Рішення

від 21.01.2014 по справі 918/1410/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2014 р. Справа № 918/1410/13

Суддя Горплюк А.М . розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Рудецького Сергія Івановича

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб"

про стягнення в сумі 81 150 грн. 00 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Рудецький С.І..

Від відповідача: Штогрін В.С. (довіреність б/н від 07.10.2013р.).

Суть спору: позивач - фізична особа-підприємець Руденький Сергій Іванович звернувся в господарський суд Рівненської області з позовною заявою до відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" про стягнення 75 000 грн. 00 коп. заборгованості та 6 150 грн. 00 коп. штрафу по договору купівлі-продажу № 01-06-13 від 03.06.2013р., предметом якого була борона БДВП-4,2-01 2008 року випуску Б/В.

Ухвалою суду від 12.09.2013р. (суддя Кочергіна В.О.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.10.2013р..

Крім того, разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Приватного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" у розмірі 81 150 грн. 00 коп.. Судом в задоволенні вказаної заяви відмовлено.

25.09.2013р. відповідач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог вказую на те, що борона не підлягає експлуатації внаслідок істотного порушення вимог щодо якості товару, а тому ПСП "Хлібороб" відмовився від борони та оплати за неї, про що 20.09.2013р. позивачу було надіслано повідомлення.

В судовому засіданні 01.10.2013р. оголошено перерву до 07.10.2013р..

Ухвалою суду від 07.10.2013р. розгляд справи відкладено на 30.10.2013р..

30.10.2013р. представник відповідача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду подав клопотання, в якому просить зупинити провадження у справі набрання законної сили рішення господарського суду Сумської області у справі № 920/1749/13 за позовом ПСП "Хлібороб" до ФОП Рудецького Сергія Івановича про визнання припиненим договору купівлі-продажу № 01-06-13 від 03.06.2013р.. Судом відмовлено в задоволенні даного клопотання.

Ухвалою суду від 30.10.2013р. розгляд справи відкладено на 11.11.2013р..

Розпорядженням керівника апарату суду № 01-07/314/2013 від 08.11.2013р. у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності судді Кочергіної В.О., та на підставі пунктів 3.1.11-3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи № 918/1410/13. Суддею у праві визначено суддю Горплюка А.М..

Ухвалою суду від 11.11.2013р. розгляд справи відкладено на 26.11.2013р.

25.11.2012р. представник позивача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав додаткові поясненнях, в яких просить відмовити в задоволенні позову вказуючи на те, що договір купівлі-продажу № 01-06-13 від 03.06.2013р. припинений, оскільки відповідач, в порядку статті 678 ЦК України, відмовився від договору та оплати по ньому в зв'язку з некомплектністю борони БДВП-4,2-01 2008 року випуску Б/В, що підтверджується актом огляду машини від 17.09.2013р. складеним державним інспектором ДІСГ в Рівненській області. Крім того, представник відповідача вказує, що пункт 7.3. договору купівлі-продажу № 01-06-13 від 03.06.2013р. є нікчемним в силу вимог закону та не може бути застосований до даного виду правовідносин.

Ухвалою суду від 26.11.2013р. розгляд справи відкладено на 10.12.2013р..

Ухвалою суду від 10.12.2013р. розгляд справи відкладено на 24.12.2013р..

Ухвалою суду від 24.12.2013р., за клопотання представника відповідача, розгляд справи, в порядку частини 3 статті 69 ГПК України, продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 21.01.2014р..

В судовому засіданні 21.01.2014р. оголошувалася перерва до 15 год. 30 хв. 21.01.2014р. для з'ясування обставин справи.

21.01.2014р. позивач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав додаткові пояснення, в яких просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

21.01.2014р. представник відповідача, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав пояснення, в яких заперечує проти позовних вимог.

В судовому засіданні 21.01.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві, а представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав вказаних у відзиві на позов.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.06.2013р. між фізичною особою-підприємцем Руденьким Сергієм Івановичем (продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Хлібороб" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 01-06-13 (надалі - Договір, а.с. 8), відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити в передати у власність покупця товар борону БДВП-4.2.01 2008 року випуску Б/В, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити його згідно даного Договору (пункт 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору визначено, що ціна за одиницю товару становить 75 000 грн. 00 коп..

Відповідно до пунктів 5.1. - 5.3. Договору, покупець зобов'язаний перерахувати передоплату за товар на основі виставленого рахунку у розмірі 30 000 грн. 00 коп.. Форма розрахунків: безготівкова, шляхом переведення грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця. Кінцевий розрахунок буде проведено до 15 липня 2013 року в сумі 45 000 грн. 00 коп..

Пунктами 6.1. та 6.2. Договору визначено, що передача товару відбувається на складі продавця, в момент навантаження товару в транспортний засоби покупця в присутності представника покупця. Кількість і факт передачі товару визначається підписаним актом прийому-передачі та підписами двох сторін.

Згідно акту прийому-передачі від 03.06.2013р. (а.с. 9) позивач передав для відповідача борону БДВП-4.2.01 2008 року випуску Б/В. Акт прийому-передачі підписаний особисто позивачем і директором відповідача та скріплений відтисками їх печаток.

Відповідач, в порушення умов Договору, не розрахувався з позивачем за отриману борону БДВП-4.2.01 2008 року випуску Б/В.

Відповідно до пункту 7.3. Договору, за несвоєчасну оплату товару згідно умов даного Договору покупець виплачує штраф в розмірі 0.5% від вартості неоплаченої кількості товару за кожен день затримки оплати.

На підставі пункту 7.3. Договору позивач за період з 04.06.2013р. по 14.07.2013р. (41 день) нарахував відповідачу штраф від суми заборгованості 30 000 грн. 00 коп. в розмірі 6 150 грн. 00 коп. (розрахунок а.с. 3).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів сплати боргу суду не подав.

Стосовно тверджень відповідача, що договір купівлі-продажу № 01-06-13 від 03.06.2013р. припинений, оскільки відповідач, в порядку статті 678 ЦК України, відмовився від договору та оплати по ньому в зв'язку з некомплектністю борони БДВП-4,2-01 2008 року випуску Б/В, що підтверджується актом огляду машини від 17.09.2013р. складеним державним інспектором ДІСГ в Рівненській області (а.с. 28). Суд зазначає наступне.

Рішенням господарського суду Сумської області від 28.10.2013р. у справі № 920/1749/13 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" до фізичної особи-підприємця Рудецького Сергія Івановича про визнання припиненим договору купівлі-продажу № 01-06-13 від 03.06.2013р., яке набрало законної сили, в задоволені позову відмовлено.

Так, зокрема, рішенням від 28.10.2013р. у справі № 920/1749/13 встановлено, що "матеріали даної справи свідчать про відсутність підстав для припинення зобов'язання, оскільки позивачем за даним спором при укладені спірного договору прийнято від відповідача товар (борона БДВП-4,2-01 2008 року випуску Б/В) без зауважень до її комплектності та якості, що підтверджується атом прийому-передачі від 03.06.2013р. року (арк. с. 10), а акт огляду машини від 17.09.2013 року, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог, складений державним інспектором ДІСГ в Рівненській області в присутності представника власника (позивача), значно пізніше ніж отримано від відповідача спірний товар, а тому за таких обставин, зазначений акт огляду машини від 17.09.2013 року не приймається судом як належний та допустимий доказ факту наявності порушення права позивача з боку відповідача в розумінні вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України, не може слугувати доказом подій, які сталися раніше та спростувати факт отримання позивачем від відповідача спірної борони у комплектному стані".

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 75 000 грн. 00 коп. заборгованості по договору купівлі-продажу № 01-06-13 від 03.06.2013р. стверджуються матеріалами справи, є законними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 7.3. Договору, за несвоєчасну оплату товару згідно умов даного Договору покупець виплачує штраф в розмірі 0.5% від вартості неоплаченої кількості товару за кожен день затримки оплати.

На підставі пункту 7.3. Договору позивач за період з 04.06.2013р. по 14.07.2013р. (41 день) нарахував відповідачу штраф від суми заборгованості 30 000 грн. 00 коп. в розмірі 6 150 грн. 00 коп. (розрахунок а.с. 3).

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що сторони в пункті 7.3. Договору визначили вид забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки, при цьому визначили неустойку у формі штрафу, а порядок нарахування неустойки у формі пені.

Водночас, статтю 213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

З комплексного аналізу статті 214 ЦК України вбачається, що перелік способів тлумачення правочину, передбачених у частинах 3 і 4 вказаної статті, не є вичерпним, оскільки можуть застосовуватися і інші способи. Наприклад, у разі наявності розбіжностей між найменуванням договору і його змістом правову природу такого договору необхідно визначати відповідно до його умов, а не найменування.

Тлумачення змісту правочину має здійснюватися також у контексті змісту закону. Тобто так чи інакше в суду може виникнути потреба у застосуванні загальноцивілістичних способів тлумачення правових норм, що регулюють спірні відносини. У тому ж разі, коли сторони взагалі не врегулювали договором певну частину відносин, суд має право поширювати на них відповідні правові норми. При тлумаченні правочинів, які є договорами, можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності суд тлумачить положення пункту 7.3. Договору як положення про застосування неустойки у формі пені.

Водночас, суд не погоджується з вірністю зробленого позивачем розрахунку пені з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яка кореспондується зі статтею 343 ГК України, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня, по пункту 7.3. Договору, згідно розрахунку зробленого судом (а.с. 92) за період з 04.06.2013р. по 14.07.2013р. (41 день) від суми заборгованості 30 000 грн. 00 коп. має становити 476 грн. 71 коп..

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 476 грн. 71 коп. пені, що стверджуються матеріалами справи, є законними та обґрунтованими.

В сукупності усього вищевикладеного вбачається, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 75 000 грн. 00 коп. заборгованості та 476 грн. 71 коп. пені. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5 673 грн. 29 коп. пені суд відмовляє.

Частиною 2 статті 49 ГПК України визначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору

На відповідача на підставі частини 2 статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп..

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб" (35700, Рівненська область, Здолбунівський район, с. Ільпінь, вул. 1 Травня, буд. 16, код ЄДРПОУ) на користь фізичної особи-підприємця Рудецького Сергія Івановича (40000, м. Суми, вул. Поліська, буд. 63, ідент. номер 2866207897) - 75 000 грн. 00 коп. заборгованості, 476 грн. 71 коп. пені та 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5 673 грн. 29 коп. пені - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "27" січня 2014р..

Суддя Горплюк А.М.