Постанова

від 14.02.2014 по справі 826/644/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2014 року № 826/644/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДЕПАТ» до 1. Державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства в м. Києві Юрганова Генріха Миколайовича 2. Державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства в м. Києві Петросянца Артура Саркісовича 3. Державної інспекції сільського господарства в м. Києві провизнання протиправними дій та скасування припису від 09 січня 2014 року № П02/107, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21 січня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕПАТ» (далі - ТОВ «ДЕПАТ», позивач) з адміністративним позовом про визнання дій Державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства в м. Києві Юрганова Генріха Миколайовича (далі - відповідач 1) та Державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства в м. Києві Петросянца Артура Саркісовича (далі - відповідач 2) щодо проведення позапланової перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕПАТ» вимог земельного законодавства під час користування земельними ділянками по пров. Ясинуватському, 11 у Голосіївському районі м. Києва протиправними; скасування Припису Державної інспекції сільського господарства в м. Києві (далі - відповідач 3) від 09.01.2014 р. № П02/107.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що товариством земельні ділянки, загальною площею 3,15 га по пров. Ясинуватському, 11 у м. Києві використовуються для експлуатації та обслуговування складських приміщень, тобто земельні ділянки використовуються за цільовим призначенням, а тому, положення припису про використання товариством вказаних вище земельних ділянок не за цільовим призначенням, є, на переконання позивача, необґрунтованим та незаконним.

Також, на думку позивача, оформлений належним чином Акт визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) від 28.12.2007 р. свідчить про те, що межі земельних ділянок по пров. Ясинуватському, 11 у Голосіївському районі м. Києва були закріплені межовими знаками, а тому, положення припису про порушення товариством вимог земельного законодавства у вигляді непред'явлення межових знаків землекористувачем є незаконним та протиправним.

За вказаних обставин, позивач вважає, що Припис Державної інспекції сільського господарства в м. Києві від 09.01.2014 р. № П02/107 має бути повністю скасованим.

Також, позивач вказує на порушення відповідачами 1, 2 під час проведення позапланової перевірки дотримання товариством вимог земельного законодавства стосовно користування земельними ділянками по пров. Ясинуватському, 11 у Голосіївському районі м. Києва приписів Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 р. № 132, що є, на думку позивача, порушенням його прав та інтересів.

За вказаних обставин, позивач вважає, що дії інспекторів мають бути визнані протиправними.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

Державна інспекція сільського господарства в м. Києві подала заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначає, що державними інспекторами сільського господарства в ході здійснення перевірки товариства було встановлено, що використання позивачем земельних ділянок не відповідає зазначеному у правовстановлюючому документі цільовому призначенню земельних ділянок, що є, на думку відповідача 3, незаконним та порушує вимоги п. «а» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України.

Також, відповідач 3 вказує на те, що визначення меж земельних ділянок, загальною площею 3,15 га підтверджується Актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 28.12.2007 р., зі змісту якого випливає, що ТОВ «ДЕПАТ» передані на зберігання поворотні точки (межові знаки) у кількості 64 (8) шт., проте, в ході проведення перевірки було виявлено, що дані межові знаки відсутні на земельній ділянці (не збережені), що також доводить фотофіксація здійснена інспекторами при перевірці.

За таких обставин, відповідач 3 вважає, що на підставі виявлених порушень, винесений ним Припис від 09.01.2014 р. № П02/107, є законним та обґрунтованим.

В наданих запереченнях, представник відповідача 3 просив в задоволенні позовної заяви відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову - заперечував.

Відповідачами 1, 2 на адресу суду надані письмові пояснення по справі, в яких останні вказують на те, що під час здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині дотримання позивачем вимог земельного законодавства, діяли в чіткій відповідності до приписів норм чинного законодавства.

У зв'язку з неявкою відповідачів 1, 2 в судове засідання, призначене на 05.02.2014 р., суд, відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив подальший розгляд справи проводити в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору купівлі-продажу частини майнового комплексу (нежилих будівель), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 07.11.2006 р. за реєстровим № 5326 та договору купівлі-продажу частини майнового комплексу (нежитлових будівель та основних засобів), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 30.11.2006 р. за реєстровим № 5724 (право власності зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в реєстровій книзі № 13з-33 за реєстровим № 805-з) ТОВ «ДЕПАТ» набуло право власності на нежилі будівлі майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, пров. Ясинуватський, 11.

Рішенням Київської міської ради V сесії V скликання від 01.10.2007 р. № 441/3275 був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «ДЕПАТ» та останньому в оренду передані земельні ділянки, загальною площею 3,15 га (в тому числі в межах червоних ліній площею 0,15 га та в межах прибережних захисних смуг площею 0,02 га) у короткострокову оренду на 5 років для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, торговими приміщеннями, підземним паркінгом та іншими об'єктами соціальної інфраструктури у пров. Ясинуватському, 11 у Голосіївському районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на майновий комплекс (договори купівлі-продажу від 07.11.2006 р. № 5326, від 30.11.2006 р. № 5724 та акти прийому-передачі від 07.11.2006 р., від 30.11.2006 р.).

На підставі вказаного рішення 28.02.2008 р. між позивачем та Київською міською радою був укладений договір оренди земельних ділянок (зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 29.02.2008 р. за № 79-6-00597 в книзі записів державної реєстрації договорів), а саме: земельної ділянки площею 29 998 кв.м. з кадастровим номером 8000000000:79:120:0005 та земельної ділянки площею 1 515 кв.м. з кадастровим номером 8000000000:79:120:0002.

На замовлення ТОВ «ДЕПАТ» було розроблено архітектурно-планувальне завдання (АПЗ) № 07-0405 на проектування будівництва Житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, підземним паркінгом та іншими об'єктами соціальної інфраструктури, яке було затверджено Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації 06.07.2007 р.

Відповідно до проектної документації, затвердженої наказом ТОВ «ДЕПАТ» від 19.06.2009 р. № 1, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт № 1476-Гл/С від 30.06.2009 р. (на виконання підготовчих робіт).

На підставі постанови Прокуратури міста Києва про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 19.12.2013 р. № 171, заступником начальника Державної інспекції сільського господарства в м. Києві 09.01.2014 р. було видано наказ «Щодо здійснення позапланової перевірки дотримання вимог земельного законодавства» № 5, яким головних спеціалістів відділу контролю за використанням та охороною земель Управління інспекційної діяльності: Юрганова Г.М. та Петросянца А.С. направлено для проведення позапланової перевірки дотримання ТОВ «ДЕПАТ» вимог земельного законодавства під час користування земельними ділянками за адресою: пров. Ясинуватський, 11 у Голосіївському районі міста Києва та видано направлення на проведення позапланової перевірки від 09.01.2014 р. № 000002 у строк з 09.01.2014 р. по 21.01.2014 р.

В ході здійснення перевірки, 09.01.2014 р. державними інспекторами сільського господарства були складені Акт обстеження земельної ділянки № 2 та Акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства № А02/107.

09 січня 2014 року державним інспектором сільського господарства Юргановим Г.М. виданий Припис № П02/107, яким ТОВ «ДЕПАТ» зобов'язано в 30-денний термін (до 19.02.2014 р.) усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства України.

Незгода з діями відповідачів 1, 2 щодо проведення позапланової перевірки дотримання товариством вимог земельного законодавства та прийняттям відповідачем 3 припису від 09.01.2014 р. № П02/107 обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕПАТ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 р. № 963-IV (далі - Закон № 963-IV), Закону України «Про охорону земель» від 19.06.2003 р. № 962-IV (далі - Закон № 962-IV), Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.02.2013 р. № 132, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.03.2013 р. № 412/22944 (далі - Порядок № 132) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЗК України, ст. 5 Закону № 963-IV, ст. 19 Закону № 962-IV державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 459/2011 (далі - Положення № 459/2011), визначено, що Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (п. 1 Положення № 459/2011).

Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах (п. 6 Положення № 459/2011).

Згідно з Положенням про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 23.12.2011 р. № 770, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2012 р. за № 34/20347 (далі - Положення № 770) Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держсільгоспінспекція) є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується (п. 1 Положення № 770).

Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю (пп. 4.1 п. 4 Положення № 770).

Як вбачається з матеріалів справи, в ході здійснення перевірки, державними інспекторами сільського господарства було встановлено порушення ст. ст. 91, 96 Земельного кодексу України у вигляді порушення цільового призначення земельної ділянки та відсутності межових знаків (Акт обстеження земельної ділянки від 09.01.2014 р. № 2, Акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 09.01.2014 р. № А02/107).

За наслідками встановлених порушень, відповідачем 3 видано Припис від 09.01.2014 р. № П02/107, яким позивача в 30-денний термін зобов'язано усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства України, про виконання якого необхідно повідомити до 19.02.2014 р.

Стосовно вимоги про визнання протиправними дій відповідачів 1, 2 щодо проведення позапланової перевірки дотримання позивачем вимог земельного законодавства під час користування земельними ділянками, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1 Порядку № 132 державні інспектори, які беруть участь у здійсненні відповідних заходів, зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання чи уповноваженій ним особі або фізичній особі - підприємцю чи її представнику направлення на проведення планової/позапланової перевірки та службові посвідчення, що засвідчують їх особи, і надати їм копію направлення на проведення планової/позапланової перевірки, яка вручається вищезазначеним особам під підпис.

Як вбачається з матеріалів справи, в день здійснення перевірки співробітнику ТОВ «ДЕПАТ» було вручено копію направлення на проведення позапланової перевірки від 09.01.2014 р. № 000002, про що свідчить додана до адміністративного позову копія вказаного направлення, що в свою чергу спростовує твердження позивача про ненадання направлення.

Крім того, згідно з п. 3.6 Порядку № 132 позаплановий захід може проводиться без попереднього повідомлення суб'єкта господарювання.

Приписами п. 3.3 Порядку № 132 під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення планової/позапланової перевірки.

Як зазначалося вище, підставою здійснення позапланової перевірки стала постанова Прокуратури м. Києва про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 19.12.2013 р. № 171, про що і значиться в направленні.

Разом з цим, в направленні також зазначено предмет перевірки, а тому твердження позивача, що питання, які підлягали перевірці не зазначено в направленні, є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель.

За твердженням відповідача 3, на день здійснення позапланової перевірки, необхідні документи з питань використання земельної ділянки ТОВ «ДЕПАТ» в Державній інспекції сільського господарства в м. Києві вже були наявні, оскільки попередньо надавалися товариством для проведення контрольного заходу (у період з 27.11.2013 р. по 10.12.2013 р.) за вимогою Прокуратури міста Києва від 21.11.2013 р. № 07/2-2-1609вих-13.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що державні інспектори сільського господарства діяли на підставі та в межах повноважень, наданих їм Порядком № 132.

Стосовно вимоги позивача про скасування припису відповідача 3, суд зазначає наступне.

При перевірці додержання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок було встановлено, що на підставі рішення Київради V сесії V скликання від 01.10.2007 р. № 441/3275, договору оренди земельних ділянок від 28.02.2008 р., термін дії якого закінчився 28.02.2013 р., Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕПАТ» на праві строкового платного користування належать земельні ділянки за адресою: пров. Ясинуватський, 11 у Голосіївському районі м. Києва з кадастровим номером 8000000000:79:120:0005, площею 29 998 кв.м. та з кадастровим номером 8000000000:79:120:0002, площею 1 515 кв.м., цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, торговими приміщеннями, підземним паркінгом та іншими об'єктами соціальної інфраструктури.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. № 161-XIV у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як встановлено під час розгляду справи, позивач після закінчення строку дії договору оренди, продовжував користуватися земельними ділянками.

Зокрема, під час проведення обстеження встановлено, що всупереч вимогам п. п. 2.1, 5.1 вказаного вище договору оренди земельних ділянок, земельні ділянки (8000000000:79:120:0005, 8000000000:79:120:0002) використовуються ТОВ «ДЕПАТ» для експлуатації та обслуговування складських приміщень, станції технічного обслуговування легкових автомобілів, пункту шиномонтажу, ремонту двигунів; на земельній ділянці розміщено салон по продажу автомобілів, що підтверджується фотофіксацією, що в свою чергу спростовує твердження позивача про відсутність на земельній ділянці станції технічного обслуговування, пункту шиномонтажу та ремонту двигунів.

При цьому, лист про заперечення у поновленні договору оренди ТОВ «ДЕПАТ» не надходив.

Беручи до уваги вказане вище, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 18 ЗК України категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Приписами ст. 38 ЗК України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

У відповідності до ч. 2 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Оскільки, державними інспекторами сільського господарства в ході здійснення перевірки встановлено, що використання позивачем земельної ділянки не відповідає зазначеному у правовстановлюючому документі цільовому призначенню земельної ділянки, що є порушенням п. «а» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, суд приходить до висновку про обґрунтованість оскаржуваного припису в частині використання позивачем земельних ділянок не за цільовим призначенням.

Окрім цього, згідно з п. «є» ч. 1 ст. 96, ч. ч. 1, 2 ст. 106 ЗК України, землекористувачі зобов'язані зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Відповідно до п. 1.3 розділу І, п. п. 3.1, 3.2 розділу III Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 р. № 376, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 р. № 391/17686 (далі - Інструкція № 376) межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

Межовий знак - конструкція, яка складається з чотирьох деталей: деталь 1 - металева марка у формі кола діаметром 50 мм та товщиною 1 мм. У центрі марки розміщений отвір для кріплення за допомогою закладного дюбеля (деталь 2) та стержня фіксуючого (деталь 3). За периметром кола угорі розміщений напис «МЕЖОВИЙ ЗНАК», унизу - «Україна». Під отвором нанесений номер межового знака з десяти символів, вище отвору нанесений унікальний ідентифікаційний штрих-код; деталь 2 - закладний дюбель довжиною 120 мм з верхньою основою у формі кола діаметром 60 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру; деталь 3 - стержень фіксуючий червоного кольору довжиною 127 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру; деталь 4 - стовпчик установочний (у розрізі хрестоподібний) висотою 700 мм з верхньою основою діаметром 60 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру.

Межовий знак у скомплектованому вигляді призначений для закріплення меж земельних ділянок на ґрунтовому покриві.

У разі закріплення меж земельних ділянок, які збігаються із шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами, а також на асфальтованій або бетонній поверхні стовпчик установочний (деталь 4) може не використовуватись, а закладний дюбель (деталь 2) в такому випадку встановлюється в отвір у твердій поверхні.

Кожний межовий знак має номер, що складається з чотирнадцяти символів, які розділяються між собою пунктиром за такою структурою ХХХХ.ХХ-ХХХ-ХХХХХ, з яких: перші шість - арабські цифри, що визначають рік та місяць встановлення межових знаків; другі три - арабські цифри, які відображають номер кадастрового кварталу; останні п'ять - арабські цифри, що визначають порядковий номер межового знака відповідно до документації із землеустрою.

Номер на межовий знак наноситься виконавцем фарбою, що не змивається.

Виходячи з аналізу викладених положень вбачається, що закріплення меж земельної ділянки межовими знаками є обов'язковим.

Як вбачається з матеріалів справи, визначення меж земельної ділянки, загальною площею 3,15 га, підтверджується Актом визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) від 28.12.2007 р., зі змісту якого випливає, що Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕПАТ» передані на зберігання поворотні точки межі (межові знаки) у кількості 64 (8) шт.

Проте, в ході перевірки виявлено, що дані межові знаки відсутні на земельній ділянці (не збережені), що підтверджується матеріалами перевірки та фотофіксацією.

Оскільки, державними інспекторами сільського господарства в ході здійснення перевірки встановлено, що на місцевості відсутні межові знаки, що є порушенням п. «є» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, суд приходить до висновку про обґрунтованість оскаржуваного припису в частині відсутності межових знаків.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуваний припис від 09 січня 2014 року № П02/107 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачами 1, 2 доведено правомірність їх дій, а відповідачем 3 доведено правомірність прийняття ним оскаржуваного припису.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕПАТ» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко