Постанова

від 20.05.2009 по справі 5020-5/026

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

5020-5/026

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 травня 2009 р.                                                                                    № 5020-5/026  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКривди Д.С.,

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.

розглянувши касаційну скаргуАдміністрації державної прикордонної служби України

на постановувід 27.01.09 Севастопольського апеляційного господарського суду

та на рішеннявід 12.11.08

у справі№5020-5/026

господарського судум. Севастополя

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Амфора"

доАдміністрації державної прикордонної служби України

третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Кримзалізобетон"

проусунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення збитків в розмірі 7206,71 грн.

за участю представників сторін

від позивача:у засідання не прибули

від відповідача:Бєляєв В.М., дов.

від третьої особи:Ставило А.А., дов.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 12.11.08 господарського суду м. Севастополя (суддя Євдокимов І.В.), яке залишено без змін постановою від 27.01.09 Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Антонової І.В. –головуючого, Котлярової О.Л., Ткаченка М.І.), частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Амфора" до Адміністрації державної прикордонної служби України: зобов'язано відповідача усунути перешкоди позивачу в  користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Севастополь, вул. Куліково поле, 7, протягом семі днів з моменту набрання рішенням законної сили шляхом вивезення будівельних матеріалів, будівельних вагончиків, транспортних засобів та іншого, та повернути вказану земельну ділянку у стані, придатному для подальшого використання. В частині позовних вимог щодо стягнення збитків у розмірі 8522,59 грн. відмовлено з підстав їх недоведеності.

Судові рішення мотивовані встановленням обставин порушення прав позивача як орендаря спірної земельної ділянки у зв'язку з розташуванням на ній відповідачем будівельних матеріалів з прийняттям до уваги висновку проведеної у справі судової землевпорядної експертизи.

Ухвалою від 17.04.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних рішення і постанови та припинення провадження в справі.

Касатор доводить, що не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не користується земельною ділянкою, суміжною з ділянкою позивача, та не був обізнаний про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частково задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що орендована позивачем земельна ділянка є суміжною з земельною ділянкою, що належить відповідачеві згідно з актом на право постійного користування землею та використовується як будівельний майданчик. На земельній ділянці позивача складені будівельні матеріали, металеві конструкції баштового крану та бетонні грузи для баштового крану.

Згідно з висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи №8349 від 07.07.08, проведеної Севастопольським відділенням Харківського  науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса, сторони в справі є суміжними землекористувачами. Встановити, чи має місце співпадіння або накладення меж земельної ділянки, що знаходиться у користуванні позивача та відповідача, не виявляється можливим. Межі належної позивачеві земельної ділянки порушені, однак питання про те, ким: чи відповідачем, чи третьою особою має правовий характер та повинно бути вирішено судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Переглянувши справу в касаційному порядку, судова колегія вважає що рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам з огляду на наступне.

Судами належним чином не з'ясовано межі відповідних земельних ділянок з урахуванням будівельних майданчиків  позивача і відповідача із застосуванням положень глави 17 ЗК України, дотримання сторонами визначеного ст.ст. 123, 151 ЗК України порядку набуття прав на земельні ділянки та наявності підстав застосування у зв'язку з порушенням прав позивача на землю положень ст.ст. 153, 154, 212 ЗК України.

Більш того, суди не визначили підстави для визнання обставин самовільного зайняття спірної земельної ділянки саме відповідачем з урахуванням того, що в зазначеному судами державному акті ні відповідач, ні третя особа не зазначені в якості землекористувачів ділянки, суміжної з земельною ділянкою позивача. Натомість, зазначена в цьому державному акті особа до участі в справі залучена не була. Прийняття ж судового рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі, відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Тобто судами не здійснено розгляд справи з встановленням усіх суттєвих обставин у справі, зокрема: дійсне знаходження спірних ділянок, їх відповідність проектам відведення, забудови та конкретно особи, винні у порушенні прав позивача на оренду земельної ділянки, як це зазначено у позові.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, 43, 47, 43, 80, 84 ГПК України, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що прийняте без встановлення усіх суттєвих обставин у справі.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, із застосуванням норм законодавства, що регулюють такі правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу задовольнити частково.

2.          Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.01.09 та рішення господарського суду м. Севастополя від 12.11.08 у справі №5020-5/026 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                                Д.Кривда

Судді                                                                                                    Г.Жаботина

                                                                                                    А.Уліцький