Рішення

від 21.01.2014 по справі 2-17/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-17/2007

Провадження № 22-ц/779/73/2014

Категорія 37

Головуючий у 1 інстанції Турянський І.Є.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Меленко О.Є., Проскурніцького П.І.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: представника апелянта ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_7, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, про визнання свідоцтва про право власності за заповітом незаконним, поділ спадкового майна,

за апеляційною скаргою ОСОБА_5, яка діє як законний представник в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, на заочне рішення Косівського районного суду від 10 травня 2007 року,-

в с т а н о в и л а :

В 2006 році ОСОБА_4 звернулася до відповідача і третьої особи, які діють в інтересах неповнолітніх дітей, з позовом про визнання незаконним свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна, що знаходиться в АДРЕСА_1 на участку Велика Гора, та виділення частки в натурі.

Позов мотивовано тим, що за життя син позивача ОСОБА_10 володів господарством в АДРЕСА_1. Перед смертю ним було складено заповіт на прийомного сина ОСОБА_6, яким йому заповідалося все майно.

Крім того від першого шлюбу у померлого ОСОБА_10 є дочка ОСОБА_8, яка проживає в м. Москва. Відповідач ОСОБА_5, приховавши від нотаріуса факт оскарження заповіту, оформила на свого сина свідоцтво про право на спадщину. Заповіт рішенням Косівського районного суду від 02.11.2005 р. було скасовано і рішення вступило в законну силу, а тому позивач вважає, що все майно сина повинно бути поділено між нею, як мамою, та неповнолітніми дітьми померлого сина.

Згідно вищенаведеного позивач просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Косівського районного суду від 10 травня 2007 року позов задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого на ім'я ОСОБА_6 28.10.2005 р. Косівською Державною нотаріальною конторою і зареєстрованого в реєстрі за № 1557 на будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителькою АДРЕСА_1, право власності на 1/3 частину будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Виділено ОСОБА_4 в натурі 1/3 частину будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, згідно матеріалів експертизи як власнику №1, а саме: сходову клітку-1, площею 4,2 м кв.; приміщення №1-кухню, площею 8,4 м кв.; приміщення №3 - ванну, площею 3,2 м кв.; приміщення №4 - веранду, площею 4,5 м кв.; стайню - літера «В»; стодолу - літера «Г»; а всього приміщень загальною вартістю 23013 грн. 15 коп.

Зобов'язано ОСОБА_4 замурувати дверні отвори Д-4 і Д-5.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_8 4583 грн. 54 коп. перевищення реальної долі над ідеальною.

Стягнуто з законного представника неповнолітнього ОСОБА_6 - ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 600 грн. витрат на правову допомогу, 51 грн. оплаченого судового збору і 12 грн. 35 коп. поштових витрат, а також на користь держави 179 грн. 13 коп. недоплаченого судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_5, як законний представник неповнолітнього ОСОБА_6, подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на необ'єктивне та неповне дослідження всіх обставин по справі.

Зокрема апелянт зазначає, що суд безпідставно відійшов від рівності часток та позбавив дітей спадкодавця спадкового майна.

Суд першої інстанції допустив також інші процесуальні порушення відносно ОСОБА_8, інтереси якої представляла її мати ОСОБА_7, яку залучено було до участі в справі в якості третьої особи, хоча її слід було залучити в якості співвідповідача, адже предметом позову був поділ спадкового майна, на яке претендувала і дочка померлого спадкодавця ОСОБА_8.

В зв'язку з цим апелянт просила оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24.12.2013 року в зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, до участі в справі залучено її правонаступника ОСОБА_3 в якості позивача.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів та просив скаргу задовольнити, скасувавши оскаржуване рішення та відмовивши у задоволенні позовних вимог.

Позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, апеляційну скаргу не визнав із-за її безпідставності та просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, заперечення на апеляційну скаргу позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішенням Косівського районного суду від 02.11.2005 року по справі №2-1201 заповіт, складений від імені ОСОБА_10 на свого сина ОСОБА_6, скасовано, то відповідно і свідоцтво про право на спадщину і про право власності, видане на підставі цього заповіту, є незаконним, а тому згідно положень ст. 1223 ЦК України право на спадкування за законом одержують в рівних частках спадкоємці першої черги, якими являються позивач ОСОБА_4, як мати померлого, та його діти ОСОБА_6 і ОСОБА_8.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки такий є передчасним і встановлений з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до статей 3, 59, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи, довідкою, виданою відділом РАЦСу Косівського районного управління юстиції №02-3-56/145 від 11.08.2005 р., встановлено, що позивач дійсно є матір'ю ОСОБА_10, який згідно свідоцтва про смерть, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с. 5 - 6).

Неповнолітній ОСОБА_6 і повнолітня ОСОБА_8 є дітьми померлого ОСОБА_10, даний факт визнаний сторонами, а тому не потребує доказування.

Рішенням Косівського районного суду від 02.11.2005 року заповіт, складений від імені ОСОБА_10 на свого сина ОСОБА_6, скасовано, а відповідно свідоцтво про право на спадщину і про право власності, видане на підставі цього заповіту, визнано незаконним.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України, право на спадкування за законом одержують спадкоємці першої черги, якими являються позивач ОСОБА_4, як мати померлого, та його діти ОСОБА_6 і ОСОБА_8.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Так, ухвалюючи рішення про визнання свідоцтва про право власності за заповітом незаконним та про поділ спадкового майна, стороною якого є ОСОБА_8, суд у порушення вимог ст. 33 ЦПК України не обговорив питання про залучення її до участі у справі співвідповідачем, визначивши її процесуальне положення як третьої особи без самостійних вимог, у той час як судовим рішенням вирішено питання про її права і обов'язки (а.с. - 67).

За таких обставин до участі у справі як відповідача або співвідповідача потрібно було залучити ОСОБА_8, прав та інтересів якої стосується рішення суду.

Проте відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного у ст. 11 ЦПК України, суд не вирішив питання щодо процесуального становища ОСОБА_8 на підставі ст. 33 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин оскаржуване рішення порушує права ОСОБА_8, яка не була належним чином залучена до участі в справі.

Однак, апеляційний суд законодавчо позбавлений права в такому разі скасувати рішення з направленням справи на новий розгляд, відповідно як і залучити ОСОБА_8 до участі в справі та вирішити спір як суд першої інстанції.

Разом з тим, враховуючи положення ст. 303 ЦПК України щодо перевірки апеляційним судом законності та обґрунтованості рішення суду лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що постановлене рішення не може залишатися в силі та підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка діє як законний представник в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, задовольнити.

Рішення Косівського районного суду від 10 травня 2007 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6, та третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_7, яка діє в інтересах повнолітньої ОСОБА_8, про визнання свідоцтва про право власності за заповітом незаконним та про поділ спадкового майна відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Є. Меленко

П.І. Проскурніцький