Ухвала

від 28.01.2014 по справі 910/7708/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 січня 2014 року Справа № 910/7708/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "АТОЛ" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді Чорна Л.В., Іоннікова І.А.) у справі№ 910/7708/13 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного підприємства "Фірма "Новас" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Нафтогазвидобування", 2) Відкритого акціонерного товариства „Бурова компанія "Букрос", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "АТОЛ" пророзірвання договору та визнання договору недійсним за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Нафтогазвидобування" до 1) Приватного підприємства "Фірма "Новас", 2) Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "АТОЛ" провизнання договору дійсним та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2013р. у справі №910/7708/13 (суддя Стасюк С.В.) в первісному позові було відмовлено, зустрічний задоволено, а саме:

- визнано дійсним договір купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна від 01.03.2013 р., укладений між відповідачами;

- визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Нафтогазвидобування" на: свердловину №1 Славковська - Полтавська обл., Решетилівський р-н.; свердловину №147 Клинсько- Краснознаменська - Полтавська обл., Гадяцький р-н.; свердловину №4 Тищенківська - Полтавська обл., Шишацький р-н.; свердловину №2 Шкурупіївська - Полтавська обл., Решетилівський р-н.; свердловину №3 Шкурупіївська - Полтавська обл., Решетилівський р-н; свердловину №108 Сорочинська - Полтавська обл., Миргородський р-н.; свердловину №107 Кошевойська - Полтавська обл., Миргородський р-н; свердловину №138 Краснознаменська - Полтавська обл., Гадяцький р-н.; свердловину №140 Краснознаменська - Полтавська обл., Гадяцький р-н; свердловину №141 Краснознаменська - Полтавська обл., Гадяцький р-н.; свердловину №455 Тищенківська - Полтавська обл., Шишацький р-н.; свердловину №100 Новогригоріївська; - Полтавська обл., Машівський р-н.;

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 р. рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2013 р. у справі № 910/7708/13 частково скасовано, його резолютивну частину викладено в наступній редакції: „Первісний позов задовольнити частково. Визнати недійсним договір купівлі-продажу індивідуально-визначеного майна від 01.03.2013 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Бурова компанія "Букрос" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Нафтогазвидобування". В задоволенні вимог про розірвання договору наступної оренди нафтогазових свердловин від 04.10.2012 р., укладеного між Приватним підприємством "Фірма "Новас" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Нафтогазвидобування", відмовити. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю"

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частинах висновків про те, що Відкрите акціонерне товариство "Букрос" є власником нафтогазових свердловин, прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов та розірвати договір наступної оренди нафтогазових свердловин від 04.10.2012 р., в і іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 111-3Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до положення п. 2 листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 р. № 01-06/1260/2012 "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Згідно з п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Скаржником у якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано квитанції, у графі "Призначення платежу" яких зазначено: "101;Судовий збір (госп суд 070) символ звітн. 254; 22030004 Платник - ТОВ НВП Атол (ч/з Іваненко О І, Ручій В.В.) "

Таким чином, графа "Призначення платежу" вказаних квитанцій не містить відомостей про те, в якій саме справі сплачено судовий збір.

З огляду на викладене, додані до касаційної скарги квитанцію від 09.12.2013 р. б/н на суму 813,00 грн., квитанцію від 10.12.2013 р. на суму 9.503,06 грн. та квитанцію від 10.12.2013 р. б/н на суму 5,50 не можна вважати належними доказами сплати судового збору у встановленому порядку.

Отже, в порушення частини 4 статті 111 ГПК України, до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Тобто, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Згідно з положеннями частини другої статті 111 5 та частин першої та другої статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований Закон, який підлягає застосуванню, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма Закону.

Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

При цьому, як вбачається з касаційної скарги, остання містить посилання на ст.ст. 203, 331 ЦК України, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст. 10 Закону України "Про нафту і газ", однак скаржником не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом апеляційної інстанції з урахуванням встановлених попередніми судами фактичних обставин справи.

Натомість, скаржник в касаційній скарзі стверджує, що апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови дійшов хибного висновку про належність наявних в матеріалах справи доказів, зокрема листа Полтавського БТІ "Інвентаризатор" № 3076 від 10.12.2008 р., листа Державного НВП "Державний інформаційний геологічний фонд України "ГЕОІНФОРМ УКРАЇНИ" № 03/3030-2911 від 30.10.2008 р. тощо, та фактично просить суд касаційної інстанції додатково перевірити такі докази.

Судова колегія відзначає, що касаційна інстанція в силу наданих їй повноважень не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судових актах господарських судів чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

За таких обставин подана касаційна скарга та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 4, 6 частини 1 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

1. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "АТОЛ" касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 р. у справі № 910/7708/13 та додані до неї документи без розгляду.

2. Повернути з бюджету (отримувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, рахунок 31211254700007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "АТОЛ" (36011, м. Полтава, пр-т. Першотравневий, 19; код ЄДРПОУ 30296771) 813 (вісімсот тринадцять) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно з квитанцією б/н від 09.12.2013 р., 9.503 (дев'ять тисяч п'ятсот три) грн. 00 коп. - згідно з квитанцією б/н від 10.12.2013 р., 5 (п'ять) грн. 50 коп. - згідно з квитанцією від 10.12.2014 р.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков