Рішення

від 03.06.2013 по справі 5004/1344/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 червня 2013 р. Справа № 5004/1344/12

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області

до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Волинська обласна державна адміністрація

Управління Волинської єпархії Української православної церкви Київського патріархату

про зобов'язання звільнити орендоване державне майно та стягнення 152 430,48грн. неустойки

Головуючий суддя С.Т. Філатова

Судді В.А. Войціховський

І.О. Якушева

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Божкова О.М., дов. №8 від 21.01.2011р.

від відповідача: Хохлов В.О., дов. від 23.11.2012р., Фещенко С.Д., дов. №01/11 від 01.11.2012р.

від третіх осіб: Ралець О.В., дов. №5705/58/2-12 від 05.10.2012р., Спіріна Ю.П., дов. №б/н від 11.09.2012р.,

В судовому засіданні взяв участь старший прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Волинської області Остапчук С.О.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України прокурору та представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст.ст. 22, 27, 29 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

Ухвалою суду від 12.12.2012р. за клопотанням позивача згідно зі ст. 27 ГПК України залучені до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Волинську обласну державну адміністрацію та Управління Волинської єпархії Української православної церкви Київського патріархату.

Згідно розпорядження голови господарського суду Волинської області №01-4/2 від 09.01.2013р. у зв'язку зі складністю розгляд справи №5004/1344/12 доручено колегіальному складу господарського суду в складі головуючої судді Філатової С.Т., суддів Войціховського В.А., Якушевої І.О.

Ухвалою суду від 19.02.2013р. провадження у справі №5004/1344/12 було зупинено до вирішення заяви ПП "ВКФ "Домінанта" про роз'яснення постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. у справі №5004/1071/12.

Ухвалою суду від 24.05.2013р. провадження у справі поновлено.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора Волинської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області звернувся з позовом до приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" про зобов'язання звільнити орендоване державне майно - частини приміщень келій колишнього монастиря бернардинів загальною площею 105,3кв.м., що знаходиться в м.Луцьку, пр.Волі, 2 та передати регіональному відділенню Фонду державного майна України по Волинській області по акту приймання-передачі, стягнення 86417,28грн. неустойки за безпідставне користування майном за період з 19.05.2012р. по 20.12.2012р. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.12.2012р., прийнятої судом згідно зі ст. 22 ГПК України та заяви про уточнення позовних вимог від 08.01.2013р.) згідно з ч.2 ст. 785 ЦК України та п. 10.10 додаткового договору оренди державного нерухомого майна №14ДУ від 14.05.2009р.

Прокурор та позивач позовні вимоги обґрунтовували неповерненням відповідачем орендованого майна після закінчення строку дії додаткового договору оренди державного нерухомого майна №14ДУ від 14.05.2009р., при цьому зазначили наступне (з урахуванням додаткових пояснень від 11.12.2012р.):

Згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР № 970 від 24.08.1963р. "Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території УРСР" приміщення келій колишнього монастиря бернардинів, розташованого по пр. Волі, 2 у м. Луцьку є пам'яткою архітектури національного значення., взяте на облік. Розпорядженням Представника Президента України від 02.08.1992р. № 268 дану будівлю передано в користування громаді Свято-Троїцького собору УПЦ КП.

Розпорядженням Представника Президента України від 16.12.1992р. № 424 "Про балансову приналежність пам'ятників архітектури" всі пам'ятки архітектури на території Волинської області, в тому числі й будівлі келій колишнього монастиря бернардинів, які знаходяться у м. Луцьку по пр. Волі, 2, були передані на баланс відділу охорони історичного середовища і реставрації пам'яток архітектури управління архітектури і містобудування Волинської обласної державної адміністрації.

Постановою Кабінету Міністрів від 27.12.2001р. №1761 затверджено Державний реєстр нерухомих пам'ятників України, до якого занесений історико-культурний заповідник у м. Луцьку (монастир бернардинів є частиною заповідника).

Розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 19.09.2006р. № 321 "Про балансову приналежність пам'яток містобудування та архітектури області" дозволено Волинському єпархіальному управлінню Української православної церкви - Київський патріархат взяти на баланс комплекс Свято-Троїцького кафедрального собору м. Луцька, в т.ч. келії колишнього монастиря бернардинів у м. Луцьку на пр. Волі, 2, а також вирішено чинні договори оренди у будівлі келій колишнього монастиря бернардинів у м. Луцьку на пр. Волі, 2 привести у відповідність до вимог чинного законодавства, замовити в КП "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" технічну документацію на комплекс будівель.

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 12.02.2009р., виданого виконкомом Луцької міської ради на підставі рішення від 05.02.2009р. № 74-16, власником приміщення келій колишнього монастиря бернардинів (літер А-3) за адресою: м. Луцьк, пр. Волі. 2 є держава Україна в особі Волинської обласної державної адміністрації.

Згідно з статтями 2, 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" державну політику у сфері оренди державного майна здійснюють: Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, його регіональні відділення. Орендодавцем щодо державного нерухомого майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення.

Листом від 22.08.2008 № 02-04-1502 регіональне відділення на підставі звернення ПП "ВКФ "Домінанта" щодо приведення охоронно-орендного договору келій колишнього монастиря бернардинів, що розташовані за адресою: м. Луцьк, пр. Волі. 2 та перебувають в управлінні Волинської обласної державної адміністрації до вимог чинного законодавства (лист відповідача від 12.08.2008 № 06/08), звернулось до Волинської обласної державної адміністрації із проханням надати дозвіл на передачу в оренду цього майна.

На підставі дозволу органу, уповноваженого управляти державним майном, Волинської обласної державної адміністрації (лист від 07.05.2009 № 2338/56/2-09), дозволу Державної служби з питань національної культурної спадщини (лист від 23.09.2008 № 22-2510/12) та погодження управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації (лист від 01.09.2008 № 852/1-9) регіональне відділення ФДМУ по Волинській області уклало з ПП "ВКФ "Домінанта" додатковий договір оренди державного нерухомого майна № 14ДУ від 14.05.2009р. до охоронно-орендного договору на використання пам'ятника архітектури від 05.01.1998р.

Строк дії договору - до 30.04.2012р.

Зазначений додатковий договір до договору оренди недійсним в судовому порядку не визнавався. Сторони його підписали, тим самим погодивши свої зобов'язання за цим договором.

В процесі проведеної 20.04.2012р. працівниками регіонального відділення перевірки виконання відповідачем умов договору оренди встановлено, що останній без згоди орендодавця передав в суборенду частину орендованого приміщення повному товариству "Ломбард сіндікат-плюс, Гульцов та компанія", яке здійснювало в цьому приміщенні функції ломбарду.

Листом від 06.04.2012р. № 2076/56/2-12 Волинська обласна державна адміністрація дійсно не заперечувала проти продовження дії договору оренди, але за наступних умов: дотримання чинного законодавства України, погодження дії договору оренди з Міністерством культури України та поновлення охоронного договору з управлінням культури і туризму облдержадміністрації.

Однак, відповідач всупереч вищезазначеним умовам, направив погодження Міністерства культури України на адресу регіонального відділення лише 06.07.2012р., тобто через 2 місяці після припинення терміну дії договору оренди.

Вказує, що посилання ПП "ВКФ"Домінанта" на те, що прокуратурою м. Луцька було внесено подання РВ ФДМУ по Волинській області у зв'язку з неправомірністю відмови відповідачу в продовженні дії договору оренди є безпідставним, оскільки на адресу регіонального відділення таке подання не надходило, доказом чого є витяг з електронної бази "Клиент ОРТІМА-WorkFlow-Секретар" по вхідній кореспонденції від правоохоронних органів з 01.05.2012р. по 01.08.2012р.

Пояснює, що грошові кошти, які відповідач продовжував сплачувати після закінчення терміну дії договору оренди, спрямовували до Державного бюджету України. Розпорядником цих коштів є Державне казначейство України.

Зазначає, що відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пунктів 10.8, 10.9 договору оренди відповідач був зобов'язаний протягом трьох робочих днів скласти та направити акт приймання-передання про повернення орендованого державного майна орендодавцю, тобто - регіональному відділенню ФДМУ по Волинській області.

Вказує, що листом від 04.05.2012р. № 11-04-721 регіональне відділення повідомило ПП "ВКФ "Домінанта" про припинення дії договору оренди. Даний лист згідно повідомлення про вручення відповідач отримав 15.05.2012. Тобто, відповідач був зобов'язаний повернути орендоване майно до 18.05.2012р. Листом від 21.05.201р. №11-04-816 регіональне відділення повторно звернулось до ПП "ВКФ "Домінанта'" із проханням повернути об'єкт оренди та попередило про нарахування неустойки з 19.05.2012р. відповідно до пункту 10.10 договору оренди та статті 785 Цивільного кодексу України.

Приміщення до цього часу не повернуто (а.с. 3-5, 77-81).

Відповідач у відзиві від 27.11.2012р. позов заперечував, мотивуючи тим, що 05 січня 1998р. між відділом охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури Волинської облдержадміністрації та виробничо-комерційною фірмою "Домінанта" укладено охоронно-орендний договір на використання пам'ятника архітектури.

