Рішення

від 28.01.2014 по справі 5015/3721/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2014 р. Справа № 5015/3721/12

за позовом: ОСОБА_1, м.Львів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Три оскара», м.Львів

до відповідача-2: ОСОБА_3, м.Львів

до відповідача-3: Державної реєстраційної служби України, м.Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10013/0122 філії Львівського обласного управління, м.Пустомити Львівської області

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, м.Львів

про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення кафе від 16.02.2006р., зобов'язання повернути нежитлові приміщення у власність та скасування державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення

Суддя Щигельська О.І.

Суддя Кидисюк Р.А.

Суддя Матвіїв Р.І.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: Барнич Т.В. - представник за довіреністю

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Романова Н.В., Харабара Н.І. - представники за довіреністю

від третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: не з'явився

Постановою Вищого господарського суду від 22.05.2013р. скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2013р. та рішення господарського суду Львівської області від 20.11.2012р. у справі 5015/3721/12 і справу за позовом ОСОБА_1, м.Львів до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Три оскара», м.Львів та відповідача-2: ОСОБА_3, м.Львів, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Пустомитівське відділення №6381, м.Пустомити про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення кафе від 16.02.2006р. передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 21.06.2013р. прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.07.2013 року. 09.07.2013 року позивачем подано заяву (вх.№26992/13) згідно якої він просить суд визнати недійсним договір від 16.02.2006 року купівлі-продажу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 333,6 квадратних метрів, що позначені на плані номерами " 86-29", з " 86-32" по " 86-42", з " 86-45" по " 86-53"; зобов'язати ОСОБА_3 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Три оскара" у власність вказані нежитлові приміщення; зобов'язати Державну реєстраційну службу України скасувати державну реєстрацію права власності на вказані нежитлові приміщення за ОСОБА_3. Вказану заяву судом прийнято до розгляду і спір розглядається з її врахуванням.

Ухвалою суду від 09.07.2013р. розгляд справи відкладено на 23.07.2013р. у зв'язку з неявкою сторін та враховуючи подані ними клопотання. Ухвалою суду від 23.07.2013р. розгляд справи відкладено на 09.08.2013р. у зв'язку з неявкою відповідачів. Ухвалою суду від 09.08.2013р. розгляд справи відкладено на 19.08.2013р. у зв'язку з залученням до участі у справі третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та неявкою відповідачів. Ухвалами суду від 19.08.2013р. судом призначено колегіальний розгляд даної справи у складі трьох суддів і розгляд справи відкладено на 01.10.2013р. Шляхом проведення за розпорядження керівника апарату господарського суду Львівської області автоматичного розподілу членів колегії суддів у справі до її складу увійшли судді Ділай У.І. та Матвіїв Р.І. У зв'язку з відпусткою судді Ділай У.І., розпорядженням керівника апарату господарського суду Львівської області призначено проведення повторного автоматичного розподілу члена колегії суддів, за результатами якого до складу колегії включено суддю Кидисюка Р.А. Ухвалою суду від 01.10.2013р. розгляд справи відкладено на 05.11.2013р. у зв'язку з неявкою відповідачів. Ухвалою суду від 05.11.2013р. розгляд справи відкладено на 18.11.2013р. з підстав, зазначених у ній. Ухвалою суду від 18.11.2013р. розгляд справи відкладено на 27.11.2013р. у зв'язку з неявкою відповідачів. Ухвалою суду від 27.11.2013р. до участі в справі в якості відповідача-3 залучено Державну реєстраційну службу України, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 09.12.2013р. Ухвалою суду від 09.12.2013р. розгляд справи відкладено на 26.12.2013р. Ухвалою суду від 26.12.2013р. розгляд справи відкладено на 27.01.2013р. для надання можливості відповідача-3 подати відзив на позовну заяву. В судовому засіданні 27.01.2014р. оголошувалась перерва до 28.01.2014р.

Представникам сторін та третіх осіб, які брали участь у судових засіданнях, роз'яснено їх права, передбачені ст.ст.20, 22, 27 ГПК України.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримував з мотивів, зазначених у позовній заяві, уточненій позовній заяві та поданих письмових поясненнях по суті позову. Ствердив, зокрема, що позивач є учасником ТзОВ "Три оскара" (правонаступника ТзОВ "кафе "Пасічне-2"), якому належить 3,3% у статутному капіталі. ТзОВ "Кафе "Пасічне-2" укладено оскаржуваний договір, згідно якого відчужено приміщення кафе, що складає усе майно товариства. Зі сторони товариства договір був підписаний представником ОСОБА_8 з перевищенням повноважень, оскільки відповідно до пп. "ї" п. 7.2. договору, до виключної компетенції загальних зборів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 500 млн. крб. (5000 грн.), рішення зборів, які б уповноважували відчужувати спірне майно, не приймались. Про порушення своїх прав позивач дізнався лише отримавши відповідь на адвокатський запит №6717 від 13.07.2012 р. Крім того, зазначив, що рішенням господарського суду Львівської області від 20.06.2013р. по справі №914/1362/13, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафе "Пасічне-2", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Три оскара", яке оформлене Протоколом загальних зборів учасників товариства від 10.01.2006 р. № 8 в частині пункту другого (питання порядку денного), яким прийнято рішення "Уповноважити ОСОБА_8 укласти договір купівлі продажу приміщення Кафе "Пасічне-2" за адресою: АДРЕСА_2 (п'ять-А)". Просив позов задоволити. У судове засідання 28.01.2014р. представник позивача не з»явився.

ТзОВ "Три оскара" подано відзиви, в яких проти позову заперечено, підтверджено факт укладення оскаржуваного договору із відповідачем - 2. Посилається на правомірну реалізацію майна товариством як його власником. Просить розглядати справу за відсутності представника за наявними у справі доказами.

Відповідач - 2 - ОСОБА_3 позов заперечила з мотивів, зазначених у відзиві. Визнала факт непроведення загальних зборів учасників для вирішення питання про відчуження спірного майна, підписання протоколу загальних зборів лише формально. Просить розглядати справу за наявними документами.

Відповідач-3 - Державна реєстраційна служба України - подав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у ньому, зокрема, вказує, що з 01 січня 2013 року Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек припинили своє функціонування, діють у пасивному режимі, тобто, відсутня можливість внесення змін до їх записів. Органи державної реєстрації прав відповідно до законодавства не наділені повноваженнями щодо анулювання записів, внесення записів до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

З 01 січня 2013 почав функціонувати Державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 № 4152-УІ) передбачено, що з 01.01.2013р. державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється в порядку, визначеному цим Законом.

Третя особа-1 - ПАТ «Державний ощадний банк України» - позов заперечила з мотивів, зазначених у відзиві. Посилається на ту обставину, що даний спір не виник з корпоративних відносин, а відтак не підвідомчий господарським судам. Учасник товариства не вправі оскаржувати правочини, вчинені товариством, що підтверджує змістом п. 51 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів". Посилається також на ту обставину, що відчужені за оскаржуваним договором приміщення перебувають в іпотеці банку згідно іпотечного договору від 27.06.2008 р. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 08.02.2012 р. у справі №2/1312/296/2012, яке набрало законної сили 10.07.2012 р. відповідно до ухвали апеляційного суду Львівської області, звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження. Просить застосувати позовну давність до вимог позивача і у позові відмовити.

Третьою особою-2 - приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, супровідним листом (вх.№34453/13 від 23.08.13р.) на вимогу ухвал суду надано копії документів, на підставі яких посвідчувався спірний договір, заявлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника в судовому засіданні.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, судом встановлено наступне.

У відповідності до статуту ТзОВ Кафе "Пасічне-2" в редакції, зареєстрованій 25.04.1996 р., чинній на 16.02.2006 р., учасниками вказаного товариства були ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_8. ТзОВ "Три сокара" є правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов'язків ТзОВ кафе "Пасічне-2", що підтверджується п. 1.1. статуту ТзОВ "Три оскара", зареєстрованого 29.12.2006 р.. У відповідності до п. 1.5. вказаного статуту, учасниками ТзОВ "Три оскари" стали ті самі особи. Залишились вони учасниками товариства і станом на дату звернення до суду, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 09.07.2012 р..

