Постанова

від 20.02.2014 по справі 913/2168/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.02.2014р. справа №913/2168/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Марченко О.А. секретаря Загіряєвої І.Р. від позивача:Фролова О.К. - предст. за дов №222 від 17.02.2014р.; Козачок С.М. - предст. за дов. №219 від 11.02.2014р.; Петров А.В. - директор від відповідача:Суховєєва Н.Є. - предст. за дов. б/н від 02.01.2014р. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Відродження» Стаханівської міської ради Луганської області м.Стаханов, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013 року у справі№913/2168/13 (Головуючий суддя Василенко Т.А, судді Вінніков С.В., Старкова Г.М.) за позовомПриватного підприємства «Еліос-Луганськ» м.Луганськ до відповідача Комунального підприємства «Відродження» Стаханівської міської ради Луганської області м.Стаханов, Луганська область простягнення заборгованості у розмірі 1239234,08грн. ВСТАНОВИВ:

14.08.2013 року Приватне підприємство «Еліос-Луганськ» м.Луганськ звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Відродження» Стаханівської міської ради Луганської області м.Стаханов, Луганська область про стягнення суми боргу за договорами від 23.05.2012р. №2 і від 30.05.2012р. №3 на виконання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у розмірі 801801,10грн. (т.1 а.с.2-5).

19.09.2013р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог від 17.09.2013р., в якій просив стягнути суму боргу за договором №2 від 23.05.2013р. - 866052,52грн. та згідно договору №3 від 30.05.2012р. - 552328,85грн. (т.2 а.с. 82-84).

26.09.2013р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, викладених у заяві про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що заборгованість за договором №2 від 23.05.2012р. складає 690340,69грн., за договором №3 від 30.05.2012р. складає 690340,69грн. (т.3 а.с. 140).

10.10.2013р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, викладених у позовній заяві, в якій просив суд стягнути з відповідача суму боргу за договором №2 від 23.05.2012р. у розмірі 619617,04грн. та за договором №3 від 30.05.2012р. у розмірі 619617,04грн. (т.3 а.с. 148-149).

14.10.2013р. позивач надав уточнення заяви про збільшення позовних вимог від 14.10.2013р., в якій просить суд стягнути з відповідача борг за договором №2 від 23.05.2012р. у розмірі 675891грн. та за договором №3 від 30.05.2012р. у розмірі 563343,08грн. Ціна збільшеної суми позову залишається у межах заявленої (т.3 а.с. 179).

Остаточно визначившись, позивач надав письмові пояснення щодо суми боргу з урахуванням часткової оплати відповідачем, в яких у зв»язку з частковою сплатою відповідачем суми боргу к розмірі 112502,60грн. просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 1 126 731,48грн. (т.4 а.с. 104-105).

02.12.2013р. позивач надав заяву, у якій зазначив, що відповідачем здійснена оплата 29.11.2013р. ще у розмірі 6000грн. та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1126731,48грн., що підтверджено банківською випискою (т.4 а.с. 106).

Рішенням господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. позовні вимоги Приватного підприємства «Еліос-Луганськ» м.Луганськ були задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача борг у розмірі 1 126 489,58грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 24779,88грн. В задоволені вимог про стягнення боргу у сумі 241,90грн. В решті вимог провадження у справі припинено (т.4 а.с.220-224).

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем належним чином виконані умови договорів №2 від 23.05.2012р., №3 від 30.05.2012р., натомість зі сторони відповідача умови договорів не виконані в повному обсязі, що є підставою для стягнення заборгованості у розмірі 1 126 489,58грн. У зв»язку з допущеною арифметичною помилкою позивача у розрахунку вартості послуг за рахунком №6 за червень 2013р., при здійсненні розрахунку, у задоволені вимог щодо стягнення 241,90грн. було відмовлено. В решті вимог позивача, у зв»язку з частковою оплатою боргу відповідачем у розмірі 112502,60грн., провадження у справі було припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Відповідач, Комунальне підприємство «Відродження» Стаханівської міської ради Луганської області звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що з прийнятим рішенням не згоден, оскільки судом були порушені норми матеріального та процесуального права (т.5 а.с. 4-7).

Зокрема, в апеляційній скарзі заявник посилається на те, що КП «Відродження» не було надано жодного акту про вручення рахунків.

