Рішення

від 24.01.2014 по справі 915/2050/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2014 року Справа № 915/2050/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Атаманюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", вул. Петра Сагайдачного, 22/1, м. Київ, 04070

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Авто", вул. Турбінна, 15-В, м. Миколаїв, 54044

про стягнення заборгованості в сумі 431 677, 38 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Авто", вул. Турбінна, 15-В, м. Миколаїв, 54044

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", вул. Петра Сагайдачного, 22/1, м. Київ, 04070

про визнання недійсною Угоди про новацію боргу № 210-LD від 10.08.2012 року.

за участю представників сторін

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) Букова Юлія Віталіївна, довіреність б/н від 30.12.2013 року;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) Білецький Олег Петрович, довіреність б/н від 29.11.2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Авто" про стягнення заборгованості в сумі 431 677, 38 грн., в тому числі 428 562, 64 грн. - основного боргу; 2 537, 46 грн. - пені та 577, 28 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.11.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 03.12.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.12.2013 року відкладено розгляд питання щодо прийняття зустрічного позову для спільного розгляду з первісним позовом до наступного судового засідання. Оголошено перерву в судовому засіданні до 23.12.2013 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.12.2013 року зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Авто" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" про визнання недійсною Угоди про новацію боргу № 210-LD від 10.08.2012 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Авто" про стягнення заборгованості в сумі 431 677, 38 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.12.2013 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 24.01.2014 року.

В судовому засіданні 24.01.2014 року представник позивача за первісним позовом ТзОВ «УніКредит Лізинг» позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

17.01.2008 року між ТзОВ «Н-Авто» та ТзОВ «УніКредит Лізинг» був укладений Договір фінансового лізингу № 210-LD.

На виконання умов пункту 1.1 Договору фінансового лізингу лізингодавець придбав у обраного лізингоодержувачем продавця предмет лізингу (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у додатку № 1 до цього договору) та передав його у користування лізингоодержувачу, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.01.2008 року, який є доказом належного виконання лізингодавцем взятих на себе зобов'язань. При цьому сторони узгодили строк лізингу до 31.01.2013 року.

Однак, лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати періодичних лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором фінансового лізингу.

У зв'язку із простроченням сплати відповідачем ТзОВ «Н-Авто» лізингових платежів за договором фінансового лізингу з 19.08.2011 року вказаний договір було припинено позивачем ТзОВ «УніКредит Лізинг» шляхом односторонньої відмови від нього повідомленням вих. № 1412 від 12.08.2011 року на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Припинення договору лізингу не звільнило відповідача ТзОВ «Н-Авто» від обов'язку виконати в натурі грошове зобов'язання, термін виконання якого настав станом на 19.08.2011 року, а саме: погасити борг по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу.

У свою чергу, з 10.08.2012 року зобов'язання ТзОВ «Н-Авто» по сплаті на користь ТзОВ «УніКредит Лізинг» боргу за договором фінансового лізингу було припинене за домовленістю сторін про заміну його позиковим зобов'язанням шляхом укладення між ТзОВ «Н-Авто» та ТзОВ «УніКредит Лізинг» Угоди про новацію боргу № 210-LD від 10.08.2012 року, якою встановлено нові строки сплати ТзОВ «Н-Авто» грошових коштів на користь ТзОВ «УніКредит Лізинг».

Так відповідно до п. 1 Угоди про новацію боргу сторони домовились припинити зобов'язання по сплаті простроченої заборгованості, що витікають із договору фінансового лізингу, шляхом їх заміни на зобов'язання позики з дати укладення цієї угоди.

Відповідно до п. 2 Угоди про новацію на дату укладення цієї угоди лізингоодержувач має перед лізингодавцем заборгованість по Договору фінансового лізингу на загальну суму 666 652, 94 грн.

Підписанням цієї угоди сторони визнають, що по зобов'язаннях позики, передбаченою цією угодою, лізингодавець стає кредитором, а лізингоодержувач - боржником. Предметом позики є грошові кошти у сумі 666 652, 94 грн.

На виконання умов Угоди про новацію боргу відповідач сплатив на користь позивача за період з серпня 2012 року по травень 2013 року частину боргу в розмірі 238 090, 30 грн.

В іншій частині грошові зобов'язання, термін виконання яких настав згідно Угоди про новацію, виконані не були, а тому у відповідача станом на 16.10.2013 року сформувалась заборгованість у розмірі 95 236, 12 грн.

Водночас згідно п. 7 Угоди про новацію боргу у випадку прострочення позичальником строку повернення позики (будь-якої її частини), позикодавець має право вимагати від позичальника виконання зобов'язання по поверненню всієї суми позики (чи тієї її частини, що ще має бути сплачена позичальником, якщо частина позики вже повернена позикодавцеві) достроково, протягом семи календарних днів, починаючи з дня, наступного за днем отримання позичальником вимоги від позикодавця. Вимога позикодавця вважається заявленою належним чином, якщо вона оформлена письмово та направлена на адресу позичальника, що зазначена у розділі «Реквізити сторін».

З урахуванням факту сплати відповідачем частини позики в сумі 238 090, 30 грн. належною до сплати (повернення) залишилась частина позики в сумі 428 562, 64 грн.

Керуючись п. 7 Угоди про новацію боргу, ТзОВ «УніКредит Лізинг» надіслало на адресу відповідача вимогу вих. № 2337 від 16.10.2013 року, якою повідомило відповідачу про наявність у нього станом на 16.10.2013 року заборгованості в розмірі 95 236, 12 грн. по сплаті позики та вимагало на підставі п. 7 Угоди про новацію достроково сплатити всю несплачену суму позики в розмірі 428 562, 64 грн. протягом семи календарних днів.

Однак, відповідач не виконав своїх грошових зобов'язань у встановлений за домовленістю сторін семиденний строк після отримання вимоги вих. № 2337 від 16.10.2013 року і станом на день звернення до суду з позовом позику в розмірі 428 562, 64 грн. позивачу не повернув.

Із посиланням на приписи ст. 173, 174, 193 ГК України, ст. 509, 530, 546, 549, 610, 611 ЦК України та умови Угоди про новацію боргу позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 428 562, 64 грн., суми пені у розмірі 2 537, 46 грн., 3 % річних від суми боргу у розмірі 577, 28 грн.

В судовому засіданні 24.01.2014 року представник відповідача за первісним позовом ТзОВ «Н-Авто» проти задоволення первісного позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позов (арк. справи 45-47).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на укладений 17.01.2008 року Договір фінансового лізингу № 210-LD, який було припинено 19.08.2011 року шляхом односторонньої відмови позивача у зв'язку із простроченням сплати відповідачем лізингових платежів.

Із посиланням на умови п. 12.3 Договору фінансового лізингу представник відповідача ТзОВ «Н-Авто» зазначив, що в разі порушення лізингоодержувачем сплати лізингових платежів для нього настають негативні наслідки, передбачені вказаним п. 12.3 Договору. Такі наслідки настали.

Договір фінансового лізингу був припинений з 19.08.2011 року шляхом односторонньої відмови позивача у зв'язку із простроченням сплати відповідачем лізингових платежів. Предмет лізингу переданий позивачу по Акту приймання передачі від 10.08.2012 року, по видатковій накладній № ЛНА-000001 від 10.08.2012 року та довіреності № 562 від 09.08.2012 року. Вартість предмета лізингу складає 603 002, 09 грн. Згідно Акту звірки станом на 10.08.2012 року загальна сума сплачених відповідачем на користь позивача платежів по договору фінансового лізингу № 210-LD від 17.01.2008 року складає 986 863, 05 грн. Всі сплачені відповідачем платежі були утримані позивачем.

Відповідач вважає, що ним повністю виконані передбачені Договором фінансового лізингу обов'язки, які виникають у разі прострочення лізингових платежів, а тому підстави для стягнення з нього будь-яких коштів відсутні.

На думку відповідача умови Договору фінансового лізингу протирічать загальним засадам цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України), а саме: ці умови не відповідають принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача за первісним позовом просив суд відмовити у задоволені первісного позову повністю.

В судовому засіданні 24.01.2014 року представник позивача за зустрічним позовом ТзОВ "Н-Авто" вимоги за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі та просив суд зустрічний позов задовольнити. В обґрунтування заявлених вимог за зустрічним позовом представник вказав наступне (арк. справи 58-59).

Позивач за зустрічним позовом вважає, що Угода про новацію боргу № 210-LD від 10.08.2012 року є недійсним правочином, оскільки суперечить положенням ЦК України, виходячи з наступного.

Договір фінансового лізингу № 210-LD від 17.01.2008 року був припинений з 19.08.2011 року шляхом односторонньої відмови відповідача за зустрічним позовом ТзОВ «УніКредит Лізинг» у зв'язку з простроченням сплати позивачем за зустрічним позовом Тзов «Н-Авто» лізингових платежів, що не заперечується відповідачем за зустрічним позовом, оскільки на припинення цього договору він посилається у первісному позові.

Правові наслідки розірвання договору передбачені ч. 2 ст. 653 ЦК України, згідно якої у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до п. 12.3 Договору фінансового лізингу в разі відмови лізингодавця від договору останній має право вимагати повернення предмету лізингу та утримати всі одержані від лізингоодержувача суми, як одноразову плату за користування предметом лізингу.

Будь-яких інших правових наслідків у випадку розірвання Договір фінансового лізингу не передбачає.

Оскільки зобов'язання сторін по Договору фінансового лізингу № 210-LD від 17.01.2008 року припинилися на підставі ст. 782 ЦК України та п. 12.3 цього Договору, то ці зобов'язання відсутні, а тому не можуть знову бути припинені, в тому числі і шляхом заміни первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

За таких обставин, Угода про новацію боргу № 210-LD від 10.08.2012 року суперечить ч. 2 ст. 653 ЦК України та не відповідає вимогам ч. 2 ст. 604 ЦК України, що згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Із посиланням на приписи ст.ст. 203, 215, 604, 653, 782 позивач за зустрічним позовом ТзОВ «Н-Авто» просив суд визнати недійсною Угоду про новацію боргу № 210-LD, укладену 10.08.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Н-Авто».

