Ухвала

від 27.03.2014 по справі 5004/1344/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"27" березня 2014 р. Справа № 5004/1344/12 Суддя господарського суду Волинської області Філатова С.Т., розглянувши

заяву приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" №06/03 від 17.03.2014р.

про відстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 03.06.2013р.

по справі №5004/1344/12

за позовом заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області

до приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Волинська обласна державна адміністрація

Управління Волинської єпархії Української православної церкви Київського патріархату

про зобов'язання звільнити орендоване державне майно та стягнення 152 430,48грн. неустойки

Суддя: Філатова С.Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від заявника: Хохлов В.О., дов. №14/03 від 26.03.2014р.

від ФДМ: Сініцина Л.М., дов. №7 від 21.01.2011р.

від Волинської ОДА: Ралець О.В., дов. №1153/58/2-14 від 12.03.2014р.

від ДВС: Таранко Д.В., дов. від 11.03.2014р.

від Управління Волинської єпархії УПЦ КП: н/в

в судовому засіданні взяв участь старший прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Волинської області Турич Л.Г.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" звернулось із заявою №06/03 від 17.03.2014р. про відстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 03.06.2013р. по справі №5004/1344/12 до завершення розгляду по суті позовної заяви приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" до регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області про визнання недійсним додаткового договору оренди державного нерухомого майна № 14 ДУ від 14.05,2009 р. до охоронно-орендного договору на використання пам'ятника архітектури від 05.01.1998р. у справі № 903/91/14.

Заяву обґрунтовує тим, що з'ясування законності дій регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області та ступені його вини при укладенні додаткового договору оренди державного нерухомого майна №14ДУ від 14.05.2009р. є винятковою обставиною для відстрочення виконання рішення господарського суду Волинської області від 03.06.2013р. у справі № 5004/1344/12, оскільки, в разі визнання недійсним додаткового договору №14ДУ від 14 травня 2009р. з моменту його вчинення, будуть відсутніми підстави для стягнення з ПП ВКФ "Домінанта" грошових стягнень.

Стверджує, що регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області станом на 14.05.2009р. не мало відповідних законних повноважень на розпорядження пам'яткою архітектури національного значення шляхом укладення з ПП ВКФ "Домінанта" правочину у вигляді додаткового договору оренди державного нерухомого майна №14ДУ, а тому ПП ВКФ "Домінанта" звернулось до господарського суду Волинської області із позовною заявою про визнання недійсним додаткового договору оренди державного нерухомого майна №14ДУ від 14.05.2009р. до охоронно-орендного договору на використання пам'ятника архітектури від 05.01.1998р.

Ухвалою суду від 18.03.2014р. призначено розгляд заяви на 27.03.2014р.

У судовому засіданні представник заявника заяву про відстрочку виконання рішення підтримав з підстав, викладених у останній. При цьому зазначив, що рішення господарського суду Волинської області від 13.03.2014р. у справі №903/91/14 про відмову в задоволенні позову ПП «ВКФ «Домінанта» до регіонального відділення ФДМ України по Волинській області про визнання недійсним додаткового договору оренди державного нерухомого майна № 14 ДУ від 14.05,2009 р. до охоронно-орендного договору на використання пам'ятника архітектури від 05.01.1998р. оскаржене в апеляційному порядку, долучив копію апеляційної скарги.

Вважає, що у разі скасування вказаного рішення у підприємства будуть підстави звернення до суду про скасування рішення по справі №5004/1344/12 за нововиявленими обставинами.

Зауважив, що на сьогоднішній день приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" звільнило частину приміщень келій колишнього монастиря бернардинів загальною площею 105,3 м 2 , що знаходяться в м. Луцьку по проспекту Волі, 2 та передало регіональному відділенню Фонду державного майна України по Волинській області по акту прийому-передачі.

У судовому засіданні прокурор заяву про відстрочку виконання рішення заперечив, мотивуючи тим, що згідно ст. 115 ГПК України рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання. Зазначив, що позивач у разі скасування рішення вправі буде звернутись до суду в порядку статті 122 ГПК України із заявою про поворот виконання рішення.

Представник регіонального ФДМ України у Волинській області у поясненнях №10-06-538 від 26.03.2014р. та судовому засіданні заяву заперечив, обґрунтовуючи тим, що факт наявності повноважень у регіонального відділення на укладання договору оренди вже встановлений у рішенні господарського суду Волинської області від 03.06.2013р. у справі №5004/1344/12, яке залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2014р.

Зауважив, що заявником у заяві не зазначені негативні наслідки та обставини, які у розумінні ст. 121 ГПК України ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Представник Волинської ОДА у судовому засіданні у задоволенні заяви просив відмовити, посилаючись на те, що рішення у справі набрало законної сили, а обставини, які б ускладнювали виконання останнього, відсутні.

Представник ДВС у судовому засіданні заяву заперечив, при цьому послався на ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», зазначивши про відсутність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Представник Управління Волинської єпархії УПЦ КП у поясненнях №25 від 26.03.2014р. заяву про відстрочку заперечив, мотивуючи тим, що провадження у справі №903/91/14 порушене за позовом ПП «ВКФ «Домінанта», а тому обставина, на явку посилається заявник, є штучно створеною, не є об'єктивною та непереборною. При цьому посилався на ст. 121 ГПК України та п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських суддів України».

