Постанова

від 18.02.2014 по справі 904/2523/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Справа № 904/2523/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників: позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) третьої особине з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постановувід 21.11.2013 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 904/2523/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради третя особаОСОБА_5 пророзірвання договору оренди земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

ФОП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дніпропетровської міської ради, в якій просив припинити дію договору оренди землі від 28.11.2006 р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_4, на 50% земельної ділянки загальною площею 1,7155 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1210100000:04:244:0001, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 9374, зареєстрований Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів за № 040710400015 від 11.01.2007 року, шляхом його розірвання (з урахуванням заяви від 17.06.2013 р., яка надійшла до суду 18.06.2013 р а.с. 84-85).

Позовні вимоги з посиланням на приписи статті 120, пункт "е" статті 141 Земельного кодексу України, статтю 377 Цивільного кодексу України та статті 7, 13, 31 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані тим, що 28.11.2006 р. між сторонами було укладено договір оренди на 50 % земельної ділянки загальною площею 1,7155 га під розміщення нерухомого майна, належного позивачу на праві власності, а саме Ѕ частки будівель та споруд. Однак, згідно договору дарування нерухомого майна від 28.02.2013 р., позивачем було передано у власність ОСОБА_5 частину нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим 11.03.2013 р. до Дніпропетровської міської ради було направлено лист про припинення договору оренди землі з 28.02.2013 р., який міською радою залишено без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2013 р., зокрема, порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5

У поясненнях третя особа ОСОБА_5 вказувала на правомірність позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до статті 287.6 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок на земельні ділянки, на яких розташоване таке майно, з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати реєстрації права власності на нерухоме майно, якою у даному випадку є 28.02.2013 р., а саме дата реєстрації договору дарування частини нерухомого майна, і з цієї дати третьою особою повинен сплачуватися земельний податок, в той час, як позивачем сплачується орендна плата за ту саму земельну ділянку, тобто здійснюється подвійне оподаткування, а також унеможливлюється оформлення права користування земельною ділянкою.

Дніпропетровська міська рада подала до суду клопотання, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому вказуючи на необхідність припинення провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що договір оренди земельної ділянки від 28.11.2006 р., який є предметом даного спору було укладено міською радою з громадянином ОСОБА_4, а не фізичною особою - підприємцем, отже провадження у справі підлягає припиненню.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013 р. припинено провадження у справі на підстав пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на те, що відносини, з яких виник спір не є правовідносинами господарського характеру, а є цивільно - правовими відносинами, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за позовом фізичної особи ОСОБА_4 - сторони за спірним договором оренди землі (а.с. 51-52).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 р. у даній справі ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013 р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті, встановивши, що в даному випадку земельна ділянка згідно умов договору підлягала використанню фізичною особою для здійснення нею підприємницької діяльності з виробництва будівельних матеріалів, тобто надання земельної ділянки було здійснено саме для господарської діяльності, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що стороною у даній справі є фізична особа - підприємець, а земельна ділянка надана саме для здійснення підприємницької діяльності, тобто спір підлягає розгляду у господарському суді (а.с. 77-79).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.06.2013 р. на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупинялось у зв'язку із надходженням касаційної скарги Дніпропетровської міської ради на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 р., яке ухвалою суду від 08.08.2013 р. було поновлено у зв'язку з повернення матеріалів справи з ухвалою Вищого господарського суду України від 19.07.2013 р. (а.с. 93-94, 97-99, 125-126).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2013 р. (суддя Красота О.І.) позов задоволено повністю, припинено дію договору оренди землі від 28.11.2006 р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_4 на 50 % земельної ділянки загальною площею 1,7155 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1210100000:04:244:0001, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 9374, зареєстрований Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів за № 040710400015 від 11.01.2007 р., шляхом розірвання.

Мотивуючи рішення, виходячи з положень статей 120, 141 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та норм Закону України "Про оренду землі", встановивши обставини переходу права власності на частину нерухомого майна до третьої особи, суд дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

За апеляційною скаргою Дніпропетровської міської ради Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Бахмат Р.М., Кощеєв І.М., Євстигнеєв О.С.) переглянувши рішення господарського Дніпропетровської області в апеляційному порядку, постановою від 21.11.2013 р. залишив його без змін з тих же підстав, посилаючись також і на судову практику, зокрема, постанову Верховного Суду України від 06.06.2011 р. у справі № 11/227.

Дніпропетровська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, в основу позовних вимог покладено договір оренди земельної ділянки від 28.11.2006 р., укладений з громадянином ОСОБА_4, тобто, на думку скаржника, спірні орендні правовідносини по даній справі виникли з фізичною особою - громадянином ОСОБА_4, а не з фізичною особою - підприємцем, а відтак, оскільки однією зі сторін в спірному договорі є громадянин, який у вказаному договорі не виступає суб'єктом підприємницької діяльності, провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, що не було враховано судами та не визначено характер правовідносин, які склались між сторонами.

Заявник касаційної скарги також вказує на недоведеність розташування нерухомого майна на орендованій земельній ділянці, а також залишення судами поза увагою, що законодавством України не передбачена така підстава для дострокового розірвання договору оренди землі як відчуження нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, і законодавством не передбачений автоматичний перехід до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди від відчужувача майна, адже виникнення такого права у набувача можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній чи комунальній власності.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, рішенням Дніпропетровської міської ради № 154/5 від 12.10.2006 р. затверджено матеріали земельно - кадастрової інвентаризації, вилучено земельну ділянку площею 1,7155 га у ТОВ ВКФ "Трансінвест" та передано вказану земельну ділянку площею 1,7155 га у спільну оренду строком на 15 років гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 по фактичному розміщенню виробничої бази (а.с. 40).

28.11.2006 р. на підставі вказаного рішення міської ради, між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 та 3.1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Індустріальний район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:04:244:0001, з цільовим призначенням земельної ділянки - виробництво будівельних матеріалів, строком на 15 років.

Згідно з пунктом 2.1 договору в оренду передана земельна ділянка, загальною площею 1,7155 га, площа частки за яку справляється орендна плата становить 50 % або 0,85775 га.

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання - передачі земельної ділянки (пункт 2.2 договору).

Судами також встановлено, що 28.02.2013 р. між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдаровувана) був укладений договір дарування 1/2 частки нерухомого майна, нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 350 від 28.02.2013 р., відповідно до пункту 1 якого дарувальник передав безоплатно у власність обдаровуваної 1/2 частку нерухомого майна - будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1 - далі нерухоме майно.

Відповідно до пункту 9.4 договору оренди землі від 28.11.2006 р. орендар земельної ділянки зобов'язаний у разі переходу права власності або права користування на будівлі або споруди розташовані на наданій в оренду земельній ділянці, у 10- денний строк з моменту настання таких обставин письмово повідомити про це орендодавця.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами було встановлено, що 11.03.2013 р. позивач звернувся до Дніпропетровської міської ради з листом, в якому просив міську раду договір оренди вважати припиненим з 28.02.2013 р., у зв'язку з укладенням договору дарування між позивачем та ОСОБА_5 28.02.2013 р. (а.с. 17).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ФОП ОСОБА_4 про припинення дії договору оренди землі від 28.11.2006 року, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_4 на 50% земельної ділянки загальною площею 1,7155 га за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його розірвання, з огляду на приписи статті 120, пункту "е" статті 141 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та статті 7, 13, 31 Закону України "Про оренду землі" у зв'язку з відчуженням за договором дарування від 28.02.2013 р. частини нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, переданій в оренду за спірним договором.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтями 651 та 652 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Пунктами "а", "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору дарування від 28.02.2013 р. та час звернення до суду) визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється в разі, між іншим, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частини 1, 3 статті 31 Закону України "Про оренду землі").

При цьому, частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Крім того, згідно частини 2 статті 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України також передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, виходячи із вищенаведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 12.5 договору оренди землі від 28.11.2006 р. дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, з підстав, визначених законом.

Статтею 188 Господарського кодексу України також встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено наявність підстав для розірвання договору оренди землі від 28.11.2006 р., виходячи з приписів чинного законодавства та умов самого договору.

Разом з цим, як встановлено судом, відповідачем не надано доказів, які спростовували б доводи про набуття іншою особою права власності на будівлі і споруди, розташовані на спірній земельній ділянці.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи норми законодавства та обставини, встановлені судами під час розгляду справи, судова колегія погоджується з висновком судів про задоволення позовних вимог, вважає судові рішення у справі такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами та такими, що зводяться до непогодження скаржника зі змістом судових рішень у даній справі.

Доводи скаржника стосовно того, що спірні правовідносини у даному випадку виникли з фізичною особою - громадянином, а не суб'єктом підприємницької діяльності, що свідчить про необхідність припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 р. у даній справі було скасовано ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2013 р., якою припинено провадження у справі на підстав пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, а справу направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті, з посиланням на те, що в даному випадку земельна ділянка згідно умов договору підлягала використанню фізичною особою для здійснення нею підприємницької діяльності з виробництва будівельних матеріалів, тобто надання земельної ділянки було здійснено саме для господарської діяльності, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що стороною у даній справі є фізична особа - підприємець, а земельна ділянка надана саме для здійснення підприємницької діяльності, тобто спір підлягає розгляду у господарському суді (а.с. 77-79).

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 р. у справі № 904/2523/13 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2013 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач