Постанова

від 19.06.2014 по справі 901/2912/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Справа № 901/2912/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДобролюбової Т.В., Дроботової Т.Б., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Корал Лімітед" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 06.02.14 у справі№ 901/2912/13 Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Корал Лімітед" доСімеїзської селищної ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаДержавний заклад "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність" МОЗ України за участюпрокурора міста Сімферополя провизнання незаконними та скасування рішень

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 03-05/767 від 11 червня 2014 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Дроботової Т.Б., Швеця В.О.

У судовому засіданні 12.06.14 у справі було оголошено перерву до 19.06.14. до 11 год. 40 хв.

за участю представників сторін від:

прокуратури : Бондарчук В.М. (посв. №023013 від 22.11.13),

позивача : Тимошенко А.В. (дов. від 03.06.14)

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корал Лімітед" звернулося з позовом до Сімеїзської селищної ради про визнання незаконними та скасування рішень Сімеїзської селищної ради № 18 від 30.07.13 "Про розгляд подання прокурора м. Ялта № 119-10242 вих. № 13 від 04.07.13 на рішення, що суперечить закону" та № 19 від 30.07.13 "Про розгляд подання прокурора м. Ялта № 119-10243 вих. № 13 від 04.07.13 на рішення, що суперечить закону". Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним скасуванням Сімеїзською селищною радою своїх попередніх рішень № 23 та № 24 від 12.04.12, якими позивачу надано дозвіл на відведення та затвердження документації із землеустрою земельної ділянки площею 1,8000 га для будівництва та обслуговування рекреаційно-оздоровчого комплексу, розташованого у м. Ялта, смт Сімеїз, вул. Радянська, 39. На думку позивача, внаслідок прийняття оспорюваних рішень відбулося порушення його прав, як власника нерухомості на зазначеній земельній ділянці. При цьому позивач посилався на приписи статті 377 Цивільного кодексу України, статей 116, 120, 122, 141, 142, 120, пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, статей 59, 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 20, 23 Закону України "Про прокуратуру".

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.09.13, ухваленим суддею Радвановською Ю.А., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення місцевий господарський суд виходив із того, що скасовані за протестом прокурора рішення Сімеїзської селищної ради № 23 та № 24 були виконані сторонами, а відтак остання була не вправі скасовувати свої акти, що повністю кореспондується із позицією Конституційного суду України, викладеною в постанові від 16.04.09 у справі № 1-9/2009. При цьому суд керувався приписами статті 21 Цивільного кодексу України, статей 116, 120, 128, 131, 141 Земельного кодексу України, статей 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Севастопольський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Воронцової Н.В - головуючого, Заплава Л.М., Проценко О.І., постановою від 06.02.14 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи оскаржувану постанову апеляційний суд виходив з того, що рішення Сімеїзської селищної ради №23 та №24 від 12.04.12 не вичерпали свою дію, оскільки не були виконані сторонами щодо подальшого затвердження проекту землеустрою спірної земельної ділянки та вчинення дій з оформлення права власності на неї. З огляду на що, апеляційний суд дійшов висновку по наявність повноважень у Сімеїзської селищної ради щодо скасування рішень № 23 та № 24. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 21, 377 Цивільного кодексу України, статей 84, 120, 141, 142 Земельного кодексу України, статей 26, 59, 77 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корал Лімітед" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на помилковий висновок апеляційного суду щодо виконання сторонами рішень Сімеїзської селищної ради № 23 та № 24, оскільки кінцевим результатом цих рішень є стадія складання проекту землеустрою, а не стадія його затвердження, яка є результатом усього процесу оформлення прав на земельну ділянку. При цьому скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статті 21 Цивільного кодексу України, статті 141 Земельного кодексу України, статей 25, 46, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора та представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що предметом спору у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал Лімітед" до Сімеїзської селищної ради про визнання незаконними та скасування рішень Сімеїзської селищної ради № 18 від 30.07.13 "Про розгляд подання прокурора м. Ялта № 119-10242 вих. № 13 від 04.07.13 на рішення, що суперечить закону" та № 19 від 30.07.13 "Про розгляд подання прокурора м. Ялта № 119-10243 вих. № 13 від 04.07.13 на рішення, що суперечить закону". Підставою позову визначено перевищення селищною радою повноважень при скасуванні власних раніше прийнятих рішень та порушення прав позивача шляхом позбавлення права на земельну ділянку. За приписами статті 2 Земельного кодексу України, земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки). Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Згідно зі статтею 142 Конституції матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно преамбули Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Частиною 3 статті 24 цього Закону встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону). Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону). Згідно з приписами статті 74 названого Закону органи органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними та фізичними особами. Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. З рішення Конституційного суду України від.16.04.09 № 7-рп "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)" вбачається, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих відносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання . Місцевим господарським судом установлено, що рішенням Сімеїзської селищної ради № 23 від 12.04.12 припинено Державному закладу "Спеціалізований (спеціальний) санаторій "Юність" МОЗ України право користування частиною земельної ділянки, площею 1,8 га, та надано останньому дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою в частині складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2,0428 га. Водночас рішенням Сімеїзської селищної ради № 24 від 12.04.12 надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Корал Лімітед" дозвіл на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,8 га. Також судом установлено, що за наслідком розгляду подання прокурора м. Ялта рішеннями Сімеїзської селищної ради № 18 від 30.07.13 та № 19 від 30.07.13 скасовані рішення Сімеїзської селищної ради № 23 та № 24 від 12.04.12. Установлено судом першої інстанції і те, що спірні рішення № 23 та № 24 від 12.04.12 прийняті Сімеїзською селищною радою без врахування положень Конституції України, з перевищенням повноважень. Враховуючи приписи законодавства, судова колегія визнає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки при прийнятті оспорюваних рішень Сімеїзська селищна рада вийшла за межі наданих їй повноважень та була не вправі скасовувати раніше ухвалені власні рішення ненормативного характеру, які вичерпали свою дію фактом виконання. Проте, скасовуючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, що призвело до безпідставного скасування законного рішення у справі. Відтак доводи, викладені в касаційній скарзі знайшли своє підтвердження, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення у справі. Судові витрати за розгляд касаційної скарги відносяться на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал Лімітед" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.02.14 у справі № 901/2912/13 Господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.09.13 залишити в силі.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Дроботова

В. Швець