Постанова

від 21.01.2014 по справі 5011-7/16243-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2014 р. Справа№ 5011-7/16243-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Корсакової Г.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Ковалець І.М.- довіреність № 290 від 15.01.2014 року;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились;

від прокуратури міста Києва: Вакулюк Д.С. - посв. № 009906 від 16.10.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мастер Проект" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року

у справі № 5011-7/16243-2012 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мастер Проект"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національна академія наук України

за участю прокуратури міста Києва

про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та виселення.

В судовому засіданні 21.01.2014 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Інститут світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України (далі - позивач) звернувся до Господарського суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Проект" (далі - ТОВ "Мастер Проект", відповідач) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення та виселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив істотні умови договору оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України від 28.05.2012 року, які виразилися в переплануванні орендованого приміщення, недопущення представників позивача (як орендодавців) в орендоване приміщення та позбавлення права позивача контролювати наявність, стан, напрямки та ефективність використання майна.

Судом першої інстанції було залучено до участі у справі Національну академію наук України, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (далі - третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2012р. (повний текст складено 25.12.2012р.) позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано зазначений договір оренди нерухомого майна, виселено ТОВ "Мастер Проект" з частини нежитлових приміщень Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України загальною площею 29,6 кв.м, розміщених за адресою: 01030 м. Київ, вул. Леонтовича, 5, стягнуто з відповідача на користь позивача 1073,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Мастер Проект" подано апеляційну скаргу, в якій сторона просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставин справи, зокрема, помилково встановив, що відповідач порушив істотні умови договору, які виразилися в переплануванні орендованого приміщення, недопущення орендодавця в орендоване приміщення та позбавлення права позивача контролювати стан орендованого приміщення, а також напрямки та ефективність його використання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мастер Проект" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.04.2013 року.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р., від 14.05.2013р. та від 28.05.2013р. розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2013р. у даній справі призначено комплексну судову будівельно-технічну та пожежно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено апеляційне провадження.

Супровідним листом № 6922/13-42 від 27.11.2013 р. КНДІСЕ повернув матеріали справи до суду апеляційної інстанції, у зв'язку з відсутністю попередньої оплати за проведення експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2013 р., поновлено провадження по справі та призначено до розгляду на 09.12.2013р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коротун О.М. та судді Іоннікової І.А. у відпустці, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді - Гаврилюк О.М., Корсакова Г.В.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014р. у зв'язку з виходом головуючого судді Коротун О.М. з відпустки, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гаврилюк О.М., Корсакова Г.В., яка прийняла справу до свого провадження та ухвалила дану постанову.

У судовому засіданні 21.01.2014 р. представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з урахуванням додаткових підстав несплати орендних платежів відповідачем та надання акту від 17.01.2013р.

Представник прокуратури у судовому засідання 21.01.2014 р. зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання 21.01.2014р. не з'явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштове повідомлення № 0411607801860 про вручення 13.12.2013р. третій особі копії вищезазначеної ухвали, а також поштове повідомлення № 0411607801886 про вручення 13.12.2013р. копії вищезазначеної ухвали відповідачу.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд, з урахуванням значного строку перебування справи в апеляційному провадженні, дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників третьої особи та відповідача, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, оглянувши оригінали документів, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що, 28.05.2012 року між Інститутом світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України (орендодавець за умовами договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастер Проект" (орендар за умовами договору) було укладено договір оренди нерухомого майна, що знаходиться у віданні НАН України та обліковується на балансі Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України (далі - договір).

Відповідно ч. 1 до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, істотними вважаються насамперед ті умови договору, які названі такими за законом.

Статтею 284 Господарського кодексу України (п. 1) визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму слід мати на увазі, що відповідно до статті 638 ЦК України істотними умовами договору оренди можуть бути також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позов заявлено з наступних підстав.

Позивач стверджує, що своїми неправомірними діями відповідач порушує його права, що виражається у відсутності доступу у орендодавця до орендованого приміщення; відсутності можливості контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду, а також стан інженерних мереж; ключі від другого поверху не здаються охоронникам Інституту, замінені двері на запасному виході другого поверху та відсутні ключі, чим грубо порушуються правила протипожежного режиму; відсутні контактні телефони та список співробітників орендарів, чим порушуються внутрішньо-розпорядчі документи та правила пропускного режиму; служба охорони орендаря «Титан», замість знаходження в приміщеннях, які орендуються відповідачем, знаходиться на іншій території; було здійснено перепланування орендованого приміщення та проведено ремонт без дозволу позивача, ввезені нові меблі, замінені міжкімнатні двері на броньовані та інший інвентар.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Підстави позову визначає позивач у позовній заяві. Зміна чи збільшення підстав позову в силу ст.ст. 22, 101 ГПК України на стадії апеляційного провадження не допускається.

Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Так, позивач зазначає, що вищенаведені обставини порушують істотні умови договору, (зокрема, п.п. 5.7., 5.8. договору), які встановлюють, що орендодавець зобов'язується виконувати вимоги чинного законодавства, у тому числі відомчих нормативних документів та внутрішніх розпорядчих документів балансоутримувача з питань охорони праці, охорони здоров'я, пожежної безпеки та безпечної експлуатації будинків та споруд, а також правил пропускного режиму балансоутримувача. З метою забезпечення контролю за збереженням майна на вимогу балансоутримувача надавати до нього копії документів про адміністративні, технічні та організаційні заходи, що проведені з питань техніки безпеки, пожежної охорони та забезпечення належного санітарного режиму; забезпечити належний технічний стан систем тепло- та водопостачання в орендованих приміщеннях. Крім того, орендар зобов'язується з метою забезпечення контролю за станом державного майна безперешкодно допускати в приміщення представників орендодавця для перевірки орендованого Майна, представників відповідних державних служб для проведення планових перевірок, а також надавати всі необхідні документи, пов'язані з визначенням ставки орендної плати і відповідності напряму використання за цільовим призначенням, визначеному цим договором. При цьому жодного доводу про заподіяння шкоди позивач не наводить.

На думку позивача, недотримання відповідачем наведених умов договору позбавляє орендодавця реалізовувати свої права, визначені ст. 8 договору (зокрема п. 8.1. договору), що є підставою для розірвання договору оренди та виселення відповідача з орендованого приміщення. Інших підстав для задоволення позову позивачем при поданні позовної заяви зазначено не було.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - частину нежитлових приміщень Інституту (далі - майно), загальною площею 29,6 кв.м, розміщене за адресою: 01030 м.Київ, вул. Леонтовича, 5, на другому поверсі будівлі Інституту - кімната №9 (14,9 кв.м), кімната №10 (14,7 кв.м), що перебуває на балансі Інституту, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від "30" листопада 2011 року і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на "30" листопада 2011 pоку, 337823,02 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою використання - для розміщення офісу.

У п. 1.3. договору сторони зазначили, що стан майна на момент укладення договору потребує поточного ремонту, що визначається в акті приймання-передачі, узгодженим балансоутримувачем та орендарем.

В свою чергу, пунктом 5.10. договору обов'язок своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний та інші види ремонтів орендованого майна покладений на орендаря. Разом з тим, п. 2 акту приймання-передачі орендованого приміщення від 28.05.2012р., (т. 2, а/с 92), який відповідно до п. 11.1 договору є невід'ємною його частиною, передбачає необхідність проведення поточного ремонту орендованого приміщення. Враховуючи, що зазначений акт підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками, суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта про те, що вказаним положенням акту орендодавець надав згоду на проведення поточного ремонту. При цьому, будь яких додаткових звернень з боку орендаря або надання письмових дозволів з боку орендодавця на здійснення поточного ремонту умовами договору не передбачено.

Відповідно до п. 5.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від від 29 травня 2013 року N 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» (далі - постанова Пленуму) вирішуючи спори, пов'язані з використанням орендарем прав, визначених частиною третьою статті 773 і статтею 778 ЦК України та частиною третьою статті 23 Закону "Про оренду державного та комунального майна", господарський суд повинен мати на увазі, що згода орендодавця на вчинення відповідних дій щодо орендованого майна має бути викладена у певній документальній формі, якщо така можливість не передбачена у самому договорі оренди (найму).

Окремий порядок, з відповідним зверненням орендаря та отриманням дозволу НАН України, передбачений п. 4.4. договору для здійснення невід'ємних поліпшень орендованого майна, пов'язаних з його капітальним ремонтом. Проте, ані в місцевому суді, ані при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України стосовно того, що орендарем було здійснено саме капітальний ремонт, а також перепланування орендованого приміщення.

Навпаки, у відповідності до акту обстеження орендованого приміщення від 23.10.2012р. (т. 1, а/с 59), представниками орендодавця зазначено, що орендоване нежитлове приміщення знаходиться у задовільному стані, здійснено ремонт приміщення, зокрема змінено розетки та вимикачі, відремонтовано двері та дверні замки, здійснено внутрішні штукатурні роботи та пофарбовано стіни, змінено покрівлю підлоги, здійснено монтаж підвісної стелі.

Будь яких зазначень щодо проведення капітальних ремонтних робіт, або поліпшень орендованого майна, для здійснення яких, необхідно отримання окремого дозволу від орендодавця, в наведеному акті зазначено не було. Також не було зазначено в ньому про будь які порушення умов договору з боку орендаря, задання шкоди, як істотного порушення умов договору, що, в свою чергу мало б бути підставою для задоволення позову в розумінні абз. 2, ч. 2 ст. 651 ЦК України.