Відповідно до п. 1 договору ВКФ "Домінанта" прийняла в орендне користування пам'ятник архітектури - келії монастиря бернардинів, що знаходяться в м. Луцьку по пр.Волі, 2, для використання під магазин "Валентина".

Згідно п. 3 договору строк оренди визначено з 05.01.1998р. по 01.01.2013 р.

14 травня 2009 р. між регіональним відділенням ФДМУ України у Волинській області та приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" був укладений додатковий договір оренди державного нерухомого майна № 14ДУ до охоронно-орендного договору на використання пам'ятника архітектури від 05.01.1998р., яким охоронно-орендний договір викладено у новій редакції та змінено особу орендодавця на регіональне відділення Фонду державного майна по Волинській області.

Відповідно до п. 10.1 додаткового договору строк оренди встановлено до 30.04.2012р.

14 травня 2009 р. між вказаними сторонами був підписаний акт приймання-передачі частини приміщень келій колишнього монастиря бернардинів площею 105,3 кв. м., що знаходяться в м. Луцьку по пр. Волі, 2.

Стверджував, що під час користування вказаним нерухомим майном ПП ВКФ "Домінанта" належним чином виконувало умови вказаних договорів по своєчасному здійсненню ремонтних робіт за власні кошти, про що свідчить виданий 05 травня 2004р. управлінням містобудування та архітектури Волинської облдержадміністрації дозвіл №1 на виконання ремонтно-реставраційних робіт на пам'ятці містобудування та архітектури.

Підтвердженням понесених ПП ВКФ "Домінанта" витрат на ремонт орендованого приміщення є акт прийому-здачі виконаних робіт від 04 жовтня 2005р., підписаний представником державного органу охорони пам'ятки архітектури облдержадміністрації на суму 129 600 грн.

Оскільки ПП ВКФ "Домінанта" належним чином виконувало свої обов'язки під час оренди майна, своєчасно та повно сплачувало орендну плату, що надавало їй, відповідно до ч. З ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", переважне право на укладення договору оренди на новий термін, 27 березня 2012р. ПП ВКФ "Домінанта" за вихідним № 03/03 направило Волинській облдержадміністрації клопотання про продовження оренди державного нерухомого майна - частини келій монастиря бернардинів за адресою м. Луцьк, пр. Волі, 2.

Розглянувши вказане клопотання, заступник голови Волинської облдержадміністрації в листі за № 2076/56/2-12 від 06 квітня 2012р. вказав, що обласна державна адміністрація не заперечує проти продовження дії договору оренди при умові погодження з Міністерством культури України.

Міністерство культури України не заперечувало проти продовження оренди вище зазначених приміщень, про що свідчить лист за № 22-1037М2 від 10 травня 2012р.

06.07.2012 р. ПП ВКФ "Домінанта" звернулося до начальника регіонального відділення ФДМУ України у Волинські області із заявою про підписання проекту договору оренди нерухомого майна, додавши листи Волинської обласної державної адміністрації №2076/56/2-12 від 06.04.2012р. та Міністерства культури України №22-1037/12 від 10.05.2012р.

13 липня 2012р. регіональне відділення ФДМУ України у Волинські області в листі за № 11-04-1180 повідомило про втрату ПП ВКФ "Домінанта" переважного права на укладення договору оренди на новий термін, одночасно вказавши, що ПП ВКФ "Домінанта" не позбавлено права на оренду вказаного майна на загальних підставах.

Вважаючи неправомірною та безпідставною відмову регіонального відділення ФДМУ України у Волинські області в продовженні укладення договору оренди на новий термін, ПП ВКФ "Домінанта" звернулося в прокуратуру м. Луцька з проханням перевірити законність вказаної відмови.

З відповіді за підписом в.о. прокурора м. Луцька № 96-3923 від 01.08.2012р. вбачається, що РВ ФДМУ України у Волинській області неправомірно відмовило приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" у продовженні дії договору оренди, про що начальнику Фонду було внесене подання.

ПП ВКФ "Домінанта" звернулося в господарський суд Волинської області з позовом до РВ ФДМУ України у Волинській області про спонукання до укладення договору оренди.

Рішенням господарського суду Волинської області від 09 жовтня 2012р. (справа №5004/1071/12) приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" відмовлено в задоволенні позову.

Рівненський апеляційний господарський суд скасував рішення господарського суду Волинської області і постановив нове рішення про задоволення позову, зобов'язав регіональне відділення Фонду державного майна у Волинській області укласти договір з відповідачем у новій редакції.

Зауважив, що ні зараз, ні протягом усього часу перебування в орендованому приміщенні келій колишнього монастиря бернардинів, відповідач не користувався і не міг користуватися послугами єпархії.