16.02.2006 р. між ТзОВ Кафе "Пасічне-2" (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено оскаржуваний договір купівлі-продажу приміщення кафе, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №1354. Відповідно до вказаного договору, продавець продав, а покупець придбав нежитлові приміщення загальною площею 333,6 кв.м., що позначені на плані номерами "86-29", з "86-32" по "86-42", з "86-45" по "86-53", розташовані за адресою АДРЕСА_2 за 94200 грн., які продавець сплатив покупцю до підписання цього договору шляхом надання продавцю фінансової допомоги (п. п. 1, 2). У відповідності до листа №6717 від 13.07.2012 р. ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", зазначені нежитлові приміщення зареєстровані за покупцем - ОСОБА_3

27.06.2008 р. між ВАТ "Державний ощадний банк України" (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, згідно із яким в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця як боржника за договором відновлювальної кредитної лінії №78/8 від 27.06.2008 р. іпотекодавець передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме не житлові приміщення загальною площею 333,6 кв.м., що позначені на плані номерами "86-29", з "86-32" по "86-42", з "86-45" по "86-53", розташовані за адресою АДРЕСА_2. Обтяження вказаного нерухомого майна належно зареєстровані, що підтверджується витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ОСОБА_1 заявою, посвідченою приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 27.06.2008 р., зареєстрованою в реєстрі за №7009, надав згоду своїй дружині - ОСОБА_3 на передачу цього майна в іпотеку. Однак, посилання третьої особи на сплив позовної давності у спірних відносинах не приймається до уваги судом, враховуючи, що згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Процесуальним статусом сторони у даному спорі ПАТ "Державний ощадний банк України" не користується. Сторони заяв про застосування позовної давності не подавали.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 08.02.2012 р. у справі №2/1312/296/2012 вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Пустомитівське відділення №6381 заборгованість в сумі 2603179,55 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення загальною площею 333,6 кв.м., що позначені на плані номерами "86-29", з "86-32" по "86-42", з "86-45" по "86-53", розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 10.07.2012 р. у справі №1312/2-296/12 вказане рішення залишено без змін.

Позивач, як учасник ТзОВ "Три оскара", просить визнати недійсним оскаржуваний договір як такий, що укладено товариством без згоди загальних зборів учасників, а також особою, яка не наділена повноваженнями на укладення такого договору. На підтвердження своїх вимог посилається на рішення господарського суду Львівської області від 20.06.2013р. по справі №914/1362/13, яке набрало законної сили.

Зазначеним рішенням встановлено, що 10.01.2006 р. оформлено протокол № 8 Зборів учасників ТзОВ кафе "Пасічне-2", який підписано головою зборів ОСОБА_8 та секретарем зборів ОСОБА_3 У тексті протоколу вказано, що у зборах приймало участь 3 особи: ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 На порядок денний зборів ставилось два питання: про обрання голови та секретаря зборів, а також про продаж приміщення Кафе "Пасічне-2", за адресю: АДРЕСА_2. Згідно протоколу, одностайним рішенням учасників головою зборів обрано ОСОБА_8, секретарем зборів - ОСОБА_3 Також з метою покращення фінансового стану Товариства та у зв'язку із нерентабельністю, збори одностайно вирішили здійснити продаж приміщення Кафе "Пасічне-2", площею 333,6 м. кв. за 94 200,00 грн.; уповноважити ОСОБА_8 укласти договір купівлі-продажу приміщення Кафе "Пасічне-2" за адресою: АДРЕСА_2.

