Постанова

від 04.02.2014 по справі 5015/6112/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. Справа № 5015/6112/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Малех І.Б.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпостінвест" б/н від 26.12.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 16.12.2013р.

у справі № 5015/6112/11

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Синдикат", с.Волосянка Сколівського району Львівської області;

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпостінвест", м. Львів;

відповідач-2: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м. Львів;

відповідач-3: Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", м. Стрий;

відповідач-4: Сколівське районне управління юстиції у Львівській області, м. Сколе, Львівська область;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Розділспецбуд", м. Новий Розділ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія", м. Львів;

про: застосування наслідків недійсності правочину.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпостінвест", м.Львів;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Синдикат", с.Волосянка Сколівського району Львівської області;

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Розділспецбуд", м.Новий Розділ;

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м.Львів;

про: визнання добросовісним набувачем,

за участю представників:

- від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) - Ріжнів М.І. (арбітражний керуючий);

- від відповідача-1 за первісним позовом (позивача за зустрічним) - Романов О.О. (представник);

- від відповідача-2 за первісним позовом (третя особа-2 за зустрічним) - не з'явився;

- від відповідача-3 за первісним позовом - не з'явився;

- від відповідача-4 за первісним позовом - не з'явився;

- від третьої особи-1 за первісним та зустрічним позовами - Жиравецький Т.М. (представник);

- від третьої особи-2 за первісним позовом - не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22, 27 ГПК України роз'яснено.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81-1 ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. у складі колегії суддів для розгляду справи № 5015/6112/11 проведено зміни та введено замість судді Михалюк О.В. - суддю Малех І.Б.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.08.2012р. у справі №5015/6112/11 первісні позовні вимоги задоволено частково, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. вищезгадане рішення змінено в частині розподілу судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.09.2013р. рішення господарського суду Львівської області від 27.08.2012р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2013р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду у зв'язку з тим, що суди попередніх інстанцій розглянули по суті позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Синдикат», проте не залучили до участі в справі тих осіб, до яких були спрямовані ці вимоги.

На виконання вимог постанови касаційної інстанції, господарський суд Львівської області ухвалою від 22.10.2013р. залучив до участі у справі відповідача-2 - приватного нотаріуса ОСОБА_2 та відповідача-3 - КП ЛОР «Стрийське МБТІ».

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.12.2013р. у даній справі (суддя Коссак С.М.) первісний позов задоволено частково та зобов'язано ТзОВ «Форпостінвест» передати ТзОВ «Синдикат» нерухоме майно об'єктів незавершеного будівництва, які знаходяться за адресою: Львівська область, Сколівський район, с.Волосянка, вул. Опришків буд 9а; в задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено; в задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з відповідача-1 за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 17,00 грн. державного мита та 234,45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто в дохід Державного бюджету з відповідача-1 за первісним позовом - 25483,00 грн., з позивача за первісним позовом - 170,00 грн. державного мита. Крім цього, відмовлено в задоволенні заяв позивачів за первісним та зустрічним позовом про вжиття заходів до забезпечення позову.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ст.ст.216, 655 ЦК України, п.2.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 та у зв'язку із визнанням недійсним договору купівлі-продажу від 06.09.2009р., переданий позивачем предмет цього договору підлягає поверненню відповідачем. Стосовно вимог до відповідачів-2, -3, -4 за первісним позовом, то такі не підлягають задоволенню, оскільки ці відповідачі не виступають сторонами недійсного правочину. Відмовляючи в зустрічному позові суд зазначив, що позивач за зустрічним позовом не може вважатись добросовісним набувачем майна, а тому до нього неможливо застосувати положення ст.ст. 330, 388 ЦК України. Відмовляючи в задоволенні заяв позивачів за первісним та зустрічним позовами про забезпечення позову суд зазначив, що заявники не надали суду належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Дане рішення оскаржив відповідач-1 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом), оскільки вважає, що при його прийнятті суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, а також дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задоволити повністю, а в задоволенні первісного позову - відмовити. Скаржник зазначив, зокрема, що банкрутство позивача (за первісним позовом) виключає можливість проведення двосторонньої реституції, а висновок суду першої інстанції про те, що ТзОВ «Форпостінвест» є недобросовісним набувачем майна за договором купівлі-продажу від 06.09.2009р. - помилковий.

Не погоджуючись із апеляційною скаргою, ТзОВ "Синдикат" та ТзОВ "Розділспецбуд" подали відзиви від 02.02.2014р. №1 та від 04.02.2014р. б/н, в яких просили залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Підставами своїх заперечень сторони вказали на те, що при новому розгляді справи місцевий господарський суд врахував вказівки Вищого господарського суду України, викладені в його постанові від 17.09.2013р. та вірно застосував норми матеріального права із врахуванням судових рішень у справі №10/152(10).

Крім цього, до суду надійшли відзиви від КП ЛОР «Стрийське МБТІ» (від 31.01.2014р. №244), в якому підприємство зазначило про відсутність зацікавленості у розгляді даної справи, та від Сколівського РУЮ Львівської області (б/н та б/д), в якому останнє вказало на те, що законодавством не встановлено правонаступництва від підприємств БТІ до відповідних управлінь юстиції, а тому немає підстав для його участі в якості відповідача у справі.

Приватний нотаріус ОСОБА_2, КП ЛОР "Стрийське МБТІ", Сколівське РУЮ у Львівській області та ТзОВ "Фондова компанія" явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду від 16.01.2014р. за їхніми адресами (а.с. 109-110, 112-113, том 5 ). Оскільки в справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу без представників вищезгаданих учасників судового процесу.

В судовому засіданні представники учасників судового процесу підтримали свої доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

06.05.2009р. між ТзОВ «Синдикат» (продавець) та ТзОВ «Форпостінвест» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва (надалі - договір, а.с. 7-8, том 1 ), відповідно до п.1 якого продавець передає у власність покупця об'єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершений будівництвом корпус, відсоток готовності якого складає 31 % (літера за планом земельної ділянки «А-4»), незавершений будівництвом спальний корпус, відсоток готовності якого 46 % (літера за планом земельної ділянки «Б-2»), незавершений будівництвом спальний корпус, відсоток готовності якого 46 % (літера за планом земельної ділянки «В-2»), незавершений будівництвом басейн, сауна, відсоток готовності якого 45 % (літера за планом земельної ділянки «Г-2»), незавершений будівництвом спальний корпус, відсоток готовності якого 46 % (літера за планом земельної ділянки «Д-3»), який розташований за адресою: Львівська область, Сколівський район, с. Волосянка, вул. Опришківська, буд. 9а (надалі - об'єкт незавершеного будівництва). Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за №995.

Згідно п. 4 договору, продаж об'єкту незавершеного будівництва за згодою сторін вчинено за 2600000,00 грн., які покупець сплатить продавцю не пізніше тридцяти календарних днів з дня підписання цього договору.

08.05.2009р. об'єкт незавершеного будівництва був переданий продавцем у власність покупця, що підтверджується актом приймання-передачі, який наявний в матеріалах справи (а.с. 8, том 1, зворот ).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, розрахунок за договором відбувся шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2600000,00грн. (договір комісії від 08.07.2009р., заяви позивача і відповідача-1 за первісним позовом від 01.02.2010р. та від 15.02.2010р., а.с. 45-48, 49-50, 66-68, том 3 ). Можливість такого розрахунку випливає із ст. 601 ЦК України, що кореспондується із ч.3 ст. 203 та ч. 1 ст. 220 ГК України, яка передбачає, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2011р. у справі №10/152(10) за позовом ТзОВ «Розділспецбуд» до ТзОВ «Синдикат» та ТзОВ «Форпостінвест», залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011р., визнано недійсним договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 06.05.2009р. (а.с. 11-12, 16-17, том 1 ).

У зв'язку з цим позивач, як до подачі позову у даній справі, так і після, звертався листами до КП ЛОР «Стрийське МБТІ» з проханням скасувати державну реєстрацію права власності ТзОВ «Форпостінвест» на об'єкт незавершеного будівництва (а.с. 42, 49 том 1 ) та до приватного нотаріуса ОСОБА_2 з проханням повернути правовстановлюючі документи на об'єкт незавершеного будівництва (а.с. 13, том 1, а.с. 39, том 3 ), на що отримував відмови (а.с. 14, 43, 50, том 1, а.с. 40, том 3 ).

18.10.2012р. позивач звернувся до суду з позовом про застосування наслідків недійсного правочину (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с. 2-4, 44, том 1 ) та просив зобов'язати нотаріуса ОСОБА_2 повернути правовстановлюючі документи на об'єкт незавершеного будівництва; скасувати державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва та зобов'язати ТзОВ «Форпостінвест» передати в натурі нерухоме майно об'єктів незавершеного будівництва власнику - ТзОВ «Синдикат».

24.11.2011р. ТзОВ «Форпостінвест» подало зустрічну позовну заяву до ТзОВ «Синдикат» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТзОВ «Розділспецбуд» та приватного нотаріуса ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем спірного нерухомого майна - об'єктів незавершеного будівництва, покликаючись на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 06.05.2009р. він не знав та не міг знати про відсутність у продавця - відповідача за зустрічним позовом правомочностей на продаж нерухомого майна (а.с. 95-98, том 1 ).

Судова колегія, заслухавши пояснення сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину , а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою (ч.5 ст.216 ЦК України).

Відповідно до пункту 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9, вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи (акт приймання-передачі від 08.05.2009р.), позивач (за первісним позовом) передав у власність відповідачу-1 (за первісним позовом) об'єкт незавершеного будівництва згідно договору купівлі-продажу від 06.05.2009р. Вказаний договір згодом був визнаний недійсним в судовому порядку (постанова Вищого господарського суду України від 29.03.2011р. у справі №10/152(10).

Зважаючи на вищевказані положення законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що переданий відповідачу-1 (за первісним позовом) предмет договору купівлі-продажу підлягає поверненню позивачу (за первісним позовом), що свідчитиме про повернення сторін у попередній стан відповідно до ст. 216 ЦК України.

Скаржник також покликається на те, що при поверненні майна на підставі ст.216 ЦК України, суд повинен був одночасно вирішити питання про повернення позивачем (за первісним позовом) коштів, оскільки реституція повинна бути двосторонньою. Проте, як встановлено судом, отримані позивачем векселі за договором комісії від 08.07.2009р. не містяться у розпорядженні позивача та були відчужені ним на користь третьої особи. Тобто, повернення таких векселів позивачем за первинним позовом відповідачу є неможливим.

Стосовно твердження скаржника про те, що банкрутство позивача (за первісним позовом) виключає можливість проведення двосторонньої реституції, то таке колегія суддів вважає необґрунтованим. Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено порядок погашення в ліквідаційній процедурі вимог осіб, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі (ч.4 ст.23).

Пунктом 10 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 визначено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Відповідно до п.2.15. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11, наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочинні не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог первісного позову до приватного нотаріуса ОСОБА_2, КП ЛОР «Стрийське МБТІ» та Сколівського районного управління юстиції у Львівській області, оскільки вони не є сторонами недійсного правочину і до них в порядку ст. 216 ЦК України не можуть бути заявлені вимоги у спорі про застосування наслідків недійсності договору.

Щодо вимог ТзОВ "Форпостінвест" за зустрічним позовом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Частина 1 ст. 388 ЦК України передбачає, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати , про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач (за зустрічним позовом) придбав спірне майно у законного власника, про що на момент укладення договору купівлі-продажу від 06.06.2009р., визнаного пізніше недійсним, покупець знав, більше того, у зустрічному позові стверджує, що на момент укладення недійсного договору купівлі-продажу він не ставив під сумнів правомочності ТзОВ «Синдикат» на відчуження спірного майна. У зв'язку з цим, позивач за зустрічним позовом не може вважатись добросовісним набувачем.

Разом з цим, з рішень апеляційної та касаційної інстанцій у справі №10/152(10) вбачається, що станом на момент укладення договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 06.05.2009р., предмет цього договору не був вилучений з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Таким чином, ТзОВ «Синдикат» станом на момент вчинення правочину не мало належних прав для відчуження цього майна.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений даною статтею. Отже, вимога про визнання добросовісним набувачем не може бути предметом позову, оскільки такий спосіб захисту не передбачений законом. Вказаний висновок підтверджується рішенням Верховного Суду України від 16.02.2011р. у справі №6-13679св08.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову позивачам за первісним та зустрічним позовами у вжитті заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 16.12.2013р. у справі № 5015/6112/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форпостінвест" б/н від 26.12.2013р. - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.02.2014р.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Малех І.Б.

суддя Орищин Г.В.