Постанова

від 27.01.2014 по справі 923/710/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року Справа № 923/710/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: судді:Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. за участю представників: від прокуратури:Кузнецова Ю.В., пос. №023135 від 26.11.2013р.; від Міністерства фінансів України: Сотнікова І.В., дов. №31-15030-02/6 від 07.05.2013р.; від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуЗаступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2013р. (складена 06.09.2013р.) у справі господарського суду№923/710/13 Херсонської області за позовомПриватного підприємства "Лагуна-2004" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговый дом "Олимп-Юг" протлумачення змісту правочину В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.06.2013р. (складене 02.07.2013р.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2013р. (складена 06.09.2013р.) у справі № 923/710/13, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Витлумачено та роз'яснено, що зміст підпункту 2.5.7 у пункті 2.5 укладеного між Приватним підприємством "Лагуна-2004" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговый дом "Олимп-Юг" договору оренди нежилого приміщення від 23.04.2013р., а саме: "Орендар на момент укладення даного договору має всі необхідні дозвільні документи, які надають йому право на здійснення організації азартних ігор" потрібно розуміти як такий, що відповідає дійсним обставинам та волевиявленню сторін, оскільки видана Міністерством фінансів України ліцензія серії АВ №082982 є чинною. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України з прийнятими судовими актами не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з відпусткою судді Євсікова О.О. було проведено повторний автоматичний розподіл справи №923/710/13 відповідно до розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України від 20.12.2013р. №08.03-04/1614.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.12.2013р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі судової колегії: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Мирошниченко С.В.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Євсікова О.О. та завантаженістю судді Мирошниченка С.В., розпорядженням секретаря першої судової палати від 17.01.2014р. №02-05/19, для розгляду справи №923/710/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді: Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 визначено, що у разі залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи починається заново, заново розгляд справи починається і в разі прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та зміни складу суду, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

З урахуванням приписів ст.ст. 111 5 , 111 8 ГПК України, п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.01.2014р. відкладено розгляд касаційної скарги.

У письмових поясненнях на касаційну скаргу Міністерство фінансів України підтримало вимоги касаційної скарги та просило скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 27.01.2014р. прокурор та представник Міністерства фінансів України підтримали вимоги касаційної скарги. Позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено місцевим господарським судом та апеляційною інстанцією, основним видом діяльності Приватного підприємства "Лагуна-2004" є діяльність з організації азартних ігор.

Рішенням Міністерства фінансів України від 22.05.2006р. №482 Приватному підприємству "Лагуна-2004" видано ліцензію серією АВ №082982 на право організації діяльності з проведення азартних ігор термом дії з 22.05.2006р. по 21.05.2011р.

Законом України "Про заборону грального бізнесу в Україні" від 15.05.2009р. №1334-VI, який набрав чинності 25.06.2009р., запроваджено обмеження щодо здійснення грального бізнесу в Україні, виходячи з конституційних принципів пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності і здоров'я населення.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 11.06.2009р. Компанія з обмеженою відповідальністю "ЕНЕФАН ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД" придбала корпоративні права на Приватне підприємство "Лагуна-2004".

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2009р. №494-р "Про заходи щодо підвищення рівня безпеки громадян" Міністерством фінансів України видано наказ від 08.05.2009р. №650 "Про зупинення дії ліцензій Міністерства фінансів України на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор", яким дію вищезазначеної ліцензії було зупинено до 07.06.2009р.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.04.2013р. між Приватним підприємством "Лагуна-2004" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговый дом "Олимп-Юг" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого, орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення підвал по вул. Котовського, 4, в м. Херсоні, площею 84,2 кв.м, а орендар зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцеві в належному стані.

Пунктом 2.5.7 вищезазначеного договору визначено, що орендар на момент укладання даного договору має всі необхідні дозвільні документи які надають йому право на здійснення азартних ігор.

Передача приміщення в належному стані орендареві здійснюється на протязі 5 календарних днів з дати укладання договору (п. 3.4 договору).

24.04.2013р. позивач звернувся до відповідача з листом про здійснення передачі орендованих приміщень відповідно до умов договору, додавши до листа, зокрема, копію виданої Міністерством фінансів України ліцензії серії АВ №082982.

30.04.2013р. у відповідь на вищевказаний лист відповідач, з посиланням на п. 2.5.7 договору оренди, відмовився від складання акту щодо передачі об'єкта оренди, посилаючись на те, що з наданої копії ліцензії на організацію діяльності з проведення азартних ігор вбачається, що строк дії даної ліцензії закінчився, а отже на даний момент у позивача відсутнє право на зайняття підприємницькою діяльністю у сфері грального бізнесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, підставою для застосування такого правового інституту як тлумачення змісту угоди має бути наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тобто, потребує встановлення справжньої волі, вираженої при вчиненні правочину, та відповідності волі та волевиявлення.

Таким чином, тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені ст. 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення нез'ясованостей та суперечностей у трактуванні його положень. Відповідно, тлумачення не може створювати, натомість, може тільки роз'яснювати вже існуючі умови угоди.

Разом з тим, як обґрунтовано зазначає заявник касаційної скарги, господарські суди попередніх інстанцій здійснили не тлумачення незрозумілих одній із сторін положень договору, а фактично встановили факт дійсності ліцензії серії АВ №082982 виданої Міністерством фінансів України.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанцій, виходив з того, що дія Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" від 15.05.2009р. №1334-VI на протязі трьох років не поширюється на позивача, оскільки засновником останнього є Компанія з обмеженою відповідальністю "ЕНЕФАН ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД", Кіпр, та те, що Кіпр з 01.05.2004р. є членом ЄС та відповідно до Закону України "Про міжнародні договори", якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Проте, судова колегія касаційної інстанції вважає вищезазначений висновок місцевого господарського суду передчасним та таким, що не відповідає дійсності.

В преамбулі Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" від 15.05.2009р. №1334-VI зазначено, що цей Закон запроваджує обмеження щодо здійснення грального бізнесу в Україні, виходячи з конституційних принципів пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров'я населення, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству.

Прикінцевими положеннями цього ж Закону визначено, що з дня набрання чинності цим Законом видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим Законом, скасовуються .

Отже, Приватне підприємство "Лагуна-2004" з дня набрання чинності Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" втратило право на здійснення діяльності з організації та проведення азартних ігор (грального бізнесу) через пряму (імперативну) заборону здійснення такої діяльності.

Відповідно до п. d) ст. 32 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейськими співтовариствами та їх державами-членами, ратифікованої Україною Законом України №237/94-ВР від 10.11.1994р., яка набула чинності 01.03.1998р., "заснування" означає право компаній Співтовариства або України, як зазначено в пункті а), розпочинати економічну діяльність шляхом заснування, відповідно, в Україні або в Співтоваристві дочірніх компаній і філіалів.

Згідно з ч. 4 ст. 36 вищезазначеної Угоди про партнерство, якщо нове законодавство чи правила, які запроваджено в Україні, можуть спричинити більш обмежені умови для заснування компаній Співтовариства на її території і для функціонування дочірніх компаній і філіалів компаній Співтовариства, заснованих в Україні, ніж ті, що склалися на день підписання Угоди, то такі, відповідні законодавство чи правила не застосовуються протягом трьох років після набуття чинності відповідним законом до тих дочірніх компаній і філіалів, які вже були створені в Україні на момент набуття чинності відповідним актом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Беручи до уваги вищевикладене, Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні" не обмежує, а взагалі забороняє діяльність з проведення азартних ігор в Україні, як компаній Співтовариства, так і компаній-резидентів України.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про те, що на позивача поширюється імунітет від національного законодавства відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами, яка була ратифікована згідно із Законом України №237/94-ВР від 10.11.1994р.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу п. 2 ст. 111 9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції повністю і прийняти нове рішення.

З урахуванням наведеного, за результатами касаційного провадження, рішення господарського суду Херсонської області від 27.06.2013р. (складене 02.07.2013р.) та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2013р. (складена 06.09.2013р.) у справі №923/710/13 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу, в порядку передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 107, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України - задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2013р. (складена 06.09.2013р.) та рішення господарського суду Херсонської області від 27.06.2013р. (складене 02.07.2013р.) у справі №923/710/13 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Лагуна-2004" (03035, м. Київ, вул. Урицького, 1-А, код ЄДРПОУ 33293504) на користь Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в сумі 573,50грн. за подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду.

Стягнути з Приватного підприємства "Лагуна-2004" (03035, м. Київ, вул. Урицького, 1-А, код ЄДРПОУ 33293504) на користь Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в сумі 802,90грн. за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України.

Господарському суду Херсонської області доручити видати відповідні накази.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич Суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя О.О. Євсіков