Постанова

від 26.02.2014 по справі 33/303-46/138

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2014 р. Справа№ 33/303-46/138

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2013

(дата підписання - 05.12.2013)

у справі №33/303-46/138 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Приватного підприємства "Ремонтно-будівельна фірма "Інтер'єр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергія"

про стягнення 204739,02 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 позов Приватного підприємства "Ремонтно-будівельна фірма "Інтер'єр" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергія" (далі - відповідач) про стягнення 204739,02 грн (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 11.10.2013 №28) задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 131163,30 грн основного боргу, 11125,65 грн штрафу, 61165,77 грн інфляційних втрат, 14540,00 грн витрат на послуги адвоката, 14544,96 грн витрат по оплаті судової експертизи, 623,49 грн судового збору, 1689,34 грн витрат по сплаті державного мита та 117,26 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправомірно взяв до уваги суму боргу зазначену у висновку спеціаліста, наданому позивачем та надав йому перевагу за наявності висновку судової експертизи. У висновку судової експертизи зазначено, що вартість робіт виконаних позивачем у червні 2007 року неможливо встановити, тому відповідач відмовляється оплачувати роботи на ту суму, яка визначена позивачем у акті виконаних підрядних робіт за червень 2007 року на суму 105438,00 грн. Крім того, на думку відповідача, оскільки його зобов'язання по оплаті за роботи, визначені в акті приймання виконаних підрядних робіт за червень 2007 року та довідці про вартість виконаних підрядних робіт у червні 2007 року, підписані лише представником позивача, то у відповідача не виникло обов'язку оплатити роботи.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 05.02.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 13.01.2014) позивачу - 16.01.2014 та відповідачу - 15.01.2014, долучені до матеріалів справи.

03.02.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 задоволено заяву про самовідвід судді Кондес Л.О. від участі в розгляді справи №33/303-46/138.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Рябуха В.І., судді: Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014 розгляд апеляційної скарги призначено на 26.02.2014. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 05.02.2014) позивачу та відповідачу 10.02.2014, долучені до матеріалів справи. У судове засідання 26.02.2014 представники сторін не з'явились.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, звертаючи увагу на клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, з метою дотримання вимог ст.102 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

26.02.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду після судового засідання відповідач подав письмові пояснення.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

У пункті 1 ст. 875 ЦК України зазначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2007 між позивачем (підрядником) та відповідачем (замовником) укладено договір підряду №6 (далі - договір), відповідно до якого позивач на свій ризик виконує власними чи залученими силами всі передбачені замовленням роботи по будівництву житлового будинку у м. Житомирі в межах вул. Родонової, ЛЕП, пров. Шумського (діл.№27) (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1. вартість робіт по даному договору є договірною. Договірна ціна робіт є динамічною і є невід'ємною частиною договору. Зміна вартості робіт погоджується сторонами і оформляється окремим доповненням до договору.

Виконані підрядником роботи приймаються шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі (КБ-2в). Обсяг виконаних робіт приймається по факту їх виконання (п.2.2 договору).

Початок робіт - 02.04.2007, закінчення - 31.07.2007 (п.2.3 договору).

Замовник зобов'язується своєчасно сплачувати за виконані роботи (п.3.1.6 договору).

Пункт 5.1 договору передбачає, що замовник забезпечує оплату виконаних робіт. Замовник перераховує підряднику вартість виконаних робіт протягом 10 днів після підписання уповноваженими представниками сторін актів (ф.2, ф.3) (п.5.2 договору).

Згідно п.9 договір діє до 31.12.2007, а в частині проведення розрахунків до повного виконання зобов'язань.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками товариства та підприємства.

Частина 4 статті 882 ЦК України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до листа Державного комітету статистики України та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.03.1998 №7/98 акт приймання виконаних підрядних робіт є документом первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт і є основою для складання Довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат.

Згідно п. 96 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

З довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акта № 4 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2007 року вбачається, що позивачем виконані роботи на суму 39962,40 грн. Вказані довідка та акт підписані позивачем та відповідачем 04.05.2007. Отже, роботи на суму 39962,40 грн вважаються прийнятими відповідачем.

26.06.2007 сторонами підписано акт передачі виконаних робіт по будівництву житлового будинку поз. №27 у м. Житомирі в межах вул. Радонова - ЛЕП - пров. Шумського, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв низку будівельних робіт та будівельних матеріалів.

В матеріалах справи наявні довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2007 року та акт № б/н приймання виконаних підрядних робіт за червень 2007 року на суму 105438,00 грн, які не підписані відповідачем без обґрунтування причин.

На підтвердження надсилання відповідачу довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2007 року та акта № б/н приймання виконаних підрядних робіт за червень 2007 року позивачем надано лист від 07.08.2007 № 14, в якому він просить відповідача підписати довідку про вартість підрядних робіт (форма № КБ-3) та акт приймання виконаних підрядних робіт (форма № КБ- 2в) за червень 2007 року згідно договору від 02.04.2007 №6 та повернути примірник позивачу; фіскальні чеки від 15.08.2007 №7044 та від 15.08.2007 № 7045 про відправку вищезазначеного листа; повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендоване) від 15.08.2007 №793927 на ім'я директора ТОВ "Енергія", з відміткою про вручення 20.08.2007.

Відповідач відповіді на лист не надав, довідку про вартість підрядних робіт (форма №КБ-3) та акт приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ- 2в) за червень 2007 року не підписав.

Оскільки відповідач не підписав довідку про вартість підрядних робіт та акт приймання виконання підрядних робіт за червень 2007 року на суму 105438,00 грн без зазначення причин та зауважень до робіт, акта з переліком необхідних доопрацювань та термінів їх виконання не надав, тому, позивач скористався своїм правом на підписання акта в односторонньому порядку та вважає роботи прийнятими відповідачем та такими, що підлягають оплаті в строк, визначний у договорі.

У статті 853 ЦК України зазначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Колегія суддів звертає увагу, що відмова замовника від підписання актів виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати (п.6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 №01-06/374/2013).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.05.2012 у справі №21/5005/14068/2011.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач письмово відмовлявся від підписання акта приймання виконання підрядних робіт за червень 2007 року та надсилав на адресу позивача зауваження щодо виконаних підрядних робіт.

З огляду на відсутність письмових зауважень відповідача до будівельних робіт, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем виконаних підрядних робіт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, але змінює суму до стягнення.

Позивачем до суду першої інстанції надано висновок спеціаліста від 23.11.2007 №59-2007, що здійснений ПП "СПБТ-Житомир" на замовлення ТОВ ПП РБФ "Інтер'єр", відповідно до якого вартість робіт у квітні 2007 року становить 39528,00 грн (згідно акта №4 за квітень 2007 року - 39962,40 грн), а за червень 2007 року - 91201,20 грн (згідно акта за червень 2007 року - 105438,00 грн). При проведенні експертизи спеціалістом використано ДБН Д1.1-1-2000 та ДБН Д1.1-2-99.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд при визначені стягуваної суми боргу взяв до уваги вартість робіт за квітень 2007 року згідно акта №4 приймання виконаних підрядних робіт в сумі 39962,40 грн, а при визначені вартості робіт за червень 2007 року взяв до уваги суму згідно зазначеного вище висновку спеціаліста - 91201,20 грн.

Таким чином, судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги в сумі 131163,60 грн (39962,40 грн + 91201,20 грн), з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2012 повторно призначено судову будівельно-технічну експертизу.

За результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи експертами зроблено висновок від 27.08.2013 №6985/6986/12-42, відповідно до якого:

розцінки вартості матеріалів та робіт ПП РБФ "Інтер'єр" в червні 2007 року, у порівнянні з аналогічними роботами, узгодженими сторонами в квітні 2007 року при будівництві житлового будинку, були змінені;

вартість робіт та матеріалів, виконаних (використаних) ПП РБФ "Інтер'єр" в червні 2007 року, з урахуванням ДБН, становить 92485,20 грн з ПДВ;

встановити вартість робіт та матеріалів, виконаних (використаних) ПП РБФ "Інтер'єр" в червні 2007 року у цінах кошторисної документації за договором підряду від 13.12.2006 №12, укладеного між КП "Житомирбудзамовник" (генпідрядник) та ПП РБФ "Інтер'єр" (субпідрядник) при будівництві житлового будинку, що розташований на ділянці №27 у межах вул. Радонової, ЛЕП, пров.Шумського у м. Житомирі, не вбачається можливим, оскільки в наданих на дослідження документах відсутні: узгоджений сторонами розмір заробітної плати працівників, що унеможливлює обрахування витрат праці, розрахунки вартості матеріалів, виробів, конструкцій, механізмів, устаткування та загальновиробничих втрат тощо;

встановити вартість робіт та матеріалів, виконаних (використаних) ПП РБФ "Інтер'єр" в червні 2007 року, згідно цін, узгоджених сторонами по справі за аналогічні роботи і матеріали, виконані (використані) ПП РБФ "Інтер'єр" в квітні 2007 року, не вбачається можливим, оскільки в акті №4 приймання виконаних робіт за квітень 2007 року наявні лише 4 позиції, що співпадають з аналогічними позиціями в акті б/н приймання виконаних підрядних робіт за червень 2007 року, з яких неможливо зробити висновки щодо вартості всіх робіт і матеріалів.

