Рішення

від 12.02.2014 по справі 910/24833/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24833/13 12.02.14

за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Нафтогазвидобування" простягнення 332 648,30 грн

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Філімонова Г.Б. - представник за довіреністю № 92 від 31.10.13; від відповідачаСідєльніков А.В. - представник за протоколом №1 від 07.02.12.

В судовому засіданні 12.02.14. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Нафтогазвидобування" про стягнення 332 648,30 грн. заборгованості.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору оренди індивідуально визначеного майна від 30.11.2012 № О-531/12 відповідачем неналежно виконувались зобов'язання щодо сплати орендних платежів за період з травня по жовтень 2013 року, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 332 648,30 грн., в тому числі 300 569,84 грн. основного боргу, 2070,18 грн. - 3 % річних, 8968,36 грн. - пеня, 21039,90 грн. - штраф.

Ухвалою суду від 24.12.13 порушено провадження у справі № 910/24833/13 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 29.01.2014.

В судове засідання 29.01.14 представники сторін з'явились, вимоги ухвали суду виконали, представник відповідача надав відзив на позов, відповідно до якого проти позову заперечує з тих підстав, що спірний договір є неукладеним і таким, що не створює жодних прав та обов'язків для сторін.

Представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомлення з відзивом на позов. Суд задовольнив клопотання представника позивача та оголосив перерву в судовому засіданні до 12.02.14.

03.02.14 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшив період нарахування основної заборгованості до грудня 2013 року, також позивачем було збільшено період нарахування штрафних санкцій та 3 % річних, до 25.01.14, таким чином позивач просить стягнути з відповідача 401 158,33 грн. основного боргу, 3746,31 грн. - 3 % річних, 15 390,46 грн. пені, 28081,08 грн. штрафу, всього 448376,18 грн.

12.02.14 через загальний відділ діловодства суду позивач надав письмові пояснення на відзив, в яких зазначив про безпідставність тверджень відповідача щодо неукладеності спірного договору оренди.

У судове засідання 12.02.14 представники сторін з'явились, надали пояснення по суті спору, представник позивача підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити та/або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну у бік збільшення кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з урахуванням заяви про збільшення.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

30 листопада 2012 р. між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Надра України» (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Нафтогазвидобування» (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди № О-531/12 індивідуально визначеного майна, посвідчений ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 11484 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування індивідуально визначене майно, а саме: свердловину № 3 Білозірська Білозірського родовища, яка розташована за адресою: Харківська обл.., Зміївський район, на відстані 2.10 км. в північно-східному напрямку від с. Мосьпаново, що знаходиться на балансі Національної акціонерної компанії «Надра України»

Згідно з п. 2.1 договору встановлено, що орендар вступає у строкове користування майном з дати підписання акту приймання-передачі майна між орендодавцем та орендарем.

В пункті 3.1 договору сторони встановили розмір орендної плати без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2012р.) на рівні 41 767,25 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за місяць оренди.

Відповідно до п.3.2, 3.3 договору орендна плата перераховується орендарем на рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем оренди, за який проводиться оплата. Нарахування орендної плати починається наступного дня після підписання стронами акту приймання-передачі майна.

Пунктом 11.1 Договору встановлено, що цей договір є укладеним та набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє протягом 20 років.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу майно, а саме: свердловину № 3 Білозірська Білозірського родовища, яка розташована за адресою: Харківська обл.., Зміївський район, на відстані 2.10 км. в північно-східному напрямку від с. Мосьпаново, що підтверджується актом прийому-передачі від 30.11.2012 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 448 376,18 грн. за період з травня по грудень 2013 року.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі майна в оренду, користування відповідачем об'єктом оренди та правомірне нарахування ПАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України» орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3.2 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем оренди, за який проводиться оплата.

Як вбачається з матеріалів справи (акт звіряння взаємних розрахунків сторін за період з травня по грудень 2013 року, що підписаний позивачем та скріплений його печаткою, довідка від 28.01.14 щодо заборгованості за договором № О-531/12 за підписом керівника та головного бухгалтера позивача) заборгованість відповідача по орендній платі за період користування майном з травня по грудень 2013 року становить 401 158,33 грн., а строк виконання грошового зобов'язання по її сплаті настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості по орендній платі суду не надав.

Твердження відповідача щодо неукладеності договору оренди викладені у відзиві на позов, спростовуються фактичними обставинами справи, оскільки спірний договір сторонами виконується, про що свідчить підписання акту прийому-передачі від 30.11.2012 р., тобто передача майна в орендне користування та часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати за договором, зокрема, платіж від 16.05.13 на суму 50220,79 грн.

Крім того, посилання відповідача на норми ст. 793, 794 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки вказані норми регулюють відносини що виникають при укладенні договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), в той час як предметом спірного договору є передання в орендне користування індивідуально визначеного майна - свердловини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання по сплаті орендної плати згідно умов договору оренди індивідуально визначеного майна від 30.11.2012 № О-531/12, тому вимоги про стягнення основної суми заборгованості підлягають задоволенню в сумі 401 158,33 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3746,31 грн., пені в сумі 15390,46 грн., штрафу в сумі 28081,08 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так як факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом та відповідачем не спростований, з відповідача підлягає стягненню 3746,31 грн. - 3 % річних, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, наданому в заяві про збільшення позовних вимог.

Пунктом 9.2. договору № О-531/12 від 30.11.12 передбачено, що орендар, який прострочив виконання грошових зобов'язань, передбачених пунктами 3.2 та 3.5 цього договору, на вимогу орендодавця зобов'язаний сплатити йому суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення вказаних платежів, включаючи день оплати.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені, що міститься в заяві про збільшення позовних вимог, тому позовна вимога про стягнення пені в сумі 15 390,46 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з ч.1.ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

Згідно п.п. 16, 17 Статуту ПАТ Національної акціонерної компанії «Надра України» її засновником є держава в особі Кабінету Міністрів України, а єдиним акціонером - держава в особі Держгеонадр, отже відповідно до ч.2 ст. 22 ГК України позивач належить до категорії суб'єктів господарювання державного сектора економіки.

Враховуючи викладене, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів, що складає 28 081,08 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 401158,33 грн., пені в сумі 15390,46 грн., штрафу в розмірі 28081,08 грн та 3 % річних в сумі 3746,31 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Нафтогазвидобування" (02002 м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 23, офіс 216, ідентифікаційний код 38013862) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» (03151 м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 54, ідентифікаційний код 31169745) заборгованість по орендній платі в розмірі 401 158 (чотириста одна тисяча сто п'ятдесят вісім) грн 33 коп., пеню в розмірі 15 390 (п'ятнадцять тисяч триста дев'яноста) грн. 46 коп, штраф в розмірі 28 081 (двадцять вісім тисяч вісімдесят одна) грн. 08 коп, 3 % річних в розмірі 3 746 (три тисячі сімсот сорок шість) грн.31 коп., судовий збір у розмірі 8968 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.02.2014

Суддя Пукшин Л.Г