Рішення

від 04.02.2014 по справі 917/1817/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2014 р. Справа №917/1817/13

за позовом ОСОБА_1, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД", м. Полтава

про стягнення вартості частки майна та частини прибутку

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державний реєстратор Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 07.03.2012 р., ОСОБА_3 (ордер №035518 від 15.05.2013 р.)

від відповідача : Пістряк М.С., довіреність від 18.09.2013 р., Голяніщев Д.Ю., довіреність від 18.09.2013 р., Бабаєва Н.В. (довіреність від 21.01.2014 р.)

від третьої особи : відсутні (явка не визнавалася обов"язковою)

експерт: Крижановська В.Б., свідоцтво №826 від 22.01.2009 р., свідоцтво №826 від 21.01.2014 р.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та повідомлено дату складання повного тексту рішення.

СУТЬ СПОРУ : Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача вартості належної позивачу частки майна товариства як корпоративного права відповідно до долі в статутному фонді товариства в розмірі 3,7% та належної частини прибутку (дивідендів) за наслідками фінансово-господарської діяльності товариства на підставі прийнятих загальними зборами учасників товариства рішень про розподіл прибутку товариства (згідно прохальної частини позовної заяви).

Відповідач у відзиві проти позову заперечує (арк.справи 3-33) та заявляє про застосування позовної давності до позовних вимог. У судовому засіданні 04.02.2014р. представник відповідача усно повідомив суд про те, що відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем у сумі 3785,10 грн. та не заперечує проти її стягнення.

Позивач просить провести з ним розрахунки, виходячи з дійсної (ринкової) вартості усіх активів відповідача станом на день виходу позивача з товариства, у зв"язку з чим суму 3785,10 грн. вважає заниженою та заявляє повторне клопотання про призначення проведення ринкової оцінки активів відповідача, доручення її проведення суб'єкту оціночної діяльності - ОСОБА_8 Суд дане клопотання відхиляє з підстав, наведених у мотивувальній частині рішення.

Ухвалою суду від 16.01.2014р. у судове засідання викликано судового експерта Полтавського віддіолення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса Крижановську В.Б.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та судового експерта, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" (відповідач) створено членами трудового колективу перукарні №4 «Молодіжна мода» орендного підприємства «Роксолана» в процесі виділення в самостійний суб'єкт підприємницької діяльності у відповідності до Закону України «Про господарські товариства». Статут ТОВ «Молодіжна мода ЛТД» затверджений учасниками товариства (згідно підписів на титульному аркуші статуту - 27 чол.). Згідно Статуту, товариство створюється на добровільних засадах шляхом об'єднання частини особистого майна засновниками у відповідності до установчого договору.

Згідно установчого договору (посвідченого нотаріально 30.01.1996р.), члени трудового колективу перукарні №4 «Молодіжна мода» орендного підприємства побутових послуг «Роксолана» - 27 чоловік - створюють на базі відокремленого структурного підрозділу товариство з обмеженою відповідальністю. Установчим договором визначено предмет діяльності товариства, розмір статутного фонду, права та обов'язки учасників, розмір внеску кожного учасника, органи управління товариством, їх компетенцію, тощо.

Відповідно до п.4.4 статуту, статутний фонд товариства розподілено між учасниками, у т.ч. частка позивача - ОСОБА_1 - 3,7% (в подальшому, у зв'язку з реєстрацією шлюбу прізвище позивача змінено з ОСОБА_1 на ОСОБА_1, копія свідоцтва про шлюб, паспорта - арк. справи 123-124) (судом встановлено, що частка позивача не змінювалася та на момент виходу з товариства також становила 3,7%).

Судом оглянуто оригінали реєстраційної справи ТОВ «Молодіжна мода ЛТД», надані третьою особою, встановлено відповідність копій статуту та установчого договору товариства, які знаходяться у матеріалах справи, оригіналам.

Прийнявши рішення про вихід з числа учасників товариства, позивач подав відповідачу нотаріально посвідчену заяву про вихід з товариства (арк. справи 12, оригінал оглянуто у засіданні), яка отримана відповідачем 02.09.2009р. за вх.№48. Викладене вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідачем.

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ від 02.03.2010р. №44 прийнято рішення вивести зі складу учасників товариства позивача на підставі його заяви (копія протоколу - арк. справи 53). Питання проведення розрахунків з учасником, що вибув, вирішене не було.

В подальшому між сторонами проводилося листування щодо визначення розміру належної до виплати частки, відповідач пропонував до виплати 3685,68 грн. (дана сума відображена у висновку №18 експертного економічного дослідження Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, яке проводилося на замовлення відповідача), проте позивач дану суму не прийняв. У судових засіданнях його представник пояснив, що вважає за необхідне вираховувати вартість частки, що належить до виплати, виходячи не з балансової, а з ринкової вартості активів товариства, оцінених у порядку, передбаченому Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Вважаючи свої корпоративні права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача вартість належної частки майна товариства як корпоративного права відповідно до долі в статутному фонді товариства в розмірі 3,7% та належну частину прибутку (дивіденди) за наслідками фінансово-господарської діяльності товариства на підставі прийнятих загальними зборами учасників товариства рішень про розподіл прибутку товариства (згідно прохальної частини позовної заяви).

При прийнятті рішення враховано наступне:

Згідно ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" ( у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Згідно ст.148 ЦК України, порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Тобто, до установчих документів ТОВ можуть бути включені інші умови (крім тих, що мають міститися обов"язково в силу ст.ст.88,143 ЦК України), що не суперечать законодавству України, зокрема, передбачені статтею 148 Цивільного кодексу України про порядок, спосіб визначення вартості частки майна, що пропорційна частці учасника в статутному капіталі, і строки її виплати.

Згідно п.3.7 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. N 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства.

Згідно п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Тобто, ЦК України та Закон України "Про господарські товариства" не регламентують, виходячи з якої вартості майна товариства (ринкової чи балансової) повинна вираховуватися частка, що підлягає виплаті учаснику, що вийшов з товариства, відсилаючи при цьому до установчих документів товариства.

З установчих документів ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" вбачається наступне:

Статутом товариства передбачено, що при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини загального майна підприємства пропорційно його частці у статутному фонді товариства (п.6.12 Статуту). Відповідно до п.17 Установчого договору ТОВ «Молодіжна мода ЛТД», при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному фонді товариства, відповідно до балансу, складеного на день (місяць) виходу.

У обгрунтування позовних вимог позивач посилається переважно на рекомендації президії ВГСУ "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних спорів" від 28 грудня 2007 року № 04-5/14, в абзаці 4 пункту 3.7 яких передбачено, що будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд України у постанові Пленуму №13 (яка прийнята пізніше - 24 жовтня 2008 року ) врегулював дане питання наступним чином: при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з товариства з обмеженою відповідальністю, а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У разі неврегульованості В установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства і визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

При цьому суд враховує, що приписи рекомендацій президії ВГСУ носять рекомендаційний характер та застосовуються у частині, що не суперечить постанові Пленуму Верховного Суду України.

Для визначення вартості частки майна та прибутку, які підлягають виплаті позивачу, судом призначаласу судово-економічна експертиза, на вирішення якої ставилися питання. спрямовані на визначення вартості частки майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" та вартості частини прибутку, одержаного товариством на момент виходу учасника, пропорційно частці статутного фонду (3,7%), що підлягає виплаті позивачу.

Згідно висновку судової-економічної експертизи №1100/1101 від 02.12.2013р., вартість частки майна ТОВ «Молодіжна мода ЛТД» пропорційно частці статутного фонду (3,7%), що підлягає виплаті учасникові - ОСОБА_1 станом на 01.10.2009 року, становить 3785,10 грн.; вартість частини прибутку, одержаного ТОВ «Молодіжна мода ЛТД» станом на 01.10.2009, пропорційно частці статутного фонду (3,7%), що підлягає виплаті учасникові - ОСОБА_1, становить 2904,50 грн. При цьому зазначений прибуток враховано при визначенні балансової вартості частини майна ТОВ, що підлягає виплаті та зазначений у відповіді на перше питання.

Для роз'яснення положення висновку про врахування прибутку при визначенні балансової вартості частини майна у судове засідання 04.02.2014р. викликався судовий експерт Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса Крижановська В.Б. (з огляду на приписи п.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012р., яким передбачено, що у разі необхідності суд може зобов"язати судового експерта з"явитися у судове засідання та дати додаткові роз'яснення щодо поданого йому висновку, поставити йому усні питання), яка пояснила, що зазначена у висновку частка прибутку, яка підлягає виплаті позивачу і становить станом на 01.10.2009р. 2904,50 грн. уже входить у суму, вказану у висновку як вартість частки майна, що підлягає виплаті позивачу станом на цю ж дату - 3785,10 грн. (тобто, виплаті додатково не підлягає). Дати відповідь на поставлені питання станом на 02.09.2009р. експерт змоги не мав (за відсутності балансу на 02.09.2009р.), проте суд вважає за можливе використовувати дані, визначені станом на 01.10.2009р. як на найближчу можливу дату.

При цьому у висновку вказано, що саме виходячи із вартості власного капіталу підприємства необхідно розраховувати частку учасника (засновника) товариства, так як у цій вартості враховані непогашені зобов'язання товариства по розрахункам з кредиторами, оплату праці, податків, зборів і ін. Також експерт відмітив, що встановлення вартості частки майна товариства пропорційно частці статутного капіталу, що підлягає виплаті учаснику, що вибув, з урахуванням дійсної (ринкової) вартості майна, неможливе, оскільки для цього необхідно провести відповідну оцінку на встановлену дату та, відповідно, здійснити переоцінку балансової вартості основних засобів підприємства. Аналогічні пояснення експерт надав у судовому засіданні 04.02.2014р., відповідаючи на питання представника позивача, а також повідомив, що з бухгалтерських документів, наданих на дослідження, не вбачається проведення переоцінки основних засобів товариством.

Судом також критично оцінюються пояснення позивача стосовно того, що у бухгалтерському обліку товариства не відображено наявність у останнього нерухомої будівлі за адресою: м.Полтава, вул.Фрунзе,63. Згідно пояснень головного бухгалтера ТОВ "Молодіжна мода ЛТД", усі основні фонди товариства відображені у фінансовому звіті суб"єкта молого підприємництва (код рядка балансу 030,031) та у звіті про наявність та рух основних засобів (розділ ІІ - "Склад основних засобів", № рядка 204). Дані відомості подавалися до уповноважених органів у встановленому порядку.

Враховуючи визначення поняття майна, наведене в статті 190 ЦК України, в оцінюванні вартості частини майна, що є еквівалентною його частці у статутному фонді, слід брати до уваги виробничі й невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства, а також майнові права та обов'язки. Вартість частки майна, що має бути компенсована учасникові, обраховується на момент ухвалення Товариством рішення про вихід цього учасника.

У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Згідно з приписами ст.ст. 6, 19 Господарського кодексу України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, зокрема, у сфері збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності, а незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини заборонено.

Частиною 1 ст. 145 ГК України визначено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його го сподарської діяльності відповідно до вимог закону.

Також позивач посилається на порушення відповідачем законодавства, що стосується проведення індексації балансової вартості основних фондів. Зокрема, постановою Кабінет Міністрів України "Про проведення індексації балансової вартості основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1996-1997роках" від 16.05.1996р. №523, відповідно до якої підприємства і організації усіх форм власності були зобов"язані до 1 липня 1996р. провести індексацію балансової вартості основних фондів за індексами, визначеними Міністатом на 1 жовтня 1995р. з настуним відображенням суми зміни вартості основних фондів у бухгалтерському обліку. Суд вважає правомірними заперечення відповідача у цій частині, які зводяться до того, що оскільки підприємство створювалося та реєструвалося у 1996р., основні фонди саме у цей час бралися на баланс і т.д., не було жодної необхідності до 1 липня 1996р. проводити вказану індексацію за індексами, визначеними Мінстатом на 1 жовтня 1995р. Стосовно непроведення у подальшому такої індексації відповідача зазначає, що Згідно п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, підприємство/установа може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Необхідність переоцінки визначає керівник підприємства. Це рішення може прийматися на підставі даних інвентаризації або на підставі службової записки бухгалтера. Рішення керівника про проведення переоцінки оформляється відповідним розпорядженням (наказом).

Тобто, положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» не містить прямої вимоги переоцінювати активи, якщо їхня вартість на дату балансу істотно відрізняється від справедливої - це є правом, а не обов'язком, яке реалізує підприємство через свого керівника; відповідно, його непроведення не є правопорушенням та не тягне за собою жодної відповідальності. У судовому засіданні представник відповідача - головний бухгалтер товариства - пояснила, що на підприємстві піднімалося питання про переоцінку основних засобів, проте проведена вона не була з огляду на значну вартість таких робіт та заперечення директора (яким на той час була позивач).

Суд також керується нормами Конституції України, відповідно до ст.19 якої правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Спонукання товариства до проведення переоцінки основних засобів неможливе, оскільки фактично являє собою втручання суду у господарську діяльність товариства.

04.02.2014р. позивачем заявлено повторне клопотання про проведення оцінки активів відповідача, призначення її проведення суб'єкту оціночної діяльності - ОСОБА_8 Позивач просить поставити перед оцінювачем наступні питання: « 1. Якою на момент оцінки є у грошовому еквіваленті сумарна дійсна (ринкова) вартість майна ТОВ «Молодіжна мода ЛТД» за вирахуванням його зобов'язань, яке перебувало в активах товариства станом на 2 вересня 2009 р. як на дату виходу позивача ОСОБА_1 за складу учасників товариства?.

2. Яка частка сумарної дійсної (ринкової) вартості майна ТОВ «Молодіжна мода ЛТД» у грошовому еквіваленті на момент оцінки, яке перебувало в активах товариства станом на 2 вересня 2009 року, пропорційна частці 3,7% цього майна як така, що підлягає виплаті позивачу ОСОБА_1 у зв'язку з її виходом зі складу учасників товариства?».

Суд звертає увагу, що аналогічне за змістом клопотання уже заявлялося позивачем (клопотання від 21.10.2013р., арк. справи 104-106) та було задоволено судом в частині призначення судової експертизи, при цьому визначення остаточного кола питань відноситься до компетенції суду.

Вирішуючи заявлене повторно клопотання, суд зазначає, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, або якщо докази у справі є взаємно суперечливими, тощо. У даному випадку позивач клопоче про призначення експертизи для визначення ринкової вартості частини майна, пропорційної частці позивача, в той час як судом встановлено, що виплаті позивачу підлягає саме частка, обчислена виходячи з балансової вартості майна товариства (за мотивуванням, наведеним вище). Таким чином, задоволення даного клопотання призведе до затягування процесу, а факти, які могли б бути встановлені такою експертизою, не матимуть значення для розгляду справи по суті.

Крім того, за загальним правилом доручати проведення судової експертизи можливо лише тим особам, яких атестовано відповідно до Закону і включено до Державного реєстру атестованих судових експертів, ведення кого покладено на Міністерство юстиції України (ст.9 Закону України "Про судову експертизу"). З поданих суду документів не вбачається, що ОСОБА_8 включений до даного реєстру (подані докази, що він є суб"єктом оціночної діяльності та включений до відповідного реєстру суб"єктів оціночної діяльності Фонду державного майна України).

Посилання позивача у повторному клопотанні про призначення оцінки активів відповідача на її обов'язковість в силу ст.ст.7,9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суд оцінює критично, оскільки позивачем довільно на власний розсуд тлумачаться норми ст. 7 вказаного Закону.

Стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності до спірних правовідносин, суд відмовляє у її задоволенні, виходячи з наступного:

Згідно ст.ст.256, 527 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідач зазначає, що враховуючи приписи ст.54 Закону України «Про господарські товариства», якою передбачено, що виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу, здійснити всі передбачені законом заходи відповідач мав до 02.09.2010р.,і звернення до суду з даним позовом відбулося поза межами позовної давності.

Проте суд приймає до уваги заперечення позивача з цього приводу, який звертає увагу на приписи ст.264 ЦК України, що регулює переривання перебігу позовної давності. Листом відповідача (який підписаний уповноваженою особою - директором товариства Москівець Н.В.) №48 від 18.12.2012р. повністю визнається зобов'язання відповідача перед позивачем щодо виплати належної вартості частини майна (копія листа - арк. справи 87). Факт направлення даного листа позивачу не заперечується самим відповідачем. Таким чином, перебіг позовної давності, як правомірно стверджує позивач, переривався вказаними діями боржника. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ст..264 ЦК України).

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення заяви відповідача та застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Таким чином, на підставі матеріалів справи судом встановлено, що відповідач дійсно має обов'язок перед позивачем щодо проведення розрахунків у зв'язку з виходом останнього з числа учасників товариства. Матеріалами справи та експертного дослідження підтверджена сума зобов'язань 3785,10 грн. При поданні позову позивач не вказував ціну позову, посилаючись на відсутність будь-яких даних про вартість майна товариства та прибутку, і, відповідно - частки позивача. У подальшому позивачем не виконано вимоги ухвали від 16.01.2014р. про уточнення суми позову у грошовому еквіваленті. Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи з підтвердженого матеріалами справи розміру зобов'язань відповідача перед позивачем.

Судовий збір у сумі 1720,50 грн. покладається на відповідача; інші судові витрати (у т.ч. 1147,00 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову, у якому ухвалою від 09.03.2013р. було відмовлено) залишаються на позивачеві.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33 ,42, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги про стягнення вартості належної частки майна товариства як корпоративного права відповідно до долі в статутному фонді товариства в розмірі 3,7% та належної частини прибутку (дивідендів) за наслідками фінансово-господарської діяльності товариства на підставі прийнятих загальними зборами учасників товариства рішень про розподіл прибутку товариства задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" (36002, м. Полтава, вул. Фрунзе, 63, код ЄДРПОУ 23813830, інші реквізити невідомі) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інші реквізити невідомі) 3785,10 грн. заборгованості, 1720,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.02.2014 р.

Суддя О.С.Мацко