Постанова від 06.02.2014 по справі 5002-28/2272-2012

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року Справа № 5002-28/2272-2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікорської Н.І.,

суддів Градової О.Г.,

Заплава Л.М.,

за участю представників сторін:

прокурор, Алісов Олег Володимирович, посвідчення № 005827 від 25.09.12, старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

представник позивача, Попович Ігор Ярославович, довіреність № б/н від 18.01.13, публічне акціонерне товариство "Кримм'ясо";

представник позивача, Павленко Віктор Іванович (повноваження перевірені), наказ № 2-к від 28.04.10, керівник, публічне акціонерне товариство "Кримм'ясо";

представник відповідача, не з'явився , Державне підприємство "Ресурспостач";

представник третьої особи, не з'явився, Державне агентство резерву України;

розглянувши апеляційні скарги Державного агентства резерву України та Заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя С.О. Лукачов) від 06 серпня 2012 року у справі № 5002-28/2272-2012

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримм'ясо" (вул. Київська, 73,Сімферополь, 95017) (вул.Севастопольська, буд.29А, м. Сімферополь, 95015)

до Державного підприємства "Ресурспостач" (вул. Пестеля, буд.4,Київ,01135)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне агентство резерву України (вул. Пушкінська, 28,Київ,01601)

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

10.07.2012р. Відкрите акціонерне товариство "Кримм'ясо" (далі -ВАТ „"Кримм'ясо") звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державного підприємства "Ресурспостач" (далі - ДП "Ресурспостач") про визнання недійсним договору відповідального зберігання № 76зб від 10.07.2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовані статтями 203, 215 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що при укладанні договору були порушені вимоги чинного законодавства, а саме, як убачається зі спірного договору його стороною не є Держкомрезерв України, що суперечить п. 5 ст. 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв", п. 4 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 року № 1129. Крім того, позивач вважає, що відповідач не мав необхідного об'єму цивільної дієздатності при укладанні спірного договору, оскільки перелік підприємств, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційним та іншими планами, затвердженими Кабінетом Міністрів України, однак при укладанні спірного договору будь-який план, який би включав сторони, відсутній. Також позивач зазначає, що спірний договір суперечить п. 3 Постанови КМУ № 1129, яким встановлено, що договори з відповідальним зберігачами укладаються з Держкомрезервом на період не менший ніж встановлений термін зберігання продукції до її освіження або заміни, однак при укладанні договору такі плани освіження були відсутні. Ще однією підставою для визнання договору № 76зб від 10.07.2008 року недійсним, є ті обставини, за яким відповідно до п. 1.2 договору поставки ДП "Ресурспостач" з МПП "Торг-Маркет", останній є власником м'яса, яке було закуплено за кордоном за власні кошти, що суперечить ч. 3 ст. 4, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державний матеріальний резерв". Це також підтверджується тією обставиною, що в товарно-транспортній накладній МПП "Торг-Маркет" для ВАТ "Кримм`ясо" вбачається, що мета використання кожної окремої партії м'яса свинини охолодженої 1-ої категорії у напівтушах, була його реалізація згідно чинного законодавства. Крім того, відсутні товарно-супровідні документи щодо факту транспортування до ВАТ "Кримм`ясо" м'яса свинини, як товарно-матеріальні цінності державного резерву. Також, вартість товару відповідно до договору № 191 від 13.08.2008 року, укладеного між МПП "Торг-Маркет" та ДП "Ресурспостач" відрізняється від вартості, зазначеної в актах приймання форми Р-16, в яких зокрема, вартість м'яса визначена з урахуванням податку на додану вартість, що підтверджує операцію з поставки товарно-матеріальних цінностей, а ні відповідальне зберігання.

11.07.2012 ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Державне агентство резерву України.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 серпня 2012 року у справі № 5002-28/2272-2012 позов задоволений, визнаний недійсним договір відповідального зберігання №76зб від 10.07.2008р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Кримм'ясо" та Державним підприємством "Ресурспостач".

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, 27.08.2012р. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне агентство резерву України звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 06 серпня 2012 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. ( а.с. 115 т. 1)

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були невірно застосовані норми матеріального права України і порушені норми процесуального права, а також не в повному обсязі досліджені всі матеріали справи.

По-перше, господарським судом першої інстанції порушено принцип змагальності у господарському процесі, якій закріплено статтями 4-3 ГПК України, оскільки суд не скористався правом відкладення розгляду справи, наданою йому законодавством, у зв'язку з відсутністю усіх учасників процесу, окрім Позивача, що в свою чергу призвело до порушення прав Третьої особи, яка була позбавлена можливості надати додаткові докази та пояснення по суті спору. Як наслідок порушення норм процесуального права призвело до перекручування обставин справи та викладення в якості мотивації задоволення позову правову позицію Позивача.

По-друге, господарським судом порушено п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки рішенням господарського суду м. Києва від 26.10.11 по справі № 36/263 у позові ВАТ «Кримм'ясо» до ДП «Ресурспостач», третя особа - Державне агентство резерву України про визнання договору відповідального зберігання № 76зб від 10.07.08 недійсним, відмовлено повністю. Проте, судом першої інстанції відмовлено Третій особі у задоволенні клопотання про припинення провадження по даній справі, з огляду на відмінність підстав позовів у справах № 36/263 та № 5002-28/2272-2012.

По-третє, суд першої інстанції порушив норми ст. 257 Цивільного кодексу України, не застосувавши позовну давність до спірних правовідносин, оскільки при укладанні спірного договору позивачем було погоджено усі істотні умови та було відомо вимоги чинного законодавства, які ставляться до подібних правовідносин. Крім того, будь-яких зауважень зі сторони Позивача до укладення спірного договору не було. Тому, днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день укладення спірного договору, а саме 10.07.08, а тому, з урахуванням вимог ст. 257 ЦКУ строк, в межах якого Позивач мав право звернутися до суду за захистом своїх прав, сплинув 10.07.11р.

Також заявник апеляційної скарги посилається на те, що твердження суду першої інстанції про відсутність у ДП «Ресурспостач» необхідного об'єму цивільної дієздатності при укладенні спірного договору не відповідає дійсності з огляду на те, що відповідно до ст. 92 Цивільного кодексу України між Відповідачем та Третьою особою був укладений договір № 44юр-2008 від 07.04.08, згідно якого ДП «Ресурспостач» приймає на себе зобов'язання за дорученням Комітету вчинити від свого імені, але за рахунок Комітету правочини, направлені на здійснення закупівлі через товарні біржі та закладення до державного резерву м'яса іноземного походження. Тобто, саме на підставі цього договору Відповідачем був укладений спірний договір.

Заявник апеляційної скарги звертає увагу також на те, що чинне законодавство не містить заборони Держрезерву України доручати підприємствам чи організаціям системи державного резерву проводити закупівлю чи реалізацію матеріальних цінностей.

Не вірним, вважає заявник апеляційної скарги посилання господарського суду першої інстанції на частини 3, 4 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв», а також на відсутність мобілізаційного плану з огляду на те, що у розумінні Закону України «Про державний матеріальний резерв» мобілізаційний резерв - це запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо- нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги, а тому вимоги до наявності мобілізаційного плану не стосуються продовольчих ресурсів (в тому числі м'ясних продуктів).

Крім того, заявник апеляційної скарги не погодився з висновком господарського суду першої інстанції, що приймальні акти Р-16 не можуть вважатися доказами закладення матеріальних цінностей на зберігання до державного резерву, а є актами про поставку товарно-матеріальних цінностей, оскільки пунктом 5 Порядку визначення цін при закупівлі та відпуску матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого наказом Державного комітету України з державного матеріального резерву від 26.05.04 № 134 передбачено, що ціна визначається з урахуванням податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість". Також пунктом 10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.97 № 1129 матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці зберігання.

Таким чином, сторони мали необхідний об'єм правоздатності, були погоджені всі істотні умови договору відповідального зберігання, предмет договору, вартість зберігання, строк дії договору, факт підписання позивачем приймальних актів Р-16 свідчить про направленість правочину на реальне настання правових наслідків, а тому підстав для визнання недійсним договору відповідального зберігання недійсним немає.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.2012р. апеляційна скарга прийнята до провадження у складі судової колегії: Сікорська Н.І., Латинін О.А., Євдокімов І.В. Розгляд справи призначений на 27.09.2012 р.

27.09.2012р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду у зв'язку з відпусткою судді Латиніна О.А., здійснено заміну у складі колегії суддів із розгляду апеляційної скарги у справі на суддю Проценко О.І.

ДП «Ресурспостач» 27.09.2012р. надано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення господарського суду АРК від 06.08.2012р. скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ „ Кримм'ясо" відмовити.

27.09.2012р. до початку розгляну справи від заступника прокурора АРК надійшла заява про вступ до справи в інтересах держави в особі Державного агентства резерву України.

Не погодившись з рішенням господарського суду АРК від 06.08.2012р., заступник прокурора АРК звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заступник прокурора зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договір укладено у порушення норм діючого законодавства регулюючих процедуру зберігання матеріальних цінностей державного резерву, та про відсутність у сторін за договором цивільної дієздатності на укладення такої угоди. Такий висновок суду є помилковим та таким, що суперечить положенням ст.ст.203,215 ЦК України, ст. 179 ГК України та положенням Постанови КМУ від 08.10.1997 №1129, оскільки жодною нормою закону не заборонено укладення спірного договору.

Разом із тим, заступник прокурора зазначив, що пунктом 4 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою КМУ від 08.10.1997 №1129 передбачено, що розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву можливо в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

Відповідно до п.7 цього Порядку за Типовим договором укладаються договори з поставки матеріальних цінностей до державного резерву підприємствами - постачальниками, яким не є спірний договір.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.10.2012р. заступнику прокурора АРК відновлений строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду АРК від 06.08.2012р., апеляційна скарга прийнята до провадження суду апеляційної інстанції та об'єднана з апеляційною скаргою Державного агентства резерву України для сумісного розгляду.

25.10.2012р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Проценко О.І., здійснено заміну у складі колегії суддів із розгляду апеляційної скарги у справі на суддю Євдокімова І.В.

20.12.2012р. від ВАТ „Кримм'ясо" надійшло клопотання про призначення по справі судової експертизи, у якому наведений перелік питань, які необхідно поставити на вирішення експерту.

24.12.2012р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати, у зв'язку з відпусткою судді Євдокімова І.В., останній замінений на суддю Фенько Т.П.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 грудня 2012 року зобов'язано Державне підприємство "Ресурспостач" та Державне агентство резерву України надати суду додаткові докази.

23.01.2013р. Державним агентством резерву України на виконання ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2012р. надані додаткові докази.

24.01.2013р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати, у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Фенько Т.П., остання замінена на суддю Євдокімова І.В.

21.02.2013р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати, у зв'язку з відрядженням судді Євдокімова І.В., та зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Градової О.Г. здійснено заміну у складі колегії суддів із розгляду апеляційної скарги у справі на суддю Заплава Л.М. та суддю Котлярову О.Л.

В судовому засіданні 21.02.2013р. ПАТ „Кримм'ясо" було підтримано клопотання про призначення у справі судової експертизи, яке обґрунтовано необхідністю надання оцінки правильності документального оформлення операцій з закладення матеріальних цінностей до державного резерву, відповідності відображення у бухгалтерському обліку цих фінансово - господарських операцій вимогам чинних нормативних актів з бухгалтерського обліку та звітності.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.02.2013р. по справі призначена судова економічна експертиза, провадження по справі №5002-28/2272-2012 зупинено.

18.06.2013р. на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов висновок судово - економічної експертизи за №2120/2017/13-45 від 30.05.2013р.

20.06.2013р. ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду провадження по справі поновлено.

10.07.2013р. за розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у зв'язку з відпусткою судді Котлярової О.Л., остання замінена на суддю Антонову І.В.

01.08.2013р. представником ПАТ „Кримм'ясо" надане клопотання про призначення додаткової судової експертизи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.08.2013р. продовжений строк розгляду справи на 15 днів, зобов'язано судового експерта Чуян Н.О. з'явитись у судове засідання для дачі мотивованих висновків щодо проведеної судової експертизи.

25.09.2013р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати, у зв'язку з відпусткою судді Антонової І.В., та відпусткою судді Заплава Л.М. здійснено заміну у складі колегії суддів із розгляду апеляційної скарги у справі на суддю Градову О.Г. та суддю Фенько Т.П.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.09.2013р. повторно зобов'язано судового експерта Чуян Н.О. з'явитись у судове засідання для дачі мотивованих висновків щодо проведеної судової експертизи.

24.10.2013р. за розпорядженням в.о. секретаря судової палати, у зв'язку з відрядженням судді Фенько Т.П., остання замінена на суддю Заплава Л.М.

В письмових поясненнях, які надійшли на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду 07.11.2013р., Державне агентство резерву України висловило свої заперечення щодо проведення повторної експертизи.

Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.11.2013р. по справі призначена повторна судово - економічна експертиза, провадження по справі зупинено.

08.01.2014р. на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов висновок експерта за №14077/13-45 від 24.12.2013р.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2014р. провадження по справі поновлено.

Під час вирішення спору розгляд справи неодноразово відкладався, склад колегії суддів змінювався, а тому строки вирішення спору продовжувались відповідно до статті 69 Господарського кодексу України та пункту 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" згідно з яким, заново розгляд справи починається в разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу).

В судовому засіданні, яке відбулося 06.02.2014р. прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення господарського суду АРК від 06.08.2012р. скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники ПАТ „Кримм'ясо" проти доводів апеляційних скарг заперечували, просили їх відхилити, рішення господарського суду АРК від 06.08.2013р. залишити без змін.

ДП "Ресурспостач" та Державне агентство резерву України в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулись на адресу суду.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо явка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників не з'явившихся сторін.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008р. №190 «Про здійснення стабілізаційних заходів на продовольчому ринку України» на Державний комітет України з державного матеріального резерву (далі - Держкомрезерв України) було покладено обов'язок здійснення стабілізаційних заходів на продовольчому ринку.

На виконання вказаної постанови 07.04.08р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та ДП «Ресурспостач» укладений договір № 44юр-2008. (а.с. 85 т. 2)

Відповідно до умов укладеного договору відповідач приймає на себе зобов'язання за дорученням Держкомрезерву України вчинити від свого імені, але за рахунок Держкомрезерву правочини, направлені на здійснення закупівлі через товарні біржі та закладення до державного резерву м'яса іноземного походження у кількості не більше 25 тисяч тонн щомісячно.

Номенклатура м'яса, що закладається до державного резерву, доводиться Підприємству Комітетом. (п.1.2).

Номенклатура, кількість, ціна м'яса та місця його закладки до державного резерву визначається сторонами у додаткових угодах до цього договору (п.1.3).

Згідно з п.2.2. та п.3.2. договору № 44-юр від 07.04.2008р. Комітет зобов'язаний протягом трьох робочих днів з моменту отримання від підприємства рахунку - фактури провести попередньою оплату закупівлі м'яса на банківський рахунок підприємства у сумах, визначених у додаткових угодах до Договору. Остаточний розрахунок (вартість закупівлі м'яса) з підприємством Комітет здійснює по факту закладення м'яса до державного резерву.

Підприємство зобов'язане укласти на товарних біржах договори купівлі-продажу (поставки) м'яса та надати Комітету про це відповідне повідомлення. Протягом трьох робочих днів з дати закладення м'яса до державного резерву передати Комітетові документи, визначені у п.п.2.2.3 Договору. Після виконання доручення надати Комітету звіт про виконання доручення.

Відповідно до вимог п.4.2 та п.4.4 договору № 44-юр-2008, факт закладання м'яса до державного резерву підтверджується приймальним актом форми Р-16 (Р-11). Строк поставки м'яса до державного резерву становить 3 місяці з дати отримання підприємством коштів, перерахованих Комітетом на закупівлю такого м'яса.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008 року.

Договір підписано від імені представників сторін та скріплено печатками.

Додатковими угодами від 27.06.2008 року та 10.07.2008 року до договору № 44-юр -2008 (а.с. 88-89т. 2) сторонами внесено зміни та доповнено підпунктами наступного змісту:

«П.2.2.1 Протягом трьох робочих днів з моменту отримання від підприємства рахунку - фактури провести попередньою оплату закупівлі м'яса на банківський рахунок підприємства у сумах, визначених у додаткових угодах до Договору. В іншому випадку - прийняти м'ясо, визначене додатковими угодами, до державного резерву до здійснення такої попередньої оплати. Остаточний розрахунок (вартість закупівлі м'яса) з підприємством Комітет здійснює по факту закладення м'яса до державного резерву.»

« 3.2.5 Грошові кошти, отримані від Комітету відповідно до п. 2.2.1 Договору використати виключно на фінансування контрактів (договорів), укладених на товарних біржах для закупівлі м'яса іноземного походження».

«п.п.2.2.3 п. 2 Прийняти від підприємства оригінали приймальних актів про закладення м'яса до державного резерву форми Р-16 (Р-11) та інші перелічені документи.»

29.07.2008 року між Держкомрезервом та ДП «Ресурспостач» була укладена додаткова угода № 95 до договору № 44-юр від 07.04.2008р., де зазначено номенклатуру, кількість, якість, ціну м'яса, місця їх закладки до державного резерву, а саме: до державного резерву закладається м'ясо свинини охолоджене 2-ї категорії ДСТУ 7724-77 у кількості 1 500 тонн за ціною 21 000,00грн. (з урахуванням ПДВ) на загальну суму 31 500 000,00грн., місце закладки - наведено перелік підприємств України (ВАТ «Кримм'ясо» у даному переліку не значиться). /а.с. 91 т. 2/

29.07.2008 р. між Держкомрезервом та ДП «Ресурспостач» укладено додаток № 1 до додаткової угоди № 95 до договору від 07.04.2008№ 44-юр-2008, згідно якого сторони домовились Таблицю № 1 додаткової угоди № 95 від 29.07.2008 року, а саме розділ «Місце закладки» доповнити наступними адресами пунктів зберігання, зокрема, ВАТ «Кримм'ясо» - м. Сімферополь, вул. Київська, 73. (а.с.98т. 2)

Додаток є невід'ємною частиною додаткової угоди від 29.07.2008 року № 95 до договору від 07.04.2008р.№ 44-юр-2008 (п. 3 додаткової угоди)

16.10.2008 року сторонами укладено додаток №3 до додаткової угоди від 29.07.2008 № 95 до договору від 07.04.2008 № 44-юр-2008, де наведено номенклатуру, кількість, якість, ціну м'яса та адресу відповідно до конкретного пункту зберігання (місця закладки), у тому числі ВАТ «Кримм'ясо» - м'ясо свинини охолоджене 2-ї категорії в півтушах ДСТУ 7724-77 у кількості 114,2853 тонн за ціною 17 500,00грн. (без урахування ПДВ) на загальну суму 1 999 992,75грн. (м. Сімферополь, вул. Київська, 73)./а.с. 99-101 т.2/

29.07.2008 року сторонами було укладено додаткову угоду № 95/1 до договору від 07.04.2008 № 44-юр, де зазначено номенклатуру, кількість, якість, ціну м'яса, місця їх закладки до державного резерву у Таблиці № 1, а саме: до державного резерву закладається м'ясо свинини охолоджене 2-ї категорії в півтушах ДСТУ 7724-77 у кількості 2 000 тонн за ціною 20 700,00грн. (з урахуванням ПДВ) на загальну суму 41400 000,00грн., місце закладки - наведено перелік підприємств України, у тому числі ВАТ «Кримм'ясо»./а.с.102-108 т.2/

07.08.2008 року сторонами укладено додаткову угоду № 109 до договору від 07.04.2008 № 44-юр-2008, де зазначено номенклатуру, кількість, якість, ціну м'яса, місця їх закладки до державного резерву у Таблиці №1, а саме: до державного резерву закладається м'ясо свинини охолоджене 2-ї категорії в півтушах ДСТУ 7724-77 у кількості 2 000 тонн за ціною 20 700,00грн. (з урахуванням ПДВ) на загальну суму 41 400 000,00грн., місце закладки - наведено перелік підприємств України, у тому числі ВАТ «Кримм'ясо»./а.с.109-115т. 2/

24.11.2008 року сторонами укладено додаток № 3 до додаткової угоди від 07.08.2008 № 109 до договору від 07.04.2008 № 44-юр-2008, де наведено номенклатуру, кількість, якість, ціну м'яса та адресу відповідно до конкретного пункту зберігання (місця закладки), у тому числі ВАТ «Кримм'ясо» - м'ясо свинини охолоджене 2-ї категорії в півтушах ДСТУ 7724-77 у кількості 38,4551тонн за ціною 17 250,00грн. (без урахування ПДВ) на загальну суму 663 350,48грн. (м. Сімферополь, вул. Київська, 73)./а.с. 116-118 т. 2/

08.09.2008 року сторонами укладено додаткову угоду № 120/1 до договору від 07.04.2008№ 44-юр-2008, де зазначено номенклатуру, кількість, якість, ціну м'яса, місця їх закладки до державного резерву у Таблиці № 1, а саме: до державного резерву закладається м'ясо свинини охолоджене 2-ї категорії в півтушах ДСТУ 7724-77 у кількості 700 тонн за ціною 21 700,00грн. (з урахуванням ПДВ) на загальну суму 15 190 000,00грн., місце закладки - наведено перелік підприємств України, у тому числі ВАТ «Кримм'ясо»./а.с. 133-140 т. 2/

13.11.2008 року сторонами укладено додаток № 1 до додаткової угоди від 08.09.2008 № 120/1до договору від 07.04.2008 № 44-юр-2008, де наведено номенклатуру, кількість, якість, ціну м'яса та адресу відповідно до конкретного пункту зберігання (місця закладки), у тому числі ВАТ «Кримм'ясо» - м'ясо свинини охолоджене 2-ї категорії в півтушах ДСТУ 7724-77 у кількості 18,788тонн за ціною 18 083,33грн. (без урахування ПДВ) на загальну суму 339 749,67грн. (м. Сімферополь, вул. Київська, 73). /а.с. 141-142 т.2/

12 квітня 2008р. на виконання Постанови КМУ №190-2 від 12.03.2008р. та розпорядження КМУ від 12.04.2008 р. між Держкомрезервом та ДП «Ресурспостач» був укладений договір доручення №45юр-2008, відповідно до якого ДП «Ресурспостач» приймає на себе зобов'язання вчинити за дорученням від імені Комітету, в його інтересах та за його рахунок правочини, направлені на продаж м'яса з державного резерву.

В подальшому між ТОВ «Кримм'ясо» (зберігач) та ДП «Ресурспостач» (замовник) укладено договір відповідального зберігання № 76зб від 10.07.2008 (а. с. 13 т.1)

Відповідно до п.п. 1.1. п.1 зазначеного договору, замовник передає м'ясо (далі - товар), а зберігач зобов'язується прийняти і власними засобами та за плату зберігати товар, переданий йому замовником відповідно до актів прийому-передачі, що додаються і повернути товар у схоронності замовнику, у тій же кількості та якості та/або передати товар відповідно до письмового Розпорядження про відпуск Державного комітету України з державного матеріального резерву, встановленої форми.

Згідно з п.п. 1.2 п. 1 договору зберігач приймає товар від замовника за якістю і кількістю, відповідно до вимог, встановлених п. 1.1 договору та відповідними інструкціями Держкомрезерву України. У разі відповідності товару встановленим вимогам, зберігач оформлює (виписує) та надає замовнику приймальний акт форми Р-16.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що товар, який передається замовником на зберігання, відповідно до умов договору, не переходить у власність зберігача, а є власністю Державного комітету України з державного матеріального резерву з дати видачі приймального акту форми Р-16.

Зберігач приймає товар за якістю, відповідно до показників, визначених п.1.1 договору та інструкціями Державного комітету України з державного матеріального резерву, відповідно до товарно - супровідних документів та за участю представника замовника. (п.п.4.1. п. 4 Договору)

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє протягом чотирьох місяців з моменту його підписання сторонами. Після закінчення терміну дії договору його умови залишаються дійсними для всього товару, що знаходиться на зберіганні» ( п.7.1.,7.2 Договору.)

Відповідно до приймальних актів ВАТ «Кримм'ясо» прийняло на відповідальне зберігання м'ясо свинини охолодженого 2 категорії у півтушках, що відповідає ДСТУ 7724-77, а саме:

№ 1 від 29.07.2008 року - на18,932 кг, вартістю 397572,00 грн. (66 262,00 грн. - ПДВ); № 2 від 28.07.2008 року - на 19,023 кг, вартістю 399 483,00 грн. (66 580,50 грн. - ПДВ);

№ 3 від 30.07.2008 року - на 38 455,1 кг, вартістю 796 020,57 грн. (132 670,10 грн. - ПДВ);

№ 4 від 30.07.2008 року - на 76 330,3 кг, вартістю 1 602 936,30 грн. (267 156,05 грн. - ПДВ);

№ 5 від 23.08.2008 року - на 18 94160 кг, вартістю 411 032,72 грн. (68 505,46 грн. - ПДВ);

№ 6 від 27.08.2008 року - на 18 9510 кг, вартістю 411 412,46 грн. (68 568,74 грн. - ПДВ);

№ 7 від 06.09.2008 року - на 18 865 кг, вартістю 409 370,50 грн. (68 228,42 грн. - ПДВ);

№ 8 від 09.09.2008 року - на 18 788 кг, вартістю 407 699,60 грн. (67949,93 грн. - ПДВ) (а. с. 15-22).

Так, на підставі договору від 07.04.2008р. та додаткових угод до нього державним комітетом України з державного матеріального резерву надано ДП «Ресурспостач» доручення на закладення до державного резерву 171,5284т. м'яса свинини охолодженої 2-ї категорії в півтушах ДСТУ 7724-77 до ВАТ «Кримм'ясо» у кількості 171,5284 т. на загальну суму 3 003 092,90 грн. ( без урахування ПДВ).

Як на підставу визнання договору №76зб від 10.04.2008р. недійсним позивач посилається на те, що спірний договір укладений в порушення норм діючого законодавства регулюючих процедуру на зберігання матеріальних цінностей державного резерву, та відсутність у ДП «Ресурспостач» необхідного об'єму цивільної дієздатності при укладанні спірного договору.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом розгляду справи, що переглядається, є матеріально-правові вимоги позивача про визнання недійсним договору №76зб відповідального зберігання від 10 липня 2008 року.

Отже, до предмету доказування входить встановлення обставин щодо наявності чи відсутності передбачених діючим законодавством підстав для визнання спірного договору недійсним.

За приписами статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, та з акту управління господарською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Вирішуючи спір, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову про визнання недійсним спірного договору через недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. 1 -2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що укладення спірного договору відповідального зберігання № 76зб від 10.07.2008 року, відбулось за умов, коли: стороною спірного договору відповідального зберігання замовником не є Держкомрезерв; у відповідача та третьої особи відсутній спеціальний мобілізаційний план; відсутні спеціальні плани освіження, погоджені Кабінетом Міністрів України; поставка охолодженого м'яса свинини здійснювались не з метою закладання цього м'яса до державного резерву, а з метою його звичайного зберігання та продажу; до приймальних актів за формою Р-16 №№ 1-8 занесені відомості про операції із поставки товарно-матеріальних цінностей, а не закладення до державного матеріального резерву, оскільки операції із закладення товарно-матеріальних цінностей до державного матеріального резерву не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду виходячи з наступного.

Відповідно до Указу Президента України №603/2001 від 07.08.2001 року управління державним матеріальним резервом здійснює Державний комітет України з державного матеріального резерву, який є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом.

Держкомрезерв України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України, Міністра економічного розвитку і торгівлі.

Загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву і регулювання відносин в цій сфері визначає Закон України "Про державний матеріальний резерв" №51/97-ВР від 24.01.97 (зі змінами) далі - Закон.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

Статтею 2 Закону визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України державний резерв призначається для надання державної підтримки окремим галузям народного господарства, підприємствам, установам і організаціям з метою стабілізації економіки у разі тимчасових порушень термінів постачання важливих видів сировини і паливно-енергетичних ресурсів, продовольства, виникнення диспропорції між попитом і пропонуванням на внутрішньому ринку та участь у виконанні міждержавних договорів.

Згідно статті 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" державний резерв створює Кабінет Міністрів України. Організація формування, зберігання і обслуговування державного резерву, соціальний розвиток забезпечуються уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2006 №810 затверджено Положення про Державний комітет України з державного матеріального резерву. Згідно з вказаним положенням Держкомрезерв є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом та організовує виконання затверджених Кабінетом Міністрів України завдань із формування, зберігання, розміщення, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного резерву, дотримання нормативних вимог щодо їх кількісного та якісного стану.

Згідно пунктів 4, 5 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1129 від 08.10.1997 року (зі змінами та доповненнями) встановлено, що розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву здійснюється Держкомрезервом на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах. На підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву матеріальні цінності розміщуються за спеціальними планами, що розробляються і затверджуються Держрезервом. На підприємствах, в установах і організаціях, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву (далі - відповідальні зберігачі), розміщення матеріальних цінностей забезпечується Держрезервом виходячи з критеріїв економічної доцільності, наявності у цих зберігачів необхідних для зберігання продукції умов, доцільності територіального розташування зберігачів тощо. Договори з відповідальними зберігачами укладаються Держрезервом на період, не менший за встановлений термін зберігання продукції до її освіження або заміни. Поставка і закладення матеріальних цінностей до державного резерву здійснюється відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України номенклатури і норм їх накопичення у державному резерві та мобілізаційних завдань у порядку створення, поповнення, освіження, заміни запасів матеріальних цінностей державного резерву та повернення тимчасово позичених матеріальних цінностей.

Порядком відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 року № 532 також встановлено обов'язкове укладення договорів відповідального зберігання зі зберігачами за встановленою формою, яка є додатком № 1 до вказаної постанови.

Типова форма вищезазначеного договору, яка затверджена Постановою КМУ № 532, передбачає, що однією із сторін такого договору обов'язково виступає Державний комітет України з матеріального резерву.

Частиною 2 статті 179 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-ІУ (із змінами та доповненнями), встановлено, що типові форми договору, встановлені Кабінетом Міністрів України, є обов'язковими для сторін.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок, що зобов'язання по зберіганню матеріальних цінностей держкомрезерву виникають відповідно до договорів зберігання укладених згідно Закону України "Про державний матеріальний резерв", який діє як спеціальне законодавство та переважає у застосуванні над загальними положеннями цивільного права про договори схову (зберігання).

Відповідні правовідносини підпадають під ознаки договору зберігання, правовий режим якого визначено главою 66 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Такий договір згідно з частиною першою статті 937 ЦК України укладається у письмовій формі.

Водночас законом не встановлено наслідків у вигляді недійсності договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву через недодержання форми його укладення, а тому у кожному конкретному випадку необхідно з'ясовувати дійсний зміст правовідносин сторін на предмет наявності між ними договірних відносин щодо зберігання відповідних матеріальних цінностей. Доказами такої наявності можуть бути, зокрема, документи, зазначені у пункті 10 названого Порядку, а саме акт про приймання матеріальних цінностей та належно оформлені бухгалтерські документи складського обліку.

За п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв" від 17.10.2012 року № 11 також зазначено, що встановивши обставини, пов'язані з укладенням між Державним агентством резерву України (далі - Держрезерв України) та підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України (згідно з частиною першою статті 4 Закону), договорів, за якими зазначені підприємства, установи, організації взяли на себе зобов'язання за дорученням Держрезерву України вчинити від свого імені, але за рахунок Держрезерву України правочини щодо закупівлі та закладення до державного резерву матеріальних цінностей, господарський суд повинен з'ясувати:

- правову природу відповідного договору, виходячи з дійсного змісту правовідносин сторін, у тому числі обставини, пов'язані з передачею Держрезервом України відповідних повноважень зазначеним підприємствам, установам і організаціям щодо формування державного матеріального резерву;

- питання, пов'язані з необхідністю укладення договору відповідального зберігання підприємствами, установами і організаціями, зазначеними в частині п'ятій статті 4 Закону, безпосередньо з Держрезервом України .

Виходячи із зазначеного, закладення до державного матеріального резерву товарно-матеріальних цінностей відповідно до договору відповідального зберігання повинно проводитися виключно при наявності прямого договору між Держкомрезервом та підприємствами (установами, організаціями), визначеними відповідальними зберігачами державного матеріального резерву мобілізаційним планом, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з договору № 76зб відповідального зберігання від 10.07.2008р., укладеного між ТОВ «Кримм'ясо» та ДП «Ресурспостач», Державний комітет України з державного матеріального резерву, не є стороною спірного договору. Більш того, в спірному договорі взагалі не йде мова укладення договору від імені та за рахунок Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Пунктом 5.4 спірного договору передбачено, що на правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву за цим договором, поширюється дія Закону України «Про державний матеріальний резерв", що також свідчить про необхідність укладення договору з уповноваженим на це центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, яким є Державний комітет України з державного матеріального резерву .

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що договір №76зб відповідального зберігання від 10.07.2008р. укладено в порушення норм діючого законодавства, оскільки відсутній прямий договір між Державним комітетом України з матеріального резерву та ВАТ «Кримм'ясо», який визнано обов'язковим для укладення договорів на відповідальне зберігання державного матеріального резерву з підприємствами, установами, організаціями, які не входять до системи державного резерву.

Стосовно доводів апеляційної скарги про дотримання процедури закладення на зберігання матеріальних цінностей державного резерву та наявності обсягу цивільної дієздатності у ДП "Ресурспостач" колегія суддів зазначає наступне.

На підприємствах, в установах і організаціях, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, розміщення матеріальних цінностей забезпечується Держкомрезервом виходячи з критеріїв економічної доцільності, наявності у цих зберігачів необхідних для зберігання продукції умов, доцільності територіального розташування зберігачів (ч.2 п.4 Постанови КМУ № 1129).

Відповідно до п.11.3, п.11.4 ст. 11 Закону, перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими планами , затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Під час укладення спірного договору був відсутній спеціальний мобілізаційний план - перелік підприємств, установ, організацій, які визначені відповідальними зберігачами м'яса імпортного походження при виконанні постанови Кабінету міністрів України від 12.03.2008 № 190-2, в якому б, зокрема, ВАТ «Кримм'ясо» було визначено відповідальним зберігачем на виконання постанови Кабінету міністрів України № 190-2 від 12.03.2008 та інших актів з питань закладення до державного резерву матеріальних цінностей, що були предметом спірного договору. Також відсутні й інші плани, які б були затверджені Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої п.12 Постанови КМУ № 1129, матеріальні цінності, що мають короткі терміни зберігання, сезонний характер закладення, довготерміновий цикл виготовлення, а також матеріальні цінності, закупівля яких здійснюється за імпортом, освіжуються (замінюються) в основному з розривом у часі за спеціальними планами освіження, погодженими Кабінетом Міністрів України, із спрямуванням одержаних від їх реалізації коштів на закупівлю та закладення свіжих (нововироблених) матеріальних цінностей. В інших випадках у разі неможливості одночасного закладення матеріальних цінностей до державного резерву замість тих, що підлягають освіженню або заміні, відпуск здійснюється згідно з актами Кабінету Міністрів України з визначенням термінів їх закладення.

Згідно з Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, затвердженими наказом від 07.06.2002 року № 28 Державного департаменту ветеринарної медицини, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.2002 року за № 524/6812, термін зберігання м'яса свинини в напівтушах охолодженої при температурі мінус 1С° та відносній вологості 85% - не більше 12 діб з включенням часу транспортування . Термін зберігання (з урахуванням транспортування) м'яса свинини охолодженої протягом дванадцяти діб визначено п.12.1 Інструкції про порядок і умови поставки, закладення, зберігання і відпуску охолодженого м'яса і м'ясних продуктів державного резерву, призначених для здійснення заходів стабілізації на ринку, затвердженої наказом Держкомрезерву від 22.04.2008 року № 138, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 24.04.2008 року за № 359/15050 (із змінами та доповненнями) (надалі - Інструкція Держкомрезерву № 138).

Як було встановлено судом першої інстанції, під час укладення спірного договору був відсутній спеціальний план освіження, погоджений Кабінетом Міністрів України, що суперечить нормам чинного законодавства.

Зазначені обставини підтверджуються висновком повторної судової економічної експертизи, де, зокрема, експертом встановлено, що спеціальний мобілізаційний план, до якого було б включене ВАТ «Кримм'ясо», як відповідальний зберігач товарно-матеріальних цінностей державного матеріального резерву, і який передбачений чинним законодавством, відсутній; відсутній також прямий договір між Державним комітетом України з матеріального резерву та ВАТ «Кримм'ясо», який чинним законодавством визначено обов'язковим для визнання ВАТ «Кримм'ясо» відповідальним зберігачем товарно-матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відсутності повного обсягу цивільної дієздатності є цілком обґрунтованим.

Крім того, відповідно до п.9 Постанови КМУ № 1129, матеріальні цінності, що закладаються до державного резерву підприємствами, установами і організаціями системи державного резерву, приймаються на місці постійного зберігання відповідно до нормативно-правових актів Держкомрезерву.

Підпунктом 3.2 Інструкції про порядок і умови поставки, закладення, зберігання і відпуску охолодженого м'яса і м'ясних продуктів державного резерву, призначених для здійснення заходів стабілізації на ринку, затвердженої наказом Держкомрезерву від 22.04.2008 року № 138, (далі - Інструкція №138) встановлено, що кожна партія охолодженого м'яса та м'ясних продуктів супроводжується документом про якість та ветеринарним посвідченням установленої форми. У документі про якість, засвідченому печаткою вантажовідправника, мають бути зазначені точне найменування продукції, якісний стан та транспортабельність вантажу (термін транспортування у добах), температура продукту при завантаженні, дата виготовлення, термін придатності до споживання, призначення вантажу.

Відповідно до п.п.4.2 Інструкції № 138, закладення продукції до державного резерву здійснюється партіями.

Відповідно до п.п.3.3 Інструкції № 138, при поставці охолодженого м'яса яловичини, свинини, баранини, козлятини та м'ясних продуктів вітчизняного виробництва або іноземного походження до державного резерву, постачальник повинен надати такі документи:

документ, що підтверджує якість продукції, виданий виробником;

декларацію виробника (якісне посвідчення);

експертний висновок, виданий державною ветеринарною установою;

ветеринарне свідоцтво (оригінал);

висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи при надходженні нових харчових продуктів.

Терміни придатності охолодженого м'яса та м'ясних продуктів зазначаються у супровідних документах щодо якості і безпеки - документах про якість, сертифікатах відповідності тощо (п.п.6.12.1 Інструкції № 138).

Відповідно до п.п.3.2.2 п.3 та п.п.2.2.3 п.2 договору № 44-юр-2008 протягом трьох робочих днів з дати закладення м'яса до державного резерву ДП «Ресурспостач» зобов'язаний передати Державному комітету України з державного матеріального резерву наступні документи:

приймальні акти про закладення до державного резерву форми Р-16;

митну декларацію (копію);

сертифікат відповідності державної системи сертифікації або копію зазначеного сертифікату, завірену суб'єктом господарської діяльності, що відпустив товар, який підлягає обов'язковій сертифікації (у сертифікаті повинно бути зазначено, що він поширюється на серійно виготовлену продукцію або окрему партію продукції з урахуванням терміну придатності до споживання);

протокол сертифікаційних випробувань (оригінал);

висновок державної ветеринарно-санітарної експертизи (експертний висновок);

ветеринарне свідоцтво (оригінал);

документ, що підтверджує якість продукції, виданий виробником;

висновок санітарно-епідеміологічної експертизи із зазначенням цільового призначення продукції.

Допускається замість оригіналів протоколу випробувань висновку санітарно-епідеміологічної експертизи, експертного висновку, ветеринарного свідоцтва, документу заводу-виробника про якість продукції наявність копії на захищеному бланку з оригіналом печатки організації, що видає цей документ або нотаріально засвідчені копії цих документів.

Згідно з п. 11 Постанови КМУ № 1129, інформація щодо закладення матеріальних цінностей до державного резерву подається Держкомрезерву не пізніше ніж у п'ятиденний термін після їх закладення у порядку, встановленому Держкомрезервом, з дотриманням вимог щодо режиму таємності.

Виходячи із вищезазначених законодавчо-нормативних вимог, в тому числі нормативних вимог Держкомрезерву, закладення товарно-матеріальних цінностей до державного матеріального резерву згідно з договором № 76зб в місці зберігання ВАТ «Кримм'ясо», АР Крим м. Сімферополь, вул. Київська,73 підлягає оформленню відповідно до п.п.3.2.2 п. З та п.п.2.2.3 п. п.2 договору № 44-юр-2008.

Відповідно до ст.936 - 937 Цивільного кодексу від 16.01.2003 року № 435-ІУ (із змінами та доповненнями) (надалі - ЦК), за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яку передано їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцю в цілості. Договір зберігання (схову) між юридичними особами або між юридичною та фізичною особами має бути укладений у письмовій формі. Письмова форма договору вважатиметься дотриманою, якщо приймання речі (товару) буде посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Протягом усього періоду зберігання зберігач повинен вживати заходів із забезпечення збереження речі та виконувати інші обов'язки за цим договором особисто (статті 942, 943 ЦК). Отже, першим документом, яким оформляються відносини приймання-передачі цінностей на відповідальне зберігання, є договір відповідального зберігання.

Крім того, документальним підтвердженням виконання сторонами умов договору є належним чином оформлені первинні документи.

Первинний документ, згідно ст.1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, (п.1 ст.9 Закону № 996-ХІУ, п.п.2.2 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (із змінами та доповненнями).

В статті 9 даного Закону зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

В рамках вказаної справи Севастопольським апеляційним господарським судом була призначена повторна судово-економічна експертиза, з висновку якої, зокрема, вбачається, що закладення до державного матеріального резерву в місці зберігання ВАТ «Кримм'ясо» АР Крим, м. Сімферополь м'яса охолодженого 2-ої категорії у напівтушах на підставі договору відповідального зберігання від 10.07.2008 року № 76зб, укладеного між ВАТ «Кримм'ясо» та ДП «Ресурспостач», документально та нормативно не підтверджується, оскільки первинні документи, якими оформлюється закладення до державного матеріального резерву товарно-матеріальних цінностей (приймальні акти за формою Р-16) не оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства, не підтверджені обов'язковими супровідними документами про якість (сертифікатами якості виробників, ветеринарними свідоцтвами, експертними висновками), обов'язкову наявність яких визначено чинним законодавством для можливості закладення таких товарно-матеріальних цінностей до державного матеріального резерву. Приймальні акти (за формою Р-16), виписані від імені ВАТ «Кримм'ясо» за умовами договору відповідального зберігання від 10.07.2008 року № 76зб, не підтверджуються товарно-транспортними документами постачальника.

Окрім того, експертом у висновку також зазначено, що відсутні реєстри приймальних актів, які у відповідності з чинним законодавством повинні формуватися Держкомрезервом, на закладення м'яса свинини охолодженої 2-ої категорії у напівтушах до державного матеріального резерву в місці зберігання ВАТ «Кримм'ясо» АР Крим, м. Сімферополь; відсутні акти прийому-передачі, згідно яких ДП «Ресурспостач» передає, а ВАТ «Кримм'ясо» приймає на зберігання згідно Договору від 10.07.2008 року № 76зб м'ясо свинини охолодженої 2-ої категорії у напівтушах.

До такого висновку експерт прийшов дослідивши приймальні акти за формою Р-16, оформлених на підставі Договору № 76зб (перелік яких представлений в таблиці № 2 експертизи), відповідно до яких встановлено, що вартість кожної окремої партії м'яса свинини охолодженої 2-ої категорії у напівтушах, у вказаних документах визначена з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.3.2.2 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (чинному на момент проведення господарських операцій, які досліджуються), не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання.

Об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є, в тому числі, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Виходячи із зазначеної законодавчої норми, експерт зазначив, що до приймальних актів (зберігальних зобов'язань) за формою Р-16 (перелік яких представлений в таблиці № 2) занесені відомості про операції із поставки товарно-матеріальних цінностей, а не закладення до державного матеріального резерву, оскільки операції із закладення товарно-матеріальних цінностей до державного матеріального резерву не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, експерт зазначив у висновку, що бухгалтерські записи в облікових регістрах Державного підприємства «Ресурспостач» про господарські операції за договором відповідального зберігання від 10.07.2008 року № 76зб, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Кримм'ясо» та Державним підприємством «Ресурспостач», не відповідають первинним бухгалтерським документам, наданим на дослідження, а саме: в облікових регістрах ДП «Ресурспостач» відображено господарські операції щодо закупівлі м'яса (м'ясо свинини охолоджене 2-ої категорії у півтушах) у підприємства «Торг Маркет» з метою продажу (Дт 281 - Кт 631), а господарські операції щодо реалізації м'яса ТОВ «Кримм'ясо» - як реалізацію товару.

Бухгалтерські записи в облікових регістрах ДП «Ресурспостач» про господарські операції за договором від 07.04.2008 року № 44-юр, укладеним між ДП «Ресурспостач» та Державним комітетом України з державного матеріального резерву та усіма додатковими угодами до нього, щодо закупівлі товару (м'ясо свинини охолоджене 2-ої категорії у півтушах) для закладення до державного резерву, не відповідають вимогам законодавчих та нормативних актів України, так як здійснені не на позабалансовому рахунку, як це передбачено для комісіонера, а на рахунку 28 «Товари», як власник цього товару.

Також експерт прийшов до висновку, що бухгалтерські записи в облікових регістрах Державного комітету України з державного матеріального резерву про господарські операції щодо закупівлі, закладення до державного резерву товарно-матеріальних цінностей (м'ясо свинини охолоджене 2-ої категорії у півтушах) за договором від 07.04.2008 року № 44-юр, укладеним між Державним підприємством «Ресурспостач» та Державним комітетом України з державного матеріального резерву та усіма додатковими угодами до нього, документально підтверджуються, проте, бухгалтерські записи в облікових регістрах Державного комітету України з державного матеріального резерву про господарські операції щодо реалізації товарно-матеріальних цінностей (м'ясо свинини охолоджене 2-ої категорії у півтушах) за договором від 07.04.2008 року № 44-юр, укладеним між Державним підприємством «Ресурспостач» та Державним комітетом України з державного матеріального резерву та усіма додатковими угодами до нього, документально не підтверджуються.

Таким чином, висновки проведеної повторної судово-економічної експертизи повністю підтверджують висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає їх цілком обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам та матеріалам даної справи.

Щодо висновків первісної судової економічної експертизи, то колегія суддів не може їх брати до уваги, оскільки у відповідях на питання, які були поставлені на вирішення перед експертом, не має чіткого визначення щодо правильності документального оформлення операції із закладення матеріальних цінностей до державного резерву, та їх відповідності відображення у бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій вимогам чинного законодавства з бухгалтерського обліку та звітності.

Щодо доводів Державного агентства резерву України про порушення судом норм процесуального права, то колегія суддів вважає їх безпідставними враховуючи наступне.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України наведений перелік підстав, відповідно до який господарський суд в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, відкладає розгляд справи, зокрема, нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Як на підставу порушення норм процесуального права Державне агентство резерву України посилається на те, що господарський суд не скористався правом відкладення справи, для можливості встановлення всіх фактичних обставин справи і витребування додаткових доказів чи пояснень, які б мали вплинути на остаточне рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2012 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Державне агентство резерву України.

Копія вказаної ухвали була направлена на адресу третьої особи, та отримана 17.07.2012р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, та свідчить про обізнаність представника про дату та час розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 26.07.2012р. представник Державного агентства резерву України, явка якого була визнана судом обов'язковою, не з'явився, письмовий відзив на позовну заяву з документальними та правовими обґрунтуваннями своїх заперечень не надав.

Господарський суд, керуючись ст. 77 господарського процесуального кодексу України 26.07.2012р. відклав розгляд справи та повторно зобов'язав третю особу надати письмові пояснення по суті спору.

В судове засідання призначене на 06.08.2012р. представник Державного агентство резерву України повторно не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суду не повідомив, однак надіслав клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, яке було в судовому засіданні розглянуто та прийняте рішення, про що відображено в оскарженому рішенні суду.

Представник відповідача - ДП "Ресурс постач" також в судове засідання не з'явився, просив відкласти розгляд справи у зв'язку з неможливістю направити представника відповідача.

Господарський суд першої інстанції відмовив у клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи з огляду його необґрунтованості.

Колегія суддів не знаходить процесуальних порушень, які на думку заявника апеляційної скарги допущені судом першої інстанції, у зв'язку з розглядом справи у відсутності представника відповідача та третьої особи, виходячи з наступного.

Так, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони та треті особи добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до п. 3.9.2.Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК ( 1798-12 ), з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК) ( 1798-12 ), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту

постанови.

Нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами. Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року ( 995_004 ), учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Отже, колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін, оскільки як відповідач - ДП "Ресурс постач", так й третя особа - Державне агентство резерву України належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, однак участь представників в судове засідання повторно не забезпечили без поважних причин, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності.

Стосовно доводів апеляційної скарги Державного агентства резерву України про порушення господарським судом п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України враховуючи наступне.

За приписами п.2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих же підстав.

Так, Державне агентство резерву України посилається на наявність рішення господарського суду м. Києва від 26.10.2011 р. по справі № 36/263, яким у задоволенні позовних вимог ВАТ « Кримм'ясо» до ДП «Ресурспостач», третя особа Державне агентство резерву України про визнання недійсним договору відповідального зберігання №76зб від 10.07.2008р. відмовлено.

З вказаного рішення вбачається, що спір дійсно виник між тими самими сторонами, однак підставою позову про визнання недійсним договору відповідального зберігання №76зб від 10.07.2008р.було посилання позивача на положенням ст.234 Цивільного кодексу України, тобто фіктивність правочину, в той час, як підставами вказаного позову є невідповідність договору вимогам закону та недодержання під час його укладення вимог про обов'язкову наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності. .

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про відмову у задоволенні клопотання Державного агентства резерву України про припинення провадження по справі, оскільки позов заявлено з інших підстав.

Посилання Державного агентства резерву України про наявність підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, позовна давність, за приписами статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Заявник апеляційної скарги наголошує, що позивач, без поважних причин пропустив строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

В абзаці 3 п.п. 2.1 п.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду « Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013р., визначено, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Як убачається з матеріалів справи та протоколу судового засідання, відповідне клопотання стороною під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції не заявлялось.

Судова колегія звертає увагу третьої особи на зміст статті 267 Цивільного кодексу України, а саме, на частину 3 зазначеної норми, згідно з якою, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення .

Відповідно до ст.. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі є позивачі та відповідачі, які згідно зі ст.. 22 ГПК України користуються рівними процесуальними правами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, що заявляє про застосування строків позовної давності, до сторін у зазначеній справі не відноситься, а тому їй не належить право звернення до суду з заявою про застосування строків позовної давності.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених законом підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували висновків, викладених в оскаржуваному нею рішенні, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційні скарги Державного агентства резерву України, Заступника прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 серпня 2012 року у справі № 5002-28/2272-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.І. Сікорська

Судді О.Г. Градова

Л.М. Заплава