Рішення

від 17.01.2014 по справі 910/18848/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18848/13 17.01.14

за позовом : Бабського Андрія Анатолійовича, м.Львів, код 2478011193

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр», м.Київ, ЄДРПОУ 30308486

про визнання недійсними рішень загальних зборів, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 1 766 400 грн.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Васильченко Т.В.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники:

від позивача: Єсауленко В.В. - по дов.

від відповідача: Степаненко О.М. - по дов.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 23.10.2013р. оголошувалась перерва до 06.11.2013р., 20.11.2013р. - до 04.12.2013р., 15.01.2014р. - до 17.01.2014р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Бабський Андрій Анатолійович, м.Львів звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр», м.Київ про:

- визнання недійсними рішень від 03.09.2013р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр»;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр» надати Бабському Андрію Анатолійовичу документи звітного характеру Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр», а саме річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, податкові та статистичні звіти Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр», протоколи ревізійної комісії, протоколи виконавчого органу товариства, протоколи зборів учасників товариства, книгу протоколів, звіти та акти ревізійної комісії товариства;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр» частку прибутку за 2010, 2011, 2012 роки, що належна Бабському Андрію Анатолійовичу, у розмірі 1 766 400 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що рішення від 03.09.2013р. загальних зборів відповідача були прийняті з порушенням норм закону стосовно порядку скликання та проведення зборів вищого органу товариства, зокрема, без включення розглянутих питань до порядку денного проведених зборів. Крім того, за твердженням позивача, відповідачем безпідставно не були надані документи щодо діяльності товариства, а також не виплачено частину прибутку товариства за 2010, 2011, 2012 роки в сумі 1 766 400 грн.

Відповідач у відзиві б/н від 22.10.2013р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість доводів позивача про ігнорування вимоги про надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр» запитуваних документів, а також ті обставини, що прийняття рішення про виплату дивідендів відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства, проте відповідачем такого рішення не приймалось.

В судове засідання 17.01.2014р. представники позивача та відповідача з'явились. Одночасно, від Бабського Андрія Анатолійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр» надійшли клопотання про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості укласти мирову угоду по розглядуваному спору.

Розглянувши заявлені сторонами клопотання, господарський суд зазначає наступне:

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Отже, мирову угоду може бути укладено сторонами у справі лише стосовно прав і обов'язків останніх щодо предмету позову. Проте, предметом розглядуваної справи є, у тому числі, дійсність рішень від 03.09.2013р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр». Виходячи зі змісту вказаної позовної вимоги, укладення мирової угоди у даному випадку є неможливим, оскільки факт дійсності чи недійсності спірних рішень встановлюється судом та не залежить від волі учасників судового процесу.

Наразі, судом враховано, що розгляд справи вже неодноразово відкладався за аналогічними клопотаннями для надання сторонам можливості провести переговори щодо мирного врегулювання спору.

При цьому, в судове засідання 17.01.2014р. сторонами не представлено доказів, які б свідчили про прагнення сторін досягти компромісу та дійти згоди відносно позасудового врегулювання обставин, які стали підставою для звернення позивача до суду з розглядуваним позовом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.01.2014р., а клопотання позивача та відповідача (сторін) про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягають.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

За приписами ст.1 Закону України «Про господарські товариства» господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю, яке діє на підставі статуту.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.58 Закону України «Про господарські товариства», ст.145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

За поясненнями сторін, на момент прийняття спірних рішень 03.09.2013р. діяв статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр» в редакції, яка затверджена рішенням загальних зборів учасників, що оформлене протоколом №11 від 10.06.2004р., та зареєстрована 30.06.2004р.

За змістом п.2 статуту відповідача, у вказаній редакції, учасниками товариства були Сятиня Михайло Лукович з часткою у статутному капіталі - 45%, Долінський Борис Леонідович з часткою у статутному капіталі - 45%, а також Бабський Андрій Анатолійович з часткою у статутному капіталі - 10%.

Як свідчать матеріали справи, 03.09.2013р. були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр», результати яких оформлені протоколом №19 від 03.09.2013р., на яких було вирішено: встановити статутний фонд товариства в розмірі 4 000 000 грн. з пропорційним розподілом: Сятиня М.Л. - 1 800 000 грн., Долінський Б.Л. - 1 800 000 грн. та Бабський А.А. - 400 000 грн.; доручити директору товариства здійснити необхідні заходи щодо державної реєстрації нового статутного фонду.

За змістом протоколу №19 від 03.09.2013р. на вказаних загальних зборах були присутні усі учасники Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр», які в сукупності володіють 100% голосів. При цьому, вказані вище рішення були прийняті 90% голосів учасників Сятині М.Л. та Долінського Б.Л. Позивач, Бабський А.А., проголосував проти прийняття спірних рішень.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п.21 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону «Про господарські товариства». Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Пунктом 17 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» передбачено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства може бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (п.18 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Пунктом 19 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт порушення рішенням прав та законних інтересів акціонера товариства не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Тобто, чинним законодавством учаснику надано право оскаржити рішення органу товариства, якщо воно порушує його права та охоронювані законом інтереси, у випадку недотримання встановленої процедури їх скликання.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем повинно бути доведено порушення вимог закону або установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр» під час скликання та проведення зборів вищого органу товариства, а також факт порушення його прав та законних інтересів, як учасника господарського товариства.

Виходячи зі змісту позовної заяви, підставою визнання рішень від 03.09.2013р. загальних зборів недійсними позивачем визначено ту обставину, що спірні рішення були прийняті загальними зборами відповідача з питань, які не були включені до порядку денного загальних зборів товариства.

За висновками суду, вказані твердження позивача є правомірними та такими, що відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 116 Цивільного кодексу України, ст.10 Закону України «Про господарські товариства» передбачено право учасника господарського товариства у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством.

За приписами ч.5 ст.61 Закону України «Про господарські товариства» про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного . Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Матеріали справи свідчать, що 05.07.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр» було направлено позивачу, Бабському Андрію Анатолійовичу, запрошення без номеру та дати, за змістом якого останнього повідомлено, що 03.09.2013р. о 10 год. 00 хв. відбудуться загальні збори засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр». При цьому, зазначено, що до порядку денного зборів включені наступні питання: « 1. Зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр». 2. Різне». Оригінал вказаного запрошення та конверт, в якому його було направлено, залучено до матеріалів справи.

В свою чергу, зі змісту протоколу від 03.09.2013р. вбачається, що фактично на спірних загальних зборах були розглянуті інші питання, зміст яких не відповідає повідомленому порядку денному, а саме про збільшення статутного фонду, встановлення учасникам строку для додаткового внесення грошових коштів.

Одночасно, виходячи зі змісту позовної заяви позивачем не надавалась згода на прийняття рішень з питань, що не були включені до порядку денного. Іншого відповідачем не доведено.

У даному випадку судом враховано, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Однак, як вказувалось раніше, за змістом п.18 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства.

Згідно з п.22 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», у разі, якщо питання не було включено до порядку денного загальних зборів товариства, рішення цих зборів із зазначеного питання повинні визнаватися недійсними через пряму заборону закону.

Крім того, приймаючи до уваги позицію Пленуму Верховного Суду України також повинні визнаватися недійсними рішення загальних зборів, розглянутих у питаннях «Різне», «Організаційні питання», тому що такі дії порушують право акціонера (учасника) на попереднє ознайомлення з порядком денним загальних зборів.

Як вказувалося вище, у надісланому позивачу повідомленні про проведення 03.09.2013р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр» у порядку денному містилося питання «Різне».

Судом також враховано, що внесення змін до статуту господарського товариства включає в себе, в тому числі, зміну його статутного капіталу. Проте, визначені категорії не є тотожними, а фактичний розгляд питання про збільшення статутного капіталу пов'язаний з необхідністю аналізу певним учасником документів відносно господарської діяльності юридичної особи з метою прийняття рішення про наявність підстав для зміни статутного фонду, а також обумовлює виникнення у останнього певних обовязків щодо внесення додаткових вкладів, спрямованих на збільшення статутного капіталу.

