Ухвала

від 20.02.2014 по справі 2791-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

20.02.2014Справа №5002-19/ 2791-2010

За заявою кредитора - Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим, АР Крим, смт.Совєтський

до боржника - Закритого акціонерного товариства «Н-Перемога», АР Крим, Совєтський район, с.Завітне (ідентифікаційний код 30909428)

про визнання банкрутом

Суддя Мокрушин В.І.

Представники:

Ліквідатор - Мустафаєв Е.І. - арбітражний керуючий;

Від КРВ Фонду соціального захисту інвалідів - Кузнєцова К.М. - проф. ю/к, дов. № 04-5/03 від 13.01.2014;

Від боржника - не з'явився;

Суть спору: кредитор - Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі АР Крим звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з заявою про порушення справи про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Н-Перемога» у порядку передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у зв'язку зі створенням заборгованості у загальній сумі 498669,53 грн., з яких 451114,71 грн. - внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, 22327,38 грн. - фінансові санкції, 25227,44 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2014 призначено судове засідання щодо розгляду клопотання ліквідатора банкрута про продовження строку ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора банкрута.

У судовому засіданні ліквідатор підтримав вимоги клопотання та просив суд продовжити строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора банкрута.

Представник кредитора КРВ Фонду соціального захисту інвалідів, присутній у судовому засіданні, вирішення питання про продовження строку ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора банкрута залишив на розсуду суду.

Боржник та інші учасники явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про причину неявки суд не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо не з'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 по справі № 5023/4165/11.

Розглянувши відповідне клопотання, суд вважає за необхідне його задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до протоколу засідання комітету кредиторів боржника №26/11 від 10.02.2014 комітетом кредиторів прийнято рішення клопотати перед Господарським судом Автономної Республіки Крим про продовження строку ліквідаційної процедури банкрута та повноважень ліквідатора арбітражного керуючого Мустафаєва Е.І. на шість місяців.

Так, як вбачається з даного протоколу, ліквідатор заявив про відсутність узгодженої Мінюстом організації, яка може приймати на розпорядження майно підприємств банкротів з реєстром вимог для подальшої реалізації. Так, передача майна може бути здійснена тільки після проведення торгів за сукупними вимогами та двома повторними торгами.

Згідно з приписами ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Дванадцять місяців надаються учасникам справи задоволення їх цивільних прав за рахунок майна боржника, що припиняється. Для надання ліквідатору процесуальних повноважень суд вводить ліквідаційну процедуру, що прямо випливає з припису норми ч. 1 ст. 37 Закону. Із змісту цієї норми випливає, що адресатом, тобто суб'єктом припису про встановлення строку процедури є господарський суд. Для суду (і лише для нього) ця норма є імперативною. Тобто, в постанові про визнання боржника банкрутом судом повинно бути вказано, що процедура відкривається строком на дванадцять місяців. Ніяких приписів для інших учасників провадження і ліквідатора щодо обмеження строків, а так само заборон для господарського суду щодо можливості скорочення або продовження строків процедури ч. 1 ст. 37 Закону не містить.

В нормі права ч. 1 ст. 37 Закону йдеться про строки судової процедури ліквідації банкрута (ст. 7 Закону), що дає право вважати її класичною нормою процесуального права. Призначення норм процесуального права полягає в правовому регулюванні так званих організаційних суспільних відносин, забезпеченні процедур, форм реалізації або захисту норм матеріального права. Процесуальні норми завжди мають процедурний характер, вони адресовані насамперед суб'єктам, наділеним державно-владними повноваженнями щодо прийняття та застосування норм матеріального права, містяться в процесуальних законах (ГПК, ЦПК, КАСУ, КПК). Особливістю Закону є те, що він містить як норми матеріального, так і процесуального права. Для повного з'ясування значення норм закону треба звертатися до норм ГПК, які мають субсидіарно застосовуватися при провадженні у справі про банкрутство.

Так, приписи норми права ст. 53 ГПК України вичерпно дають відповідь на питання, як діяти при закінченні строків у дванадцять місяців, що встановлені судом для вчинення процесуальних дій з ліквідації банкрута. Норма має назву «Відновлення та продовження процесуальних строків». Її зміст передбачає, що «за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Призначені господарським судом строки можуть бути ним продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи». Оскільки строк у дванадцять місяців ліквідації відповідно до буквального змісту Закону є таким, що встановлюється судом, то відповідно до теорії строків та норм ГПК - може бути продовжений судом без усяких умов.

Так само строк може бути скорочений судом, якщо ліквідацію здійснено раніше та наприклад, через шість місяців подано до суду звіт і ліквідаційний баланс, який підлягає затвердженню.

Вказана норма є абсолютно визначеною, з вичерпною конкретністю і повнотою встановлює адресата своєї дії, його права та обов'язки. Застосована один раз господарським судом ця норма права вичерпує свою дію і порушити цю норму у майбутньому не можливо. Тому законодавець не встановив обмежень як для скорочення, так і для продовження процедури ліквідації, а залишив відкритим питання продовження строків ліквідаційної процедури, поставивши його в залежність від фактичних обставин справи.

Розглядаючи причини непродажу майна протягом строку ліквідації, суд має встановити причини невиконання усіх дій з продажу активів і виконання інших обов'язків учасниками провадження і, виходячи з об'єктивної їх правової оцінки, вжити відповідних, передбачених Законом та нормами ГПК заходів впливу на учасників справи, але строк ліквідаційної процедури суд продовжити зобов'язаний. За неналежне виконання обов'язків ліквідатором господарський суд може усунути ліквідатора, стягнути штраф з членів комітету кредиторів за винні дії по незабезпеченню контролю за роботою ліквідатора та недотримання строків ліквідації (ст. 83 ГПК), винести окремі ухвали або надіслати повідомлення (ст. 90 ГПК).

Це означає, що лише у кожному конкретному випадку можна визначити той арсенал матеріально-процесуальних засобів, які необхідно застосувати у справі про банкрутство. Лише таким чином можна визначити можливі та необхідні для проведення ліквідації суб'єкта господарювання строки судової процедури. Тому насамперед не строки повинні визначати характер та зміст діяльності ліквідатора у ліквідаційній процедурі, а сумлінність та повнота виконання покладених на нього Законом повноважень.

Для учасників справи про банкрутство з ч. 1 ст. 37 Закону випливає неписана процесуальна презумпція, що усі дії з ліквідації банкрута вірогідно повинні бути закінчені протягом дванадцяти місяців. Дана процесуальна презумпція покликана наблизити норму права до реального життя та до змісту суспільних відносин, закріпити корисні для суспільства позитивні тенденції їх розвитку. Презумпція відображає правові очікування учасників відносин ліквідації щодо погашення їх вимог, а не реально існуючі обставини або факти, що мають юридичне значення. Зазначена презумпція не є (і не може бути) основою правової норми щодо строків ліквідації банкрута. Тому неписана презумпція щодо строку ліквідації, яка на практиці може виявитися фікцією - не має юридичного значення.

Строк ліквідаційної процедури може бути продовжений господарським судом на вимогу комітету кредиторів за межами дванадцяти місяців на розумний термін (строк), необхідний для завершення ліквідації банкрута шляхом продажу його майна, та здійснення усіх інших заходів, передбачених Законом щодо ліквідації банкрута.

Розглянувши зазначене клопотання ліквідатора банкрута, суд вважає за необхідне його задовольнити та продовжити строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора банкрута на 6 місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

· Задовольнити клопотання ліквідатора банкрута Закритого акціонерного товариства «Н-Перемога» арбітражного керуючого Мустафаєва Е.І. про продовження строку ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора банкрута на 6 місяців.

· Продовжити строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора банкрута Закритого акціонерного товариства «Н-Перемога» арбітражного керуючого Мустафаєва Е.І. на 6 місяців до 13.08.2014.

Суддя В.І. Мокрушин