Постанова

від 23.02.2014 по справі 920/1632/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2014 р. Справа № 920/1632/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1, дов. №297 від 11.03.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №311 С/1-18) на рішення господарського суду Сумської області від 10.12.2013 року у справі № 920/1632/13

за позовом Конотопського гаражно-будівельного кооперативу № 1, м. Конотоп Сумської області,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Конотоп Сумської області

про усунення перешкод в користуванні майном

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Конотопський гаражно-будівельний кооператив звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, відповідача та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, яку було прийнято господарським судом Сумської області до провадження, просив суд зобов'язати відповідача звільнити офісне приміщення площею 12 кв.м., розташоване по АДРЕСА_2, передати його Конотопському гаражно-будівельному кооперативу №1 та стягнути з відповідача неустойку в розмірі 9600,00 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.12.2013 року у справі №920/1632/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Заєць С.В., суддя Левченко П.І., суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено.

Зобов`язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 звільнити офісне приміщення площею 12 кв.м., розташоване по АДРЕСА_2 та передати його Конотопському гаражно-будівельному кооперативу № 1.

Стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на користь Конотопського гаражно-будівельного кооперативу № 1 неустойку у розмірі 9 600,00 грн., 2 867,50 грн. витрат по сплаті судового збору, 1000,00 грн. витрат на оплату правової допомоги.

Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що, враховуючи положення статей 174, 193 Господарського кодексу України та статей 283, 759, 526. 610, 611, 785, 391 Цивільного кодексу України, на які посилався позивач в обгрунтування позову, подання як віндикаційного так і негаторного позовів має право лише власник майна. Крім того, згідно зі статтею 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм (оренду) має власник речі, або особа якій належать майнові права.

Проте, єдиний документ, який був наданий позивачем на підтвердження наявності в нього права власності на спірне майно, це довідка без номеру та дати, якою визначено вартість цього майна. При цьому, зазначений документ, на думку апелянта, не може вважатися доказом наявності у позивача права власності на вказане майно, оскільки, з урахуванням норм статей 3, 7, 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", він свідчить про визначення вартості майна та не відноситься до правовстановлюючих документів.

Окрім цього, відповідач звертає увагу на те, що відсутність у наданих позивачем документах доказів, які б підтверджували його право власності на спірне майно та земельну ділянку встановлено рішенням господарського суду Сумської області від 26 квітня 2013 року у справі № 920/401/13-г за позовом Конотопського гаражно-будівельного кооперативу № 1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог та зазначено про те, що позивач не надав належних доказів того, що спірне майно належить йому на праві власності чи іншому титульному праві.

При цьому, вказане рішення на час звернення позивача з позовом у справі №920/1632/13 набрало законної сили і встановлені ним обставини не потребують доведення знову при вирішенні позову в силу частини 2 статті 35 ГПК України. До того ж, будь-яких нових доказів на підтвердження свого права власності на спірне майно позивач не надав.

Крім того, відповідач вказує на те, що в порушення вимог статті 16 частини 9 Закону України «Про кооперацію» ОСОБА_3 без рішення загальних зборів на підставі протоколу № 12 від 25 травня 2008 року був обраний на посаду правлінням кооперативу, яке також не обиралось загальними зборами його членів. До того ж, як зазначає апелянт, статут позивача не відповідає вимогам пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про кооперацію», згідно з яким на протязі року з дня набрання ним чинності статут мав бути приведений у відповідності з Законом та наданий для затвердження загальних зборів кооперативу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 19.02.2014 року на 12:00 год.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.02.2014 року підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що, оскільки статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція дійсності правочину, то договір оренди спірного майна, який впродовж його дії ніким не оспорювався, є правомірним, а відповідач знаходиться в орендованому приміщенні після закінчення строку дії цього договору безпідставно, у зв"язку з чим місцевий господарський суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 19.02.2014 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6102212563292 про вручення позивачу 07.02.2014 року копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представника відповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01 січня 2012 року між Конотопським гаражно-будівельним кооперативом №1 в особі голови правління ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було підписано договір оренди, у відповідності до умов якого позивач надає відповідачу терміном до 31 грудня 2012 року нерухоме майно, а саме: охоронюване приміщення загальною площею 12 кв. м. для використання під офіс, що розташоване по АДРЕСА_2.

Після спливу строку дії вказаного договору позивач листом № 36 від 11.01.2013 року запропонував відповідачу звільнити орендований об'єкт.

Листом позивача №38 від 11.02.2013 року відповідачеві було повторно запропоновано звільнити займані площі.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обгрунтування позовної заяви, посилається на те, що відповідач продовжує без належних на те правових підстав займати приміщення, належне позивачу, перешкоджаючи тим самим останньому у користуванні та розпорядженні своїм майном.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, посилався на положення статті 193 Господарського кодексу України та статей 16, 204, 400, 629 Цивільного кодексу України.

При цьому, господарський суд першої інстанції зазначив, що позивачем з січня 2013 року вжито всіх можливих заходів по поверненню відповідачем орендованого майна, проте його законні вимоги щодо цього ігноруються останнім. До того ж, як зазначив місцевий господарський суд, позивач позбавлений своїх прав на користування і розпорядження спірним приміщенням, внаслідок того, що відповідач добровільно не звільняє приміщення і не передає його позивачу.

Таким чином, за висновком місцевого господарського суду, оскільки строк дії договору оренди від 01.01.2012 року закінчився 31.12.2012 року, а відповідач відмовився від підписання договору оренди спірного майна на 2013 рік, він зобов`язаний повернути позивачу орендоване майно, у зв"язку з чим позовна вимога про усунення відповідачем перешкод у користування позивачем спірним майном підлягає задоволенню.

До того ж, як вважає господарський суд першої інстанції, рішення господарського суду Сумської області від 16.04.2013 року у справі № 920/401/13, на яке посилається відповідач, ухвалене при вирішенні спору з інших підстав, при заявленні Конотопським гаражно-будівельним кооперативом №1 позову, що грунтувався на нормах речового права (віндикаційного позову), що не позбавляє можливості позивача заявити позов, який грунтується на нормах зобов'язального права, що й було ним реалізовано при заявленні позову по справі.

Крім того, господарський суд першої інстанції посилався на положення частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При цьому господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо сплати відповідачем неустойки позивачу є правомірними, обґрунтованими та також підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже, однією з обов"язкових умов для задоволення негаторного позову є наявність у позивача права власності на спірне майно.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином, необхідною умовою для задоволення віндикаційного позову є також наявність у позивача права власності на спірне майно.

Тобто, вищевказана умова є однаково обов"язковою для задоволення як негаторного, так і віндикаційного позову.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Сумської області від 26 квітня 2013 року в справі № 920/401/13-г за позовом Конотопського гаражно-будівельного кооперативу № 1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про витребування майна з чужого незаконного володіння було відмовлено в задоволенні позовних вимог та зазначено про те, що позивач не надав належних доказів того, що спірне майно належить йому на праві власності чи іншому титульному праві, як і не надав доказів, що підтверджують його право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2, на якій розташовані спірна автомобільна стоянка та інше нерухоме майно.

Отже, рішенням господарського суду Сумської області у справі №920/401/13-г було відмовлено у задоволенні позову Конотопського гаражно-будівельного кооперативу № 1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 стосовно майна, усунення перешкод у користуванні яким є також предметом позову у даній справі № 920/1632/13.

При цьому, підставою відмови у задоволенні віндикаційного позову у справі № 920/401/13-г було зазначено недоведеність позивачем факту наявності у нього права власності на спірне майно, що також є підставою для відмову у задоволенні негаторного позову, пред"явленого Конотопським гаражно-будівельним кооперативом №1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у справі №920/1632/13 про усунення перешкод в користуванні спірним майном.

При цьому, вказане рішення господарського суду Сумської області на час звернення позивача з позовом у даній справі №920/1632/13 набрало законної сили і встановлені ним обставини не потребують доведення знов при вирішенні даного позову в силу частини 2 статті 35 ГПК України.

У абзацах 1 та 4 пункту 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено про те, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

До того ж, будь-яких нових доказів на підтвердження свого права власності на спірне майно позивач не надав.

Отже, позивачем не надано доказів наявності у нього права власності на спірне майно, у зв"язку з чим підстав вимагати у відповідача усунення перешкод у його користуванні, як і стягнення з відповідача неустойки за користування спірним майном, у позивача немає.

А тому, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 10.12.2013 року у справі №920/1632/13 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Конотопського гаражно-будівельного кооперативу № 1 (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Фурманова, 86, ідентифікаційний код 22978999, р/р 2600215399, СОД АППБ"Аваль", МФО 380805, ОКПО 22978999) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3, Конотопське відділення Сумської філії ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 337546, код ЄДРПОУ банку 236331556) 4301,25 судових витрат.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 24.02.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.