За таких обставин, враховуючи, що 03.09.2013р. загальними зборами відповідача були вирішені питання, які не були включені до порядку денного, що був визначений у надісланому позивачу запрошенні, судом встановлені обґрунтовані підстави для визнання рішень від 03.09.2013р. загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр» недійсними.

Разом з цим, з приводу позовних вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр» надати Бабському Андрію Анатолійовичу документи звітного характеру господарський суд дійшов наступних висновків.

За змістом п.5 ч.1 ст.116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Відповідно до п.«г» ч.1 ст.10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Частиною 1 ст.88 Господарського кодексу України також передбачено, що учасники господарського товариства мають право одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо.

Підпунктом «г» п.3 ст.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фармацевтичний центр» визначено, що на вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів учасників товариства.

Одночасно, як зазначалось, відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до п.11 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

Разом з цим, за висновками суду, позивачем не було доведено, а судом, відповідно, не встановлено факту порушення права Бабського Андрія Анатолійовича, на захист якого заявлено розглядувану вимогу, а саме права на отримання інформації про діяльність товариства.

При цьому, господарський суд виходить з того, що в обґрунтування своїх вимог Бабський Андрій Анатолійович посилається на ігнорування відповідачем вимоги представника позивача надати копії запитуваних документів. Як наслідок, позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр» надати Бабському Андрію Анатолійовичу річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, податкові та статистичні звіти Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр», протоколи ревізійної комісії, протоколи виконавчого органу товариства, протоколи зборів учасників товариства, книгу протоколів, звіти та акти ревізійної комісії товариства.

Проте, судом встановлено, що вимогу представника позивача, яку було викладено в адвокатському запиті вих.№01/ТОВУФЦ від 04.09.2013р., було розглянуто відповідачем, про що повідомлено листом №189 від 12.09.2013р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр», факт отримання якого позивачем не заперечується.

Зокрема, відповідачем у вказаному листі було зазначено про право позивача на ознайомлення з визначеним законом переліком документів щодо діяльності документів. При цьому, повідомлено, що адвокатський запит може бути виконано за умови відшкодування фактичних витрат на копіювання та друк.

За вказаних обставин, господарський суд зазначає, що законом передбачено право учасника товариства саме на ознайомлення з документами щодо діяльності товариства, проте не на отримання копій таких документів. Разом з тим, матеріали розглядуваної справи не містять доказів звернення позивача або його представника до товариства з вимогою про ознайомлення з документами, а також доказів недопущення відповідачем позивача до таких документів.

Також судом прийнято до уваги, що викладеними вище положеннями законодавства та статуту відповідача передбачено обов'язок товариства надавати на вимогу учасника для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо.

Позивачем, в свою чергу, заявлено вимогу про зобов'язання надати, окрім іншого, звіти та акти ревізійної комісії товариства. Проте, позивачем не було доведено до відома господарського суду положень закону чи статуту товариства, якими були б передбачені повноваження ревізійної комісії відповідача на складення звітів та актів ревізійної комісії товариства. Вказані документи не включені законом до переліку документів, які товариство зобов'язане надавати учасникам.

Наразі, віднесення позивачем до звітів про фінансово-господарську діяльність документів щодо податкової та статистичної звітності нормативно не підтверджено. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 16.11.2011р. Вищого господарського суду України по справі №51/173.

Крім того, суд зазначає, що на вимогу суду відповідачем до матеріалів справи були представлені документи про фінансово-господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр», з якими Бабський Андрій Анатолійович мав право та можливість ознайомитися. Вказані обставини фактично підтверджують висновки суду про те, що з боку відповідача право позивача на отримання інформації про діяльність товариства не порушується.

З огляду на викладене вище, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр» надати Бабському Андрію Анатолійовичу документи звітного характеру Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр», а саме річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, податкові та статистичні звіти Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр», протоколи ревізійної комісії, протоколи виконавчого органу товариства, протоколи зборів учасників товариства, книгу протоколів, звіти та акти ревізійної комісії товариства.

Позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр» частки прибутку за 2010, 2011, 2012 роки, що належна Бабському Андрію Анатолійовичу, у розмірі 1 766 400 грн. також не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом п.2 ч.1 ст.116 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Відповідно до п.«б» ч.1 ст.10 Закону України «Про господарські товариства» учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Одночасно, як зазначалось, статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ст.59, п.«д» ч.5, ч.6 ст.41 Закону України «Про господарські товариства» повноваження щодо затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків належать до виключної компетенції загальних зборів і не можуть бути передані іншим органам товариства .

Як визначено в п.35 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням (статті 10, 41, 59 Закону України «Про господарські товариства», стаття 158 Цивільного кодексу України). У разі, якщо загальні збори прийняли рішення не розподіляти прибуток товариства, господарський суд не може підміняти вищий орган управління товариства і втручатися у господарську діяльність товариства.

Відповідно до п.2.22 Рекомендацій №04-5/14 від 28.12.2007р. Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», розглядаючи справи зі спорів про стягнення сум дивідендів, господарські суди повинні виходити з того, що відповідно до пункту «д» частини 5 та частини 6 статті 41 Закону України «Про господарські товариства» затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів. Суд вправі прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів акціонерного товариства про спрямування прибутку на виплату дивідендів, виходячи з якого визначається розмір належних акціонеру-позивачу дивідендів, строки та порядок їх виплати. Прийняття господарським судом рішення стосовно спрямування прибутку (частини прибутку) товариства на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду.

Наразі, за змістом пояснень позивача та відповідача, загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр» не приймали рішення стосовно розподілу прибутку товариства, виплати дивідендів, затвердження фінансових звітів товариства. Усі прибутки товариства спрямовувались на сплату податків та інших обов'язкових платежів, а також вкладались в подальший розвиток товариства. Жодного рішення загальних зборів відповідача про виплату дивідендів матеріали розглядуваної справи не містять. Навпроти, за поясненнями сторін, загальними зборами учасників відповідача було прийнято рішення не виплачувати дивіденди за спірний період.

Таким чином, приймаючи до уваги, що загальними зборами відповідача не приймалось рішення про виплату дивідендів учасникам товариства, враховуючи непорушність виключної компетенції загальних зборів товариства, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр» частки прибутку за 2010, 2011, 2012 роки, що належна Бабському Андрію Анатолійовичу, у розмірі 1 766 400 грн.

Клопотання позивача б/н від 02.12.2013р. про зупинення провадження у розглядуваній справі до розгляду спору за позовом Бабського Андрія Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр» про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників від 20.11.2013р. залишено судом без задоволення як безпідставне. Крім того, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи взагалі не було надано доказів порушення провадження за вказаним вище позовом.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Бабського Андрія Анатолійовича, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр», м.Київ про визнання недійсними рішень від 03.09.2013р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр»; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр» надати Бабському Андрію Анатолійовичу документи звітного характеру Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр», а саме річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, податкові та статистичні звіти Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр», протоколи ревізійної комісії, протоколи виконавчого органу товариства, протоколи зборів учасників товариства, книгу протоколів, звіти та акти ревізійної комісії товариства; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр» частку прибутку за 2010, 2011, 2012 роки, що належна Бабському Андрію Анатолійовичу, у розмірі 1 766 400 грн.

Визнати недійсними рішення від 03.09.2013р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр».

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Фармацевтичний Центр» (01054, м.Київ, Шевченківський район, вул.Тургенівська, буд.15, ЄДРПОУ 30308486) на користь Бабського Андрія Анатолійовича (79000, м.Львів, вул.Стрийська, буд.274, код 2478011193) судовий збір в сумі 1173 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.01.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 22.01.2014р.

Головуючий суддя М.О Любченко

Суддя Т.В. Васильченко

Суддя М.Є. Літвінова