Постанова

від 23.01.2014 по справі 2а-3723/10/1670

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2014 року м. ПолтаваСправа № 2а-3723/10/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Серги С.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лайко О.В.,

представника відповідача - Гаспаряна С.С.,

представника прокуратури - Конарєвої А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Талан-М" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

02 серпня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Талан-М" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000342301/0, № 0000352301/0 від 13.04.2010.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність висновків перевіряючих про заниження податку на прибуток у розмірі 255945,00 грн, податку на додану вартість у розмірі 1132712,00 грн, оскільки ні житловий будинок, ні грошові кошти, внесені на його будівництво, не передавалися у власність ТОВ "Талан-М". У договорах з підрядниками ТОВ "Талан-М" виступало замовником капітального будівництва за рахунок грошових коштів дольовиків, а тому для ТОВ "Талан-М" доходом є винагорода за організацію виконання доручень дольовиків, а витратами - витрати, що понесені при організації виконання доручень дольовиків.

Протокольною ухвалою від 19.12.2013 Миргородську об'єднаної державну податкову інспекцію у Полтавській області замінено правонаступником Миргородською об'єднаною державною податкової інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності, з підстав, наведених у позовній заяві, письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем за період з 01.10.2006 по 30.09.2009 не віднесено до складу валового доходу суму коштів, отриманих від громадян як оплату за будівництво квартир, у розмірі 5366185,00 грн, та до скоригованих валових витрат - суму перерахованих з розрахункового рахунку товариства коштів на оплату за підрядні послуги та матеріали, чим занижено скориговані валові витрати у розмірі 4593008,00 грн. Вказував, що ТОВ "Талан-М" не зареєструвалося платником податку на додану вартість при перевищенні встановленого законом обсягу оподатковуваних операцій та відповідно не сплатило податок на додану вартість на загальну суму 1132712,00 грн.

За заявою від 04.10.2010 № 05/1-1246 вих 10 у справі бере участь прокуратура Полтавської області. У судовому засіданні представник прокуратури підтримав доводи відповідача.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

15.03.2010-26.03.2010 Миргородською ОДПІ проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ фірми "Талан - М" з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009.

За результатами перевірки складено акт № 73/23-420/13935548 від 26.03.2010, в якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 та підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 255945,00 грн, у тому числі за ІV квартал 2006 року на 15000,00 грн, 2007 рік на 174989,00 грн, 2008 рік на 64616,00 грн, 9 місяців 2009 року на 1340,00 грн; підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, пункту 9.4 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість з лютого 2007 року по вересень 2009 року на загальну суму 1132712,00 грн.

На підставі акту перевірки № 73/23-420/13935548 від 26.03.2010 Миргородською ОДПІ винесено:

податкове повідомлення-рішення від 13.04.2010 № 0000352301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 361417,50 грн (240945,00 грн - основний платіж, 120472,50 грн -штрафна санкція);

податкове повідомлення-рішення від 13.04.2010 № 0000342301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1642957,50 грн (1 091905,00 грн -основний платіж, 551052,50 грн - штрафна санкція).

Оцінюючи правомірність податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Зі змісту акту перевірки суд вбачає, що підставою для нарахування податку на прибуток стали висновки ревізора про порушення ТОВ фірми "Талан - М" підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 та підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині невіднесення до складу валового доходу суми коштів у розмірі 5366185,00 грн, отриманої від громадян в якості попередньої оплати за будівництво квартир, та до скоригованих валових витрат - вартість перерахованих з розрахункового рахунку товариства коштів на оплату за підрядні послуги та матеріали, що призвело до заниження скоригованих валових витрат у розмірі 4593008,00 грн.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94 від 28.12.1994 (далі- Закон № 334/94) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що у 2007 році позивачем укладено з фізичними особами договори про дольову участь у будівництві, за якими позивач виступав забудовником, а громадянин - дольовиком на будівництво квартири певної площі, розташованої за адресою. вул.Кашинського, 4, м. Миргород, та певної вартості (за 33 договорами - отримання квартир, за 5 - вбудованих приміщень офісів та магазинів).

Відповідно до умов договорів дольовик брав на себе зобов'язання внести грошові кошти на будівництво будинку, а забудовник - використати отримані грошові кошти для будівництва житлового будинку та після завершення будівництва видати дольовику документи, які є підставою для оформлення права власності на приміщення квартири (а.с.29-34 Т.1).

Договори на дольову участь у встановленому порядку недійними не визнавались, факт виконання зазначених договорів сторонами не оспорювався.

За визначеннями, що містяться у пунктах 1.6, 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення; продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новозбудоване нерухоме майно (житловий будинок, будівля, споруда тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Укладені між позивачем та дольовиками договора про дольову участь у фінансуванні будівництва житла не передбачали переходу права власності на майно внаслідок отримання коштів. При одержані коштів від пайовиків для фінансування будівництва житлового будинку у товариства виникли перед ними боргові зобов'язання по використанню цих коштів для будівництва будинку, які погашені передачею дольовикам після завершення будівництва документів для оформлення права власності на відповідну частину житлового будинку. При цьому, різниця між сумою коштів, одержаних товариства від дольовиків для фінансування житлового будинку згідно договору, і розміром фактичних витрат, пов'язаних з будівництвом будинку, була комісійною винагородою позивача. Ці дані встановлені судом на підставі пояснень представника позивача (а.с. 23 Т.1), договорів та інших письмових доказів (а.с. 24-28 Т.1, а.с. 49-77, 111-175 Т.1, а.с. 109 Т.2).

За змістом акту перевірки ревізором досліджено та враховано лише частину договорів- з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11. Інші договори до уваги не брались, причин чого представником відповідача суду не повідомлено. Рух коштів на рахунку в Райфайзенбанк Аваль за № 2600010012785, на якому обліковувалися кошти ТОВ "Талан -М", інспектором не перевірявся, комісійна винагорода товариства окремо не обчислювалась.

Зазначені господарські операції відносяться до операцій з борговими зобов'язаннями, порядок оподаткування яких регулюється підпунктом 7.9.1 пунктом 7.9 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким не включається до валового доходу і не підлягає оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з цивільно-правовими договорами, що не передбачають права власності на таке майно.

Таким чином, сума коштів, перерахованих дольовиками для фінансування будівництва житлового будинку за таким договором, не повинна включатися до валового доходу товариства, а витрати, пов'язані з виконанням підрядних угод, укладених позивачем від свого імені, але за рахунок дольовиків, - не відносяться до валових витрат. До валових доходів повинна включатися комісійна винагорода - різниця між сумою коштів, одержаних товариством від дольовиків для фінансування житлового будинку згідно договору, і розміром фактичних витрат, пов'язаних з будівництвом будинку.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не допущено порушення вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 та підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому донарахування суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 361417,50 грн є помилковим.

Оцінюючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 13.04.2010 № 0000342301/0, суд крім вищенаведеного, також виходить з наступного.

Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 визначено, що особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) , у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України №168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В ході судового розгляду підтверджено, що за укладеними між позивачем та дольовиками договорами про дольову участь у фінансуванні будівництва житла кошти передавались не як компенсація вартості квартир (приміщень) внаслідок переходу права власності на них, а для використання цих коштів при організації ТОВ "Талан-М" робіт з будівництва житлового будинку.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження здійснення позивачем у лютому 2007 року операцій з поставки товарів, робіт та послуг, а відповідно і перевищення граничної суми 300000,00 грн від цих операцій.

Про помилковість донарахування позивачеві податковим органом податку на додану вартість вказано в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.11.2013 (а.с. 61-64 Т.2).

Таким чином, суд вважає, що позивачем дотримані вищенаведені норми Закону України "Про податок на додану вартість", а відображені в акті перевірки висновки про заниження податку на додану вартість у розмірі 1132712,00 грн не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте в ході судового розгляду жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень відповідачем не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що спірні податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Миргородської ОДПІ № 0000342301/0, № 0000352301/0 від 13.04.2010.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Згідно з підпунктом 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог з Державного бюджету України в особі в особі Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,40 грн, сплачені відповідно до квитанції № 151-1373397/1 від 29.07.2010.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Талан-М" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000342301/0, № 0000352301/0 від 13 квітня 2010 року визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Талан-М" витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок, сплачені відповідно до квитанції № 151-1373397/1 від 29 липня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним направленням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 28 січня 2014 року.

Суддя С.М. Серга