Рішення

від 15.04.2009 по справі 17/412

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17/412

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  17/412

15.04.09

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько–німецьке спільне підприємство «РІФ»

До                     Дочірнього підприємства «ІСТ Фрахт»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

                        Закрите акціонерне товариство «Сентравіс продакшн юкрейн»(третя особа-2)

Про                  стягнення заборгованості у розмірі 51440,00 грн.

За зустрічним позовом Дочірнього підприємства «ІСТ Фрахт»

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько–німецьке спільне

                       підприємство «РІФ»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

                      Закрите акціонерне товариство «АСК «ІНГО Україна»(третя особа-1)

Про                 стягнення збитків у розмірі 32856,38 грн.

                                                                                                            Суддя Кролевець О.А.

Представники :

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом):  не з'явився

Від відповідача (позивача за первісним позовом):

                            Макаревич С.П. (довіреність №09/12/08 від 09.12.2008)    

Від 3-ої особи-1: не з'явився

Від 3-ої особи-2: не з'явився

          Відповідно до ст.77 ГПК України в судових засіданнях оголошувались перерви: 24.11.2008 до 10.12.2008, до 22.12.2008, 01.04.2009 до 15.04.2009.  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги ТОВ «Українсько-Німецьке спільне підприємство «РІФ»про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг транспортного експедирування з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №TIR/ЄП-3213/2 від 15.05.2008 у розмірі 51440,00 грн.

Позивачем за первісним позовом подані уточнення до позовної заяви, згідно з якими він просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 43400,00 грн., пеню у розмірі 4513,00 грн. та 3% річних у розмірі 564,12 грн.

Позовні вимоги ТОВ «Українсько-Німецьке спільне підприємство «РІФ»мотивовані тим, що відповідач не розрахувався повністю та своєчасно за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги.

ДП «ІСТ Фрахт»проти позовних вимог ТОВ «Українсько-Німецьке спільне підприємство «РІФ»заперечує частково з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач за первісним позовом визнає суму основного боргу в розмірі 10583,62 грн. та зазначає, що послуги з перевезення вантажу були виконані неякісно (із запізненням на 15 діб), що в свою чергу завдало дочірньому підприємство «ІСТ Фрахт»збитків на суму 32856,38 грн.

В зустрічній позовній заяві ДП «ІСТ Фрахт» заявлені позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Українсько-Німецьке спільне підприємство «РІФ»збитків за договором №TIR/ЄП-3213/2 від 15.05.2008 у розмірі 32856,38 грн.

Відповідач за зустрічним позовом позовні вимоги ДП «ІСТ Фрахт»не визнає, оскільки згідно з актом здачі-прийняття робіт від 11.07.2008 сторони не мали претензій одна до одної щодо виконання договору перевезення. Крім того, укладеним між сторонами договором не передбачена пеня за порушення строків перевезення вантажу.

Треті особи письмових пояснень по суті спору не надали. Представник третьої особи-1 в судове засідання не з'явився.

Розглянувши подані сторонами документи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-2, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з договором-доручення №TIR/ЄП-3213/2 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 15.05.2008 (далі –Договір), укладеним між ТОВ «РІФ»(довіритель) та ДП «ІСТ Фрахт»(повірений), довіритель (перевізник) доручив, а повірений (експедитор) зобов'язався за винагороду здійснити пошук та підбір вантажовласників (замовників) з метою забезпечення експортно-імпортними вантажами транспортних засобів перевізника для міжнародних перевезень, в тому числі організувати перевезення найманим вантажним транспортом.

Відповідно до п.2.2 Договору експедитор виступає від імені перевізника і може укладати договори з іншими особами для виконання зобов'язань за даним Договором.

Зобов'язання сторін за Договором передбачені в розділі 3 Договору, згідно з яким перевізник зобов'язаний письмово підтвердити приймання замовлення до виконання; забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу у погоджений сторонами строк; дотримуватися інструкцій експедитора щодо маршруту слідування, митної обробки, пограничних переходів; негайно інформувати експедитора про будь-які затримки та проблеми, які виникають при транспортуванні вантажу. Експедитор зобов'язався своєчасно передавати перевізнику заявки на організацію міжнародних автомобільних перевезень вантажів або про надання інших послуг, зазначених в договорі; погоджувати з перевізником ставки на кожну з наданих послуг; своєчасно розраховуватися з перевізником.    

Відповідно до п.4.4 Договору порядок і строки оплати обумовлюються в разовій заявці, яка надсилається перевізнику перед конкретним перевезенням. Підставою для оплати є рахунок перевізника за виконане перевезення та екземпляр CMR з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу. Оплата послуг перевізника здійснюється експедитором на підставі належним чином оформлених оригіналів CMR з печатками про отримання вантажу та оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.    

В рамках укладеного Договору, на підставі заявки 22/0609 від 09.06.2008 на транспортування вантажу в міжнародному сполученні ТОВ «РІФ»за дорученням ДП «ІСТ Фрахт»надало послуги з перевезення вантажу за маршрутом Україна-Республіка Башкорстан, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR серії А №0400795. Вартість наданих послуг становить 64300,00 грн., про що зазначено в заявці 22/0609.

За твердженням ТОВ «РІФ»за надані транспортні послуги ДП «ІСТ Фрахт»сплатило лише аванс у розмірі 12860,00 грн. та 8000,00 грн., після чого залишилась заборгованість в розмірі 43400,00 грн.

Відповідач за первісним позовом основний борг визнав лише частково, а саме в розмірі 10583,62 грн.  Заперечення  ДП «ІСТ Фрахт»проти основного боргу ґрунтуються на тому, що ТОВ «РІФ»порушило строки доставки вантажу (прострочення становить 15 діб), а тому завдані таким простроченням збитки у розмірі 32856,38 грн. підлягають відшкодуванню саме з ТОВ «РІФ».  

Проаналізувавши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наступне.  

Відповідно до ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.  

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст.932 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач за первісним позовом надав ДП «ІСТ Фрахт»послуги, вартість яких становить 64300,00 грн. В оплату наданих послуг відповідачем за первісним позовом всього було сплачено 20860,00 грн. Залишок коштів до цього часу не сплачено. За таких обставин, первісні позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 43400,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ТОВ «РІФ»в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних та пені за прострочення оплати наданих послуг, то вони підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що ані умови Договору, ані заявка від 09.06.2008 не встановлюють строків оплати наданих послуг.

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом звертався до ДП «ІСТ «Фрахт»з вимогою про оплату вартості наданих послуг (претензії №56 від 29.08.2008 та №18/09-01 від 18.09.2008), а тому відповідач за первісним позовом повинен був оплатити надані послуги протягом семи днів від дня пред'явлення йому грошової вимоги, тобто  в строк до 05.09.2008. Оскільки ДП «ІСТ «Фрахт»у визначений строк вартість наданих послуг не сплатив, тому починаючи з 06.09.2008 він є таким, що допустив прострочення.   

Оскільки позивачем доведено прострочення відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання за Договором, тому з нього на користь ТОВ «РІФ»підлягають стягненню 3% річних за період з 06.09.2008 по 17.12.2008, розмір яких за перевіреним судом  розрахунком становить 367,41 грн., а також пеня за весь період прострочення у розмірі 2939,31 грн.  

Нараховані ТОВ «РІФ»пеня та 3% річних в інший частині є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Щодо зустрічних позовних вимог ДП «ІСТ «Фрахт»про стягнення з ТОВ «РІФ»збитків у розмірі 32856,38 грн., завданих неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом зобов'язань за Договором, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За твердженням позивача за зустрічним позовом, вантаж було доставлено до місця призначення лише 15.07.2008, тобто пізніше від запланованого строку на 15 діб. Факт отримання вантажу та надання послуг з його перевезення підтверджується актом №ОУ-0000049 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.07.2008 (в матеріалах справи). Внаслідок цієї прострочки ДП «ІСТ «Фрахт»був вимушений відшкодувати завдані цим збитки у розмірі 32856,38 грн. на користь свого контрагента, а саме на користь ДП фірми із 100% іноземним капіталом «ІСТ», а той в свою чергу відшкодував збитки на користь ЗАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн». Посилаючись на ст.ст.611, 614, 623, 625 ЦК України ДП «ІСТ Фрахт»просить суд стягнути зазначені збитки з ТОВ «РІФ», оскільки вони виникли саме через неналежне виконання ТОВ «РІФ»договірних зобов'язань.   

Заперечуючи проти зустрічних позовних вимог, ТОВ «РІФ»стверджує наступне. Прострочення строків доставки вантажу виникло через те, що РОСАВТОДОР надав дозвіл на перевезення вантажу через кордон лише на період з 11.07.2008 по 11.08.2008 (заява на отримання цього дозволу була подана ТОВ «РІФ»ще 17.06.2008), а тому прострочення строків перевезення вантажу відбулось з об'єктивних причин, незалежних від ТОВ «РІФ».  Вказані обставини, на думку відповідача за зустрічним позовом, свідчить про вжиття ТОВ «РІФ»всіх залежних від нього заходів, а тому він є невинуватим. Крім  того, ТОВ «РІФ» посилається на приписи п.7.1 Договору №TIR/ЄП-3213/2 від 15.05.2008, згідно з яким сторони звільняються від відповідальності за цим Договором в разі настання форс-мажорних обставин таких як дії органів влади і управління, які виникли після укладення договору, підтвердження заявки.

По суті зустрічних позовних вимог ДП «ІСТ «Фрахт»про стягнення збитків з ТОВ «РІФ»суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України (далі –ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, згідно зі ст.225 ГК України включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.        

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем за зустрічним позовом документів встановлено.

11.03.2008 між ДП фірмою «ІСТ»із 100% іноземним капіталом (експедитор) та ЗАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн»(Замовник) був укладений договір транспортно-експедиторського обслуговування №09-1/349, за яким експедитор зобов'язався за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних із перевезенням. Згідно з п.3.3 договору експедитор зобов'язаний забезпечити організацію перевезення вантажів та інформаційне обслуговування процесу перевезення вантажів; забезпечити своєчасну доставку і збереження вантажів, що перевозяться; здійснити страхування своєї відповідальності. А відповідно до п.3.4.1 договору експедитор для виконання своїх зобов'язань має право залучати третіх осіб, при цьому  експедитор несе відповідальність за дії осіб, залучених їм до виконання зобов'язань, як за свої власні.      

Відповідно до договору–доручення №TIR/ЄП-137/2 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 01.01.2003, укладеним між ДП «ІСТ»із 100% іноземним капіталом (довіритель, перевізник) та ДП «ІСТ-Фрахт»(повірений, експедитор), довіритель доручив повіреному здійснити пошук і підбір вантажовласників з метою забезпечення експортно-імпортними вантажами транспортних засобів перевізника для міжнародних перевезень. Згідно з п.6.4, п.6.5 договору від 01.01.2003 експедитор несе відповідальність за осіб, залучених до виконання цього договору і розмірах і на умовах, передбачених чинним законодавством, як за свої власні.

Також судом встановлено, що 25.10.2007 між ДП «ІСТ Фрахт»(страхувальник) та ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(страховик) був укладений договір страхування відповідальності транспортного оператора №282000099, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з відшкодуванням збитків, які виникли внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань згідно договорів про надання своїх послуг. Одним із страхових випадків за вказаним договором передбачені відповідальність ДП «ІСТ Фрахт»за збитки, які виникли внаслідок несвоєчасної доставки вантажу. Договір страхування був укладений на строк до 24.10.2008. Тобто, на момент порушення ТОВ «РІФ»строків доставки вантажу, відповідальність ДП «ІСТ Фрахт»перед третіми особами за причинені таким прострочення збитки була застрахована.

З огляду на вищевикладене, суд вважає безпідставними вимоги ДП «ІСТ Фрахт»заявлені до ТОВ «РІФ»про стягнення збитків за прострочення строків доставки вантажу, а тому зустрічний позов ДП «ІСТ Фрахт»задоволенню не підлягає.         

Відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача за первісним позовом на користь позивача підлягають стягненню державне мито у розмірі 467,07 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Зайве сплачене ТОВ «РІФ»державне мито в розмірі 54,83 грн. на підставі ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»підлягає поверненню з державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись  ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов ТОВ «РІФ»задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «ІСТ Фрахт»(04128, м. Київ, вул. Ак. Туполєва, 23,  код 32113075, р/р 26005962481846 у Філії Першого Українського Міжнародного банку, м. Київ, МФО 322755), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Німецьке спільна підприємство «РІФ»(69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 66/111, код 31036812, р/р 26002157553 в ЗОД «Райффайзенбанк Аваль», МФО 313827) 43400 (сорок три тисячі чотириста) грн. основного боргу,  пеню у розмірі  2939 (дві тисячі дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 31 коп., 3% річних у розмірі 367 (триста шістдесят сім) грн. 41 коп., 467 (чотириста шістдесят сім) грн. 07 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В інший частині  первісних позовних вимог відмовити.

6. В задоволенні зустрічного позову ДП «ІСТ Фрахт»відмовити повністю.

7. Повернути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-Німецьке спільне підприємство «РІФ»(69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 66/111, код 31036812) зайве сплачене державне мито в розмірі 54 (п'ятдесят чотири) грн. 83 коп., перераховане квитанцією №664911 від 17.12.2008, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №17/412.  

8. Видати довідку.

Суддя                                                                       О.А.Кролевець