В судовому засіданні 24.01.2014 року представник відповідача за зустрічним позовом ТзОВ "УніКредит Лізинг" проти задоволення зустрічного позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на зустрічний позов відповідача (арк. справи 87-89).

17.01.2008 року між ТзОВ «Н-Авто» та ТзОВ «УніКредит Лізинг» було укладено Договір фінансового лізингу № 210-LD, згідно якого ТзОВ «Н-Авто» отримало в строкове оплатне користування обумовлений цим договором предмет лізингу. При цьому сторони узгодили строк лізингу до 31.01.2013 року.

В зв'язку із простроченням сплати ТзОВ «Н-Авто» лізингових платежів за Договором фінансового лізингу з 19.08.2011 року вказаний договір було припинено ТзОВ «УніКредит Лізинг» на підставі частини 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» з 19.08.2011 року.

Припинення договору лізингу на вказаних вище підставах не звільнило ТзОВ «Н-Авто» від обов'язку виконати в натурі грошове зобов'язання, термін виконання якого настав станом на 19.08.2011 року, а саме погасити борг по сплаті лізингових платежів за вказаним договором.

У серпні-вересні 2011 року ТзОВ «Н-Авто» сплатило частину цього боргу.

Представник ТзОВ «УніКредит Лізинг» зазначив, що безпідставним є посилання ТзОВ «Н-Авто» на пункт 12.3 Договору лізингу, відповідно до умов якого якщо лізингодавець проголошує всі несплачені суми лізингових платежів належними до сплати і у разі невиконання лізингоодержувачем зобов'язання по сплаті вищезазначених сум у строк, зазначений в письмовому повідомленні лізингодавця, останній має право відмовитися від цього договору та вимагати повернення предмета лізингу лізигоодержувачем, а також утримати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за цим договором, як одноразову оплату за користування предметом лізингу лізингоодержувачем.

Представник ТзОВ «УніКредит Лізинг» зазначив, що п. 12.3 Договору лізингу може бути застосований до правовідносин сторін виключно у випадку використання ТзОВ «УніКредит Лізинг» способу захисту, передбаченого підпунктом «с» пункту 12.2 Договору лізингу, яким передбачено, що при настанні випадку невиконання, зокрема, несвоєчасної оплати лізингоодержувачем платежів за договором лізингу, лізингодавець може заявити, що всі ще не сплачені за договором лізингові платежі (тобто всі платежі до кінця графіку лізингових платежів, в тому числі й ті платежі, термін сплати яких ще не настав) та інші платежі належать до сплати, і в такому випадку такі суми є належними до сплати та повинні бути сплачені разом з іншим платежами, передбаченими договором.

В свою чергу в підпункті «f» п. 12.2 Договору лізингу сторони узгодили, що лізингодавець може використовувати будь-які наявні в таких обставинах засоби захисту лізингодавцем своїх прав, передбачені законодавством, що може бути застосовано.

ТзОВ «УніКредит Лізинг» не проголошувало належними до сплати всі платежі, передбачені договором лізингу, тобто всі лізингові платежі до 31.01.2013 року включно (до кінця строку лізингу як він визначений згідно графіку лізингових платежів), не надавало окремий строк для сплати ТзОВ «Н-Авто» всіх цим сум, як це передбачено пп. «с» п. 12.2 Договору лізингу, а застосувало передбачений ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» спосіб захисту у вигляді дострокового розірвання договору лізингу шляхом односторонньої відмови від нього, у зв'язку з чим договір лізингу було припинено з 19.08.2011 року.

Ані договором лізингу, ані законом не передбачено, що викладені обставини є підставою для звільнення ТзОВ «Н-Авто» яз лізингоодержувача від обов'язку сплати боргу, що утворився за договором лізингу станом на 19.08.2011 року.

Розірвання договору лізингу на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» не мало правовим наслідком припинення прострочених грошових зобов'язань ТзОВ «Н-Авто» по сплаті лізингових платежів.

Лише з 10.08.2012 року зобов'язання ТзОВ «Н-Авто» по сплаті на користь ТзОВ «УніКредит Лізинг» боргу за договором лізингу було припинене за домовленістю сторін про заміну його позиковим зобов'язанням шляхом укладення між ТзОВ «Н-Авто» та ТзОВ «УніКредит Лізинг» Угоди про новацію боргу № 210-LD від 10.08.2012 року, якою встановлено нові строки сплати ТзОВ «Н-Авто» грошових коштів на користь ТзОВ «УніКредит Лізинг».

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача за зустрічним позовом ТзОВ «УніКредит Лізинг» просив суд у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

17.01.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» (далі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Н-Авто» (далі - лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 210-LD (далі - договір лізингу), відповідно до умов якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема у додатку № 1 до цього договору) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем. Ціна предмета лізингу становить еквівалент 245 251, 36 доларів США в у тому числі ПДВ, що визначена із розрахунку, що крос-курс дорівнює 1,4792 (п. 1.1 Договору лізингу) (арк. справи 17-27).

Даний договір підписано сторонами та скріплено печатками.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 292 ГК України залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Умовами Договору фінансового лізингу сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.3 Договору лізингу строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у додатку № 2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами цього договору. Лізингоодержувач не має права односторонньо розірвати цей договір до закінчення строку лізингу.

Відповідно до п. 7.1 Договору лізингу складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у Додатку № 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 7.5 Договору лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані у додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

Відповідно до п. 12.2 Договору лізингу в будь-який час дії або після настання випадку невиконання Лізингодавець на власний розсуд може (разом чи окремо та неодноразово):

а) направивши письмове повідомлення Лізингоодержувачу, вимагати усунення порушення протягом строку, визначеного Лізингодавцем в такому повідомленні;

b) призупинити або припинити виконання своїх зобов'язань за Фінансовими документами;

c) заявити, що всі ще не сплачені за договором лізингові платежі та інші платежі належать до сплати, і в такому випадку такі суми є належними до сплати та повинні бути сплачені разом з іншими платежами, передбаченими Договором, після чого право власності переходить від Лізингодавця до Лізиноодержувача;

d) негайно вилучити предмет лізингу у Лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно тимчасово);

e) використати свої права за будь-яким із забезпечувальних документів;

f) використовувати будь-які інші і всі наявні в таких обставинах засоби захисту Лізингодавцем своїх прав, передбачені законодавством, що може бути застосовано.

Відповідно до п. 12.3 Договору лізингу якщо лізингодавець проголошує всі несплачені суми лізингових платежів належними до сплати і у разі невиконання лізингоодержувачем зобов'язання по сплаті вищезазначених сум у строк, зазначений в письмовому повідомленні лізингодавця, останній має право відмовитися від цього договору та вимагати повернення предмета лізингу лізигоодержувачем, а також утримати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за цим договором, як одноразову оплату за користування предметом лізингу лізингоодержувачем.

Відповідно до п. 12.4 Договору лізингу Лізингодавець має право розірвати цей Договір та вимагати повернення предмету лізингу Лізингоодержувачем в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з Додатком № 2 до цього Договору повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше 30 (тридцяти) календарних днів.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю були підписані Додаткові угоди, якими змінювався порядок та строки сплати лізингових платежів а саме: 24.04.2009 року була підписана Додаткова угода № 1 до Договору фінансового лізингу № 210-LD від 17.01.2008 року (арк. справи 35) та 16.09.2009 року була підписана Додаткова угода № 2 до Договору фінансового лізингу № 210-LD від 17.01.2008 року (арк. справи 37).

На виконання умов Договору фінансового лізингу № 210-LD між ТзОВ «УніКредит Лізинг» та ТзОВ «Н-Авто» було підписано Акт приймання-передачі від 28.01.2008 року, відповідно до п. 2 якого Лізингоодержувач цим підтверджує приймання вищезазначеного предмета лізингу в узгодженому та робочому стані та обсязі (включаючи витратні матеріали, інструкції, аксесуари) (арк. справи 34).

Відповідно до п. 3, 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Однак, лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати періодичних лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за Договором фінансового лізингу.

В зв'язку із простроченням сплати відповідачем ТзОВ «Н-Авто» лізингових платежів за Договором фінансового лізингу з 19.08.2011 року вказаний договір було припинено позивачем ТзОВ «УніКредит Лізинг» шляхом односторонньої відмови від нього шляхом надіслання Повідомлення вих. № 1412 від 12.08.2011 року, відповідно до якого ТзОВ «УніКредит Лізинг» у зв'язку з тим, що прострочення платежів за Договором лізингу триває більше 30 днів і загальна сума простроченої заборгованості складає 784 896, 36 грн., керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», повідомило ТзОВ «Н-Авто» про відмову від Договору фінансового лізингу № 210-LD від 17.01.2008 року в односторонньому порядку та припинення дії вищевказаного договору фінансового лізингу починаючи з 19.08.2011 року , а також вимагало повернення предмету лізингу.

В поданому Повідомленні вих. № 1412 від 12.08.11 року ТзОВ «УніКредит Лізинг» також повідомило ТзОВ «Н-Авто», що у випадку неповернення предмету лізингу та непогашення заборгованості негайно, після отримання повідомлення, ТзОВ «УніКредит Лізинг» буде вимушене звернутись за виконавчим написом до нотаріуса чи до суду для примусового повернення предмету лізингу та стягнення заборгованості (арк. справи 95).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Як вбачається з матеріалів справи фактично предмет лізингу було повернуто лізингоодержувачем лізингодавцю 10.08.2012 року, що підтверджується Актом приймання передачі, підписаним представниками сторін та скріпленим печатками (арк. справи 50), а також видатковою накладною № ЛНА-000001 від 10.08.2012 року (арк. справи 51) та довіреністю № 562 від 09.08.2012 року (арк. справи 52).

Крім того, сторонами було підписано Акт звірки взаєморозрахунків від 10.08.12 року, з якого вбачається, що станом на 08.08.2012 року сума прострочених платежів з погашення вартості предмета лізингу становить 481 175, 69 грн. та сума по процентах становить 185 477, 25 грн. (481 175, 69 грн. + 185 477, 25 грн. = 666 652, 94 грн.) (арк. справи 53-54).

В подальшому, 10.08.2012 року між ТзОВ «УніКредит Лізинг» (далі - лізингодавець, позикодавець) та ТзОВ «Н-Авто» (далі - лізингоотримувач, позичальник) було укладено Угоду про новацію боргу № 210-LD (далі - угода про новацію), відповідно до умов якої сторони домовились припинити зобов'язання по сплаті простроченої заборгованості, що витікають із Договору фінансового лізингу, шляхом їх заміни на зобов'язання позики (новація боргу лізингоодержувача, згідно зі ст. 1053 ЦК України) з дати укладення цієї угоди (п. 1 Угоди про новацію) (арк. справи 11-12).

Щодо зустрічної позовної вимоги, то слід зазначити наступне.

Предметом зустрічного позову є вимога про визнання недійсною Угоди про новацію боргу № 210-LD від 10.08.2012 року.

В якості підстави зустрічного позову ТзОВ «Н-Авто» зазначено, що оскільки зобов'язання сторін по Договору фінансового лізингу № 210-LD від 17.01.2008 року припинилися на підставі ст. 782 ЦК України та п. 12.3 цього договору, то ці зобов'язання відсутні, а тому не можуть знову бути припинені, в тому числі і шляхом заміни первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Відтак, Угода про новацію боргу № 210-LD від 10.08.2012 року суперечить ч. 2 ст. 653 ЦК України та не відповідає вимогам ч. 2 ст. 604 ЦК України, що згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, відповідно до якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до абз. 4 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.13 року з останніми змінами від 17.12.13 року вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до абз. 5 п. 2.10 вищевказаної Постанови у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Як встановлено вище, в зв'язку із простроченням сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Н-Авто» лізингових платежів за Договором фінансового лізингу з 19.08.2011 року вказаний договір було припинено Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» шляхом односторонньої відмови від нього на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», шляхом надіслання лізингоодержувачу ТзОВ «Н-Авто» Повідомлення вих. № 1412 від 12.08.2011 року про відмову від Договору фінансового лізингу № 210-LD від 17.01.2008 року в односторонньому порядку та припинення дії вищевказаного договору фінансового лізингу, починаючи з 19.08.2011 року.

Предмет лізингу фактично було повернуто лізингоодержувачем лізингодавцю 10.08.2012 року, що підтверджується Актом приймання передачі, підписаним представниками сторін та скріпленим печатками (арк. справи 50), а також видатковою накладною № ЛНА-000001 від 10.08.2012 року (арк. справи 51) та довіреністю № 562 від 09.08.2012 року (арк. справи 52).

Факт припинення Договору фінансового лізингу № 210-LD від 17.01.2008 року та повернення предмету лізингу не заперечується сторонами.

Судом також враховано, що сторонами було підписано Акт звірки взаєморозрахунків від 10.08.12 року, з якого вбачається, що станом на 08.08.2012 року сума прострочених платежів з погашення вартості предмета лізингу становить 481 175, 69 грн. та сума по процентах становить 185 477, 25 грн. (арк. справи 53-54).

Факт наявності заборгованості у ТзОВ «Н-Авто» станом на дату розірвання Договору фінансового лізингу також не заперечується сторонами. Крім того, підставою для відмови від договору та розірвання Договору був саме факт несплати лізингових платежів.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Припинення Договору лізингу не звільнило ТзОВ «Н-Авто» від обов'язку виконати в натурі грошове зобов'язанння, термін виконання якого настав станом на 19.08.2011 року , а саме: погасити борг по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу.

Домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів (постанова Верховного Суду України від 19.12.11 року по справі № 3-136гс11).

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відтак, зобов'язання сторін за Договором фінансового лізингу припинились з 19.08.11 року, тобто припинився обов'язок лізингоодержувача сплачувати та право лізингодавця вимагати сплати лізингових платежів, термін сплати яких настає після припинення (розірвання) договору (в майбутньому), припинилось право користування предметом лізингу тощо). Натомість, залишилась заборгованість ТзОВ «Н-Авто», яка виникла до припинення Договору фінансового лізингу шляхом односторонньої відмови від нього та його розірвання, що також підтверджується складеним Актом звірки взаєморозрахунків від 10.08.12 року (арк. справи 53-54).

Щодо посилань ТзОВ «Н-Авто» на те, що зобов'язання сторін по Договору фінансового лізингу № 210-LD від 17.01.2008 року припинилися на підставі п. 12.3 цього Договору, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 12.3 Договору фінансового лізингу якщо лізингодавець проголошує всі несплачені суми лізингових платежів належними до сплати і у разі невиконання лізингоодержувачем зобов'язання по сплаті вищезазначених сум у строк, зазначений в письмовому повідомленні лізингодавця, останній має право відмовитися від цього договору та вимагати повернення предмета лізингу лізигоодержувачем, а також утримати всі суми, що вже були сплачені лізингоодержувачем за цим договором, як одноразову оплату за користування предметом лізингу лізингоодержувачем.

Пункт 12.3 Договору лізингу може бути застосований до правовідносин сторін у випадку використання ТзОВ «УніКредит Лізинг» способу захисту, передбаченого підпунктом «с» пунту 12.2 Договору фінансового лізингу, яким передбачено, що при настанні випадку невиконання, зокрема, несвоєчасної оплати лізингоодержувачем платежів за договором лізингу, лізингодавець може заявити, що всі ще не сплачені за договором лізингові платежі (тобто всі платежі до кінця графіку лізингових платежів, в тому числі й ті платежі, термін сплати яких ще не настав) та інші платежі належать до сплати , і в такому випадку такі суми є належними до сплати та повинні бути сплачені разом з іншим платежами, передбаченими договором (арк. справи 88).

В свою чергу в підпункті «f» п. 12.2 Договору лізингу сторони узгодили, що лізингодавець може використовувати будь-які наявні в таких обставинах засоби захисту лізингодавцем своїх прав, передбачені законодавством, що може бути застосовано.

Відповідно до п. 12.4 Договору лізингу Лізингодавець має право розірвати цей Договір та вимагати повернення предмету лізингу Лізингоодержувачем в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж згідно з Додатком № 2 до цього Договору повністю або частково, і якщо прострочення платежу становить більше 30 (тридцяти) календарних днів.

Як вбачається з Повідомлення вих. № 1412 від 12.08.2011 року про відмову від Договору фінансового лізингу ТзОВ «УніКредит Лізинг» не проголошувало належними до сплати всі платежі, передбачені договором лізингу, тобто всі лізингові платежі до 31.01.2013 року включно (до кінця строку лізингу як він визначений згідно графіку лізингових платежів), не надавало окремий строк для сплати ТзОВ «Н-Авто» всіх цим сум, як це передбачено пп. «с» п. 12.2 Договору фінансового лізингу, а застосовувало передбачений п. 12.4 Договору фінансового лізингу та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» спосіб захисту у вигляді дострокового розірвання договору лізингу шляхом односторонньої відмови від нього.

Відтак, суд погоджується з правовою позицією ТзОВ «УніКредит Лізинг» щодо того, що ані договором лізингу, ані законом не передбачено, що викладені обставини є підставою для звільнення ТзОВ «Н-Авто» яз лізингоодержувача від обов'язку сплати боргу, що утворився за договором лізингу станом на 19.08.2011 року.

За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Відповідно до ст. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

Враховуючи, що у ТзОВ «Н-Авто» перед ТзОВ «УніКредит-Лізинг» станом на день розірвання Договору фінансового лізингу існувала заборгованість в розмірі 666 652, 94 грн. сторони на підставі ст. 1053 ЦК України замінили вказане зобов'язання (сплата заборгованості) позиковим зобов'язанням. Відтак, стверджувати в спірному випадку про припинення зобов'язання, яке на думку ТзОВ «Н-Авто», вже було припинено, в суду відсутні правові підстави, оскільки з розірванням Договору фінансового лізингу не припинився обов'язок ТзОВ «Н-Авто» з погашення заборгованості в розмірі 666 652, 94 грн.

Таким чином, з 10.08.2012 року зобов'язання ТзОВ «Н-Авто» по сплаті на користь ТзОВ «УніКредит Лізинг» боргу за договором лізингу в розмірі 666 652, 94 грн. було припинене за домовленістю сторін про заміну його позиковим зобов'язанням шляхом укладення між ТзОВ «Н-Авто» та ТзОВ «УніКредит Лізинг» Угоди про новацію боргу № 210-LD від 10.08.2012 року, якою встановлено нові строки сплати ТзОВ «Н-Авто» грошових коштів на користь ТзОВ «УніКредит Лізинг», що відповідає положенням ст. 604, 627, 1053 ЦК України.

Інших підстав, які б свідчили про недійсність Угоди про новацію боргу позивачем за зустрічним позовом ТзОВ «Н-Авто» суду не наведено. Відтак, Угода про новацію боргу № 210-LD від 10.08.2012 року є дійсною та підлягає виконанню сторонами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність зустрічної позовної заяви. В задоволенні зустрічної позовної заяви слід відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом відповідно до ст. 49 ГПК України слід залишити за позивачем за зустрічним позовом ТзОВ «Н-Авто».

Щодо первісної позовної заяви, то слід зазначити наступне.

Як вказано вище, 17.01.2008 року між ТзОВ «Н-Авто» та ТзОВ «УніКредит Лізинг» було укладено Договір фінансового лізингу № 210-LD.

В зв'язку із простроченням сплати ТзОВ «Н-Авто» лізингових платежів за договором фінансового лізингу з 19.08.2011 року вказаний договір було припинено ТзОВ «УніКредит Лізинг» шляхом односторонньої відмови від нього Повідомленням вих. № 1412 від 12.08.2011 року на підставі ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Припинення договору лізингу не звільнило ТзОВ «Н-Авто» від обов'язку виконати в натурі грошове зобов'язання, термін виконання якого настав станом на 19.08.2011 року, а саме: погасити борг по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу.

В свою чергу, з 10.08.2012 року зобов'язання ТзОВ «Н-Авто» по сплаті на користь ТзОВ «УніКредит Лізинг» боргу за договором фінансового лізингу було припинене за домовленістю сторін про заміну його позиковим зобов'язанням шляхом укладення між ТзОВ «Н-Авто» та ТзОВ «УніКредит Лізинг» Угоди про новацію боргу № 210-LD від 10.08.2012 року, якою встановлено нові строки сплати ТзОВ «Н-Авто» грошових коштів на користь ТзОВ «УніКредит Лізинг».

Як встановлено судом вище, Угода про новацію боргу № 210-LD від 10.08.2012 року є дійсною та підлягає виконанню сторонами.

Умовами Угоди про новацію боргу сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2 Угоди на дату укладення цієї угоди, лізингоодержувач має перед лізингодавцем заборгованість по договору фінансового лізингу на загальну суму 666 652, 94 грн., що складається з наступного:

2.1. заборгованість по сплаті відшкодування, що є складовою частиною лізингових платежів, в розмірі 481 175, 69 грн.;

2.2. заборгованість по сплаті комісії, що є складовою частиною лізингових платежів, в розмірі 185 477, 25 грн.

Відповідно до п. 3 Угоди підписанням цієї Угоди сторони визнають, що по зобов'язаннях позики, передбачених цією Угодою, Лізингодавець стає Кредитором, а Лізингоодержувач - боржником, а надалі по тексту - Позикодавець та позичальник відповідно.

Відповідно до п. 4 Угоди предметом позики є грошові кошти у сумі 666 652, 94 грн. (далі - позика), що дорівнює сумі боргу по сплаті відшкодування та комісії, яку позичальник мав сплатити позикодавцеві по договору фінансового лізингу.

Пунктом 6 Угоди сторони передбачили графік повернення позики та встановили, що позичальник має право виконати свій обов'язок щодо повернення сплати позики (будь-якої її частини) достроково. Позичальник повертає (сплачує) позику частинами в розмірі 23 809, 03 грн. щомісячно до останнього календарного дня відповідного місяця (протягом серпня 2012 - листопада 2014 року).

Відповідно до п. 7 Угоди у випадку прострочення позичальником строку повернення позики (будь-якої її частини), позикодавець має право вимагати від позичальника виконання зобов'язання по поверненню всієї суми позики (чи тієї її частини, що ще має бути сплачена позичальником, якщо частина позики вже повернена позикодавцеві) достроково , протягом семи календарних днів, починаючи з дня, наступного за днем отримання позичальником вимоги від позикодавця, незалежно від настання строків, що визначені у п. 7 Угоди. Вимога позикодавця вважається заявленою належним чином, якщо вона оформлена письмово та направлена на адресу позичальника, що зазначена у розділі «Реквізити сторін».

Відповідно до п. 9 Угоди забезпечення виконання позичальником умов цієї Угоди щодо належного виконання взятих на себе зобов'язань, є встановлення неустойки у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що буде діяти під час прострочення, від суми не поверненої (сплаченої) своєчасно позики, за весь час прострочення.

Відповідно до п. 13 Угоди ця угода набуває чинності з дня її укладання (належного оформлення представниками сторін) та діє до повного виконання позичальником своїх обов'язків.

Угода підписана сторонами та скріплена печатками.

На виконання умов Угоди про новацію боргу відповідач ТзОВ «Н-Авто» сплатив на користь позивача за період з серпня 2012 року по травень 2013 року частину боргу в розмірі 238 090, 30 грн., що не заперечується сторонами.

В іншій частині грошові зобов'язання, термін виконання яких настав згідно Угоди про новацію, виконані не були, а тому у ТзОВ «Н-Авто» станом на 16.10.2013 року сформувалась заборгованість у розмірі 95 236, 12 грн.

Факт неналежного виконання зобов'язання та несвоєчасної сплати позики став підставою для звернення позивача ТзОВ «УніКредит Лізинг» до відповідача ТзОВ «Н-Авто» на підставі п. 7 Угоди про новацію боргу із вимогою про повернення всієї суми позики.

Так, на виконання п. 7 Угоди про новацію позивач ТзОВ «УніКредит Лізинг» звернувся до відповідача ТзОВ «Н-Авто» із вимогою вих. № 2337 від 16.10.2013 року (арк. справи 13), якою повідомило відповідачу про наявність у нього станом на 16.10.2013 року заборгованості в розмірі 95 236, 12 грн. по сплаті позики, та відповідно до якої ТзОВ «УніКредит Лізинг» вимагало від ТзОВ «Н-Авто» дострокової сплати всієї суми позики у розмірі 428 562, 64 грн. у строк, вказаний у п. 7 Угоди, згідно реквізитів сторін. Докази направлення вказаної вимоги подано суду (арк. справи 14-15).

Факт отримання вказаної вимоги відповідачем ТзОВ «Н-Авто» 28.10.2013 року підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна у матеріалах справи (арк. справи 16). Вимога позикодавця є такою, що заявлена належним чином, оскільки вона оформлена письмово та направлена на адресу позичальника, що зазначена у розділі «Реквізити сторін».

Отже, враховуючи положення п. 7 Угоди про новацію боргу, зобов'язання по сплаті всієї суми позики у розмірі 428 562, 64 грн. (з урахуванням часткової оплати в сумі 238 090, 30 грн.), мало бути виконано протягом семи календарних днів, починаючи з дня, наступного за днем отримання позичальником вимоги від позикодавця, тобто граничним строком (останнім днем) оплати було 04.11.13 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом ТзОВ «Н-Авто» на користь позивача за первісним позовом ТзОВ «УніКредит Лізинг» суми заборгованості за Угодою про новацію боргу № 210-LD від 10.08.2012 року в розмірі 428 562, 64 грн., оскільки суду не подано доказів сплати вказаної заборгованості, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Отже, вимога про стягнення основної заборгованості за первісним позовом у розмірі 428 562, 64 грн. є підставною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 3 % річних від суми боргу у розмірі 577, 28 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64).

Позивачем ТзОВ «УніКредит Лізинг» нараховано відповідачу ТзОВ «Н-Авто» 577, 28 грн. - 3 % річних за період з 01.07.2013 року по 28.10.2013 року по кожному окремому платежу, детальний розрахунок міститься у матеріалах справи (арк. справи 6).

Перевіривши розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок 3 % річних є арифметично правильним. Отже, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у сумі 577, 28 грн. за період з 01.07.2013 року по 28.10.2013 року є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача 2 537, 46 грн. - пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до п. 9 Угоди про новацію забезпечення виконання позичальником умов цієї угоди щодо належного виконання взятих на себе зобов'язань, є встановлення неустойки у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що буде діяти під час прострочення, від суми не поверненої сплаченої) своєчасно позики, за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені в сумі 2 537, 46 грн. за період з 01.07.2013 року по 28.10.2013 року по кожному окремому зобов'язанню. Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми кожного окремого простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені зазначено в тексті позовної заяви (арк. справи 5). Отже, нарахування пені в сумі 2 537, 46 грн. є обґрунтованим, підставним та підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Судові витрати за первісним позовом відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу ТзОВ «УніКредит Лізинг» з відповідача ТзОВ «Н-Авто».

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 604, 610-612, 625, 627, 629, 806, 1053 ЦК України, ст. 193, 231, 232, 292 ГК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Законом України «Про фінансовий лізинг», ст. 33, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

задовольнити первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Авто" про стягнення заборгованості в сумі 431 677, 38 грн.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Авто", вул. Турбінна, 15-В, м. Миколаїв, 54044 (код ЄДРПОУ 34566110) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", вул. Петра Сагайдачного, 22/1, м. Київ, 04070 (код ЄДРПОУ 33942232):

- 428 562, 64 грн. (чотириста двадцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят дві грн. 64 коп.) -основного боргу відповідно до Угоди про новацію боргу № 210-LD від 10.08.2012 року;

- 2 537, 46 грн. (дві тисячі п'ятсот тридцять сім грн. 46 коп.) - пені відповідно до Угоди про новацію боргу № 210-LD від 10.08.2012 року;

- 577, 28 грн. (п'ятсот сімдесят сім грн. 28 коп.) - 3 % річних відповідно до Угоди про новацію боргу № 210-LD від 10.08.2012 року;

- 8 633, 55 грн. (вісім тисяч шістсот тридцять три грн. 55 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-Авто", вул. Турбінна, 15-В, м. Миколаїв, 54044 (код ЄДРПОУ 34566110) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг", вул. Петра Сагайдачного, 22/1, м. Київ, 04070 (код ЄДРПОУ 33942232) про визнання недійсною Угоди про новацію боргу № 210-LD від 10.08.2012 року, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Н-Авто" (код ЄДРПОУ 34566110) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (код ЄДРПОУ 33942232).

Судовий збір в розмірі 1 147 грн. покласти на позивача за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Н-Авто".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.01.2014 року.

Суддя Е.М.Олейняш