Постанова

від 06.02.2014 по справі 901/2912/13

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року Справа № 901/2912/13 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воронцової Н.В.,

суддів Заплава Л.М.,

Проценко О.І.,

за участю представників сторін:

представник позивача: Яшина Людмила Олександрівна, довіреність № 07/08 від 07.08.13р. - ТОВ "Корал Лімітед";

представник позивача: Русанов Геннадій Вікторович, довіреність №12/09 від 12.09.13р. - ТОВ "Корал Лімітед";

представник відповідача: Рошинський Максим Станиславович, довіреність № 502-14/23 від 10.01.14р. - Сімеїзська селищна рада;

прокурор: Пилипенко Наталя Володимирівна, посвідчення № 023523 від 11.12.13;

представник третьої особи: не з'явився - Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність" МОЗ України;

розглянувши апеляційну скаргу Сімеїзської селищної ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 30 вересня 2013 року у справі №901/2912/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал Лімітед"

до Сімеїзської селищної ради

про визнання незаконним та скасування рішень

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корал Лімітед" звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Сімеїзської селищної ради та просить суд визнати незаконними та скасувати рішення 32 сесії 6 скликання Сімеїзської селищної ради № 18 від 30 липня 2013 року "Про розгляд подання прокурора м. Ялта № 119-10242 вих. № 13 від 04 липня 2013 року на рішення, що суперечить закону" та рішення 32 сесії 6 скликання Сімеїзської селищної ради № 19 від 30 липня 2013 року "Про розгляд подання прокурора м. Ялта № 119-10243 вих. № 13 від 04 липня 2013 року на рішення, що суперечить закону".

Рішенням господарського суду АР Крим від 30 вересня 2013 року у справі №901/2912/13 (суддя Радвановська Ю. А.) позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення 32 сесії 6 скликання Сімеїзської селищної ради № 18 від 30 липня 2013 року "Про розгляд подання прокурора м. Ялта № 119-10242 вих. 13 від 04 липня 2013 року на рішення, що суперечить закону".

Визнано незаконним та скасовано рішення 32 сесії 6 скликання Сімеїзської селищної ради № 19 від 30 липня 2013 року "Про розгляд подання прокурора м. Ялта № 119-10243 вих. 13 від 04 липня 2013 року на рішення, що суперечить закону".

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив із того, що скасовані за протестом прокурора рішення Сімеїзської селищної ради №23 та №24 були виконані сторонами, а відтак остання не вправі була скасовувати свої акти, що повністю кореспондується із позицією Конституційного суду України, яка викладена в постанові від 16 квітня 2009 року у справі №1-9/2009.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Сімеїзська селищної ради звернулася до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення яким у позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що приймаючи оскаржувані рішення Сімеїзська селища рада виходила із факту невиконання позивачем рішень органу місцевого самоврядування, оскільки до Ради не надходив на затвердження проект землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1,8 га для будівництва та обслуговування рекреаційно-оздоровчого комплексу ТОВ "Корал Лімітед". Також, правомірність прийнятих рішень, Сімеїзська селища рада обґрунтовує позицією Конституційного суду України, яка викладена в постанові від 16 квітня 2009 року у справі №1-9/2009, а саме щодо неможливості скасування рішень органу місцевого самоврядування тільки після їх виконання, чого в даному випадку не було зроблено сторонами.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 листопада 2013 року Сімеїзській селищній раді відновлено строк на подання апеляційної скарги, скаргу останньої прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Воронцова Н. В., судді Котлярова О. Л., Проценко О. І.

19 грудня 2013 року ТОВ "Корал Лімітед" представив суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зокрема вказує на те, що враховуючи набуття товариством права власності на об'єкти нерухомості, які розташовані на спірній земельній ділянці, останнє має право на набуття права власності на цю земельну ділянки в силу норм с. 120 ЗК України, а тому Сімеїзська селищна рада на підставі добровільної відмови попереднього землекористувача від цієї земельної ділянки, правомірно прийняла рішення №23 від 12.04.2012р. і №24 від 12.04.2012р. щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДЗ "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність" площею 1, 8 га та надання дозволу ТОВ "Корал Лімітед" на складання проекту землеустрою з відводу земельної ділянки для продажу шляхом викупу. Також, ТОВ "Корал Лімітед" вважає, що вищевказані рішення ради №23 від 12.04.2012р. і №24 від 12.04.2012р. вичерпали свою дію фактом їх виконання.

Розпорядженням В. о. голови суду від 23.01.2014р., в зв'язку з виконанням адміністративних повноважень, суддю Котлярову О. Л. замінено у складі колегії на суддю Заплаву Л. М.

З огляду на зміну складу колегії суддів, двохмісячний строк розгляду апеляційної скарги у справі №901/2912/13 почався заново, а саме з 23 січня 2014 р. (п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

23 січня 2014 року від Прокуратури міста Сімферополя надійшло повідомлення про вступ у справу в порядку 29 ГПК України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 січня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено - Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність" МОЗ України та розгляд справи відкладено на 06.02.2014р. о 10 год. 30 хв.

05 лютого 2014 року на адресу суду від Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність" МОЗ України надійшли письмові пояснення по справі в яких останній зокрема посилається на те, що оспорювані рішення Сімеїзської селищної ради №17 та №18 від 12.04.2012р. є законними, оскільки головний лікар санаторію ОСОБА_6, вийшов за межі своїх повноважень, здійснивши добровільну відмову від земельної ділянки площею 1,800 га. Також, ДЗ "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність" МОЗ України посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ст. 27 ГПК України, оскільки останній не був залучений до розгляду справи, що призвело до порушення прав та законних інтересів ДЗ "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність" МОЗ України, а тому просить скасувати оспорюване рішення суду та прийняти нове рішення у справі, про відмову в позові.

Крім того, ДЗ "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність" МОЗ України просить розглянути справу за відсутності представника останнього, в зв'язку з фінансовою неможливістю відрядити у судове засідання особу, для представництва інтересів закладу в суді.

В судовому засіданні, 06 лютого 2014 року, представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги та скасування оспорюваного рішення суду першої інстанції, а також надали суду докази відправлення копії позовної заяви на адресу ДЗ "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність" МОЗ України та копії договору №3943Пзгє від 13.08.2012р. і завдання на здійснення проектно - вишукувальних робіт та заявили клопотання про внесення виправлень до ухвалою суду від 23.01.2014р.

Так, в зв'язку з допущеною опискою в частині зазначення часу судового засідання із розгляду справи, ухвалою суду від 06.02.2014р. було задоволено клопотання позивача та внесені відповідні виправлення, в зв'язку з чим п.1. резолютивної частини ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.01.2014р. викладено в наступній редакції: " 1. Розгляд апеляційної скарги відкласти на 06 лютого 2014 року о 10 год. 30 хв. в приміщенні суду за адресою: м. Севастополь, вул. Суворова,21.".

Прокурор та представник відповідача наполягали на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні оскаржуваного рішення, а також прокурор надав суду письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо виконання сторонами рішень Сімеїзської селищної ради №23 та №24 від 12.04.2013р.

Судова колегія, враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, визнала можливим задовольнити клопотання третьої особи - ДЗ "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність" МОЗ України та розглянути справу за відсутності представника останнього.

Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корал Лімітед» є власником нерухомого майна, що розташоване за адресою: вул. Радянська, 39 а, смт. Сімеїз, м. Ялта, АР Крим, право власності на яке було набуто товариством на підставі договорів купівлі - продажу та яке складається із кліматопавільону літ. «А», площею 491.3 кв.м, прохідної літ. «Б», площею 11.4 кв.м., госпблоку літ. «В», площею 15.3 кв.м., хлораторної літ. «Г», площею 20.0 кв.м., нежитлової будівлі корпусу № 3 літ. «Д», площею 463.6 кв.м., споруд підпірних стін № 6, 9, огороджувальних стін № 1, 2 , 3, ігрового майданчику, кам'яних сходів, площею 494.0 кв.м. (а.с. 51).

Матеріали справи свідчать, що площа земельної ділянки, на якій розташоване вказане нерухоме майно та необхідна для його обслуговування складає 1.8 га.

Як зазначає позивач, вказане майно попередніми власниками, у якого ТОВ «Корал Лімітед» придбало його, було приватизовано у встановленому законом порядку та розташоване на земельній ділянці, загальною площею 3.84 га, переданій у 1996 році Сімеїзською селищною радою у постійне користування санаторію ім. Леніна.

В подальшому санаторій ім. Леніна кілька разів реорганізовувався та зараз є Державним закладом «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Юність» МОЗ України. При цьому, державний акт на право постійного користування землею з санаторію ім. Леніна на Державний заклад «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Юність» МОЗ України не переоформлювався.

15 лютого 2012 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_7 було посвідчено відмову Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Юність» МОЗ України від права постійного користування земельною ділянкою, площею 1.8 га, яку підписав головний лікар санаторію ОСОБА_6, чому передувала згода Міністерства охорони здоров'я України, викладена в листах №09-28/1411 від 30 грудня 2009 року та № 09-09/191 від 13 лютого 2012 року на адресу ТОВ «Корал Лімітед», Ради Міністрів АРК, Сімеїзської селищної ради, Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Юність» МОЗ України (а.с. 48).

07 березня 2012 року ТОВ «Корал Лімітед» звернулося до Сімеїзської селищної ради з клопотанням про продаж вказаної земельної ділянки.

Так, рішенням 17 сесії 6 скликання Сімеїзської селищної ради № 23 від 12 квітня 2012 року було припинено ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Юність» МОЗ України право користування частиною земельної ділянки, площею 1.8 га, та надано йому дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою в частині складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 2.0428га (а.с. 34-35).

Рішенням 17 сесії 6 скликання Сімеїзської селищної ради № 24 від 12 квітня 2012 року було надано ТОВ «Корал Лімітед» дозвіл на складання проекту землеустрою з відводу земельної ділянки, орієнтовною площею 1.8 га, для будівництва та обслуговування рекреаційно - оздоровчого комплексу для продажу земельної ділянки шляхом викупу та доручено виконавчому комітету Сімеїзської селищної ради провести конкурс з вибору оцінювача та замовити експертну грошову оцінку земельної ділянки (а.с. 33).

06 липня 2012 року Сімеїзська селищна рада звернулася до Ради Міністрів АРК про узгодження продажу земельної ділянки ТОВ «Корал Лімітед», площею 1.800 га, розташованої за адресою : АРК, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Рвдянська, 39 а, з земель оздоровчого призначення для будівництва та обслуговування рекреаційно - оздоровчого комплексу.

На виконання рішення 17 сесії 6 скликання Сімеїзської селищної ради № 24 від 12 квітня 2012 року між ТОВ «Корал Лімітед» та ТОВ «Кримський інститут екології та проектування» виконані роботи з розробки проекту землеустрою з відводу цієї земельної ділянки, отримано всі необхідні узгодження, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0111949300:01:002:0213 та товариством з обмеженою відповідальністю «Корал Лімітед» сплачено виконавцю 72 000.00 грн.

Крім того, 17 травня 2012 року між виконавчим комітетом Сімеїзської селищної ради та ТОВ «Корал Лімітед» було укладено договір на оплату авансового внеску в рахунок сплати вартості земельної ділянки, згідно з яким ТОВ «Корал Лімітед» було загалом сплачено 681 536.28 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 54 від 23 травня 2012 року та № 55 від 25 травня 2012 року (а.с. 47).

09 липня 2013 року прокурор міста Ялта звернувся до Сімеїзської селищної ради із поданнями за вих. №119-10242вих-13 і №119-10243вих-13 про скасування рішень ради №23 від 12.04.2012р. та №24 від 12.04.2012р., як таких, що суперечать закону (а. с. 5964, том 2).

За результатом розгляду подання прокурора м. Ялта:

- рішенням 32 сесії 6 скликання Сімеїзської селищної ради № 18 від 30 липня 2013 року скасовано рішення 17 сесії 6 скликання Сімеїзської селищної ради № 23 від 12 квітня 2012 року;

- рішенням Сімеїзської селищної ради 32 сесії 6 скликання № 19 від 30 липня 2013 року скасовано рішення 17 сесії 6 скликання Сімеїзської селищної ради № 24 від 12 квітня 2012 року.

Вважаючи, що рішення ради № 23 і № 24 від 12.4.2012р. є ненормативними правовими актами одноразового застосування, які вичерпали свою дію фактом їх виконання сторонами, а тому вони не можуть бути в подальшому скасовані органом місцевого самоврядування, з огляду на позицію Верховного суду України викладену в постанові від 12.09.2012р. у справі №6-71цс12, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх у судових засіданнях представників сторін і прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Сімеїзської селищної ради підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Так, предметом доказування та спору у даній справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для визнання незаконними та скасування рішень 32 сесії 6 скликання Сімеїзської селищної ради № 18 та № 19 від 30 липня 2013 року, якими задоволено подання прокурора м. Ялта № 119-10242 вих. 13 та №119-10243 вих. 13 від 04 липня 2013 року.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 84 Земельного кодексу України встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

У процесі здійснення суб'єктивного права землекористування можливе його припинення, яке може настати за бажанням землекористувача або у примусовому порядку.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 Земельного кодексу України.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України встановлено підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Разом з тим, ч. 2 ст. 120 ЗК України встановлено, що у випадку коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Як вбачається із позовної заяви, підставою позивних вимог є факти пов'язані із набуттям позивачем права власності на об'єкт нерухомості та переходу, в зв'язку з цим, до нього прав на земельну ділянку на якій цей об'єкт розташований відповідно до статті 120 ЗК України.

При цьому, під підставою позову необхідно розуміти факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Тобто, матеріальну підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, а правовою підставою є норми права які пов'язують виникнення такого права у спірному правовідношенні.

Так, позивач заявляючи вимоги про скасування рішень ради якими були скасовані рішення ради щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою ДЗ "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність" площею 1, 8 га та надання дозволу ТОВ "Корал Лімітед" на складання проекту землеустрою з відводу земельної ділянки для продажу шляхом викупу, обґрунтовує наявністю порушення його права яке набуте ним на підставі статті 120, пунктом "а" статті 141, статтею 142 ЗК України.

Так, припиняючи право постійного користування земельною ділянкою ДЗ "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність" площею 1, 8 га, Сімеїзська селищна рада виходила із наявності добровільної відмови санаторію від цієї ділянки.

При цьому, зі змісту нотаріально посвідченої заяви Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Юність» МОЗ України про відмову від права постійного користування земельною ділянкою, площею 1.8 га, яку підписав головний лікар санаторію ОСОБА_6, згоди Міністерства охорони здоров'я України, викладена в листах №09-28/1411 від 30 грудня 2009 року та № 09-09/191 від 13 лютого 2012 року на адресу ТОВ «Корал Лімітед», Ради Міністрів АРК, Сімеїзської селищної ради, вбачається, що підставою для здійснення такої відмови стала наявність на цій земельній ділянці об'єктів нерухомого майна, які належать ТОВ «Корал Лімітед», яке також зверталося безпосередньо із листом до Міністерства охорони здоров'я України щодо надання згоди на переоформлення цієї земельної ділянки (а. с. 135-136, том 1).

Отже, обставини, які в даному випадку були підставою для припинення права користування земельною ділянкою ДП «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Юність» МОЗ України площею 1,800 га, пов'язані із переходом до позивача права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташована на цій земельні ділянці.

Слід зазначити, що норми Земельного кодексу України виділяють ці обставини в окрему підставу для припинення права користування земельною ділянкою попередньому власнику.

Так, саме пункт "е" статті 141 ЗК України передбачає, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Отже, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (пункт "а" статті 141 ЗК України) та набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю, або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт "е" статті 141 ЗК України) є двома окремими, не пов'язаними між собою підставами припинення права користування земельною ділянкою.

Таким чином, судова колегія надавши кваліфікацію правовідносин які виникли між сторонами дійшла висновку, що рада приймаючи рішення № 23 від 12.04.2012р. та №24 від 12.04.2012р. порушила порядок припинення права користування земельною ділянкою, який передбачений статтею 141 ЗК України, припинивши право користування земельною ділянкою ДП «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Юність» МОЗ України площею 1,800 га саме з підстав добровільної відмови від неї, тоді як фактично мали місце зовсім інші обставини щодо набуття ТОВ «Корал Лімітед» права власності на об'єкти, що розташовані на цій земельній ділянці.

Отже, припинення права користування земельною ділянкою ДП «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Юність» МОЗ України площею 1,800 га та надання надання дозволу ТОВ "Корал Лімітед" на складання проекту землеустрою з відводу земельної ділянки для продажу шляхом викупу, було здійснено з порушенням порядку такого вилучення передбаченого статтею 141 ЗК України, а відтак рішення Сімеїзської селищної ради №23 та №24 від 12.04.2012р. є незаконними.

Адже із наведених вище норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

У зв'язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, позивач вправі вимагати захисту його права саме шляхом припинення цього права у попереднього землекористувача.

Також, судовою колегією встановлено усі складові частини, які діють підстави застосувати до спірних правовідносин норми статті 120 ЗК України, а саме наявність у попереднього власника частини спірної земельної ділянки - ДП «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Юність» МОЗ України, державного акту на право постійного користування землею Серії ІІ КМ №001983 від 18.02.1997р., виникнення у позивача права власності на об'єкт нерухомості, який розташований на цій земельній ділянці (свідоцтво про право власності від 30.08.2010р. (а. с. 49-50, том 1), витяг №23542615 (а. с. 53, том 1) та не визначення умовами договорів купівлі - продажу об'єктів нерухомості умов щодо площі земельної ділянки на якій він розташований (а. с. 51, 54, том 1).

З огляду на допущені порушення норм земельного законодавства при прийнятті радою рішень №23 та №24 від 12.04.2012р., судова колегія вважає законними рішення Сімеїзської селищної ради про скасування цих рішень за протестом прокурора та наявністю у ради відповідних повноважень на здійснення таких дій, з огляду на наступне.

Так, за статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сесії сільські, селищні міські ради вирішують питання регулювання земельних відносин.

Відповідно пункту другого статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин, (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки), вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)", відповідно до якого в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також у вищезгаданому рішенні Конституційним Судом України зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання (ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України").

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

З аналізу норм ст. 10,59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97р. ст.ст. 12,83,124 ЗК України та рішення Конституційного Суду України від 16.04.09р. № 7-рп/2009 (Справа № 1-9/2009) випливає, що рішення органу місцевого самоврядування є актом одноразового застосування, що вичерпує свою дію фактом його виконання, а тому воно не може бути скасовано чи змінене органом місцевого самоврядування після його виконання.

Згідно ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Проте, в даному випадку суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про виконання сторонами рішень Сімеїзської селищної ради №23 і №24 від 12.04.2012р., оскільки ТОВ "Корал Лімітед" не представив суду доказів затвердження радою проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1,8 га для будівництва та обслуговування рекреаційно - оздоровчого комплексу.

При цьому, сама Сімеїзська селищна рада підтвердила, що не приймала жодного рішення щодо затвердження проекту відводу земельної ділянки ТОВ "Корал Лімітед" та не було проведено жодних дій по оформленню права власності на спірну земельну ділянку, тобто договір про її купівлю - продаж між Сімеїзською селищною радою і ТОВ "Корал Лімітед" не укладався. Відтак, здійснення ТОВ "Корал Лімітед" дій направлених на виконання рішень Сімеїзської селищної ради №23 і №24 від 12.04.2012р. (а. с. 47, 66-174, том 1) не свідчать про їх фактичне виконання, оскільки ці дії не досягнули кінцевого результату.

З огляду на вищевикладені обставини, судова колегія зазначає, що рішення Сімеїзської селищної ради №23 і №24 від 12.04.2012р. не вичерпали свою дію, оскільки не були виконанні сторонами, а відтак з урахуванням положень викладених в рішенні Конституційного суду України від 16.04.2009р., у Сімеїзської селищної ради були повноваження на скасування своїх рішень №23 і №24 від 12.04.2012р., як таких, що прийняті з порушенням норм земельного законодавства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що спірні рішення ради №18 від 30.07.2013р. та №19 від 30.07.2013р. підписані секретарем Сімеїзської селищної ради Ломенко Ю. В., який був обраний на цю посаду рішенням 2 сесії 6 скликання Сімеїзської селищної ради від 16.11.2010р.

Відповідно до частини 3 пункту 1 ст. 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" секретар сільської, селищної, міської ради: у випадку, передбаченому частиною першою статті 42 цього Закону, здійснює повноваження сільського, селищного, міського голови.

Водночас, згідно ст. 42 цього Закону, у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв'язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради. Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.

Рішенням №1 25 сесії 6-го скликання Сімеїзської селищної ради від 04.03.2013р. було вирішено звернутися до Верховної ради України щодо призначення позачергових виборів голови, в зв'язку з достроковим припинення повноважень Сімеїзської селищного голови ОСОБА_10, у зв'язку з його смертю.

Таким чином, секретар Сімеїзської селищної ради Ломенко Ю. В. був повноважний на прийняття рішень №18 від 30.07.2013р. та №19 від 30.07.2013р. в силу норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Враховуючи вище встановлене, підстав для задоволення позову ТОВ "Корал Лімітед" судова колегія не вбачає, у зв'язку з чим рішення господарського суду АР Крим від 30 вересня 2013 року у справі № 901/2912/13 підлягає скасуванню, як таке, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи та неправильному застосуванню норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме ст. 27 ГПК України, оскільки до участі у розгляді справи не було залучено Державний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність" МОЗ України, в той час коли спірна земельна ділянка площею 1.8 га знаходилася в постійному користуванні Державного закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність" МОЗ України, який є правонаступником Санаторію ім. Леніна, на підставі Державного акту від 18.02.1997р. ІІ-КМ за №001983.

Керуючись статтями 99, 101, (пунктом 3) 103, (пунктом 1, 4) 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сімеїзської селищної ради задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 вересня 2013 року у справі №901/2912/13 скасувати.

3. Прийняти у справі нове рішення:

"В задоволенні позову відмовити".

Головуючий суддя Н.В. Воронцова

Судді Л.М. Заплава

О.І. Проценко