Постанова

від 31.03.2014 по справі 812/8877/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року справа №812/8877/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією у складі суддів:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Чебанова О.О.

Яковенка М.М.

розглянувши у порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від 28 січня 2014 року

по адміністративній справі №812/8877/13-а

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську

Луганської області

про визнання протиправними дій, скасування податкових

повідомлень-рішень від 1 лютого 2013 року

№ 0000121702, від 1 лютого 2013 року № 0000131702

ВСТАНОВИВ :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року з підстав безпідставності заявлених вимог відмовлено у задоволенні позову фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (далі позивач у справі) до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області (далі податкова інспекція, відповідач у справі) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 1 лютого 2013 року № 0000121702, від 1 лютого 2013 року № 0000131702.

Ухвалюючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

В апеляційній скарзі посилаючись на неповне дослідження обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, скаржник просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (арк. справи 144-146).

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

Позивач є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованою Виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 6 серпня 1998 року за номером запису в держаному реєстрі № 2 381 017 0000 001966, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Лисичанську Луганської області, відповідно до свідоцтва № НОМЕР_4 був платником єдиного податку з 1 січня 2010 року, згідно з поданою до податкового органу заявою перебував на спрощеній системі оподаткування з 1 січня 2012 року (арк. справи 54, 106).

Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, у зв'язку з надходженням від позивача заяви про припинення підприємницької діяльності відповідно до підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України наказом від 21 січня 2013 року № 34 відповідач призначив проведення позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21 січня 2010 року по 21 січня 2013 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (арк. справи 42). Копію наказу про проведення перевірки та направлення на перевірку від 21 січня 2013 року № 546/1702 позивач отримав 21 січня 2013 року, про що свідчить його підпис на повідомленні від 21 січня 2013 року № 546/1702 (арк. справи 43).

За результатами проведеної перевірки податковою інспекцією складено акт від 31 січня 2013 року № 25/1702/НОМЕР_3 «Про результати документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 21 січня 2010 року по 21 січня 2013 року», яким встановлені порушення пункту 167.1 статті 167, пунктів 1, 2 статті 177, пункту 291.4 статті 291, пункту 293.4 статті 293, підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано єдиний податок у сумі 10378 грн. 87 коп. та податок на доходи фізичних осіб у сумі 36225 грн. 06 коп. (арк. справи 11-15).

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 1 лютого 2013 року № 0000121702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - єдиний податок з фізичних осіб, у сумі 12973 грн. 59 коп., у т.ч. за основним платежем - 10378 грн. 87 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2594 грн. 72 коп., та від 1 лютого 2013 року № 0000131702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб, у сумі 45281 грн. 33 коп., у т.ч. за основним платежем - 36225 грн. 06 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9056 грн. 27 коп. (арк. справи 7, 8).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності збільшення податковим органом позивачу суми грошового зобов'язання за єдиним податком з фізичних осіб, податком з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій за цими податками, що регулюється нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Визначення доходу здійснюється для цілей оподаткування єдиним податком та для надання права суб'єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування (пункт 292.14 статті 292 Податкового кодексу України).

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, відповідно до пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України в редакції станом на 1 січня 2012 року поділялися на 4 групи.

Пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005). Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи.

Отже, одним із критеріїв, за яких суб'єктів господарювання можна віднести до другої групи осіб, що мають право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, відповідно до пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України є здійснення господарської діяльності з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та не оспорюються сторонами, що протягом 2012 року позивач надавав автотранспортні послуги юридичним особам, які не є платниками єдиного податку. Так, 20 грудня 2011 року між публічним акціонерним товариством «Лисичанський склозавод «Пролетарій» (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір про надання послуг з доставки працівників підприємства до місця роботи (арк. справи 53-54). Вказані послуги було надано позивачем, що підтверджується актами приймання-здачі виконаних робіт від 31 січня 2012 року, від 29 лютого 2012 року, від 15 березня 2012 року, від 31 березня 2012 року, від 16 квітня 2012 року, від 30 квітня 2012 року, від 15 травня 2012 року, від 31 травня 2012 року, від 15 червня 2012 року, від 30 червня 2012 року, від 15 липня 2012 року, від 31 липня 2012 року, від 13 серпня 2012 року (арк. справи 55-61). Листом Первинної профспілкової організації шахти ім. Д.Ф.Мельникова публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» від 7 лютого 2013 року № 5 підтверджується, що позивач надавав послуги автотранспортними перевізниками для проведення екскурсійних та туристичних поїздок членів профспілки та їх родин у червні-грудні 2012 року (арк. справи 62).

Отже, надаючи в першому кварталі 2012 року автотранспортні послуги публічному акціонерному товариству «Лисичанський склозавод «Пролетарій», яке не є платником єдиного податку, позивач порушив вимоги пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України та з другого кварталу 2012 року повинен був перейти на загальну систему оподаткування, однак, цього не зробив.

Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової служби України про суми виплачених доходів, а також виписок філії Луганського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» від 22 січня 2013 року, у першому кварталі 2012 року позивач отримав від юридичних осіб 69192 грн. 49 коп. (арк. справи 44, 63, 64).

У відповідності до вимог пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України податковим повідомленням-рішенням від 1 лютого 2013 року № 0000121702 позивачу донараховано єдиний податок у розмірі 15% від доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування, тобто: 69192 грн. 49 коп. х 15% : 100% = 10378 грн. 87 коп., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25%, тобто: 10378 грн. 87 коп. х 25% : 100% = 2594 грн. 72 коп.

Також зазначеними відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової служби України про суми виплачених доходів, а також виписок філії Луганського обласного управління акціонерного «Ощадбанк» встановлено, що чистий оподатковуваний дохід позивача протягом другого - четвертого кварталів 2012 року склав 241500 грн. 43 коп.

У відповідності до вимог пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України податковим повідомленням-рішенням від 01.02.2013 № 0000131702 позивачу збільшено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15% від чистого оподатковуваного доходу, отриманого протягом календарного року від провадження господарської діяльності, тобто: 241500 грн. 43 коп. х 15% : 100% = 36225 грн. 06 коп., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25%, тобто: 36225 грн. 06 коп. х 25% : 100% = 9056 грн. 27 коп.

Проте, з такими висновками податкового органу колегія суддів не погоджується, оскільки в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні від 17 лютого 2012 року, які свідчать про те, що публічним акціонерним товариством «Лисичанський склозавод «Пролетарій» відпущено позивачу дизельне паливо загальною кількістю 1350 літрів по ціні 10 грн. 78 коп. на загальну суму 14 553 грн. для автотранспортного засобу Ікарус НОМЕР_5, який позивач використовував для здійснення ним господарської діяльності; видаткова накладна № 2275 від 6 березня 2012 року, яка підтверджує отримання позивачем від публічного акціонерного товариства «Лисичанський склозавод «Пролетарій» дизельне паливо кількістю 450 літрів по ціні 10 грн. 78 коп. на суму 4851 грн.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зі змісту вказаної правової норми слідує, що підставою для включення до складу витрат є наявність відповідних первинних документів, що підтверджують ці витрати. Наведені вище первинні документи підтверджують понесені позивачем витрати у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

В матеріалах справи також міститься лист товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» від 10 січня 2014 року №19 про отримання позивачем дизельного палива ДТ Perfekt, з якого вбачається, що позивачем протягом другого кварталу придбано дизельного палива ДТ Perfekt на загальну суму 12 515 грн. 61 коп., що також є належним та допустимим доказом понесених позивачем витрат у зв'язку із здійсненням ним господарської діяльності у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність документів в підтвердження понесених позивачем витрат у зв'язку зі здійсненням ним господарської діяльності та вважає його помилковим.

Відповідно до пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої, другої і третьої груп у розмірі 15 відсотків: 1) до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу; 2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платника єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи; 3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі; 4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Відповідно до підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або не відповідають вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбувалася зміна організаційно-правової форми.