У зазначеному рішенні суд визнав обґрунтованими доводи позивача - ОСОБА_1 про те, що загальні збори учасників ТзОВ кафе "Пасічне-2" від 10.01.2006 р. проведено із порушенням ст. ст. 10, 60, 61 Закону України "Про господарські товариства", і при прийнятті ТзОВ кафе "Пасічне-2" рішення, оформленого протоколом № 8 від 10.01.2006 р. порушено його права як учасника вказаного Товариства на участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах. Суд також погодився із твердженням позивача про те, що дії відповідача - ТзОВ «Три оскара», спрямовані на відчуження нежитлових приміщень, загальною площею 333,6 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (п'ять-А) суперечать положенням Статуту Товариства, оскільки, згідно вказаного протоколу №8, учасниками Товариства прийнято рішення про продаж вищевказаного нерухомого майна за ціною 94 200 грн., що перевищує суму яка визначена п.п. Ї п. 7.2. Статуту ТзОВ Кафе "Пасічне - 2". Відповідно до Указу президента України "Про грошову реформу" українські карбованці підлягають обміну на гривні за курсом 100 000 карбованців на 1 гривню. Отже, сума 500 млн. карбованців визначена п.п.Ї п. 7.2. Статуту ТзОВ Кафе "Пасічне - 2" еквівалентна 5000,00 гривень. На підставі викладеного судом позов задоволено і визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафе "Пасічне-2", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Три оскара", яке оформлене Протоколом загальних зборів учасників товариства від 10.01.2006 р. № 8 в частині пункту другого (питання порядку денного), яким прийнято рішення "Уповноважити ОСОБА_8 укласти договір купівлі продажу приміщення Кафе "Пасічне-2" за адресою: АДРЕСА_2 (п'ять-А)".

Частиною 2 ст.35 ГПК України визначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За вимогами ст.167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

При цьому, до корпоративних спорів належать також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

В даному випадку, позов заявлено акціонером, фізичною особою про визнання недійсним укладеного товариством договору з продажу нерухомого майна, який обґрунтовано порушенням його права на отримання прибутку від діяльності товариства, оскільки майно, що відчужене на підставі спірного договору є активами товариства, а тому суд приходить до висновку про підвідомчість вказаного спору господарському суду.

Так, статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, у випадку доведення особою порушення угодою її прав або охоронюваного законом інтересу, така особа вправі звернутися до суду із вимогою про визнання угоди недійсною, навіть якщо вона не є її стороною.

Враховуючи, що судом було встановлено порушення спірною угодою прав та охоронюваного законом інтересу позивача, відповідно до вищевикладених положень законодавства України, позивач має право на подання позову про визнання вказаної угоди недійсною. Обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу відповідає способам захисту права встановленим статтею 16 ЦК України, а право на його обрання прямо передбачено статтею 215 ЦК України.

Окремо слід зазначити, що статтею 13 Конвенції гарантовано кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб»єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов»язку зобов»язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб»єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв»язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно статті 98 ЦК України, рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, зважаючи на факти, встановлені господарським судом Львівської області у рішенні від 20.06.2013р. по справі №914/1362/13, яке набрало законної сили, суд приходить до висновку про порушення при укладенні спірного договору ч.ч.1,2 ст.203 ЦК України, у зв»язку із чим позов в частині визнання недійсним договору від 16.02.2006 року купівлі-продажу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 333,6 квадратних метрів, що позначені на плані номерами " 86-29", з " 86-32" по " 86-42", з " 86-45" по " 86-53" підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги про зобов'язання ОСОБА_3 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Три оскара" у власність вказані нежитлові приміщення, господарським судом зазначається наступне.

Згідно ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" також визначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Аналогічне положення міститься також у п. 4 чинного роз»яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.99 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними".

Згідно зі статтею 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Рішенням Конституційного Суду України N 15-рп/2002 від 09.07.2002р. також роз»яснено, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист; право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, оскільки процесуальне право має за мету захист матеріальних прав, тобто є вторинним по відношенню до права матеріального і є похідним від нього, то захист матеріальних прав повинен здійснюватись на розсуд суб»єкта, якому вони належать.

За такох обставин, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов»язання ОСОБА_3 повернути ТзОВ «Три оскара» у власність нежитлові приміщення, підлягає до задоволення як така, що є похідною від вимоги про визнання договору недійсним.

Слід також зазначити, що згідно п.2.13 Постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013р. №11, вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису частини першої статті 58 ГПК, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе). В разі заявлення вимоги про повернення одержаного за правочином відповідач має право подати зустрічний позов (стаття 60 ГПК) про витребування належного йому майна або відшкодування вартості останнього.

Якщо такий позов не подано, господарський суд з огляду на припис частини п'ятої статті 216 ЦК України та з урахуванням конкретних обставин справи може з власної ініціативи застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину також і щодо позивача. У вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину, який є оспорюваним (а не нікчемним), господарському суду слід виходити зі змісту позовних вимог. Якщо спір з приводу таких наслідків між сторонами відсутній, у господарського суду немає правових підстав зобов'язувати їх вчиняти дії, прямо передбачені законом, зокрема частиною першою статті 216 ЦК України, частиною другою статті 208 ГК України. З врахуванням викладеного, зважаючи на те, що позивачем заявлено позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину, відповідачем зустрічного позову не подано, суд приходить до висновку, що позов в цій частині слід задоволити.

Що стосується заперечень відповідача-3, слід зазначити наступне.

Як зазначено у рішенні Конституційного суду України від 9 лютого 1999 року по справі N 1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї

форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися,

зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду

(ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту

застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Вказане також узгоджується із Постановою Пленуму ВГС України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013р. №11, у ч.4 п.2.9 якої вказано, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції, чинній на час укладення спірного договору, цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною

реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх

обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Згідно ст.ст. 2,3 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна.

Речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

В Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна.

Державна реєстрація прав є публічною, здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому законом.

Також, п.2 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час укладення договору, державна реєстрація речових прав скасовується в разі припинення дії договору, укладення іншого договору або винесення судом відповідного рішення, про що вносяться дані до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (чинного на час винесення рішення по даній справі), права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або

якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Таким чином, з системного аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що оскільки гр..ОСОБА_3 проведено державну реєстрацію прав на майно відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, а тому, відповідно до наведеної вище ч.4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону N 1878-VI ( 1878-17 ) від 11.02.2010, ВВР, 2010, N 18, ст.141, із змінами, внесеними згідно із Законами N 3613-VI ( 3613-17 ) від 07.07.2011, ВВР, 2012, N 8, ст.61, N 5037-VI ( 5037-17 ) від 04.07.2012, ВВР, 2013, N 23, ст.224, N 5206-VI ( 5206-17 ) від 06.09.2012, ВВР, 2013, N 32, ст.411, N 5461-VI ( 5461-17 ) від 16.10.2012, N 233-VII ( 233-18 ) від 14.05.2013, N 245-VII ( 245-18 ) від 16.05.2013, N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013, N 641-VII ( 641-18 ) від 10.10.2013 ) вказані права повинні визнаватись дійсними, що, в разі вступу даного рішення в законну силу, може призвести до порушень при формуванні єдиної державної інформаційної системи, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав, а тому, суд приходить до висновку, що державну реєстрацію прав власності на нежитлові приміщення, придбані за договором, що суперечить законодавству та визнається судом недійсним, слід скасувати.

Слід також зауважити, що згідно із ст. 23 Закону України "Про іпотеку", навіть у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Судові витрати, згідно стр.49 ГПК України, покласти на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 32, 33, 34, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2.Визнати недійсним договір від 16.02.2006р. купівлі-продажу приміщення кафе за адресою: АДРЕСА_2, що нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за №1354.

3.Зобов»язати ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) повернути ТзОВ «Три оскара» (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 19167613) у власність нежитлові приміщення, загальною площею 333,6 кв м, що позначені на плані номерами « 86-29», з « 86-32» по « 86-42», з « 86-45» по « 86-53», які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

4.Скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення загальною площею 333,6 кв м, що позначені на плані номерами « 86-29», з « 86-32» по « 86-42», з « 86-45» по « 86-53», які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 за гр.ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1).

5. Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) 2060,00грн. судового збору.

6. Стягнути з ТзОВ «Три оскара» (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 19167613) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) 2060,00грн. судового збору.

7. Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

8. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 03.02.2014р.

Суддя Щигельська О.І.

Суддя Кидисюк Р.А.

Суддя Матвіїв Р.І.