Постанова

від 28.01.2014 по справі 812/8877/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.8

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/8877/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Леонової З.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2013 № 0000121702, від 01.02.2013 № 0000131702,

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області (далі - ДПІ у м. Лисичанську, відповідач), в якому позивач просив визнати дії посадових осіб відповідача щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 01.02.2013 № 0000121702 на суму 12973,59 грн., від 01.02.2013 № 0000131702 на суму 45281,33 грн. протиправними, скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.02.2013 № 0000121702 на суму 12973,59 грн., від 01.02.2013 № 0000131702 на суму 45281,33 грн. Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

При проведенні документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 21.10.2010 по 21.01.2013 посадовими особами ДПІ у м. Лисичанську було складено акт від 31.01.2013 № 25/1702/НОМЕР_3, яким установлено, що нібито позивач не сплатив у повному обсязі податок на доходи фізичних осіб за 2012 рік у сумі 36225,06 грн. та єдиний податок за І квартал 2012 року в сумі 10378,87 грн. На підставі зазначеного акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 01.02.2013 № 0000121702 на суму 12973,59 грн., від 01.02.2013 № 0000131702 на суму 45281,33 грн.

Позивач вважає дії відповідача щодо винесення податкових повідомлень-рішень протиправними, а податкові повідомлення-рішення - такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Перевіркою встановлено, що в період з 21.01.2010 по 31.03.2013 позивач здійснював послуги з пасажирських перевезень, сума одержаної виручки за вказаний період склала 445698 грн., а витрати, пов'язані з отриманням доходу, - 0 грн. Позивач зазначає, що посадові особи відповідача під час здійснення перевірки не дослідили питання, що, крім одержання виручки, позивач ніс витрати на придбання палива, мастил, гумових шин та запчастин. Під час перевірки посадові особи відповідача не заявляли жодних вимог чи пропозицій про надання пояснень позивачем, зокрема, з метою дослідження витрат, понесених під час пасажирських перевезень. Таким чином, позивач вважає безпідставними висновки податкового органу.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов у повному обсязі, додатково пояснили, що первинні документи позивача, що стосуються валових витрат, відповідачем не досліджувалися. Також посилалися на положення пунктів 6, 7 підрозділу Х ПК України, згідно з якими не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому-четвертому кварталах 2011 року; штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення; штрафні санкції до платників єдиного податку за порушення у 2012 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку та повноти сплати сум єдиного податку платниками не застосовуються. Крім того, посилаються, що відповідачем неправомірно не було враховано суму сплаченого єдиного податку в 1 кварталі 2012 року. Вважають, що розрахунок сум у податкових повідомленнях-рішеннях зроблено не вірно.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову, посилаючись на наступне.

Згідно наказу ДПІ у м. Лисичанську від 21.01.2013 № 34 відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.01.2010 по 21.01.2013 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Повідомлення про проведення перевірки від 21.01.2013 № 546/1702 та копію наказу від 21.01.2013 № 34 було вручено ОСОБА_1 21.01.2013. В ході проведення перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2012 року надавав послуги юридичним особам, а саме - ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» (код ЄДРПОУ 31380846), ППО шахта ім. Д.Ф. Мельникова (код ЄДРПОУ 21761418), ППО Спецапарату ВАТ «Лисичанськвугілля» (код ЄДРПОУ 21829553).

Згідно з заявою від 26.01.2012 № 3122 ФОП ОСОБА_1 віднесено до платників єдиного податку другої групи. У зв'язку з виявленням факту надання послуг вищевказаним юридичним особам установлено порушення позивачем п. 291.4 ст. 291 ПК України.

Таким чином, починаючи з другого кварталу 2012 року, ФОП ОСОБА_1 повинен був перейти на загальну систему оподаткування відповідно до п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України та не мав права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Перевіркою установлено, що протягом другого-четвертого кварталів 2012 року ФОП ОСОБА_1 отримав дохід у розмірі 241500,43 грн., згідно з п. 177.1 ст. 177, п. 167.1 ст. 167 ПК України даний дохід повинен оподатковуватись за ставкою 15 відсотків. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто, різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка в грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. Оскільки позивачем до перевірки не було надано документи, які б підтверджували витрати, перевіркою визначено, що чистий оподатковуваний дохід складає 241500,43 грн.

Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів, а також виписок банку - філії Луганського ОУ АТ «Ощадбанку» позивач отримав дохід у першому кварталі 2012 року від юридичних осіб у розмірі 69192,49 грн.

За результатами перевірки було складено акт від 31.01.2013 № 25/1702/НОМЕР_3 та винесено податкові повідомлення-рішення від 04.02.2013 № 0000121702 та № 0000131702.

Відповідач вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (норми наводяться в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 292.1 ст. 292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування (пункт 292.14 статті 292 Податкового кодексу України).

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, відповідно до пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України в редакції станом на 1 січня 2012 року поділялися на 4 групи.

Пунктом 291.4 статті 291 ПК України визначено, що друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005). Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи.

Відповідно до пункту 293.4 статті 293 ПК України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої, другої і третьої груп у розмірі 15 відсотків:

1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Відповідно до підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або не відповідають вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбувалася зміна організаційно-правової форми.

Згідно з пунктами 177.1-177.4 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Судом установлено, що позивач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця Виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 06.08.1998, № запису 2 381 017 0000 001966 (арк. справи 106), відповідно до свідоцтва № 444864 був платником єдиного податку з 01.01.2010 (арк. справи 54), згідно з поданою до податкового органу заявою перебував на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 (арк. справи 106).

У зв'язку з надходженням від позивача заяви про припинення підприємницької діяльності у відповідності до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України наказом від 21.01.2013 № 34 відповідач призначив проведення позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.01.2010 по 21.01.2013 ФОП ОСОБА_1 (арк. справи 42). Копію наказу про проведення перевірки та направлення на перевірку від 21.01.2013 № 546/1702 позивач отримав 21.01.2013, про що свідчить його підпис (арк. справи 46).

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Лисичанську було складено акт від 31.01.2013 № 25/1702/НОМЕР_3, яким установлено порушення п. 167.1 ст. 167, п. 1 ст. 177, п. 2 ст. 177, п. 291.4 ст. 291, п. 293.4 ст. 293, п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України; ФОП ОСОБА_1 донараховано єдиний податок у сумі 10378,87 грн. та податок на доходи фізичних осіб у сумі 36225,06 грн. (арк. справи 11-15).

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 01.02.2013 № 0000121702, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - єдиний податок з фізичних осіб, у сумі 12973,59 грн., у т.ч. за основним платежем - 10378,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2594,72 грн., та від 01.02.2013 № 0000131702, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб, у сумі 45281,33 грн., у т.ч. за основним платежем - 36225,06 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9056,27 грн. (арк. справи 7, 8).

Суд вважає, що податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем правомірно, а позовні вимоги є необґрунтованими з наступних підстав.

Як уже зазначено судом, одним із критеріїв, за яких суб'єктів господарювання можна віднести до другої групи осіб, що мають право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, відповідно до пункту 291.4 статті 291 ПК України є здійснення господарської діяльності з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню.

Судом установлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що протягом 2012 року позивач надавав автотранспортні послуги юридичним особам, які не є платниками єдиного податку. Так, 20.12.2011 між ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання послуг з доставки працівників підприємства до місця роботи (арк. справи 53-54). Вказані послуги було надано позивачем, що підтверджується актами приймання-здачі виконаних робіт від 31.01.2012, від 29.02.2012, від 15.03.2012, від 31.03.2012, від 16.04.2012, від 30.04.2012, від 15.05.2012, від 31.05.2012, від 15.06.2012, від 30.06.2012, від 15.07.2012, від 31.07.2012, від 13.08.2012 (арк. справи 55-61).

Листом Первинної профспілкової організації шахти ім. Д.Ф.Мельникова ПАТ «Лисичанськвугілля» від 07.02.2013 № 5 підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 надавав послуги автотранспортними перевізниками для проведення екскурсійних та туристичних поїздок членів профспілки та їх родин у червні-грудні 2012 року (арк. справи 62).

Таким чином, судом установлено, що, надаючи в першому кварталі 2012 року автотранспортні послуги ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій», яке не є платником єдиного податку, позивач порушив вимоги п. 291.4 статті 291 ПК України та з другого кварталу 2012 року повинен був перейти на загальну систему оподаткування, однак, цього не зробив.

Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів, а також виписок філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» від 22.01.2013, у першому кварталі 2012 року ФОП ОСОБА_1 отримав від юридичних осіб 69192 грн. (арк. справи 44, 63, 64). У відповідності до вимог пункту 293.4 статті 293 ПК України податковим повідомленням-рішенням від 01.02.2013 № 0000121702 позивачу донараховано єдиний податок у розмірі 15% від доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування, тобто: 69192,49 грн. х 15% : 100% = 10378,87 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25%, тобто: 10378,87 грн. х 25% : 100% = 2594,72 грн.

Крім того, відповідно до вказаних відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів, а також виписок філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» встановлено, що чистий оподатковуваний дохід ФОП ОСОБА_1 склав 241500,43 грн. У відповідності до вимог пункту 167.1 статті 167 ПК України податковим повідомленням-рішенням від 01.02.2013 № 0000131702 позивачу збільшено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15% від чистого оподатковуваного доходу, отриманого протягом календарного року від провадження господарської діяльності, тобто: 241500,43 грн. х 15% : 100% = 36225,06 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25%, тобто: 36225,06 грн. х 25% : 100% = 9056,27 грн.

Позивачем не було надано як до перевірки, так і до суду первинні документи, які б підтверджували понесені витрати у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Позивач у судовому засіданні пояснив, що він не знав про необхідність збереження таких документів. Доводи позивача суд оцінює критично, оскільки обов'язок збереження документів бухгалтерського та податкового обліку визначено податковим законодавством України. Відповідно до підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зі змісту вказаних правових норм слідує, що підставою для включення до складу витрат є наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують ці витрати.

Позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження своїх витрат. Видаткова накладна ПАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» від 06.03.2012 № 2275 (арк. справи 72) та повідомлення ТОВ «Паралель-М ЛТД» від 10.01.2014 № 19 щодо придбання ОСОБА_1 товарів (арк. справи 93) не можуть вважатися беззаперечними доказами понесених позивачем витрат, оскільки позивачем не було надано суду жодних документів, які б підтверджували оприбуткування вказаного товару та використання в господарській діяльності. Також не було надано платіжних документів на підтвердження факту оплати товарів. Надані позивачем товарно-транспортні накладні (арк. справи 68-71) підтверджують лише транспортування позивачем товару, однак, за відсутності вищенаведених документів самостійно не можуть бути підставою для включення сплачених сум до витрат позивача.

Стосовно доводів представника позивача про те, що при визначенні грошових зобов'язань податковим органом не було взято до уваги суми сплаченого єдиного податку, суд зазначає, що відповідно до положень статті 293 ПК України ставка податку встановлюється до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Контролюючим органом було визначено розмір грошового зобов'язання саме з суми доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування. В даному випадку відрахування сум сплаченого єдиного податку чинним законодавством не передбачено.

Посилання представника позивача на положення пунктів 6, 7 підрозділу 10 ПК України, згідно з якими не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому-четвертому кварталах 2011 року штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, судом не беруться до уваги, оскільки порушення, виявлені податковим органом, були вчинені у 2012 році, тому дані норми до вказаних правовідносин не застосовуються.

Щодо посилань представника позивача на положення пункту 7 підрозділу 10 ПК України про те, що штрафні санкції до платників єдиного податку за порушення у 2012 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку та повноти сплати сум єдиного податку платниками не застосовуються, суд зазначає, що позивачем проводилася діяльність, яка не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, а тому вказана норма не може бути вжита в даних правовідносинах.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, тому позовні вимоги про їх скасування не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача з винесення податкових повідомлень-рішень, судом не встановлено порушень при їх прийнятті, крім того, самі по собі дії з винесення податкових повідомлень-рішень є способом реалізації наданих контролюючому органу повноважень, не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, такі наслідки мають акти індивідуальної дії (в даному випадку - податкові повідомлення-рішення). Судом не встановлено будь-яких порушень прав чи інтересів позивача діями відповідача щодо прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, тому вказана частина позовних вимог також не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. В даному випадку ставка судового збору має складати 1720,50 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Зважаючи, що при зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 240,87 грн., з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору - 1479,63 грн.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2013 № 0000121702, від 01.02.2013 № 0000131702 відмовити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (93120, АДРЕСА_1) судовий збір у сумі 1479 грн. 63 коп. (одна тисяча чотириста сімдесят дев'ять грн. 63 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 03 лютого 2014 року.

Суддя І.О. Свергун