Рішення

від 20.05.2009 по справі 34/193

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/193

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/193

20.05.09

За позовом          Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Основа»

до                    Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Демен Ганна Григорівна

про                    стягнення 1 916,92 грн.

                                                                                                    Суддя Сташків Р.Б.

За участю представників сторін:

від позивача                    Байдюк Р.В., представник за дов. б/н від 08.10.2008;          

від відповідача          не з'явився;

третя особа                    не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Основа»(далі –Позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах» матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 1 916,92 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №Б-Д-02/000619 від 25.06.2008, постанови Печерського районного суду м. Києва, страхового акта №КА-0752/1 Позивач здійснив виплату страхового відшкодування Лінчевському О.В. (Страхувальнику) в розмірі 1 612,52 грн.

Оскільки, між Демен Г.Г. (особа, з вини якої було завдано матеріальної шкоди) та ЗАТ СК «Інкомстрах»24.03.2008 було укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, згідно якого ЗАТ СК «Інкомстрах»взяла на себе обов'язок відшкодувати збитки третій особі, які можуть нанесені з вини Страхувальника (Демен Г.Г.) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Після отримання Лінченвським О.В. (третьою особою) страхового відшкодування за наслідками вказаного страхового випадку від ЗАТ СК «Онова», право вимоги до винної особи, згідно ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), ст. 27 Закону України «Про страхування»перейшло до ЗАТ СК «Основа».

У ході проведення судового засідання, 20.05.2009 представник Позивача подав суду розрахунок та уточнення позовних вимог, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) та просив стягнути з Відповідача: 1 102,25 грн. –страхового відшкодування, 141,33 грн. – пені, 117,94 грн. інфляційних втрат.

Відповідач, письмового відзиву в порядку ст. 59 ГПК України не подав, в судові засідання не з'являвся, хоча про дату та час проведення останнього повідомлений належним чином, про що зокрема свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення за №07345392.

Ухвали суду надсилались Відповідачу за адресою: 03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, 64.

Юридична адреса Відповідача підтверджується наданим Позивачем витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:

25.06.2008 між Позивачем (Страховик) укладено з гр. Лінчевським Олександром Володимировичем (далі –Страхувальник) договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № Б - Д-02/000619 (далі –Договір), предметом якого є страхування транспортного засобу Форд, д.р.н. АА 8983 АА.

08.07.2008 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Форд, д.р.н. АА 8983 АА, яким керував Лінчевський О.В. та транспортного засобу Деу Ланос д.р.н. АА 3314 ВН, яким керувала Демен Гана Григорівна.

Згідно Постанови Печерського районного суду м. Києва винуватця ДТП –Демен Г.Г. було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України та визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність власника Деу Ланос –Демен Г.Г. застрахована у ЗАТ «СК «Інкомстрах»згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/0948760.

Відповідно до звіту №3179 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу складеного 17.07.2008 вартість матеріального збитку складає 2 608,39 грн. з урахуванням зносу, без урахування зносу сума збитку складає 3 405,34 грн.

На виконання умов Договору, Позивач виплатив Страхувальнику –Лінчевському О.В. страхове відшкодування у розмірі 1 612,52 грн., що підтверджується страховим актом №КА-0752/1 від 08.09.2008, розрахунком суми страхового відшкодування від 08.09.2008 та платіжним дорученням №218 від  08.09.2008.

Матеріали справи також містять пояснювальну записку третьої особи від 20.05.2009, відповідно до якої під час оформлення страхового полісу останній було пояснено, що у випадку настання страхового випадку, страхова компанія ЗАТ «СК «Основа»виплачує грошову компенсацію постраждалій стороні, після чого третя особа сплачує свою франшизу.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

02.10.2008 Позивач звернувся до Відповідача з завою про виплату страхового відшкодування та просив в добровільному порядку сплатити 1 612,52 грн.

Зазначена заява була отримана Відповідачем 06.10.2008, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення за №06002579.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Деу Ланос –демен Г.Г. встановлена у судовому порядку.

Відтак, Відповідач є особою, яка відповідає за збиток, заподіяний автомобілю Форд, в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи викладене, за встановлених в судовому порядку обставин, суд приходить до висновку, що заявлений до стягнення з Відповідача розмір шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в сумі 1 102,25 грн. (1 612,25 грн. страхове відшкодування грн. –510,00 грн. франшиза) є обґрунтованим, підтверджений наявними в матеріалах справи документами, а тому підлягає задоволенню у повному розмірі.

Що ж стосується вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 141,33 грн. пені, 117,94 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Згідно з п. 37.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня (п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, розрахунок пені здійснюється судом з урахуванням ч.6 ст. 232 ГК України та складає:

Сума боргу, щодо якої нараховується пеня, грн.Період  прострочкиКількість днів прострочкиСтавка НБУ*2Сума пені, грн

1102,2507.11.200807.05.200918224131,91

Отже, пеня підлягає задоволенню в сумі 131,91 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, а також той факт, що судом задоволено основну суму боргу за прострочення страти страхового відшкодування в сумі 1 102,25 грн., вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 117,94 грн.

Зокрема, розрахунок інфляційних втрат здійснено Позивачем з урахуванням рекомендацій викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції у розгляді судових справ».

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:          

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах»(03150, м. Київ, вул. В. Васильківська, 64, ідентифікаційний код 33498417, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Основа»(04071, м. Київ, вул. Хорива, 4, п/р 26507450180000 у ЦВ ЗАТ «Донгорбанк»у м. Києві, МФО 334970, ідентифікаційний код 33498417) 1 102 (одну тисячу сто дві) грн. 25 коп. страхового відшкодування, 131 (сто тридцять одну) грн.  91 коп. пені, 117 (сто сімнадцять) грн. 94 коп. інфляційних втрат, а також 71 (сімдесят одну) грн. 94 коп. витрат по сплаті державного мита та 83 (вісімдесят три) грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяСташків Р.Б.Повний текст рішення підписано 25.05.2009