В цій частині приймаються доводи відповідача про те, що роботи, які зазначені в акті від 23.10.2012р., однозначно повинні трактуватися як поточний (косметичний) ремонт орендованого приміщення, обов'язок проведення якого покладений п. 5.10. договору на орендаря.

Відтак, твердження позивача про здійснення орендарем перепланування орендованого приміщення та проведення ремонту без дозволу орендодавця є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

Стосовно твердження позивача про створення перешкод в доступі до орендованого приміщення представникам орендодавця з боку орендаря (порушення п. 5.8. договору), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

На підтвердження своїх доводів позивач, зокрема, надав суду акт перевірки від 05.10.2012 року, підписаний членами комісії (представниками орендодавця) яка була створена наказом № 54-заг від 05.10.2012 року для перевірки виконання орендарями договірних зобов'язань, згідно якого було засвідчено: 1) відсутній доступ до приміщення другого поверху Інституту, де також знаходяться приміщення, які не перебувають в оренді; 2) у орендодавця немає можливості контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду, а також стан інженерних мереж; 3) ключі від другого поверху не здаються охоронникам Інституту, замінені двері на запасному виході другого поверху та відсутні ключі чим грубо порушують правила протипожежного режиму та Закону України "Про пожежну безпеку"; 4) відсутні контактні телефони та список співробітників орендарів, чим порушуються внутрішні розпорядчі документи та правила пропускного режиму; 4) служба охорони Орендаря "Титан", замість знаходження в приміщеннях, які орендуються, знаходиться на території, за яку не надходить плата за оренду. Згідно Акту обстеження від 02.11.2012 року (підписаного представниками орендаря) було засвідчено факт відсутності ключів до вхідних дверей орендованого приміщення та до запасного входу другого поверху. На підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що викладене в акті від 05.10.2012р., не може розглядатися як підстава для розірвання договору, оскільки, як було вищевстановлено, в акті від 23.10.2012р. (який був складений через 18 днів після акту від 05.10.2012р.), зазначено результати внутрішнього огляду приміщення, зафіксовано проведені роботи із поточного ремонту саме всередині приміщення, про перешкоди в доступі до орендованого майна представниками орендаря, а також про порушення Закону України "Про пожежну безпеку" в акті від 23.10.2012р. зазначено не було. Крім того, в акті від 05.10.2012р. немає жодних відомостей про те, які саме правила протипожежної безпеки були порушені і в чому дані порушення виявляються. В листі № 247 від 24.10.2012 року, яким позивач звернувся до відповідача з пропозицією про усунення порушень, які виявилися в переплануванні орендованого приміщення, також не зазначено, які саме порушення повинен усунути відповідач і на підставі чого дані порушення були виявлені позивачем.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанція не приймає в якості належного доказу акт від 05.10.2012 р., складений представниками орендодавця, оскільки його зміст спростовується актом від 23.10.2012р., який також був складений представниками орендодавця, і з якого вбачається відсутність будь-які порушення з боку відповідача.

Відтак, доводи позивача про відсутність доступу до орендованого приміщення (з посиланням на вказані акти), неможливість реалізовувати право на обстеження та контроль за використанням майна, а також про те, що діяльність відповідача порушує законодавство в сфері пожежної безпеки є необґрунтованими в цій частині, та в силу ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України не приймаються судом апеляційнї інстанції як недоведені.

Крім того, відповідно до п. 10.6. договору, його чинність припиняється за рішенням суду у випадку створення перешкод для доступу в орендоване приміщення представників орендодавця у випадку аварії.

Матеріали справи не містять доказів наявності аварійних ситуацій, при яких відповідач не надав би вільного доступу до орендованого приміщення, що могло би бути підставою для припинення дії договору в судовому порядку. Також відсутні у матеріалах справи будь які належні докази вчинення відповідачем будь-яких дій, які могли б свідчити про порушення орендарем правил пожежної безпеки, або про нецільове використання ним орендованого майна.

В якості доказу про відсутність доступу до орендованого приміщення після 23.10.2012, позивач надав акт обстеження від 02.11.2012р. (т. 1, а/с 10), в якому зазначено, що у представників орендодавця відсутній доступ до вхідних дверей орендованого приміщення, а також до запасного виходу другого поверху. Також в зазначеному акті міститься посилання на те, що вхід охороняється працівником спецпідрозділу «Титан», який повідомив представників орендодавця про те, що ключ від дверей в орендоване приміщення знаходиться безпосередньо у орендаря.

Суд першої інстанції прийняв акт від 02.11.2012 р. в якості належного доказу та зазначив, що він, зокрема, підписаний представниками орендаря.

В цій частині суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого суду, оскільки з положень зазначеного акту неможливо встановити факт ознайомлення орендаря з його змістом та погодження або непогодження відповідачем з викладеними в ньому обставинами, через відсутність будь-яких даних в графі «ознайомлені».

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Так, позивачем не надано жодного належного доказу в підтвердження доводів стосовно перебування представників орендаря (зокрема, працівників спецпідрозділу «Титан») на території, за яку не надходить плата за оренду.

В свою чергу, матеріали справи (т. 1, а/с 62) містять відповідь Управління ДСО при ГУМВС України в місті Києві Шевченківського ВДСО на запит позивача про те, що послуги охорони за адресою об'єкту оренди не надаються. Договірні відносини відсутні, а спецпідрозділу СПМО «Титан» в Шевченківському ВДСО немає.

Також позивачем не надано доказів порушення відповідачем внутрішніх розпорядчих документів орендодавця з питань охорони здоров'я, пожежної безпеки та безпечної експлуатації будинків та споруд, а також правил пропускного режиму позивача. Крім того, не зазначено, які саме положення зазначених документів, на його думку, були порушені. Не містять матеріали справи також доказів ознайомлення орендаря з внутрішньо розпорядчими документами позивача, що є необхідною умовою, враховуючи той факт, що орендодавець вимагає дотримання орендарем правил свого внутрішнього розпорядку. Судом апеляційної інстанції витребовувались зазначені документи ухвалою від 28.05.2013р., проте, позивач вимоги ухвали не виконав, що спростовує доводи позивача про наявність порушень пункту 5.7. договору з боку відповідача, і як наслідок, задоволення позову з цієї підстави.

Для вирішення спеціальних питань по справі судом апеляційної інстанції призначалася судова експертиза, проте її проведення стало неможливим саме через невиконання позивачем покладених на нього судом обов'язків по оплаті експертизи.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем були подані додаткові пояснення, в яких, зокрема, було зазначено про порушення орендарем обов'язку щодо сплати орендної плати, на яке позивач посилається як на підставу розірвання договору (нова підстава позову); та акт від 17.01.2013р, який складено після ухвалення рішення судом першої інстанції, тому він не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції не приймає зазначені доводи та докази позивача, оскільки при поданні позовної заяви ним не було заявлено вказану підставу, а відповідно до положень ст. 101 ГПК України у апеляційної інстанції не розглядаються нові підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Проте, позивач не позбавлений права звернутися з позовом в загальному порядку з до місцевого суду з наведеної підстави.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не виявлені порушення відповідачем істотних умов договору в розумінні ст. 651 ЦК України. А також факту завдання шкоди в результаті такого порушення, через що друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Викладене є підставою для відмови в задоволенні позову про розірвання договору з заявлених позивачем підстав. У свою чергу, вимога про виселення відповідача з орендованого приміщення не підлягає задоволенню, як похідна.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 3 частини 1 статті 104 ГПК України з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Статтею 4 названого Закону встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється в 1 розмірі мінімальної заробітної плати, який, згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», (на час подання позову) складав 1073 грн. На час подання апеляційної скарги розмір 1 мінімальної заробітної плати визначався згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» та складав 1147 грн.

Пунктом 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 (далі - Постанова Пленуму) встановлено, що у разі якщо в позовній заяві об'єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Відповідно до п. 2.23. Постанови Пленуму, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин може, зокрема, стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних відмов.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у позовній заяві заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, проте квитанцією № 41 від 13.11.2012р. сплачено суму судового збору у розмірі 1073,00 грн. (тобто лише за одну вимогу немайнового характеру), що є підставою для стягнення суми судового збору за другу вимогу немайнового характеру у розмірі 1073,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом також оскаржуються дві позовні вимоги немайнового характеру, проте платіжним дорученням № 665 від 13.03.2013р. сплачено суму судового збору у розмірі 573,50 грн. (тобто лише за одну вимогу немайнового характеру), що є підставою для стягнення суми судового збору за другу вимогу немайнового характеру у розмірі 573,50 грн.

Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню з позивача на користь відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мастер Проект" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року у справі № 5011-7/16243-2012 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року у справі № 5011-7/16243-2012 скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

3. Стягнути з Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України (01030, м. Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА, будинок 5, код ЄДРПОУ 05447438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер Проект"(03680, м. Київ, Солом'янський район, ВУЛИЦЯ РАДИЩЕВА, будинок 10/14, корпус "Б", 8 ПОВЕРХ, офіс № 803, код ЄДРПОУ 35877899) 573,50 грн. судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Стягнути з Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України (01030, м. Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА, будинок 5, код ЄДРПОУ 05447438) в доход Державного бюджету України 1073,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 573,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Матеріали справи № 5011-7/16243-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 29.01.2014р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

Г.В. Корсакова