Зазначив, що забезпечення електроенергією, теплом, водою, каналізацією і охороною орендованого приміщення було забезпечено, влаштовано та збудовано відповідачем за власні кошти. Платежі за надані послуги відповідач здійснює їх надавачам.

Зауважив, що оскільки єпархія жодних послуг відповідачу не надає і ніколи не надавала, то і укладати договори про відшкодування витрат у відповідача немає підстав.

Заперечив неустойку, мотивуючи тим, що під час дії договору, так і по даний час, ПП ВКФ "Домінанта" своєчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату і не заперечує проти її подальшої оплати в разі продовження дії договору оренди майна (а.с. 56-57, 141-142).

Представник Волинської обласної державної адміністрації у поясненнях по справі від 13.12.2012р. позов підтримав, вказав, що відповідно до розпорядження в.о. голови обласної державної адміністрації від 11.08.1992р. №268 "Про передачу комплексу будівель в м. Луцьку релігійній громаді Свято-Троїцького собору Української православної церкви-Київський патріархат" передано у користування громаді Свято-Троїцького собору УПЦ КП будівлю колишнього монастиря бернардинів по проспекту Волі. Відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації від 19.09.2006р. про балансову приналежність пам'яток містобудування та архітектури області Волинському єпархіальному управлінню УПЦ КП дозволено взяти на баланс комплекс будівель Свято-Троїцького собору м. Луцька, (в т.ч. і келії колишнього монастиря бернардинів по проспекту Волі 2).

Цим же розпорядженням (п.3, 5) зобов'язано привести чинні договори у відповідність до законодавства. Договори оренди зазначеного майна укладає відповідно до ст. 5 ЗУ "Про оренду державного і комунального майна" та ст. 287 ГК України регіональне відділення Фонду держмайна області.

Листом облдержадміністрації від 04.10.2012р. №5691/46/2-12 до РВ ФДМУ у Волинській області облдержадміністрація не надала згоди на оренду приміщень площею 105,3 кв.м. ПП "ВКФ "Домінанта" (а.с. 114-115).

Представник Управління Волинської Єпархії УПЦ КП у поясненнях по справі від 13.12.2012р. позов підтримав, вказав, що згідно з листом ПП "ВКФ "Домінанта" від 08.06.2012р. Управління Волинської Єпархії УПЦ КП отримало прохання надати довідку про те, що майно є вільним від оренди. З листа можна зробити висновок про те, що ПП "ВКФ "Домінанта" визнає договір оренди №14-ДУ таким, що припинив свою дію і не є пролонгованим.

Зазначив, що відповідач не виконав умови п. 5.11. Договору №14-ДУ щодо укладення з балансоутримувачем договору щодо відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, що підтверджує факт неналежного виконання договору №14-ДУ та втрати відповідачем першочергового права на оренду. Зауважує, що балансоутримувач згоди на оренду не надав (а.с. 119).

19.12.2012р., 09.01.2013р. до суду надійшли клопотання позивача від 19.12.2012р. про збільшення розміру позовних вимог та їх уточнення. Заяви обґрунтовані продовженням періоду нарахування неустойки з 19.05.2012р. по 20.12.2012р. та уточненням порядку передачі.

Заяви судом прийнято згідно зі ст.22 ГПК України.

В заяві позивач в спростування заперечень відповідача щодо відсутності повноважень вказав, що відповідно до Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 02.10.2012 № 3607, Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету" від 16.02.2011 № 106, регіональне відділення ФДМУ по Волинській області здійснює контроль за сплатою ПП "ВКФ "Домінанта" орендної плати на підставі Додаткового договору оренди державного нерухомого майна №14-ДУ від 14.05.2009р. до охоронно-орендного договору на використання пам'ятника архітектури від 05.01.1998р. та має право як орендодавець відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, пункту 10.10 договору оренди, вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення шляхом зарахування її до Державного бюджету України.

Розгляд спору неодноразово відкладався згідно зі ст. 77 ГПК України у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

У доповнення до відзиву від 18.02.2013р. №01-29/2032/13 відповідач зазначив, що ПП "ВКФ "Домінанта" мало всі законні підстави вважати, що додатковий договір продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, у зв'язку з чим продовжує сплачувати орендну плату. Стверджує, що незаконність відмови РВ ФДМУ у Волинській області в підписанні запропонованого проекту договору підтверджено постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. у справі 5004/1071/12.

