Постанова

від 18.06.2014 по справі 5002-28/2272-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 5002-28/2272-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г., суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1. заступника прокурора міста Севастополя 2. Державного агентства резерву України на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 06.02.2014р. у справі№5002-28/2272-2012 Господарського судуАвтономної Республіки Крим за позовомПублічного акціонерного товариства "Кримм'ясо" доДержавного підприємства "Ресурспостач" третя особаДержавне агентство резерву України провизнання недійсним договору

за участю

- позивача:Жебраткіна Т.С. (довіреність від 17.06.14р.) - третьої особи:Жабокрицька В. А. (довіреність від 23.05.14р.) - прокурора:Боднарчук В.М. (посвідчення № 023013 від 22.11.13р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись в суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Кримм'ясо" (далі - позивач) просило визнати недійсним договір відповідального зберігання №76зб від 10.07.2008р., укладений з Державним підприємством "Ресурспостач" (далі - відповідач). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що даний договір суперечить вимогам законодавства, тобто оскільки позивачу передавалось на зберігання м'ясо свинини для цілей закладення до державного резерву, то така передача повинна була відповідати певним вимогам, що ставляться до процедури такого закладення, а саме: стороною договору відповідального зберігання повинно було бути Державне агентство резерву України (далі - третя особа), а не відповідач; у відповідача та третьої особи відсутній мобілізаційний план щодо переліку підприємств, які виконують зберігання матеріальних цінностей державного резерву; відсутні спеціальні плани освіження, погоджені Кабінетом Міністрів України; внесення відомостей до приймальних актів здійснювалась як про операції поставки товарно-матеріальних цінностей, а не закладення до державного матеріального резерву.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2012р. (суддя Лукачов С.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.02.2014р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сікорська Н.І., судді Градова О.Г., Заплава Л.М.), позов задоволено.

У касаційній скарзі заступник прокурора міста Севастополя просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Третя особа в своїй касаційній скарзі, з урахуванням змін, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у даній справі і прийняти нове, про відмову у позові, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами норм матеріального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008р. №190 "Про здійснення стабілізаційних заходів на продовольчому ринку України" на Державний комітет України з державного матеріального резерву (далі - Держкомрезерв) було покладено обов'язок здійснення стабілізаційних заходів на продовольчому ринку.

На виконання вказаної постанови 07.04.2008р. між Держкомрезервом та відповідачем укладений договір №44юр-2008.

Відповідно до умов укладеного договору відповідач (Підприємство) приймає на себе зобов'язання за дорученням Держкомрезерву (Комітету) вчинити від свого імені, але за рахунок Держкомрезерву правочини, направлені на здійснення закупівлі через товарні біржі та закладення до державного резерву м'яса іноземного походження у кількості не більше 25 тисяч тонн щомісячно.

Номенклатура м'яса, що закладається до державного резерву, доводиться Підприємству Держкомрезервом. (п.1.2).

Номенклатура, кількість, ціна м'яса та місця його закладки до державного резерву визначається сторонами у додаткових угодах до цього договору (п.1.3).

Підприємство зобов'язане укласти на товарних біржах договори купівлі-продажу (поставки) м'яса та надати Комітету про це відповідне повідомлення. Протягом трьох робочих днів з дати закладення м'яса до державного резерву передати Комітетові документи, визначені у п.п.2.2.3 Договору. Після виконання доручення надати Комітету звіт про виконання доручення.

Відповідно до вимог п.4.2 та п.4.4 договору № 44-юр-2008, факт закладання м'яса до державного резерву підтверджується приймальним актом форми Р-16 (Р-11). Строк поставки м'яса до державного резерву становить 3 місяці з дати отримання підприємством коштів, перерахованих Комітетом на закупівлю такого м'яса.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008 року.

Додатковими угодами від 27.06.2008 року та 10.07.2008 року до договору №44-юр-2008 сторонами внесено зміни та доповнено підпунктами наступного змісту:

"П.2.2.1 Протягом трьох робочих днів з моменту отримання від підприємства рахунку - фактури провести попередньою оплату закупівлі м'яса на банківський рахунок підприємства у сумах, визначених у додаткових угодах до Договору. В іншому випадку - прийняти м'ясо, визначене додатковими угодами, до державного резерву до здійснення такої попередньої оплати. Остаточний розрахунок (вартість закупівлі м'яса) з підприємством Комітет здійснює по факту закладення м'яса до державного резерву."

"3.2.5 Грошові кошти, отримані від Комітету відповідно до п. 2.2.1 Договору використати виключно на фінансування контрактів (договорів), укладених на товарних біржах для закупівлі м'яса іноземного походження".

"п.п.2.2.3 п. 2 Прийняти від підприємства оригінали приймальних актів про закладення м'яса до державного резерву форми Р-16 (Р-11) та інші перелічені документи.".

29.07.2008 року між Держкомрезервом та відповідачем була укладена додаткова угода №95 до договору №44-юр-2008 від 07.04.2008р., де зазначено номенклатуру, кількість, якість, ціну м'яса, місця їх закладки до державного резерву, а саме: до державного резерву закладається м'ясо свинини охолоджене 2-ї категорії ДСТУ 7724-77 у кількості 1500 тонн за ціною 21000,00грн. (з урахуванням ПДВ) на загальну суму 31 500 000,00грн., місце закладки - наведено перелік підприємств України.

Судами встановлено, що ВАТ "Кримм'ясо" у даному переліку не значиться.

29.07.2008р. між Держкомрезервом та відповідачем укладено додаток №1 до додаткової угоди №95 до договору від 07.04.2008р. №44-юр-2008, згідно якого сторони домовились Таблицю №1 додаткової угоди №95 від 29.07.2008 року, а саме розділ "Місце закладки" доповнити наступними адресами пунктів зберігання, зокрема, ВАТ "Кримм'ясо" - м. Сімферополь, вул. Київська, 73.

Додаток є невід'ємною частиною додаткової угоди від 29.07.2008 року №95 до договору від 07.04.2008р. № 44-юр-2008 (п. 3 додаткової угоди).

16.10.2008 року сторонами укладено додаток №3 до додаткової угоди від 29.07.2008р. №95 до договору від 07.04.2008р. №44-юр-2008, де наведено номенклатуру, кількість, якість, ціну м'яса та адресу відповідно до конкретного пункту зберігання (місця закладки), у тому числі ВАТ "Кримм'ясо" - м'ясо свинини охолоджене 2-ї категорії в півтушах ДСТУ 7724-77 у кількості 114,2853 тонн за ціною 17 500,00грн. (без урахування ПДВ) на загальну суму 1 999 992,75грн. (м. Сімферополь, вул. Київська, 73).

29.07.2008 року сторонами було укладено додаткову угоду №95/1 до Договору від 07.04.2008р. № 44-юр-2008, де зазначено номенклатуру, кількість, якість, ціну м'яса, місця їх закладки до державного резерву у Таблиці № 1, а саме: до державного резерву закладається м'ясо свинини охолоджене 2-ї категорії в півтушах ДСТУ 7724-77 у кількості 2000 тонн за ціною 20700,00грн. (з урахуванням ПДВ) на загальну суму 41400 000,00грн., місце закладки - наведено перелік підприємств України, у тому числі ВАТ "Кримм'ясо".

07.08.2008 року сторонами укладено додаткову угоду №109 до договору від 07.04.2008р. №44-юр-2008, де зазначено номенклатуру, кількість, якість, ціну м'яса, місця їх закладки до державного резерву у Таблиці №1, а саме: до державного резерву закладається м'ясо свинини охолоджене 2-ї категорії в півтушах ДСТУ 7724-77 у кількості 2000 тонн за ціною 20700,00грн. (з урахуванням ПДВ) на загальну суму 41 400 000,00грн., місце закладки - наведено перелік підприємств України, у тому числі ВАТ "Кримм'ясо".

24.11.2008 року сторонами укладено додаток №3 до додаткової угоди від 07.08.2008р. №109 до договору від 07.04.2008р. №44-юр-2008, де наведено номенклатуру, кількість, якість, ціну м'яса та адресу відповідно до конкретного пункту зберігання (місця закладки), у тому числі ВАТ "Кримм'ясо" - м'ясо свинини охолоджене 2-ї категорії в півтушах ДСТУ 7724-77 у кількості 38,4551 тонн за ціною 17 250,00грн. (без урахування ПДВ) на загальну суму 663 350,48грн. (м. Сімферополь, вул. Київська, 73).

08.09.2008 року сторонами укладено додаткову угоду №120/1 до договору від 07.04.2008р. №44-юр-2008, де зазначено номенклатуру, кількість, якість, ціну м'яса, місця їх закладки до державного резерву у Таблиці № 1, а саме: до державного резерву закладається м'ясо свинини охолоджене 2-ї категорії в півтушах ДСТУ 7724-77 у кількості 700 тонн за ціною 21700,00грн. (з урахуванням ПДВ) на загальну суму 15 190 000,00грн., місце закладки - наведено перелік підприємств України, у тому числі ВАТ "Кримм'ясо".

13.11.2008 року сторонами укладено додаток №1 до додаткової угоди від 08.09.2008р. №120/1до договору від 07.04.2008р. №44-юр-2008, де наведено номенклатуру, кількість, якість, ціну м'яса та адресу відповідно до конкретного пункту зберігання (місця закладки), у тому числі ВАТ "Кримм'ясо" - м'ясо свинини охолоджене 2-ї категорії в півтушах ДСТУ 7724-77 у кількості 18,788 тонн за ціною 18 083,33 грн. (без урахування ПДВ) на загальну суму 339 749,67грн. (м. Сімферополь, вул. Київська, 73).

12 квітня 2008р. на виконання постанови Кабінету Міністрів України №190-2 від 12.03.2008р. та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.04.2008 р. між Держкомрезервом та відповідачем був укладений договір доручення №45юр-2008, відповідно до якого відповідач приймає на себе зобов'язання вчинити за дорученням від імені Комітету, в його інтересах та за його рахунок правочини, направлені на продаж м'яса з державного резерву.

В подальшому між позивачем (зберігач) та відповідачем (замовник) укладено спірний договір відповідального зберігання №76зб від 10.07.2008р.

Відповідно до п.п.1.1. п.1 зазначеного договору, замовник передає м'ясо (далі - товар), а зберігач зобов'язується прийняти і власними засобами та за плату зберігати товар, переданий йому замовником відповідно до актів прийому-передачі, що додаються і повернути товар у схоронності замовнику, у тій же кількості та якості та/або передати товар відповідно до письмового Розпорядження про відпуск Державного комітету України з державного матеріального резерву, встановленої форми.

Згідно з п.п.1.2 п.1 договору зберігач приймає товар від замовника за якістю і кількістю, відповідно до вимог, встановлених п.1.1 договору та відповідними інструкціями Держкомрезерву України. У разі відповідності товару встановленим вимогам, зберігач оформлює (виписує) та надає замовнику приймальний акт форми Р-16.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що товар, який передається замовником на зберігання, відповідно до умов договору, не переходить у власність зберігача, а є власністю Державного комітету України з державного матеріального резерву з дати видачі приймального акту форми Р-16.

Зберігач приймає товар за якістю, відповідно до показників, визначених п.1.1 договору та інструкціями Державного комітету України з державного матеріального резерву, відповідно до товарно-супровідних документів та за участю представника замовника. (п.п.4.1. п.4 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє протягом чотирьох місяців з моменту його підписання сторонами. Після закінчення терміну дії договору його умови залишаються дійсними для всього товару, що знаходиться на зберіганні". (п.7.1., 7.2 Договору)

Відповідно до приймальних актів позивач прийняв на відповідальне зберігання м'ясо свинини охолодженого 2 категорії у півтушках, що відповідає ДСТУ 7724-77.

На підставі договору від 07.04.2008р. та додаткових угод до нього Держкомрезервом надано відповідачу доручення на закладення до державного резерву 171,5284т. м'яса свинини охолодженої 2-ї категорії в півтушах ДСТУ 7724-77 до позивача у кількості 171,5284 т. на загальну суму 3003092,90 грн. (без урахування ПДВ).

Як на підставу визнання договору №76зб від 10.04.2008р. недійсним позивач посилається на те, що спірний договір укладений в порушення норм діючого законодавства, що регулюють процедуру закладення на зберігання матеріальних цінностей державного резерву, та відсутність у відповідача необхідного об'єму цивільної дієздатності при укладанні спірного договору.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що матеріальні цінності до державного резерву повинні закладатись з дотриманням певних законодавчих вимог, які відповідачем були порушені, що свідчить про укладення спірного договору з порушенням актів законодавства і є підставою для визнання договору недійсним.

Між тим, з такими висновками погодитись не можна виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 вказаного кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2).

Статтею 92 "Цивільна дієздатність юридичної особи" кодексу визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Позивач вважає, що відповідач не мав права укладати з позивачем договір відповідального зберігання матеріальних цінностей, що закладаються до державного резерву, тобто не мав цивільної дієздатності укладати вказаний договір.

В пункті 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N11 "Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв" роз'яснено, що встановивши обставини, пов'язані з укладенням між Державним агентством резерву України (далі - Держрезерв України) та підприємствами, установами і організаціями, що входять до єдиної системи державного резерву України (згідно з частиною першою статті 4 Закону), договорів, за якими зазначені підприємства, установи, організації взяли на себе зобов'язання за дорученням Держрезерву України вчинити від свого імені, але за рахунок Держрезерву України правочини щодо закупівлі та закладення до державного резерву матеріальних цінностей, господарський суд повинен з'ясувати: правову природу відповідного договору, виходячи з дійсного змісту правовідносин сторін, у тому числі обставини, пов'язані з передачею Держрезервом України відповідних повноважень зазначеним підприємствам, установам і організаціям щодо формування державного матеріального резерву; питання, пов'язані з необхідністю укладення договору відповідального зберігання підприємствами, установами і організаціями, зазначеними в частині п'ятій статті 4 Закону, безпосередньо з Держрезервом України.

Статтею 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" передбачено, що частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах. (ч.2) Перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами. (ч.3).

Як вказувалось вище, 29.07.2008р. між Держкомрезервом та відповідачем укладено додаток №1 до додаткової угоди №95 до договору від 07.04.2008р. №44-юр-2008, згідно якого сторони домовились Таблицю №1 додаткової угоди №95 від 29.07.2008 року, а саме розділ "Місце закладки" доповнити наступними адресами пунктів зберігання, зокрема, ВАТ "Кримм'ясо" - м. Сімферополь, вул. Київська, 73. Тобто позивача було визнано належним зберігачем відповідно до умов договору від 07.04.2008р. №44-юр-2008 між Держкомземом та відповідачем.

Пунктом 4 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1997 р. №1129, також визначено, що розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву здійснюється Держрезервом на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, а також на інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах. На підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву матеріальні цінності розміщуються за спеціальними планами, що розробляються і затверджуються Держрезервом. На підприємствах, в установах і організаціях, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву (далі - відповідальні зберігачі), розміщення матеріальних цінностей забезпечується Держрезервом виходячи з критеріїв економічної доцільності, наявності у цих зберігачів необхідних для зберігання продукції умов, доцільності територіального розташування зберігачів тощо. Договори з відповідальними зберігачами укладаються Держрезервом на період, не менший за встановлений термін зберігання продукції до її освіження або заміни.

Судами встановлено, що між Держкомрезервом та відповідачем укладений договір №44юр-2008 від 07.04.2008р., відповідно до умов якого відповідач (Підприємство) прийняв на себе зобов'язання за дорученням Держкомрезерву (Комітету) вчинити від свого імені, але за рахунок Держкомрезерву правочини, направлені на здійснення закупівлі через товарні біржі та закладення до державного резерву м'яса іноземного походження у кількості не більше 25 тисяч тонн щомісячно.

За своє суттю вказаний договір є договором комісії, який відповідно до ст.1011 Цивільного кодексу України передбачає зобов'язання однієї сторони (комісіонер) за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Саме вказаний договір став правовою основою для укладення спірного договору, тому відсутні підстави вважати, що у відповідача не було відповідної цивільної дієздатності на укладення договору закладення матеріальних цінностей до матеріального резерву. При цьому вищевказаними нормативними актами не передбачено заборони Держкомрезерву укладати подібні договори для виконання покладених на нього функцій.

Посилання судів на типову форму договору відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, що міститься в Додатку 1 до Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002р. №532, де однією із сторін визначене Державне агентство резерву (Держрезерв), не може бути визнано достатньою підставою недійсності правочину, оскільки не встановлено, що лише такий договір може бути укладений зі зберігачем, а вказаний договір (в Додатку 1) відповідно до пункту 7 Порядку визначено підставою для відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву.

Пунктом 8 Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N11 "Про деякі питання практики застосування законодавства про державний матеріальний резерв" роз'яснено, що законом передбачено можливість відшкодування підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, витрат, пов'язаних з таким зберіганням (пункт 5 статті 11 Закону). Згідно з цією нормою та пунктом 7 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002р. №532, таке відшкодування здійснюється на підставі договору, укладеного Держрезервом України і відповідальним зберігачем за встановленою формою. Проте відсутність відповідного договору або укладення його з відступом від цієї форми не виключає відшкодування відповідальному зберігачу зазначених витрат за наявності цивільно-правового зобов'язання, що виникло з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України.

Посилання судів на відсутність при укладенні спірного договору мобілізаційного плану в якості підстави для визнання договору недійсним також є необґрунтованими.

Пунктом 4 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1997р. №1129, визначено, що на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву матеріальні цінності розміщуються за спеціальними планами, що розробляються і затверджуються Держрезервом.

По-перше, позивач не відноситься до підприємств системи державного резерву відповідно до п.5 ст.4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" (підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що виконують згідно з договором з центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління державним резервом, відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, не входять до системи державного резерву).

По-друге, укладення спірного договору відбувалось на підставі договору комісії з Держкомрезервом, на якого були покладені обов'язки Кабінетом Міністрів України щодо здійснення стабілізаційних заходів на продовольчому ринку України. А номенклатура м'яса, кількість, ціна м'яса та місця його закладки до державного резерву визначались Держкомрезервом та доводилось до відповідача на підставі додаткових угод до Договору між Держкомземом та відповідачем.

Щодо необхідності планів освіження продукції під час укладення договору зберігання слід зазначити, що освіження це відпуск матеріальних цінностей з державного резерву у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання матеріальних цінностей, тари, упаковки, а також внаслідок виникнення обставин, які можуть призвести до псування або погіршення якості продукції до закінчення терміну її зберігання, за умови одночасної або наступної поставки і закладення до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

При цьому вищевказаними нормативно-правовими актами не визначено обов'язковою умовою при укладенні договору зберігання наявність відповідних планів освіження матеріальних цінностей, що передаються на зберігання.

Також пунктом 12 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1997 р. №1129, в редакції чинній на момент укладення спірного договору, визначено, що відпуск матеріальних цінностей із державного резерву здійснюється згідно з планами освіження, в разі зберігання матеріальних цінностей на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, до якої позивач не відноситься. А у разі коли матеріальні цінності державного резерву знаходяться у відповідальних зберігачів, які не виробляють зазначених цінностей, їх освіження або заміна може провадитися Держкомрезервом, з наступним закладенням продукції аналогічного асортименту та якості. (абз. 4 п.12 Порядку).

Доводи про невідповідність первинних документів, якими оформлюється закладення до матеріального резерву товарно-матеріальних цінностей, вимогам законодавства з посиланням на судово-економічну експертизу, також не можуть бути підставою для визнання договору зберігання недійсним, оскільки не мають відношення до встановлення фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення).

Як роз'яснено в п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Відтак, враховуючи вищевикладене, оскільки із встановлених судами обставин справи не вбачається, що під час укладення спірного договору сторонами були порушені вимоги законодавства щодо закладення матеріальних цінностей до матеріального резерву, з якими пов'язана його недійсність, та не вбачається що у відповідача була відсутня цивільні дієздатність на укладення такого договору, та оскільки судами порушено норми матеріального права, та не вбачається, що суди припустились таких порушень норм процесуального права, які з урахуванням повноважень встановлених процесуальним законом для судових інстанцій, унеможливили б встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувавши судові рішення, прийняти нове.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.2, 111 10 ч.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги заступника прокурора міста Севастополя та Державного агентства резерву України задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.02.2014р. та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.08.2012р. у справі №5002-28/2272-2012 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові Публічному акціонерному товариству "Кримм'ясо" відмовити.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський