Рішення

від 06.02.2014 по справі 209-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.02.2014 Справа №5002-19/ 209-2012

За позовом - Пайового товариства «Magarach OU», Естонія, м.Таллін

до відповідача - Державного підприємства «Агрофірма «Magarach» Національного інституту винограду і вина «Магарач», АР Крим, Бахчисарайський район, с.Віліне (ідентифікаційний код 31332064)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національного інституту винограду і вина «Магарач», АР Крим, м.Ялта

про стягнення 3107697,95 грн.

Суддя В.І. Мокрушин

Суддя Мокрушин В.І

Представники сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - Бондаренко С.Л. - представник, дов. № 08-2/356 від 23.03.2013

Суть спору: позивач - Пайове товариство «Magarach OU» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Державного підприємства «Агрофірма «Magarach» Національного інституту винограду і вина «Магарач», та просить суд стягнути з Державного підприємства «Агрофірма «Magarach» Національного інституту винограду і вина «Магарач» на користь Пайового товариства «Magarach OU» заборгованість у розмірі 2740011 грн. - розподіл результатів спільної діяльності та судові витрати, 367686,95 грн. - штрафні санкції за затримку виплати дивідендів, разом - 3107697,95 грн.

У судовому засіданні представник третьої особи не заперечував щодо розгляду спору по суті.

Сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причини неприбуття суд не сповістили. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо не з'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 по справі № 5023/4165/11.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

19.05.1999 між Національним інститутом винограду і вина «Магарач» (Інститут) та фірмою «MAGARACH OU» (Інвестор) укладено контракт про спільну інвестиційну діяльність, згідно п.1.1 якого сторони дійшли згоди організувати спільну інвестиційну діяльність (Спільна діяльність), для закупівлі виноматеріалів, виготовлення та реалізації винної та супутньої їй продукції, а також розширення комерційних зв'язків та підвищення авторитету торгівельної марки «Магарач» на ринках інших країн. Спільна діяльність організовується на базі Інституту (а.с.10-17, том 1).

Відповідно до п.1.2. Контракту Інвестор вносить вклад у спільну діяльність, набуваючи натомість його право на участь у прибутках від цієї діяльності на умовах даного Контракту.

Пунктом 1.6. встановлено, що Інвестор та Інститут беруть участь як в прибутках (дивідендах), так й у втратах. Участь у прибутках та втратах пропорційно розміру внесків Сторін у спільну діяльність та складає: Інвестор - 49%; Інститут - 51%. Прибуток, отриманий у результаті спільної діяльності, використовується за узгодженням сторін.

Згідно п.4.1. Прибуток, отриманий в результаті спільної діяльності, визначається як сума виручки від реалізації продукції (робот, послуг), зменшена на суму сплачених податків, зборів, мита та інших обов'язкових зборів та платежів, визначених діючим законодавством України, а також на суму витрат, що включені у собівартість реалізованої продукції (робот, послуг), розподіляється між Сторонами у співвідношенні: Інвестор - 49%; Інститут - 51%.

Відповідно до п.4.2. Доля прибутку Інвестора після її розподілу переводиться на його рахунок у порядку, визначеному Національним Банком України.

Пунктами 4.3., 4.4. встановлено, що розподіл прибутку здійснюється за результатами роботи за календарний рік. Доля прибутку Інвестора переводиться у 10 денний строк після розподілу прибутку в доларах США, після сплати усіх податків, що належать до сплати за рахунок Інвестора з цієї долі.

25.02.2002 між Інститутом винограду і вина «Магарач» (Інститут) та фірмою «MAGARACH OU» (Інвестор) укладено додаткову угоду до контракту про спільну діяльність від 19.05.1999, згідно п.1 якої у зв'язку з утворенням на частині землі та майна Інституту винограду і вина «Магарач» Агрофірми «Магарач», що є правонаступником першого за усіма правами та зобов'язаннями, пов'язаним з використанням та керівництвом переданим їй майном, у тому числі будівлями та спорудами вин заводу, Інститут передає, а Агрофірма приймає на себе усі права та зобов'язання першого, що виходять з Контракту, та становиться стороною в даному Контракті (а.с.18, том 1).

Згідно п.2. угоди керівництво спільною діяльністю покладається на Агрофірму, яка діє на підставі Контракту та довіреності, виданої їй Інвестором, з вказанням наданих повноважень. Агрофірма веде податковий облік та складає податкову звітність результатів спільної діяльності у відповідності з діючим законодавством України.

Відповідно до п.3 угоди Інститут передає свій внесок у спільну інвестиційну діяльність, що внесений у відповідності до п.3.1. Контракту, Агрофірмі.

27.02.2003 укладено додаткову угоду №2 до контракту про спільну діяльність від 19.05.1999, згідно якої продовжено термін дії Контракту до 19.05.2014 включно на тих же умовах (а.с.19, том 1).

Протоколом від 27.01.2011 до контракту про спільну діяльність від 19.05.1999 здійснено розподіл прибутку в сумі 5706888 грн. наступним чином: НІВІВ «Магарач» - 159586 грн.; ДП Агрофірма «Магарач» - 2807291 грн.; «MAGARACH OU» - 2740011 грн. (а.с.20, том 1).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вказаної суми не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення наявної заборгованості.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, з метою встановлення розміру заборгованості відповідача перед позивачем, ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2012 призначено по справі судову економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено експерту Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут обліку та аудіту» Мішур Галині Григорівні.

Згідно представленого висновку №20 судово-економічної експертизи від 26.11.2012 представленими на дослідження звітами по фінансовим результатам (форми 2) підтверджується прибуток за період 2002-2005 та 2007-2010 роки за Контрактом про спільну інвестиційну діяльність від 19.05.1999 у розмірі 4420000 грн. (без 2006 року, за яким звіти не представлені). Внесок у спільну діяльність від компанії «MAGARACH OU» у складі основних коштів у врахуванні спільної інвестиційної діяльності у вповноваженого учасника не відображений. У зв'язку з тим, що Пайовим товариством MAGARACH (Естонія), первісні документи та звідні бухгалтерські регістри, що підтверджують внесок у спільну діяльність на експертизу не представлені, за якою вартістю, по остаточній чи по ринковій, був здійснений внесок з представлений документів визначити не є можливим. Представленими на дослідження первинними документами: рахунком-проформою №142 від 08.10.1999 року, уточненим додатком №3 до протоколу від 26.02.2002, бухгалтерською довідкою від 30.03.2012 року підтверджується наступне відсоткове співвідношення по внеску у спільну діяльність за Контрактом від 19.05.1999 року: від фірми «MAGARACH OU» - 8%; від АФ «Магарач» - 92% (а.с.37-51, том 2).

Таким чином, як вбачається з представленого висновку, експертом досліджений період 2002-2005 та 2007-2010 років.

Суд звертає увагу, що саме ненадання сторонами необхідних експерту документів, які потрібні для повного та детального вивчення з метою отримання судом відповідного висновку для вирішення спору по суті, зумовило проведення експертом дослідження не за весь період, а саме за 2002-2005 та 2007-2010 роки.

Крім того суд бере до уваги, що у зв'язку із клопотанням позивача, з метою дослідження усього періоду нарахування заборгованості, ухвалою від 03.01.2013 судом призначено судову економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено експерту Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут обліку та аудіту» Мішур Галині Григорівні.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2013 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут обліку та аудіту» надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експерта у зв'язку із нездійсненням оплати за експертизу.

Так, ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.09.2013 проведення судової економічної (бухгалтерської) експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.01.2013, доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Проте, 05.12.2013 до суду від Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про зняття експертизи з провадження у зв'язку із несплатою рахунку за її проведення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що саме непредставлення сторонами відповідних документів, необхідних для проведення експертизи та неоплата позивачем експертизи унеможливлює представлення висновку щодо усього періоду нарахування заборгованості, а тому суд, при прийнятті рішення, враховує саме досліджений експертом період за 2002-2005 та 2007-2010 роки.