Ухвалою суду від 19.02.2013р. провадження у справі №5004/1344/12 на підставі клопотання відповідача було зупинено до вирішення заяви ПП "ВКФ "Домінанта" про роз'яснення постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. у справі №5004/1071/12 в частині конкретизації строку, з якого РВ ФДМУ у Волинській області зобов'язано укласти з ПП "ВКФ "Домінанта" договір оренди частини приміщень келії монастиря Бернардинів площею 105,3 м 2 , що знаходиться в м. Луцьку по пр.Волі, 2, оскільки конкретизація строку має безпосереднє значення для прийняття рішення у справі про повернення майна та стягнення неустойки.

Ухвалою суду від 24.05.2013р. провадження у справі поновлено на підставі клопотання регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області у зв'язку з тим, що ухвалою Рівненського господарського апеляційного суду від 16.05.2013р. відмовлено ПП "ВКФ "Домінанта" у задоволені заяви про роз'яснення постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. у справі №5004/1071/12.

Ухвала мотивована тим, що постановою Вищого господарського суду України від 27 лютого 2013 року постанова апеляційної інстанції від 17 грудня 2012 року скасована, а рішення господарського суду Волинської області від 09.10.2012 р. у справі № 5004/1071/12 про відмову у позові про спонукання до укладення договору залишено без змін .

01.06.2013р. на адресу суду надійшли заяви прокурора та регіонального відділення ФДМУ у Волинській області про збільшення розміру позовних вимог та стягнення неустойки в розмірі 152 430,48грн. Заяви обґрунтовані продовженням періоду нарахування неустойки з 19.05.2012р. по 03.06.2013р.

Заяви судом прийнято згідно зі ст.22 ГПК України.

У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З огляду на викладене, судом в частині майнової вимоги розглядається справа стосовно нової ціни позову - 152 430,48грн.

В судовому засіданні 03.06.2013р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи для ознайомлення та перевірки розрахунку нарахованої пені.

Суд відхилив клопотання відповідача, оскільки відповідач вправі вимагати відкладення розгляду справи (у межах строків вирішення спору, передбачених статтею 69 ГПК) для подання відповідних доказів, але лише в тому випадку, коли таке збільшення обґрунтовується обставинами, про які не було зазначено в позовній заяві, та/або доказами, відсутніми у матеріалах справи (п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення»).

В даному випадку збільшення розміру нарахованої неустойки відбулось внаслідок продовження періоду нарахування за методикою, викладеною в попередніх розрахунках.

Водночас, з метою надання відповідачу часу для ознайомлення з розрахунком до заяви про збільшення розміру позовних вимог, у судовому засіданні 03.06.2013р. в 11.00год. оголошувалася перерва до 03.06.20103р. до 14.00год.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням від 03.06.2013р. про зупинення провадження у справі до завершення розгляду заяви ПП ВКФ "Домінанта" про перегляд рішення господарського суду Волинської області від 09.10.2012 року за нововиявленими обставинами по справі №5004/1071/12.

Прокурор, представники позивача та третіх осіб клопотання заперечили, як таке, що суперечить ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Суд відхилив вказане клопотання, оскільки не вбачає неможливості розгляду даної справи до вирішення вказаної заяви.

За приписами ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Пунктом 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч.ч. 2-4 ст. 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, -у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Суд зауважив, що обґрунтування клопотання представників відповідача, надані в судовому засіданні, містили оціночні судження щодо чинних судових рішень, що неприпустимо в силу ст.124 Конституції України.

Згідно з міжнародною Конвенцією про захист прав і основних свобод людини, до якої Україна приєдналася у 1997 році, а відтак, у відповідності до ст. 10 ЦК України, норми цієї Конвенції є частиною національного цивільного законодавства України з пріоритетом саме норм Конвенції, згідно з якою одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві (з врахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 01.06.2013р. та 03.06.2013р.). Зауважили на постанові Вищого господарського суду України від 27.02.2013р. у справі №5004/1071/12, якою залишено без змін рішення господарського суду Волинської області від 09.10.2012р. №5004/1071/12 про відмову у позові ПП "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" про спонукання укласти договір оренди частини приміщень келій колишнього монастиря бернардинів площею 105,3кв.м., що знаходиться в м. Луцьку по пр. Волі,2.

Представники відповідача позовні вимоги заперечили з підстав, викладених у відзиві від 27.11.2012р. та доповненні до відзиву від 18.02.2013р.

Представники третіх осіб позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у поясненнях від 13.12.2012р..

У судовому засіданні 03.06.2013р. прокурор, представники сторін та третіх осіб зауважили на тому, що додаткові пояснення та докази по справі відсутні.

Господарський суд, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третіх осіб, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, -

встановив:

05.01.1998р. між відділом охорони і реставрації пам'яток містобудування та архітектури Волинської облдержадміністрації та приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" був укладений охоронно-орендний договір на використання пам'ятки архітектури. Відповідно до п.1 договору в оренду передано пам'ятник архітектури-келії монастиря бернардинів загальною площею 105,3 кв.м., що знаходяться в м. Луцьку по пр. Волі, 2. Пунктом 3 договору строк оренди визначено з 05.01.1998р. по 01.01.2013р. (а.с. 15-16).

14.05.2009р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області та ПП "ВКФ "Домінанта" укладено додатковий договір оренди державного нерухомого майна №14 ДУ, яким охоронно-орендний договір викладено в новій редакції (а.с. 10-13).

Згідно п. 10.1 додаткового договору строк оренди встановлено - до 30.04.2012р.

Пунктом 10.4 додаткового договору передбачено, що у разі відсутності протягом місяця після закінчення терміну дії заяви однієї з сторін про його припинення або зміну він вважається продовженим на аналогічний термін.

Листами від 04.05.2012р. за №11-04-721 та від 21.05.2012р. за №11-04-816 регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області повідомлено відповідача про закінчення дії договору та відсутності наміру про його продовження, необхідність звільнення орендованого приміщення (а.с. 17-18).

Лист-повідомлення від 04.05.2012р. №11-04-721 отриманий відповідачем 15.05.2012р., що стверджується поштовим повідомленням (а.с. 99).

ПП «ВКФ «Домінанта» у відповіді №05/05 від 19.05.2012р. на лист-повідомлення від 04.05.2012р. вказувало на згоду Волинської обласної державної адміністрації, звернення до Міністерства культури України, понесення значних витрат на ремонт приміщення та просило укласти додаткову угоду, продовживши дію угоди (а.с. 20-22).

06.07.2012 р. позивач звернувся до регіонального відділення з листом №02/07, в якому, підтверджуючи факт закінчення 30.04.2012р. строку дії договору, просив розглянути та підписати проект договору оренди державного нерухомого майна на тих самих умовах, які були визначені в додатковому договорі оренди державного нерухомого майна № 14ДУ від 14.05.2009 до охоронно - орендного договору на використання пам'ятника архітектури від 05.01.1998р. (а.с. 48).

13.07.2012р. регіональне відділення з листом № 11-04-1180 повернуло ПП "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" проект договору оренди без підписання та вимагало негайного повернення орендованого майна, оформивши акт приймання-передавання (а.с. 52-53).

29.08.2012р. приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" звернулося в господарський суд з позовною заявою до регіонального відділення фонду держмайна України по Волинській області про спонукання укласти договір оренди частини приміщення келії монастиря бернардинів площею 105,3кв.м., що знаходиться в м. Луцьку по пр. Волі, 2, в поданій суду редакції договору.

Рішенням господарського суду Волинської області від 09.10.2012р. №5004/1071/12 у позові відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. рішення господарського суду Волинської області від 09.10.2012 року у справі № 5004/1071/12 скасовано, прийнято нове рішення, позов задоволено, зобов'язано регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області укласти з приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" договір оренди частини приміщень келії колишнього монастиря бернардинів площею 105,3 кв.м., що знаходяться в м. Луцьку по пр. Волі, 2.

26.12.2012р. приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із заявою про роз'яснення постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. в частині конкретизації строку, з якого відповідач зобов'язаний укласти з позивачем договір оренди частини приміщень монастиря бернардинів площею 105,3 кв.м., що знаходяться в м. Луцьку по пр. Волі, 2.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.02.2013р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 р. у справі №5004/1071/12 скасовано, рішення господарського суду Волинської області від 09.10.2012 р. у справі №5004/1071/12 залишено в силі.

Ухвалою Рівненського господарського апеляційного суду від 16.05.2013р. відмовлено ПП "ВКФ "Домінанта" у задоволенні заяви про роз'яснення постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.12.2012р. у справі №5004/1071/12.

Правовідносини за вищевказаним договором регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 283 - 291 ГК України, главою 58 ЦК України,.

Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено ( ч. 2 ст.291 ГК України).

Частиною 4 ст. 284 ГК України , ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначаються за погодженням сторін.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст. 764 ЦК України, ст.. 17 названого вище Закону та опосередковано нормою ч. 4 ст. 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 17 Закону, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. (Вказана правова позиція викладена у постановах ВСУ від 03.06.2008 р. №2-11/9948-2007, від 18.08.2009 р. №2/385, постанові Вищого господарського суду України від 28.03.2012р. №16/5025/1384/11).

Сторони у договорі обумовили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені останнім. Зазначені дії оформляються додатковим договором , який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди (п. 10.4 договору).

Приміщення келії монастиря бернардинів площею 105,3кв.м., що знаходиться в м. Луцьку по пр. Волі, 2 належить державі Україна в особі Волинської обласної державної адміністрації, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 12.02.2009р.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Листом від 04.10.2012р. № 5691/46/2-12 Волинська обласна державна адміністрація повідомила регіональне відділення Фонду держмайна України по Волинській області, що не дає згоду на оренду приміщень келії монастиря бернардинів площею 105,3кв.м., що знаходиться в м.Луцьку по пр. Волі, 2 ПП ВКФ "Домінанта" (а.с. 37).

Оцінюючи листи позивача про припинення дії вказаного вище договору (лист від 04.05.2012р. №11-04-721 та повторний лист від 21.05.2012р. №11-04-816), суд відзначає, що такі у відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України, засвідчують факт відсутності у орендодавця наміру продовжувати з орендарем договірні відносини та поновлювати дію додаткового договору оренди держаного нерухомого майна №14ДУ від 14.05.2009р. При цьому, наведені норми чинного законодавства України не ставлять в залежність можливість реалізації волевиявлення будь-якої зі сторін договору оренди майна щодо припинення дії договору від будь-яких інших факторів та дотримання процедур, за винятком лише вчинення відповідної заяви стороною договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Враховуючи, що позивач висловив свої заперечення проти продовження дії договору оренди у листі від 04.05.2012р., додатковий договір відповідно до умов п. 10.4 додаткового договору не укладений, договір оренди № 14ДУ від 14.05.2009 припинив свою дію.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст. 193 ГК України, 525, 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В силу вимог ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, яка встановлює наслідки невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі в разі припинення договору, у разі затримки передачі речі наймодавцю після припинення договору, незалежно від підстав припинення договору, наймач зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час затримки.

Як було зазначено, пунктом 10.4. договору сторони визначили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.

Позивач висловив своє заперечення проти продовження дії договору оренди листом від 04.05.2012р. №11-04-721 (а.с. 17).

Лист отримано 15.05.2012р.

Пунктом 10.6 зазначеного договору однією з підстав його припинення визначено закінчення строку, на який було його укладено.

Згідно з п.п. 10.8, 10.9 договору, у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання майна покладається на орендаря.

Тобто, листом від 04.05.2012р., отриманим 15.05.2012р. згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення №430260278364 (а.с.99), орендаря повідомлено про припинення дії договору і, відповідно до п. 10.8, у орендаря виникло зобов'язання протягом трьох робочих днів (до 18.05.2012р.) повернути майно орендодавцю за актом приймання-передавання, що ним не виконано до цього часу.

У відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК України, п. 10.10 договору, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

Верховний Суд України у постанові від 20.03.2013р. висловив правову позицію, у якій вказав, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

Зважаючи на викладене, вимоги позивача щодо зобов'язання ПП "ВКФ "Домінанта" звільнити орендоване державне майно - частину приміщень келій колишнього монастиря бернардинів загальною площею 105,3кв.м., що знаходиться в м.Луцьку, пр.Волі, 2 та передати його регіональному відділенню Фонду державного майна України по Волинській області по акту приймання-передачі та стягнення законної неустойки в розмірі 152 430,48грн. за період з 19.05.2012р. по 03.06.2013р. (з урахування заяв про збільшення позовних вимог від 01.06.2013р. та 03.06.2013р.) є підставною в силу ст. 785 ЦК України, п.п. 10.8, 10.9, 10.10 додаткового договору.

Суд не приймає заперечення щодо розрахунку неустойки, оскільки розмір такої неустойки встановлений законом у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення. Тобто, при розрахунку неустойки наймодавцеві необхідно підрахувати вартість одного дня користування річчю, помножити цю суму на два та на кількість днів прострочення повернення речі.

Саме в такому порядку і визначений позивачем розмір неустойки у розрахунку, долученому до позовної заяви та заяв про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 23, 127, 212-215).

Суд зауважує, що оспорюючи розмір неустойки, відповідач зустрічного розрахунку не надав.

Що ж до посилань відповідача на припис статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 1 ст. 777 ЦК України про переважне право орендаря, який належним чином виконував свої зобов'язання за договором, то спір щодо спонукання орендодавця укласти договір з урахуванням переважного права орендаря був предметом окремого судового розгляду, в задоволені позову відмовлено.

Вищий господарський суд України у п. 12 роз'ясненнях від 25.05.2000р. №02-5/237 (в редакції від 16.10.2012р.) «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна» зазначив, що за усіх умов після закінчення терміну дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право продовження договору оренди на новий термін. Отже, якщо після закінчення строку дії договору оренди орендодавець передав спірне майно в оренду іншій особі, орендар за попереднім договором має право звернутися до господарського суду із заявою про спонукання орендодавця продовжити дію цього договору на новий термін та про визнання договору з новим орендарем недійсним (частини друга і третя статті 17 Закону).

Водночас якщо не буде подано доказів того, що орендодавець уклав чи укладає договір оренди з іншою особою, а натомість буде встановлено, що він має намір використовувати майно для власних потреб, то підстави для задоволення позову про спонукання до продовження дії договору оренди відсутні.

В даному випадку із листа Волинської обласної державної адміністрації від 04.10.2012р. №5691/46/2-12 вбачається, що балансоутримувач-Волинська єпархія УПЦ КП має намір використовувати приміщення для потреб єпархії-розміщення української православної книгарні. (а.с. 37).

Таке право балансоутримувач - Волинська єпархія УПЦ КП має згідно ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» відповідно до розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 19.09.2006 № 321 "Про балансову приналежність пам'яток містобудування та архітектури області".

Виходячи зі змісту листа Волинської обласної державної адміністрації від 04.10.2012р., нею не надано згоду на оренду приміщень ПП "ВКФ "Домінанта", а тому судом не прийняті посилання відповідача на попередній лист-згоду заступника голови облдержадміністрації від 06.04.2012р. №2076/56/2-12 та лист Міністерства культури України від 10.05.2012р. №22-1037/12.

Твердження відповідача про неправомірність відмови у продовженні дії договору оренди з посиланням на подання виконуючого обов'язки прокурора м. Луцька від 01.08.2012р. судом не прийнято, оскільки питання правомірності, законності визначаються судом, а в силу прямих приписів статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини в Україні.

Щодо посилань ПП "ВКФ "Домінанта" на безпідставність нарахування неустойки у зв'язку зі сплатою орендних платежів, то неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Водночас, сторони у п. 3.11 договору обумовили, що разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за атом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплати заборгованості за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції до державного бюджету.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленої у постанові від 20.11.2012р. щодо стягнення орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням.

Не приймає суд і заперечення відповідача щодо прав регіонального відділення Фонду Державного майна України як орендодавця у спірних правовідносинах.

Такими правами позивач наділений в силу ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 287 ГК України.

Суд не приймає заперечення відповідача про знаходження майна на балансі Управління Волинської єпархії Української православної церкви Київського патріархату, як таке, що спростовується як змістом ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», так і розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 19.09.2006 № 321 "Про балансову приналежність пам'яток містобудування та архітектури області" (а.с. 82).

Вказані заперечення спростовуються і власними діями відповідача, а саме: зверненням до регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області з пропозицією про укладення договору (лист від 06.07.2012р. №02/07, а.с. 48), зверненням до балансоутримувача з проханням надати документи для укладення договору (лист від 08.06.2012р. №04/069, а.с. 120).

Всі решта заперечень відповідача щодо перебування в приміщенні ломбарду, одностороннього підписання акту перевірки тощо правових висновків суду щодо зобов'язання звільнити орендоване державне майно та стягнення 152 430,48грн. неустойки внаслідок припинення не договірних зобов'язань не спростовують та на правову оцінку спірних правовідносин не впливають.

Частиною 3 ст. 49 ГПК України визначено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 4 121,61грн. (позовна вимога майнового характеру - 2% ціни позову - 3 048,61грн., позовна вимога немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається - 1 073,00грн.) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 193, 283, 284, 287, 291 ГК України, ст.ст. 525, 526, 764, 777, 785 ЦК України, ст.ст. 5, 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 17 «Про свободу совісті та релігійні організації», ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов'язати приватне підприємство «Виробничо-комерційна фірма «Домінанта» звільнити частину приміщень келій колишнього монастиря бернардинів загальною площею 105,3 м 2 , що знаходяться в м. Луцьку по проспекту Волі, 2 та передати регіональному відділенню фонду державного майна України по Волинській області по акту прийому-передачі.

3. Стягнути з приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Домінанта» (м.Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1а, код ЄДРПОУ 13361656) на користь держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області 152 430,48 грн. неустойки за користування майном для зарахування її в дохід Держаного бюджету України на розрахунковий рахунок 31114094700002 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Волинській області, одержувач коштів: Управління Державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області, ідентифікаційний код 38009628, МФО 803014, код платежу 22080300.

4. Стягнути з приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Домінанта» (м.Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1а, код ЄДРПОУ 13361656) в дохід Державного бюджету 4 121,61грн. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

04.06.2013р.

Головуючий суддя С.Т. Філатова

Судді В.А. Войціховський

І.О. Якушева