В апеляційній скарзі скаржник також посилається на те, що ПП «Еліос-Луганськ» безпідставно завищені суми рахунків.

Також, скаржник вказує на те, що ПП «Еліос-Луганськ» внесенні статті витрат не передбачені тарифом, а орендна плата взагалі останнім не сплачувалась так як підприємство знаходилось у приміщенні відповідача.

Апелянт зазначає, що позивачем не надано жодного підтвердження виконаних ним робіт за період квітень-червень 2013р.

Крім того, скаржник зазначає, що засновником КП «Відродження» Стаханівської міської ради Луганської області є Стаханівська міська рада Луганської області, яка згідно Статуту бере участь у управлінні справами підприємства, майно КП «Відродження» є комунальною власністю. Проте, місцевим господарським судом не була залучена в якості третьої особи Стаханівська міська рада Луганської області

18.02.2014р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу №221 від 17.02.2014р., який колегією суддів розглянутий та залучений до матеріалів справи (т.5 а.с.27-31).

18.02.2014р. у судовому засіданні представник позивача надав клопотання про повернення апеляційної скарги КП «Відродження» Стаханівської міської ради Луганської області без розгляду на підставі п.1 ст.97 ГПК України (т.5 а.с.37).

18.02.2014р. у судовому засіданні представник відповідача надав клопотання про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Стаханівську міську раду (т.5 а.с.43).

18.02.2014р. у судовому засіданні представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, у зв»язку з проведенням ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Відродження» Стаханівської міської ради Луганської області (т.5 а.с.62).

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, підтримали відзив на апеляційну скаргу №221 від 17.02.2014р., в якому просили залишити без змін рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. у справі №913/2168/13, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач, Приватне підприємство «Еліос-Луганськ» є юридичною особою (ідентифікаційний код 36409639), що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з ЄДР та Статутом (т.1 а.с.8-16).

Відповідач, Комунальне підприємство «Відродження» Стаханівської міської ради Луганської області - юридична особа ( ідентифікаційний код 37976731), що підтверджено довідкою з ЄДР, випискою з ЄДР та Статутом (т.2 а.с.213-216, 217, 218).

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на укладені між сторонами договори від 23.05.2012р. та від 30.05.2012р. на виконання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій.

Так, 23.05.2012р. між КП «Відродження» Стаханівської міської ради Луганської області (за договором - балансоутримувач, далі - відповідач) та ПП «Еліос-Луганськ» (за договором - виконавець, далі - позивач) був укладений договір №2 на виконання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій (далі-договір) (т.1 а.с.17-21).

За умовами вказаного договору "Балансоутримувач" - КП "Відродження" Стахановської міської ради доручає "Виконавцеві" - ПП "Еліос-Луганськ" виконання послуг з утримання будинків і споруд та прим будинкових територій у житлових будинках Згідно додатку до цього договору (п.1.1 договору).

Виконавець приймає на себе зобов'язання з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи і їхні складові на кожну із цих послуг і загальна вартість послуг ( Додаток 2) та визначається чи змінюється рішенням виконкому Стахановської міськради (п.2.2 договору).

Згідно п. 2.2 договору балансоутримувач зобов'язаний, в тому числі, здійснювати контроль за ефективною експлуатацією житлових будинків, вчасно реагувати на звернення громадян з приводу незадовільної якості послуг з обслуговування житлового фонду "Виконавцем", приймати оплату від населення та інше.

Згідно п. 2.3 договору "Виконавець" зобов'язаний забезпечити утримання, технічне обслуговування і поточний ремонт будинків та прибудинкових територій, що передані на утримання відповідно до норм технічного і санітарного обслуговування житлового фонду, вести роботи зі своєчасного усунення обґрунтованих зауважень, викладених у заявах мешканців та інше.

Згідно п. 3.1 балансоутримувач має право відмовитися повністю або частково від послуг виконавця, здійснювати перевірку витрачених коштів виконавцем, ініціювати розірвання даного договору в випадках невиконання або систематичного неякісного виконання виконавцем умов договору, видати приписи і претензії для усунення недоліків, направляти звернення громадян до виконавця для розгляду та усунення недоліків.

Згідно п. 4.1 договору плата за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій від фізичних та юридичних осіб приймається на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Балансоутримувач сплачує виконавцю плату за виконані роботи після сплати власних податків на підставі поданих актів виконаних робіт, рахунку та відомостей про вручення рахунків споживачам (п.4.2 договору).

Балансоутримувач на підставі відомостей, вказаних у п.4.2 має право здійснювати перевірку та відповідні перерахунки суми оплати відповідно наданим послугам.

З метою забезпечення контролю за станом утримання житла та планування капітального ремонту виконавець щомісяця подає інформацію балансоутримувачу по встановленій ним формі, яка визначена конкурсними умовами (п.4.3 договору).

Згідно п. 6.3 договору за порушення якості й обсягу послуг, виявлених комісією за участю представників сторін, оформлених актом, виконавець несе матеріальну відповідальність у розмірі вартості послуг. В разі ненадання виконавцем послуг представника - акт вважається дійсним після підписання трьома відповідними споживачами (п.6.3 договору).

Балансоутримувач не відповідає за несплату, неповну сплату, несвоєчасну сплату виконаних робіт виконавцю робіт в разі ненадання ним рахунку споживачу (п.6.4 договору).

Згідно п. 10.1 договір набуває чинності з моменту його укладання сторонами й діє до 23.05.2013р.

30.05.2012р. між сторонами було укладено договір № 3 на виконання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з аналогічними умовами (т.1 а.с.26-30).

Вказаний договір набуває чинності з моменту його укладення й діє до 30.05.2014р. (п.10.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, 03.04.2013р. між сторонами було підписано угоду № 5 про організацію утримання будинків на період визначення виконання на надання послуг з утримання будинків споруд та прибудинкових територій (т.4 а.с.120).

За умовами угоди відповідач як "управитель" зобов'язується надати право обслуговування житлового фонду виконавцю послуг по договору № 2 від 23.05.2012р. у зв'язку із закінченням строку вищезазначеного договору до призначення органом місцевого самоврядування виконавця послуг на житловий фонд згідно додатку № 1 по договору № 3 від 30.05.2012р. згідно додатку № 2 на підставі рішення господарського суду.

День визначення виконавця послуг є днем припинення договору № 2 від 23.05.2012 та договору № 3 від 30.05.2012 між управителем та виконавцем послуг і додаткових листів про його розірвання не потребує.

Згідно листа № 851 від 11.06.2013р. КП "Відродження" повідомило позивача про те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Стахановської міської ради №202 від 04.06.2013р. «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг» КП «Відродження» призначено виконавцем послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій на відповідний житловий фонд і з 12.06.2013р. КП "Відродження" приступає до обслуговування відповідного житлового фонду.

Як вже зазначалось вище, умовами вказаних договорів передбачено, що оплата здійснюється після сплати відповідачем власних податків, на підставі поданих актів виконаних робіт, рахунку та відомостей про вручення рахунків споживачам.

З пояснень сторін вбачається, що під час роботи за вказаними договорами відповідачем рахунки споживачам взагалі не направлялися, у зв'язку з чим у матеріалах справи відсутні докази направлення цих рахунків.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, у нього відсутні будь-які відомості про споживачів, оскільки такі дані йому відповідачем не передавалися і саме відповідач отримував плату за надані позивачем послуги від населення.

З матеріалів справи вбачається, що в межах позовних вимог позивачем заявлено про виконання умов договорів №2 від 23.05.2012р. та №3 від 30.05.2012р. з надання послуг на суму 801801,10грн.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог спірними періодами є роботи, виконані в квітні - червні 2013 року (фактично в червні розрахунок здійснюється до 12.06.2013р.).

З розрахунків позивача, які наявні у матеріалах справи (т. 3 а.с. 154, т. 4 а.с. 97-98) за період квітень-червень 2013 року ним було виставлено відповідачу рахунків на загальну суму наданих послуг 1 275 638грн.47коп., в тому числі: за договором № 2 - 694 093грн. 20коп., за договором №3 - 581 545грн.27коп. (т. 2 а.с. 97-98), (рахунки № 4 від 28.05.2013р., № 5 від 28.06.2013р., № 6 від 28.07.2013а., акти (т. 2 а.с. 90-208).

Також, позивачем було складено та підписано відповідні акти та розрахунки до них.

Рахунок № 4 від 28.05.2013р. (т.4 а.с. 16) за квітень 2013 року на загальну суму 467 101 грн. 43 коп., в тому числі за договором № 2 - 257312 грн. 36 коп., за договором № 3 - 209 789 грн. 07коп.

Рахунок № 5 від 28.06.2013 (т. 4 а.с. 25) за травень 2013 року на загальну суму 418 751 грн. 29 коп., в тому числі: за договором № 2 - 225422 грн. 89 коп., за договором № 3 - 193328 грн. 40 коп.

Рахунок № 6 від 28.07.2013р. (т. 4 а.с. 34) на загальну суму 389 785грн.75 коп., в тому числі за договором № 2 - 211357грн.95коп., за договором № 3 - 178 427 грн. 80 коп.

30.05.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією №172, в якій пропонував останньому сплатити у семиденний термін борг у розмірі 1265495,17грн. згідно рахунку від 29.05.2013р. (т.2 а.с. 45).

У відповіді на претензію №266 від 01.07.2013р. відповідач повідомив позивачу про те, що вважає борг у розмірі 1 265 495,17грн. безпідставним (т.2 а.с.44).

З матеріалів справи вбачається та підтверджено сторонами у судовому засіданні, що відповідачем здійснювалася часткова оплата наданих послуг, але при здійсненні оплат останній в призначенні платежу інколи вказував номери та дати рахунків, а інколи лише посилався на договір, не вказуючи конкретно номера та дати договору.

Як зазначає позивач, відповідач умови договорів належним чином не виконав, вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з червня 2012р. по червень 2013р. у повному обсязі не сплатив.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про стягнення боргу за договорами №2 від 23.05.2012р., №3 від 30.05.2012р. на виконання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог у розмірі 1 239 234, 08грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договорами на виконання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-1У ( далі - Закон № 2633), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875-1У (далі - Закон № 1875).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки врегульовані Законом України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-ІV від 24.06.2004 р.

В статті 1 вказаного Закону надано визначення наступних термінів: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово - комунальні плуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ст. 13 Закону України № 1875 до житлово-комунальних послуг відносяться послуги з утримання будинків і споруд та при будинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ст. 19 Закону України № 1875).

Істотні умови, які є обов'язковими для договору між виконавцем/виробником та споживачем передбачені ст.26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а саме: 1) найменування сторін; 2) предмет договору; 3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; 4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; 5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; 6) права та обов'язки сторін; 7) порядок контролю та звіту сторін; 8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; 9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; 10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); 11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; 12) порядок здійснення ремонту; 13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; 14) порядок вирішення спорів; 15) перелік форс-мажорних обставин; 16) строк дії договору; 17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; 18) дата і місце укладення договору.

Як вже зазначалось вище, 23.05.2012р. та 30.05.2012рю між сторонами були укладені договори №№ 2, 3 на виконання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

За умовами п.4.2 договорів балансоутримувач сплачує виконавцю плату за виконані роботи після сплати власних податків на підставі поданих актів виконаних робіт, рахунку та відомостей про вручення рахунків споживачам.

Частина 1 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ч.1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

В даному випадку, позивач не був уповноважений балансоутримувачем на укладання відповідних договорів із споживачами послуг, у зв'язку з чим у позивача і не було підстав для виставлення споживачам відповідних рахунків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та вищенаведеного, на виконання умов договорів, за період з червня 2012 р. по червень 2013 р. включно, позивач надав відповідачу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на загальну суму 1 239 234,08 грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Згідно п. 11.1 договору №2 від 23.05.2012р. та №3 від 30.05.2012 року, при виконанні договорів, крім положень самих договорів сторони керуються законодавчими актами, що регулюють житлово-комунальні відносини.

Згідно ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", законодавство у сфері житлово-комунальних послуг складається з нормативно-правових актів цивільного законодавства.

Таким чином, до відносин у сфері житлово-комунальних послуг застосовується і норми Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, позивач неодноразово направляв відповідачу претензії та рахунки на оплату, які останнім в повному обсязі не оплачені.

Враховуючи п.4.2 договорів та те, що матеріали справи не містять доказів у підтвердження надання відповідачем обґрунтованих заперечень стосовно відмови у підписанні актів огляду виконаних робіт, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необґрунтована відмова від підпису актів не звільняє відповідача від сплати за надані послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій, а відтак висновок суду про наявність заборгованості у сумі 1 126 489,58грн. за відповідачем за вказаний період є правильним.

З матеріалів справи вбачається, позивачем заявлено вимогу, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення суми основного боргу за надані послуги в період з червня 2012 р. по червень 2013 р. у розмірі 1 239 234,08грн.

Колегія суддів розглянувши розрахунки позивача, загальна вартість яких за договорами становить 1 275 638грн.47коп., погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні вимог про стягнення 241грн.90коп. у зв»язку з допущеною арифметичною помилкою позивача в розрахунку вартості послуг за рахунком № 6 за червень 2013 р. та вважає його вірним.

Положеннями пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку відсутності предмету спору, господарський суд повинен припинити провадження по справі.

Враховуючи те, що відповідач погасив суму заборгованості за надані послуги з утримання будинків споруд та прибудинкових територій у розмірі 112502,60грн., колегія суддів також вважає висновок суду першої інстанції про припинення провадження у справі в цій частині правомірним.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що вони не знайшли свого підтвердження з огляду на таке.

Стосовно доводів апелянта щодо завищення суми рахунків №4 від 28.05.2013р., №5 від 28.06.2013р. та №6 від 28.07.2013р., колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням виконавчого комітету Стаханівської міської ради №252 від 29.05.2012р. «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для населення» та зміни, які внесені рішенням Стаханівської міської ради №526 від 15.10.2012р. «Про внесення змін у рішення виконавчого комітету від 29.05.2012р. №252 ««Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій для населення» визначене наступне: 1) перелік, періодичність і строки надання послуг; 2) розмір тарифу прибудинкового та його структуру.

Враховуючи викладене, розмір накладних витрат зазначеними рішеннями не затверджується.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідачем не надано жодних доказів відносно того, що в рахунках за квітень - червень 2013р. сума накладних витрат перевищує 55,1%, а відтак твердження апелянта про завищення накладних витрат є необґрунтованими та безпідставними.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що місцевим господарським судом порушені норми ст.27 Господарського процесуального кодексу України, не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У матеріалах справи відсутнє письмове клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Стаханівську міську раду Луганської області по вказаній справі та будь-які докази у підтвердження викладених відповідачем обставин.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не спростовують висновку суду першої інстанції.

Судова колегія відхиляє надане у судовому засіданні клопотання представника позивача про повернення апеляційної скарги КП «Відродження» Стаханівської міської ради Луганської області на підставі п.1 ст. 97 ГПК України, з огляду на наступне.

Порядок та форма звернення з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду визначені Господарським процесуальним кодексом України, зокрема ст.ст. 93, 94, 95 розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ст. 94 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга підписується особою, яка подає скаргу або її представником.

Згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу України повноваження представників юридичних осіб підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до п. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

З матеріалів справи вбачається, апеляційна скарга б/н від 19.12.2013р. Комунального підприємства «Відродження» Стаханівської міської ради Луганської області підписана представником КП «Відродження» за дорученням №3 від 02.01.2013р. Мурашко І.Ю.

В матеріалах справи наявне доручення №3 від 02.01.2013р. (т.3 а.с.142), яким уповноважено Мурашко Інну Юріївну представляти інтереси підприємства відповідача в усіх судових закладах з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, у тому числі, зокрема, оскарження рішення суду. Дане доручення дійсне до 31.12.2013р.

Враховуючи вищенаведене, на момент звернення з апеляційною скаргою КП «Відродження» Стаханівської міської ради Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013р. по справі №913/2168/13 підстави для повернення вказаної скарги з посиланням на п.1 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України у апеляційного суду були відсутні.

Судова колегія відхиляє заявлене у судовому засіданні клопотання представника апелянта про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Стаханівську міську раду, оскільки дане клопотання не заявлялося у суді першої інстанції та мотиви його неподання суду відповідачем не наведені.

Судова колегія також відхиляє заявлене у судовому засіданні клопотання представника апелянта про відкладення судового засідання на інший день.

Враховуючи викладене, твердження заявника апеляційної скарги про недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права не знайшло свого підтвердження, в зв»язку з чим Донецький апеляційний господарський суд не вбачає підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Відродження» Стаханівської міської ради Луганської області м.Стаханов, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013 року у справі №913/2168/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 02.12.2013 року у справі №913/2168/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

О.А.Марченко

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Луганської обл.