 коп., 3% річних в сумі 698 грн. 14 коп. за невиконання відповідачем умов договору банківського вкладу №СП/424-Т від 19.05.2011р. та 33000 грн. заборгованості, нараховані проценти в розмірі 2 538 грн. 74 коп., пеню в сумі 1916 грн. 71 коп. та 3% річних в сумі 387 грн. 86 коп. за невиконання відповідачем умов договору банківського вкладу № СП/488-Т від 06.02.2012 р.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач своїх зобов'язань щодо повернення банківських вкладів на виконання умов вказаних договорів, на вимогу позивача, не виконав. При цьому судом відмовлено в частині нарахованої позивачем пені та стягнуто її за розрахунком суду з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач просив його скасувати в частині стягнення процентів та 3 % річних. Апелянт зазначає про відсутність заборгованості по процентам по вищевказаних договорах, оскільки згідно п. 4.3 договорів проценти нараховуються на вклад щомісячно та перераховуються на вказаний в договорі рахунок в останній робочий день кожного місяця. Щодо стягнення 3 % річних відповідач вказує, що укладеними сторонами договорами передбачено інший розмір процентів в розмірі 17 та 18 відсотків річних відповідно, які як вказувалось вище сплачені відповідачем. Отже, на думку скаржника, стягнення судом з відповідача ще 3 % річних є подвійним стягненням відсотків річних. В зв'язку з відсутністю підстав для стягнення процентів та 3 % річних, скаржник зазначає і про невірний розрахунок судового збору, що підлягає стягненню з відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач заперечив проти доводів відповідача, а саме: позивач зазначає, що ст. 625 ЦК України передбачає відповідальність боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання в розмірі 3 % річних за користування чужими грошовими коштами, а 17 та 18 відсотків сторонами передбачено як оплату за користування вкладами згідно пунктів 4.1 укладених сторонами договорів. Щодо стверджень відповідача про сплату процентів позивач зазначив, що їх сплачено відповідачем не вчасно та на момент подання позовної заяви заборгованість по сплаті процентів існувала.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Так, 19.05.2011 р. між ТОВ "Компанія з управління активами "Інеко-Інвест" (вкладник) та відповідачем - ПАТ "КБ "Даніель" (банк) укладено договір банківського вкладу № СП/424-Т (договір-1).

Згідно п 1.1 договору-1 вкладник надає банку грошові кошти, що є активами ПІДІФ "Промінвест-Керамет", на зберігання на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк на умовах визначених цим договором відкриває, обслуговує та закриває вкладний рахунок вкладнику, виплачує вкладнику проценти і повертає вклад і нараховані на нього проценти. Вкладник розміщує в банку вклад у сумі 90 000грн. (п. 2.1 договору-1). Дата повернення банком вкладу 21.05.2012 р. (п. 3.1 договору-1).

Для обслуговування вкладу позивачу був відкритий вкладний рахунок №265263276401.

Відповідно до п. 2.3.3 договору-1 при достроковому поверненні вкладу одноразово в повному обсязі до настання строку зазначеного в п. 3.1 цього договору банк повертає вклад на поточний рахунок вкладника. При достроковому поверненні частини вкладу до настання строку зазначеного в п. 3.1 цього договору банк повертає частину вкладу на поточний рахунок вкладника. Залишок суми вкладу банк переносить за цим договором на вкладний рахунок вкладника на вимогу № 265013276402, відкритий для обслуговування вкладу, в порядку та на умовах цього договору.

Пунктом 4.1 договору-1 встановлено, що на суму вкладу, банк нараховує прості проценти у розмірі 17% річних. Розрахунок суми процентів здійснюється виходячи з фактичної кількості днів у календарному році.

Згідно п. 6.5 договору-1 вкладник має право на дострокове повернення вкладу, у порядку визначеному цим договором та нормами чинного законодавства, в т.ч. ст. 1058-1065 Цивільного кодексу України.

Цей договір набув чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.2 договору-1).

Додатковою угодою № 2-Т від 21.05.2012 р. сторони погодили, що кінцевою датою повернення банком вкладу є 03.06.2013 р., а вкладник має право поповнювати вклад до 03.04.2013 р. включно.

Крім того, 06.02.2012 р. між ТОВ "Компанія з управління активами "Інеко-Інвест" (вкладник) та відповідачем - ПАТ "КБ "Даніель" (банк) укладено договір банківського вкладу № СП/488-Т (договір-2).

Згідно п 1.1 договору-2 вкладник надає банку грошові кошти, що є активами ПІДІФ "ЦІФ", на зберігання на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк на умовах визначених цим договором відкриває, обслуговує та закриває вкладний рахунок вкладнику, виплачує вкладнику проценти і повертає вклад і нараховані на нього проценти. Вкладник розміщує в банку вклад у сумі 500 000грн. (п. 2.1 договору-2). Дата повернення банком вкладу 11.02.2013 р. (п. 3.1 договору-2).

Для обслуговування вкладу позивачу був відкритий вкладний рахунок №265203276403.

Відповідно до п. 2.3.3 договору-2 при достроковому поверненні вкладу одноразово в повному обсязі до настання строку зазначеного в п. 3.1 цього договору банк повертає вклад на поточний рахунок вкладника. При достроковому поверненні частини вкладу до настання строку зазначеного в п. 3.1 цього договору банк повертає частину вкладу на поточний рахунок вкладника. Залишок суми вкладу банк переносить за цим договором на вкладний рахунок вкладника на вимогу № 265053276404, відкритий для обслуговування вкладу, в порядку та на умовах цього договору.

Пунктом 4.1 договору-2 встановлено, що на суму вкладу, банк нараховує прості проценти у розмірі 18% річних. Розрахунок суми процентів здійснюється виходячи з фактичної кількості днів у календарному році.

Згідно п. 6.5 договору-1 вкладник має право на дострокове повернення вкладу, у порядку визначеному цим договором та нормами чинного законодавства, в т.ч. ст. 1058-1065 Цивільного кодексу України.

Цей договір набув чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.2 договору-2).

У судовому засіданні встановлено, що позивач свої зобов'язання по договорах банківського вкладу № СП/424-Т від 19.05.2011 р. та № СП/488-Т від 06.02.2012 р. виконав в повному обсязі, поклавши на зберігання відповідачу грошові кошти.

З огляду на п. 6.5 договорів банківського вкладу 30.11.2012 р. позивач направив відповідачу листи-вимоги № 189 та № 187 про дострокове повернення вкладу у розмірі 294 000грн. за договором-1 та вкладу у розмірі 208 000грн. за договором-2 у зв'язку з виробничими потребами.

Однак, відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконав, а саме - не повернув на дострокову вимогу позивача суми депозитів, внаслідок чого у ПАТ "КБ "Даніель" виникла заборгованість перед позивачем по поверненню вкладів.

В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами про повернення сум вкладів за вказаними договорами банківського вкладу. Проте, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та виконання.

З матеріалів справи вбачається, що на вкладному рахунку позивача № 265013276402 за договором-1 знаходяться кошти у розмірі 274000грн., а за договором-2 на вкладному рахунку позивача № 265053276404 знаходяться кошти у розмірі 33 000грн., про що свідчать виписки банку по особових рахунках ТОВ "Інтеко-Інвест" за період з 22.02.2013р. по 04.07.2013р.

Позивач звернувся з позовом до суду, враховуючи вимоги заяви про збільшення позовних вимог, прийнятої судом, про стягнення з відповідача:

- за договором № СП/424-Т від 19.05.2011 р.: 274000грн. основного боргу, 19 907грн.16коп. нарахованих процентів за період з 01.04.2013 р. по 03.09.2013 р., 8494грн. пені за період з 04.06.2013 р. по 04.07.2013 р., 698грн.14коп. - 3% річних за період з 04.06.2013 р. по 04.07.2013 р.;

- за договором № СП/488-Т від 06.02.2012 р.: 33000грн. основного боргу, 2538грн.74коп. нарахованих процентів за період з 01.04.2013 р. по 03.09.2013 р., 4719грн. пені за період з 12.02.2012 р. по 04.07.2013 р., 387грн.86коп. - 3% річних за період з 12.02.2013 р. по 04.07.2013 р.