Згідно з пунктами 177.1-177.4 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

З урахуванням вимог пункту 293.4 статті 293 Податкового кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що підлягає збільшенню позивачу єдиний податок у розмірі 15% від доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування, тобто: 69192 грн. 49 коп. - 19 404 грн. х 15% : 100% = 7468 грн. 27 коп., а також повинні бути застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25%, тобто: 7468 грн. 27 коп. х 25% : 100% = 1867 грн. 06 коп.

У відповідності до вимог пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України підлягає збільшенню позивачу податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15% від чистого оподатковуваного доходу, отриманого протягом календарного року від провадження господарської діяльності, тобто: 241500 грн. 43 коп. - 12 515 грн. 61 коп. х 15% : 100% = 34 347 грн. 72 коп. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25%, тобто: 34 347 грн. 72 коп. х 25% : 100% = 8586 грн. 93 коп.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню за податковим повідомленням-рішенням від 1 лютого 2013 року №0000121702 у сумі 3638 грн. 26 коп., у тому числі за основним платежем - 2910 грн. 60 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 727 грн. 66 коп. та за податковим повідомленням-рішенням від 1 лютого 2013 року №0000131702 у сумі 2346 грн. 68 коп., у тому числі за основним платежем - 1877 грн. 34 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 469 грн. 34 коп.

Стосовно доводів апелянта про те, що при визначенні грошових зобов'язань податковим органом не було взято до уваги суми сплаченого єдиного податку, суд зазначає, що відповідно до положень статті 293 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Контролюючим органом було визначено розмір грошового зобов'язання саме з суми доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування. В даному випадку відрахування сум сплаченого єдиного податку чинним законодавством не передбачено.

Посилання скаржника на положення пунктів 6, 7 підрозділу 10 Податкового кодексу України, згідно з якими не застосовуються фінансові санкції до платників податку на прибуток підприємств та платників податків, що перейшли на загальну систему оподаткування, за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому-четвертому кварталах 2011 року штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, судом не беруться до уваги, оскільки порушення, виявлені податковим органом, були вчинені у 2012 році, тому судом першої інстанції правомірно не застосовані до вказаних правовідносин дані норми.

Стосовно посилань позивача на положення пункту 7 підрозділу 10 Податкового кодексу України про те, що штрафні санкції до платників єдиного податку за порушення у 2012 році порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій платника єдиного податку та повноти сплати сум єдиного податку платниками не застосовуються, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем проводилася діяльність, яка не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, а тому вказана норма не може бути вжита в даних правовідносинах.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджені наявні в матеріалах справи документи та надана правова оцінка господарським відносинам, що призвело до помилкового висновку суду першої інстанції стосовно відсутності витрат позивача за даними господарськими операціями.

За вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин у справі в порушення положень статті 11, статей 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. В даному випадку ставка судового збору має складати 1720 грн. 50 коп.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Зважаючи, що при зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 240 грн. 87 коп., з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору - 1302 грн. 86 коп.

За вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду, розмір ставки судового збору складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при подання позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Враховуючи, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою позивачем сплачено судовий збір у сумі 896 грн. 79 коп., з Державного бюджету України присуджується на користь позивача 92 грн. 14 коп.

Керуючись статтями 9, 11, 24, 160-163, 167, 184, 195, 197, 198, пунктами 2, 3, 4 частини 1 статті 202, частиною 2 статті 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у справі № 812/8877/13-а - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у справі № 812/8877/13-а скасувати.

Позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 1 лютого 2013 року № 0000121702, від 1 лютого 2013 року № 0000131702 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 1 лютого 2013 року № 0000131702 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 2346 грн. 68 коп., в тому числі за основним платежем у сумі 1877 грн. 34 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 469 грн. 34 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, від 1 лютого 2013 року № 0000121702 в частині збільшення грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 3638 грн. 26 коп., в тому числі за основним платежем у сумі 2910 грн. 60 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 727 грн. 66 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, судовий збір за подання адміністративного позову до суду у сумі 1543 грн. 73 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 92 грн. 14 коп.

Повний текст постанови складений та підписаний 31 березня 2014 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: О.О. Чебанов

М.М. Яковенко