Постанова

від 30.01.2014 по справі 5004/1344/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року Справа № 5004/1344/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.

суддів Грека Б.М., Палія В.В. (доповідач)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2013

у справі № 5004/1344/12

за позовом Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави

в особі Регіонального відділення Фонду державного майна

України по Волинській області

до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма

"ДОМІНАНТА"

треті особи, що не

заявляють самостійних

вимог на предмет спору

на стороні позивача 1. Волинська обласна державна адміністрація

2. Управління Волинської єпархії Української

православної церкви Київського патріархату

про зобов'язання звільнити орендоване державне майно та стягнення

152 430, 48 грн. неустойки

за участю представників:

прокуратури: Сіромашенко Р.Л. - посв. №2271

позивача: Шевчук О.М. -предст. (дов. від 28.11.2013)

відповідача: не з'явився

третіх осіб: 1. не з'явився

2. Спіріна Ю.П.- предст. (дов. від 11.09.2012)

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Волинської області звернувся до господарського суду Волинської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області з позовом до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ДОМІНАНТА" про зобов'язання відповідача звільнити орендоване державне майно - частини приміщень келій колишнього монастиря бернардинів загальною площею 105,3 кв.м., що знаходиться у м. Луцьку, пр. Волі, 2 та передачу його Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Волинській області по акту приймання-передачі; стягнення (з урахування заяви про збільшення позовних вимог) 152 430,48 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення.

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.06.2013 (судді Філатова С.Т., Войціховський В.А., Якушева І.О.) у справі № 5004/1344/12 позовні вимоги задоволено повністю, із посиланням на їх обґрунтованість.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 (судді Петухов М.Г., Дужич С.П., Маціщук А.В.) рішення господарського суду Волинської області від 03.06.2013 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. Постанову мотивовано тим, що додатковий договір оренди державного нерухомого майна №14ДУ до охоронно- орендного договору від 05.01.1998 від 14.05.2009, який укладений між сторонами спору, вважається продовженим до 14.05.2014 на основі прямих норм Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 №1759-VI, а тому позовні вимоги прокурора та позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Заступник прокурора Рівненської області, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

23.01.2014 розгляд касаційної скарги було відкладено до 30.01.2014.

23.01.2014 судом одержано письмові пояснення від третьої особи -1, у якій остання підтримує касаційну скаргу, просить суд постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

30.01.2014 судом одержано електронне повідомлення від відповідача, у якому міститься клопотання про відкладення розгляду скарги у зв'язку із складними погодними умовами та неможливістю представника відповідача прибути у судове засідання.

30.01.2014 судом одержано електронне повідомлення від відповідача про розгляд справи за відсутності відповідача, у разі неможливості відкладення розгляду скарги.

Оскільки відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, клопотання про відкладення розгляду справи судом не задоволено.

30.01.2014 судом одержано письмові пояснення від третьої особи-2, у яких остання просить суд постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 05.01.1998 між Відділом охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури Волинської облдержадміністрації та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "ДОМІНАНТА" був укладений охоронно-орендний договір на використання пам'ятника архітектури.

Відповідно до п. 1 договору, в оренду передано пам'ятник архітектури-келії монастиря бернардинів загальною площею 105,3 кв.м., що знаходяться в м. Луцьку по пр. Волі, 2.

Пунктом 3 договору строк оренди визначено з 05.01.1998 по 01.01.2013.

14.05.2009 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області, як орендодавцем та ПП "ВКФ "ДОМІНАНТА", як орендарем, було укладено додатковий договір оренди державного нерухомого майна № 14 ДУ до охоронного-орендного договорі від 05.01.1998, яким охоронно-орендний договір викладено в новій редакції. Орендодавцем визначено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

Згідно з п. 10.1 додаткового договору, договір укладено на строк, що діє з 14.05.2009 до 30.04.2012 включно.

Пунктом 10.4 додаткового договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.

Пунктом 10.6 додаткового договору встановлено, що чинність цього Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який було його укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін, або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи; несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Згідно з п. 10.8 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.9 договору).

Даним додатковий договір недійсним у судовому порядку не визнавався.

Листами від 04.05.2012 за № 11-04-721 та від 21.05.2012 за №11-04-816 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області повідомило відповідача про закінчення дії договору та відсутності наміру його продовження, необхідність звільнення орендованого приміщення.

Відповідно до поштового повідомлення, лист-повідомлення від 04.05.2012 № 11-04-721 отримано відповідачем 15.05.2012.

ПП "ВКФ "ДОМІНАНТА" у відповіді № 05/05 від 19.05.2012 на лист-повідомлення від 04.05.2012 р. вказувало на згоду Волинської обласної державної адміністрації, звернення до Міністерства культури України, понесення значних витрат на ремонт приміщення та просило укласти додаткову угоду, продовживши дію угоди.

06.07.2012 відповідач - ПП "ВКФ "ДОМІНАНТА" звернувся до Регіонального відділення з листом № 02/07, у якому, підтверджуючи факт закінчення 30.04.2012р. строку дії договору, просив розглянути та підписати проект договору оренди державного нерухомого майна на тих самих умовах, які були визначені в додатковому договорі оренди державного нерухомого майна № 14ДУ від 14.05.2009 до охоронно - орендного договору на використання пам'ятника архітектури від 05.01.1998р.

13.07.2012 Регіональне відділення з листом № 11-04-1180 повернуло ПП "Виробничо-комерційна фірма "ДОМІНАНТА" проект договору оренди без підписання та вимагало негайного повернення орендованого майна, оформивши акт приймання-передавання.

Рішенням господарського суду Волинської області від 09.10.2012 у справі №5004/1071/12, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2013, ПП "Виробничо-комерційна фірма "ДОМІНАНТА" було відмовлено у задоволенні позову про зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області укласти з ПП "Виробничо-комерційна фірма "ДОМІНАНТА" договір оренди частини приміщень келії колишнього монастиря бернардинів площею 105,3 кв. м., що знаходиться в м. Луцьку по пр. Волі, 2.

Невиконання відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області з даним позовом до суду.

Як вірно визначено попередніми судовими інстанціями, за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 4 ст. 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені статтею 764 ЦК України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Оскільки орендоване майно є державним, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 17 Закону, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Місцевим господарським судом встановлено, що волевиявлення орендодавця щодо припинення договору, у зв'язку із закінченням строку його дії, підтверджується його листом від 04.05.2012 № 11-04-72, який одержано орендарем 15.05.2012.

Статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ст. 10.10 додаткового договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

Врахувавши вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що договір оренди в редакції додаткового договору від 14.05.2009 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Додатковий договір (угода) або новий договір оренди між сторонами спору не укладався, а тому у відповідача відсутні правові підстави для користування майном, яке є предметом даного договору. За наведених обставин, суд першої інстанції підставно задовольнив заявлені позовні вимоги та зобов'язав відповідача звільнити частину приміщень келій колишнього монастиря бернардинів загальною площею 105,3 кв.м., що знаходиться у м. Луцьку, пр. Волі, 2 та передати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Волинській області по акту приймання-передачі, а також стягнув з відповідача неустойку за користування річчю за час прострочення.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що додатковий договір оренди державного нерухомого майна №14ДУ від 14.05.2009, який укладений між сторонами спору, вважається продовженим до 14.05.2014 на основі прямих норм Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 №1759-VI не узгоджується із положеннями даного Закону, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 р. № 1759-VI встановлено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладання, якщо орендар не пропонує менший термін.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.2000, у редакції діючій на момент виникнення договірних правовідносин, визначено, що суб'єктами малого підприємництва є фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності; юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 70 млн гривень.

Згідно із ч. 3 ст. 55 ГК України з у рахуванням змін, внесених Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" від 22.03.2012 N 4618-VI, визначено, що суб'єктами малого підприємництва є: юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Виходячи із аналізу законодавчих положень, які обумовлюють термін дії договору оренди не менше п'яти років, зазначений термін відноситься до договорів оренди, укладених вперше.

Додатковий договір оренди державного нерухомого майна № 14 ДУ від 14.05.2009 укладений орендарем з орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області, містить інші умови договору, так як додатковий договір викладено у іншій редакції, у тому числі, щодо строку, на який укладено договір та до такого додаткового договору між орендарем - ПП "ВКФ "ДОМІНАНТА" та орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області укладено Акт приймання-передавання державного нерухомого майна від 14.05.2009. Тобто, такий додатковий договір не продовжує правовідносини, які виникли між Відділом охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури Волинської облдержадміністрації та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "ДОМІНАНТА" за охоронно - орендного договору на використання пам'ятника архітектури від 05.01.1998р., а регулює нові правовідносини, які виникли між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "ДОМІНАНТА" щодо оренди майна, яке було передано в оренду орендодавцем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області за Актом від 14.05.2009 на строк, що діє з 14.05.2009 до 30.04.2012 включно.

У той же час, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" від 15.12.2009 р. № 1759-VI орендареві надано право продовжити орендні відносини на строк до п'яти років. Визначення конкретного строку, на який продовжується строк договору, здійснюється шляхом внесення відповідних змін до договору. У зв'язку з цим орендар має право звернутися з відповідним позовом до суду на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" в будь-який час до припинення дії договору оренди (зазначена правова позиція також відображена у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Суд касаційної інстанції вважає неможливим автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна через невизначеність конкретного строку, на який у кожному окремому випадку продовжується договір оренди, істотною умовою якого є строк дії договору та надання орендареві права волевиявлення на продовження такого договору.

Судами попередніх інстанцій не встановлено внесення за погодженням сторін змін до додаткового договору оренди державного нерухомого майна № 14 ДУ від 14.05.2009 або звернення орендаря із відповідним позовом до суду.

У зв'язку із вищевикладеним, відсутні правові підстави вважати додатковий договір оренди державного нерухомого майна №14ДУ від 14.05.2009, який укладений між сторонами спору, продовженим до 14.05.2014.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що апеляційний господарський суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував законне і обґрунтоване рішення місцевого суду, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування прийнятої ним зі справи постанови.

Водночас, рішення суду першої інстанції зі справи, за відсутності передбачених законом підстав для його зміни або скасування, має бути залишено в силі як таке, що відповідає встановленим фактичним обставинам та прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 111-11 ГПК України у разі скасування чи зміни рішення у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат.

У зв'язку з тим, що касаційна скарга Заступника прокурора Рівненської області підлягає задоволенню, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 - скасуванню, а рішення господарського суду Волинської області від 03.06.2013 - залишенню в силі, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2098,00грн. (який було стягнуто з позивача на користь відповідача у постанові апеляційної інстанції, про що видано судовий наказ) підлягає стягненню з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ДОМІНАНТА" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області. Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню 2327,20грн. судового збору за подання касаційної скарги (802,90грн. за вимогу немайнового характеру + 1524,30грн. за вимогу майнового характеру).

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10, 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 у справі № 5004/1344/12 скасувати.

Рішення господарського суду Волинської області від 03.06.2013 у справі № 5004/1344/12 залишити в силі.

Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ДОМІНАНТА" (м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1-А, код ЄДРПОУ 13361656) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області (м. Луцьк, Київський майдан, 9, к. 815, код 13347870) 2098,00грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "ДОМІНАНТА" (м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1-А, код ЄДРПОУ 13361656) в доход Державного бюджету України 2327,20грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій