Постанова

від 23.01.2014 по справі 817/3448/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3448/13-а

23 січня 2014 року 15год. 15хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: представник Драка С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Дубровицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Дубровицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Дубровицька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування наказу від 05.09.2013 №23-о, поновлення на публічній службі на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб Дубровицької ОДПІ, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтований тим, що наказ Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової інспекції від 05.09.2013 №23-о є протиправним та таким, що винесений з порушенням норм чинного законодавства України.

У судовому засіданні, позивач підтримав позовні вимоги повністю та суду пояснив, що 27.06.2013 ним отримано попередження про наступне вивільнення, підставою для якого є реорганізація Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової інспекції та скорочення штатної чисельності працівників. Проте, всупереч визначеним нормам законодавства про працю України, відповідачем не було запропонованого жодної посади у новоствореному органі. Зазначив, що він має вищу економічну освіту та присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби ІІ рангу, які є умовою першочергового залишення його на роботі при реорганізації та скороченні чисельності чи штату працівників. Крім того, на утриманні позивача перебувають однорічна дитина та дружина без самостійного заробітку, що надає переважне право на залишення його на роботі. Таким чином, вважає своє звільнення незаконним, оскільки оспорюваний наказ винесений з порушенням вимог Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а тому він з 05.09.2013 перебуває у вимушеному прогулі. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачем, Дубровицькою ОДПІ, позовні вимоги не визнано повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, надавши пояснення, тотожні письмовим запереченням. Зокрема, вказав, що наказом від 29.12.2008 №11-о ОСОБА_1 переведено з посади старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової інспекції, на час перебування основного працівника ОСОБА_3 у відпустці по вагітності та пологах, яка була скорочена в наслідок реорганізації. Зазначив, що під час звільнення позивача на підставі реорганізації та скорочення штатної чисельності працівників, відповідачем дотримано вимоги ст.ст.40,42,49-2 КЗпП України та попереджено ОСОБА_1 про наступне вивільнення за два місяці. Вважає, що відповідач діяв в межах чинного законодавства України, а тому наказ від 05.09.2013 №23-о є правомірним. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов належить до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що наказом Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції від 29.12.2008 №11-о ОСОБА_1 призначено на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб та наказом від 01.03.2012 №01-о переведений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової інспекції, на час перебування основного працівника ОСОБА_3 у відпустці по вагітності та пологах. Разом з тим, присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби ІІ рангу (т.1 - а.а.с.6-9,37).

Відповідно до указів Президента України від 24.12.2012 №726/2012 «Про деякі заходи оптимізації системи центральних органів виконавчої влади», від 18.03.2013 №141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України», постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», наказу Державної податкової служби України від 03.06.2013 №29 «Про реорганізацію територіальних органів Державної податкової служби України в Рівненській області» та наказу Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової інспекції від 11.06.2013 №1, розпочато процедуру реорганізації (шляхом приєднання) Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової інспекції до територіального органу Державної митної служби та утворено Дубровицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Рівненській області.

У зв'язку з чим, 27.06.2013 позивача попереджено про наступне вивільнення в результаті реорганізації та скороченням штатної чисельності і змінами істотних умов праці на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (т.1 - а.с.42).

Так, 05.09.2013 наказом Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової інспекції №23-о ОСОБА_1 було звільнено з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової інспекції на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (т.1 - а.с.43).

Суд, перевіривши відповідно до вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), чи прийнятий оспорюваний наказ від 05.09.2013 №23-о на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у прийнятті рішення, та своєчасно, прийшов до висновку про невідповідність наказу вказаним вимогам, зважаючи на таке.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначеному у вищевказаному пункті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частиною 3 статті 49-2 КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Тобто, законодавство України покладає на роботодавця обов'язок запропонувати роботу за відповідною професією (спеціальністю), а при відсутності такої роботи - іншу роботу, що є на підприємстві, в установі, організації.

Крім того, законодавством передбачено вичерпні підстави припинення трудового договору, визначені ст.36 КЗпП України, якою в тому числі визначено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Як вбачається з матеріалів справи, тимчасовий штатний розпис Дубровицької ОДПІ на 2013 рік передбачає 7 посад головного державного ревізора-інспектора та 11 посад головного державного інспектора (т.1 - а.а.с.40-41).

Отже, відповідач повинен був вжити заходи щодо працевлаштування позивача шляхом його переведення на іншу роботу, проте, не запропонував позивачу жодної посади в новоствореному органі.

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

З особової картки позивача вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, у 1998 році закінчив Державну аграрно-економічну академію України за спеціальністю «Аграрний менеджмент» та здобув вищу економічну освіту з кваліфікацією менеджер-економіст, про що свідчить диплом спеціаліста від 30.05.1998 НОМЕР_1 (т.2- а.а.с.3-5).

Проаналізувавши посадові інструкції головних державних ревізорів-інспекторів Дубровицької ОДПІ судом встановлено, що на посаду головного державного ревізора-інспектора призначається особа, яка має повну вищу освіту за фахом фінансово-економічного чи юридичного спрямування (т.1 - а.а.с.54-57,72-150).

Проте, відповідачем було запропонувано посаду головного державного ревізора-інспектора особам, які не відповідали вказаним кваліфікаційним вимогам.

Так, в супереч вказаним вимогам Дубровицькою ОДПІ на роботу були прийняті працівники з середньою та середньою спеціальною освітою (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10), які мають освітньо-кваліфікаційний рівень більш нижчий ніж у позивача, а деякі працівники відповідне спеціальне звання податкової служби нижчого рангу (т.2 - а.а.с.19-48,111-126).

Крім того, частиною 2 статті 42 КЗпП України передбачено перелік переваг в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації між працівниками, які надаються: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Матеріали справи свідчать про те, що заробіток позивача є основним джерелом існування його сім'ї, оскільки на його утриманні перебувають однорічна дитина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 та дружина ОСОБА_9 без самостійного заробітку (т.1 - а.а.с.12-14).

Відтак, суд приходить до висновку про порушення відповідачем ст.49-2 КЗпП України щодо переважного права позивача на залишення на роботі.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивача звільнено при реорганізації в наслідок скорочення саме посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової інспекції ОСОБА_3, яку він обіймав лише на час перебування основного працівника у відпустці по вагітності та пологах. Оскільки ст.184 КЗпП України, не допускає звільнення працівників, що перебувають у відпустці по вагітності та пологах, у відпустці по догляду за дитиною до досягнення останньою трирічного віку при реорганізації підприємства не лише з підстав, передбачених ст.ст.40 і 41 КЗпП України, але й за іншими підставами, які кваліфікуються як звільнення (розірвання трудового договору) з ініціативи власника. Звільнення з ініціативи власника такої категорії працівників допускається лише в разі повної ліквідації підприємства, установи, організації, однак з обов'язковим працевлаштуванням. У такому випадку, звільнення ОСОБА_1 кваліфікувалося б за іншою статтею КЗпП України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оспорюваний наказ Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 05.09.2013 №23-о є таким, що прийнятий з порушенням вимог ст.ст. 40, 42, 49-2 КЗпП України та підлягає скасуванню, оскільки при скороченні чисельності чи штату працівників роботодавець зобов'язаний враховувати кваліфікацію і продуктивність роботи працівника, а також наявність в нього підстав, що надають переважне право на залишення на посаді. У такому випадку, на думку суду, при скорочені чисельності чи штату працівників роботодавець зобов'язаний обґрунтувати причини, з яких кожен конкретний працівник підлягає звільненню. Для цього, наприклад, необхідно створити комісію, яка повно та всебічно оцінить кваліфікацію і продуктивність роботи працівника, дослідити чи є у працівника перевага в залишенні на роботі тощо.

Відповідно звільнення позивача є незаконним, а тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб Дубровицької ОДПІ.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на те, що відповідачем, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено правомірності прийняття оспорюваного наказу від 05.09.2013 №23-о, позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Згідно зі ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 05.09.2013 №83/05-16, середньоденна заробітна головного державного ревізора-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб ОСОБА_1 згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100, станом на 05.09.2013 становить 107,34грн. (т.1 - а.с.11).

У зв'язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 перебуває у вимушеному прогулі з 05.09.2013 по 23.01.2014, а відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток.

Підстави для застосування вимог ст.94 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Дубровицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області № 23-0 від 05.09.2013 р. "про звільнення ОСОБА_1"

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного Державного податкового ревізора інспектора Дубровицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

Стягнути з Дубровицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (код 38575328) на користь ОСОБА_1 (НОМЕР_2) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10371 грн. 34 коп.

Звернути постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного Державного податкового ревізора інспектора Дубровицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області.та присудження середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Махаринець Д. Є.