Рішення

від 13.05.2009 по справі 28/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/43

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.05.09 р.                                                                                                       Справа № 28/43                               

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.   

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „В.К.П. „Арсенал”, м.Київ,    

                    ЄДРПОУ 31662445

до відповідача Закритого акціонерного товариства „ Макіївський металургійний завод”   

                          м. Макіївка, ЄДРПОУ 33185989

Про стягнення 4743грн. 59 коп.

Представники сторін:

Від позивача: Потягін О.В. на підставі довіреності № 9/03 від 02.03.2009р.

Від відповідача:  не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „В.К.П. „Арсенал”, м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” м. Макіївка,  про стягнення  4743грн. 59коп., яка складається з суми основного боргу 4620грн.55коп., пені – 109грн.37коп., 3% річних – 13грн.67коп.

В обґрунтування своїх тверджень позивач посилається на накладну № 1000978 від 25.09.2008р., податкові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей; лист вимогу № 4-01 від 13.01.2009р.

В позовній заяві позивач також надав клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом: накладення арешту на майно та розрахункові рахунки  відповідача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.03.2009р. було порушено провадження по справі №28/43 та призначено її розгляд на 22.04.2009р.

        Відповідач згідно відзиву на позовну заяву від 22.04.2009р. № 456/0144 проти стягнення пені у сумі 109грн.37коп. заперечує.

Позивачем до суду надані пояснення  № 18/04 він 13.05.2009р., в якому він наполягає на задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

  За твердженням позивача, між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „В.К.П. „Арсенал”, м.Київ, та відповідачем, Закритим акціонерним товариством „Макіївський металургійний завод”,  м. Макіївка,  досягнута усна домовленість про поставку на адресу останнього відповідного товару.  

Позивачем на адресу відповідача згідно з видатковою накладною  №1000978 від 25.09.2008р. був поставлений товар на загальну суму 4620 грн. 55 коп.

Як встановлено судом, вказаний товар був отриманий представником відповідача,   який діяв на підставі  довіреностей на отримання матеріальних цінностей серії ЯОЧ №853046/75 від 24.09.2008р.

 Таким чином,  позивачем було поставлено відповідачу товар всього на суму 4620 грн. 55 коп.

 Крім того, суду наданий  акт звіряння розрахунків станом на 07.04.2009р., відповідно до якого відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 4620 грн. 55 коп.

 Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, позивачем до матеріалів справи надано лист-вимогу № 4-01 від 13.01.2009р., відповідно до якої, Товариство з обмеженою відповідальністю „В.К.П. „Арсенал”, м.Київ зверталось до Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”  м. Макіївка,  з вимогою про сплату заборгованості в сумі 4620 грн. 55 коп. Факт відправки листа-вимоги № 4-01 від 13.01.2009р. підтверджується наявною в матеріалах справи поштовою квитанцією №0492 від 14.01.2009р. та поштовим повідомленням № 1899601. Тобто, на дату подачі позовної заяви строк виконання зобов'язання по оплаті вартості товару, поставленого по накладної № 11000978 від 25.09.2008р. відповідно до ст. 530 ЦК України є таким, що настав.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Виходячи з того, що відповідач доказів перерахування на рахунок позивача грошових коштів в сумі 4620 грн. 55 коп., за поставлений позивачем товар не представив, суд робить висновок, що вказана заборгованість до цього часу не погашена, на підставі чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „В.К.П. „Арсенал”, м.Київ, до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод”  м.Макіївка,  про стягнення 4620 грн. 55 коп., є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

 Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача  3% річних в розмірі 13 грн. 67коп.  та пені  в розмірі  109грн. 37 коп.  за період прострочення з 26.01.2009р. по 02.03.2009р.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок суми 3% річних, суд встановив, що позовні вимоги  в частині стягнення 3% річних  в розмірі 13грн.67коп. за період з 26.01.2009р. по 02.03.2009р., підлягають  задоволенню.

        Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань.

        За приписами  п. 2 ст. 551  Цивільного кодексу України якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.    

        Крім того, відповідно до  ст. 546 Цивільного кодексу  України  виконання  зобов'язання  може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.  

         Таким чином, неустойка за своєю правовою природою є  забезпеченням виконання зобов'язань та, одночасно, штрафною санкцією.   

          Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, в тому числі і неустойка,  вчинюється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину.

           Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.  

         З урахуванням зазначеного, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися  тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі.

        Пунктом  6 ст. 231  Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за  порушення  грошових зобов'язань встановлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.    

        Таким чином, на підставі вищевикладених статей Господарського та Цивільного кодексів п.6 ст.231 Господарського кодексу України передбачає тільки порядок встановлення  штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань в договорах, а не норму на підставі якої стягуються штрафні санкції.

         Оскільки сторони письмово не визначили пеню, як засіб забезпечення виконання договору ( правочину), позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

         В позовній заяві позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно та розрахункові рахунки  відповідача.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

        Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.

Крім того, оскільки  позовні вимоги по цій справі пов'язані зі стягненням  коштів,  відсутній зв'язок між заходом до забезпечення позову  шляхом накладення арешту на майно та предметом позовної вимоги.  

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають віднесенню на сторони пропорційно задоволених вимог відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85  Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „В.К.П. „Арсенал”, м.Київ,  до відповідача, Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” м.Макіївка, задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний завод” м.Макіївка, ( 86101, м. Донецька область, м. Макіївка, вул. Металургійна, 47,  ЄДРПОУ 33185989, п/р 260023107491 у АКБ ЮНЕКС м. Київ, МФО 322539)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „”В.К.П. „Арсенал”, м. Київ (03680,  м. Київ, вул. Лепсе,8, ЄДРПОУ 31662445, р/р № 2600503754800 в АКІБ № Укрсиббанк”, МФО 351005) заборгованість в сумі основного боргу 4620 грн. 55 коп., 3% річних у сумі 13 грн.67 коп.,  витрати по сплаті державного мита в сумі 99 грн. 65 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 115 грн. 28 коп.

          В задоволенні стягнення пені у сумі 109грн.37 коп. відмовити.

  Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

  В судовому засіданні 13.05.2009р. оголошено повний текст рішення.

  Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

  Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Курило Г.Є.