Ухвала

від 14.01.2014 по справі 2а-24811/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2014 р. м. Київ К/9991/15414/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Голубєвої Г.К.

за участю секретаря судового засідання: Горголь І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року

у справі № 2а-24811/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Захід-Охорона»

до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Захід-Охорона» (позивач) до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (відповідач) задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000112343/0-11723 від 12 квітня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Схід-Захід-Охорона» судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Костянтинівська ОДПІ Донецької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, Костянтинівською ОДПІ Донецької області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Костянтинівської ОДПІ Донецької області на Костянтинівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області у зв'язку з реорганізацією.

Згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Схід-Захід-Охорона» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень - жовтень, грудень 2007 року, січень, лютий, квітень - червень, серпень 2008 року, за результатами якої складено акт № 416/23-3-33135283 від 12 квітня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112343/0-11723 від 12 квітня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 593 793,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагента.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що постановою Господарського суду Донецької області від 23 квітня 2009 року у справі № 27/81Б безпосереднього постачальника позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Кристал» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру до 23 квітня 2010 року. Станом на 12 квітня 2010 року податковий борг вказаного підприємства з податку на додану вартість становить 478 326,77 грн., що, на переконання органу держаної податкової служби, свідчить про несплату ним податку на додану вартість до бюджету за проведеними з ТОВ «Схід-Захід-Охорона» господарськими операціями.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведення відповідачем зв'язку між сумою податку на додану вартість, заявленою позивачем до бюджетного відшкодування, та податковим боргом ТОВ «ТК «Кристал».

Проте, колегія суддів вважає висновок судів про задоволення позову передчасним, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, зокрема, податковими накладними, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту з податку на додану вартість належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він є особою, яка зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

З метою підтвердження правомірності формування платником податку даних податкового обліку необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Суди при розгляді справи вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки не звернули увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей (скляних пляшок та скловолокнистих матеріалів) у ТОВ «ТК «Кристал», на підставі яких ТОВ «Схід-Захід-Охорона» сформовано дані податкового обліку в охоплений перевіркою період.

Зокрема, судовими інстанціями не надано належної правової оцінки доводам контролюючого органу про те, що за даними декларацій ТОВ «ТК «Кристал» з податку на додану вартість за січень - грудень 2008 року загальний обсяг продукції власного виробництва становить 24 712 300,00 грн. (податок на додану вартість - 4 942 400,00 грн.), в тому числі на адресу позивача в січні - лютому 2008 року поставлено продукції на суму в розмірі 314 400,00 грн. (податок на додану вартість - 63 100,00 грн.).

Проте, звіт керуючого санацією ТОВ «ТК «Кристал» за період з 10 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року свідчить про те, що з моменту введення процедури санації підприємство повністю зупинило виробництво основного виду продукції (скляних пляшок та скловолокнистих матеріалів), а за даними балансу ТОВ «ТК «Кристал» залишки готової продукції станом на 01 січня 2008 року складають лише 193 300,00 грн.

А відтак, суду слід з'ясувати об'єктивну можливість поставки контрагентом позивачу відповідної продукції у відповідній кількості в охоплений перевіркою період з урахуванням обсягу його матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва обумовленого сторонами виду товару, а також встановити, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) виконувались спірні поставки, за необхідності з'ясувати факт залучення ТОВ «ТК «Кристал» третіх осіб до виконання зазначених операцій.

При цьому варто враховувати, що, якщо під час розгляду справи буде встановлено, що товарно-матеріальні цінності справді придбававсь позивачем, але не в тієї особи, що зазначена в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право платника на податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно з частинами 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Костянтинівську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області її правонаступником - Костянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області задовольнити.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бившева Л.І.

Голубєва Г.К.