Так, як вбачається з висновку експертизи, підтверджується прибуток за період 2002-2005 та 2007-2010 роки за Контрактом про спільну інвестиційну діяльність від 19.05.1999 у розмірі 4420000 грн.

Крім того, з висновку експерта, судом вбачається, що згідно процентного співвідношення по внеску у спільну діяльність за Контрактом від 19.05.1999 року підтверджується внесок фірми «MAGARACH OU» у спільну діяльність у розмірі 8% від загальної суми.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості задовольнити частково у розмірі 353600,00 грн., що становить 8% від загальної суми прибутку за період 2002-2005 та 2007-2010 роки, оскільки вони обґрунтовані, підтверджені документально та підлягають задоволенню.

В частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2386411,00 грн. суд, враховуючи представлений висновок експерта та ненадання відповідних доказів, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даних вимог, у зв'язку з чим в цій частині відмовляє.

Щодо вимог позовної заяви у частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 367686,95 грн., суд вважає за необхідне залишити дані позовні вимоги без розгляду з огляду на наступне.

Так, позивачем не представлений розрахунок суми нарахування штрафних санкцій за договором.

Згідно п.7.9. Контракту встановлено, якщо з вини Інституту відбудеться затримка у виплаті дивіденду у строки, встановлені даним Контрактом, Інститут сплачує Інвестору штраф у розмірі 1% від затриманої суми за перший та другий тиждень затримки. За кожен наступний цілий тиждень Інститут сплачує Інвестору 5% від затриманої суми. Максимальний розмір штрафу - 50 % від затриманої суми. Виплата штрафу не звільнює Інститут від зобов'язання відшкодувати Інвестору збитки, а також здійснити відповідні перечислення грошових коштів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не зазначено також період, згідно якого він нараховує штрафні санкції за договором.

Враховуючи викладене, ненадання позивачем відповідних доказів, суд дійшов висновку про неможливість здійснення розрахунку штрафних санкцій, у зв'язку з чим залишає позовні вимоги у цій частині без розгляду.

Згідно ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано.

Окрім того, суд звертає увагу сторін на наступне.

Статею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України.

Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Закону «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод» від 17.07.1997 р. згадана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Нормами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, яка є частиною національного законодавства України та має пріоритет над національним законодавством України, введена дефініція розумного строку розгляду справи.

З урахуванням конкуренції норм міжнародного договору та норм національного законодавства суд дійшов висновку про приорітетність норм Конвенції про захист прав людини і основних свобод над національним законодавством України, а саме над ст.69 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991, № 1798-XII із змінами та доповненнями).

Суд зазначає, що застосування та виконання норм Конвенції про захист прав людини і основних свобод прямо передбачено діючим національним законодавством України, а тому таке застосування не може привести до порушення національного законодавства.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яку суд відповідно до норм національного законодавства повинен враховувати, суд зазначає, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи формує саме той суд, який розглядає справу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини саме суддя визначає тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Суд звертає увагу учасників процесу на те, що саме сторони не надали у повному обсязі документи, які необхідні експерту для повного та детального вивчення з метою надання суду відповідного висновку, який потрібний для вирішення спору по суті. Суд також звертає увагу сторін на те, що без отримання висновку експерта неможливо встановити іншим шляхом підтвердження існування або відсутності заборгованості однієї сторони перед іншою.

Таким чином, саме поведінка сторін та ненадання ними доказів (а саме: документів експерту для дослідження) стало підставою для більш тривалого розгляду справи.

Судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки звернення до суду із даним позовом пов'язане саме з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повне рішення складено 10.02.2014.

Керуючись ст.ст.33-34, 49, п.5 ч.1 ст.81, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

· Позов задовольнити.

· Стягнути з Державного підприємства «Агрофірма «Magarach» Національного інституту винограду і вина «Магарач» на користь Пайового товариства «Magarach OU» заборгованість у розмірі 353600,00 грн. та судовий збір у розмірі 6854,22 грн.

· У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 2386411,00 грн. відмовити.

· Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у сумі 367686,95 грн. залишити без розгляду.

· Видати наказ після набрання рішення суду законної сили.

Суддя В.І. Мокрушин