В судове засідання Управління Волинської єпархії УПЦ КП представника не направило, хоча належним чином було повідомлене про час та місце судового розгляду, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №44301032288523 від 24.03.2014р.

Заслухавши пояснення прокурора, представників заявника, стягувача, третьої особи та ДВС, дослідивши долучені до заяви матеріали, господарський суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи із наступного:

03.06.2013р. господарський суд Волинської області виніс рішення по справі №5004/1344/12, залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2014р., яким зобов'язав приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" звільнити частину приміщень келій колишнього монастиря бернардинів загальною площею 105,3 м 2 , що знаходяться в м. Луцьку по проспекту Волі, 2 та передати регіональному відділенню Фонду державного майна України по Волинській області по акту прийому-передачі; стягнув з приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" на користь держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області 152 430,48грн. неустойки за користування майном та 4 121,61грн. судового збору в дохід державного бюджету.

12.02.2014р. господарським судом Волинської області на виконання постанови Вищого господарського суду України від 30.01.2014р. та рішення господарського суду Волинської області від 03.06.2013р. по справі №5004/1344/12 видані накази №5004/1344/12-3, №5004/1344/12-4, №5004/1344/12-5; на виконання постанови Вищого господарського суду України від 30.01.2014р. - наказ №5004/1344/12-1, №5004/1344/12-2.

27.02.2014р. державним виконавцем другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції винесено постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі наказів від 12.02.2014р. №5004/1344/12-1, №5004/1344/12-5, №5004/1344/12-4 (Том ІІІ, а.с. 5-7).

Згідно ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Пленум Верховного Суду України у п.10 Постанови від 26.12.2003р. №14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" та Вищий господарський суд України у п.п 7.1,7.1.2, 7.2 постанови пленуму від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зауважили, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець та вищі судові інстанції у будь-якому випадку пов'язують відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для відстрочки виконання рішення, зокрема, необхідність завершення розгляду по суті позовної заяви приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" до регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області про визнання недійсним додаткового договору оренди державного нерухомого майна № 14 ДУ від 14.05.2009 р. до охоронно-орендного договору на використання пам'ятника архітектури від 05.01.1998р. у справі № 903/91/14 (на даний час подана апеляційна скарга на рішення господарського суду Волинської області від 13.03.2014р. про відмову в задоволенні позову ПП «ВКФ «Домінанта» про визнання недійсним вказаного додаткового договору) та твердження про відсутність станом на 14.05.2009р. законних повноважень у регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області на розпорядження пам'яткою архітектури національного значення шляхом укладення з ПП ВКФ "Домінанта" правочину, не є тими виключними обставинами в розумінні ст. 121 ГПК України, які давали б підстави для відстрочки рішення.

Суд зауважує, що вирішуючи позов про стягнення неустойки за користування майном за час прострочення на підставі охоронно-орендного договору на використання пам'ятника архітектури від 05.01.1998р. та додаткового договору оренди державного нерухомого майна № 14 ДУ від 14.05.2009 р., судом надано оцінку вказаним правочинам на відповідність ст. 203 Цивільного кодексу України, в т.ч. щодо повноважень сторін на укладення договору, що знайшло відображення у чинному судовому рішенні, а саме: «Не приймає суд і заперечення відповідача щодо прав регіонального відділення Фонду Державного майна України як орендодавця у спірних правовідносинах. Такими правами позивач наділений в силу ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 287 ГК України.» (а.с. Том І а.с. 29).

Необхідність дослідження судом питань правомірності правочину визначена Вищим господарським судом України у п. 2.3 постанови пленуму від 29 травня 2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», де зауважено, якщо вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Тобто, доводи заявника в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення щодо відсутності повноважень у регіонального відділення ФДМ по Волинській області на укладання договору фактично зводяться до переоцінки обставин та доказів, досліджених судом у справі №5004/1344/12, рішення по якій набрало чинності та підлягає виконанню в силу ст. 115 ГПК України та не виконується в частині стягнення неустойки.

При цьому, суд зважає на інфляційні процеси, що відбуваються в державі, та те, що стягнення коштів передбачає надходження коштів в дохід державного бюджету України за користування майном, що належить державі.

До того ж, розгляд справи №903/91/14 про визнання недійсним додаткового договору оренди державного нерухомого майна № 14 ДУ від 14.05.2009 р. до охоронно-орендного договору на використання пам'ятника архітектури від 05.01.1998 р. не впливає на чинне судове рішення та обов'язок заявника сплатити неустойку по справі №5004/1344/12 і, як було зазначено представником заявника в судовому засіданні, лише дає в подальшому можливість звернення до суду про перегляд даного рішення за нововиявленими обставинами.

Водночас, заявник не позбавлений права звернутися до суду в порядку статей 112-114 ГПК України за наслідками судового розгляду справи №903/91/14.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд лише у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Таких виняткових обставин заявником суду не наведено і судом не встановлено, а тому у задоволенні заяви приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" №06/03 від 17.03.2014р. про відстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 03.06.2013р. по справі №5004/1344/12 слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 121 ГПК України, господарський суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Домінанта" №06/03 від 17.03.2014р. про відстрочку виконання рішення господарського суду Волинської області від 03.06.2013р. по справі №5004/1344/12 відмовити.

Суддя С.Т.Філатова