Всього позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договорами банківського вкладу № СП/424-Т від 19.05.2011 р. та № СП/488-Т від 06.02.2012 р. на загальну суму 343745грн.90коп.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 статті 1060 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п. 2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" № 516 від 03.12.2003 року за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Згідно вказаної Постанови (п. 3.3) банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Враховуючи вищевикладене, а також ту обставину, що відповідачем доказів повернення суми банківських вкладів не надано, сам відповідач не заперечує свого обов'язку з повернення банківських вкладів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача суми вкладу по договору-1 в розмірі 274000грн. та суми вкладу по договору-2 в розмірі 33000грн.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 8 494грн. за період з 04.06.2013 р. по 04.07.2013 р. по договору-1 та пеню в сумі 4719грн. за період з 12.02.2012 р. по 04.07.2013 р. по договору-2.

Так, пунктом 8.2 договорів встановлено, що у разі несвоєчасного повернення суми вкладу та процентів за користування депозитом на поточний рахунок вкладника, банк сплачує пеню від суми заборгованості за кожний календарний день прострочки у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

При стягненні пені судом першої інстанції правомірно проведено її перерахунок з врахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, враховуючи вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", незважаючи на те, що умовами укладених правочинів передбачено пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення та стягнуто з відповідача на користь позивача 3303грн.01коп. пені за період з 04.06.2013р. по 04.07.2013р. по договору-1 та 1916грн.71коп. пені за період з 12.02.2012 р. по 04.07.2013 р. по договору-2.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача нарахованих відсотків за користування вкладом за період з 01.04.2013 р. по 03.09.2013 р. в розмірі 19907грн.16коп. за договором-1 та нарахованих відсотків за користування вкладом за період з 01.04.2013 р. по 03.09.2013р. в розмірі 2538грн.74 коп. за договором-2 та 3% річних в сумі 698грн.14коп. за період з 04.06.2013 р. по 04.07.2013 р. по договору-1 та 3% річних в сумі 387грн.86коп. за період з 12.02.2013 р. по 04.07.2013 р. по договору-2.

Враховуючи положення умов договору, а саме: пункт 7.1 договорів банківського вкладу, яким встановлено, що проценти по вкладу при достроковому поверненні вкладу нараховуються згідно п. 4.1 договорів, пункт 2.3.2 договорів банківського вкладу, згідно якого при достроковому поверненні вкладу, банк здійснює перерахунок процентів по вкладу в порядку, визначеному п. 7.1 договорів та додаткову угоду № 1 від 08.02.2013 р. до договору-2, якою сторони погодили, що у випадку не повернення банком вкладу вкладнику в строк, визначений п. 3.1 цього договору, проценти на вклад нараховуються до дати, що передує даті фактичного перерахування банком вкладу вкладнику в порядку та строки відповідно до умов договору, та положення ст. 625 ЦК України, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача заявлених процентів та 3 % річних.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою відповідач не погодився з рішенням господарського суду першої інстанції лише в частині стягнення з нього процентів та 3 % річних.

Апелянт зазначає про відсутність заборгованості по процентам по вищевказаних договорах, оскільки згідно п. 4.3 договорів проценти нараховуються на вклад щомісячно та перераховуються на вказаний в договорі рахунок в останній робочий день кожного місяця. Щодо стягнення 3 % річних відповідач вказує, що укладеними сторонами договорами передбачено інший розмір процентів в розмірі 17 та 18 відсотків річних, які вказувалось вище сплачені відповідачем. Отже, на думку скаржника стягнення судом з відповідача ще 3 % річних є подвійним стягненням відсотків річних.

Вказані заперечення є безпідставними, оскільки згідно ст. 625 ЦК України стягнення 3 % річних є наслідком прострочення відповідачем грошового зобов'язання, а не є іншим розміром процентів встановлених договором. При цьому 17, 18 відсотків - це істотна умова договору банківського вкладу, яка випливає з оплатного характеру укладених сторонами договорів, як оплата за користування вкладом згідно п. 4.1 договору та ст. 1061ЦК України.

Щодо стверджень відповідача про сплату 17, 18 процентів передбачених п. 4.1 договору, то апеляційний господарський суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи заборгованість по процентам існувала на момент звернення з позовом. Проте, сторони вправі в процесі виконавчого провадження узгодити суму стягнення з врахуванням проведеної відповідачем оплати заборгованості по процентах нарахованих згідно п. 4.1 договорів.

Отже, заперечення відповідача в поданій апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2013 у справі №910/12912/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Даніель" - без задоволення.

2. Справу № 910/12912/13 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя О.Ф. Синиця

Судді В.О. Зеленін

Е.О. Шевченко