До висновку експерти склали локальний кошторис з розрахунком договірної ціни, відповідно до якого вартість робіт за червень 2007 року становить 92485,20 грн.

При дослідженні експертами було використано, зокрема, вісім ДБН, що діяли станом на момент виконання робіт у 2007 році.

Відповідно до ст.ст.42, 43 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 Кодексу.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи (п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4).

Таким чином, суд першої інстанції при визначенні суми вартості будівельних робіт за червень 2007 року необґрунтовано взяв за основу суму визначену у висновку спеціаліста та зробив висновок, що вартість підрядних робіт за червень 2007 року становить 91201,20 грн.

В уточнених поясненнях від 11.10.2013 №29 позивач погоджується з вартістю виконаних робіт за червень 2007 року, яка встановлена експертами під час проведення судової експертизи, та просить стягнути 132447,60 грн основного боргу, з яких 39962,40 грн - вартість підрядних робіт по акту за квітень 2007 року та 92485,20 грн - вартість підрядних робіт за червень 2007 року (сума, визначена у висновку судового експерта).

Місцевий господарський суд у рішенні від 02.12.2013 не надав належної оцінки висновку судової експертизи, не навів причин, чому не взяв його до уваги, а надав перевагу висновку спеціаліста.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене вище, оскільки відповідачем заперечується вартість робіт за червень 2007 року по акту прийняття виконаних підрядних робіт, однак ним не надаються власні розрахунки та ґрунтовні заперечення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 132447,60 грн (39962,40 грн+92485,20 грн).

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі не підтримує надання судом першої інстанції переваги висновку спеціаліста та зазначає, що дослідження спеціаліста, викладене у висновку спеціаліста від 23.11.2007 №59-2007 не є судовою експертизою і не може бути використане судом для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до п.п.6.1, 6.3 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні загальні збитки в повному обсязі. За порушення строків проведення розрахунків замовник сплачує підряднику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості виконаних робіт.

Колегією суддів встановлено, що штрафна санкція, визначена у п.6.3 договору, в розумінні ст.549 ЦК України, є не штрафом, а пенею, оскільки обчислюються у розмірі подвійної облікової ставки НБУ і залежить від вартості виконаних робіт.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1, 3 ст.549 ЦК України).

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Позивачем наведено розрахунок сум пені та інфляційних втрат, згідно якого він просив стягнути з відповідача 11125,65 грн штрафних санкцій (пені) за період з 01.08.2007 по 31.01.2008 (184 дні) та 61165,77 грн інфляційних втрат за період з травня 2007 року по липень 2010 року, нарахованих на суму боргу 132447,60 грн.

Судом першої інстанції задоволено позов в цій частині та стягнуто 11125,65 грн штрафних санкцій (пені) та 61165,77 грн інфляційних втрат. Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів апеляційної інстанції вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Однак, слід звернути увагу, що задовольняючи суму основного боргу частково (131163,30 грн), місцевий господарський суд не здійснив перерахунок сум штрафних санкцій (пені) та інфляційних втрат та задовольнив позовні вимоги з розрахунку на повну суму основного боргу (132447,60 грн).

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача 14540,00 грн витрат на послуги адвоката.

Судом першої інстанції вказана вимога позивача визнана правомірною та задоволена, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на надані позивачем підтвердження понесених витрат: договір про надання юридичних послуг від 01.06.2007 №14/1-ЮП, укладений між позивачем та адвокатом Ткаченком В.М. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 30.06.1999 №264); платіжне доручення від 12.09.2007 №182 на 14540,00 грн.; акт від 11.09.2007 №14/1-2 виконаних робіт.

Стосовно стягнення судових витрат необхідно зазначити, що позивачем при подачі позову заявлено до стягнення суму 173368,16 грн, з яких було сплачено державне мито в сумі 1700,00 грн, згідно платіжного доручення від 26.09.2007 №197. 10.01.2009 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просив стягнути 222088,05 грн. Враховуючи те, що позивачем 16.10.2013 було уточнено позовні вимоги та зменшено ціну позову до 204739,02 грн, збільшення відбулось з 173368,16 грн до 204739,02 грн. Оскільки відповідне збільшення ціни позову позивачем судовим збором не оплачено, з позивача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 627,42 грн за збільшення позовних вимог, які розглянуті судом першої інстанції (2% від суми різниці первісних та збільшених позовних вимог - 31370,86 грн).

30.09.2013 позивач подав заяву про забезпечення позову №20 шляхом накладення арешту на нерухоме майно: цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Льонкова, 10 та квартиру №239, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Народицька, 21, від якої того ж дня відмовився та просив повернути 1764,00 грн судового збору.

Суд першої інстанції залишив заяву позивача про забезпечення позову без розгляду.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно здійснив стягнення недоплаченої суми судового збору за розгляд заяви про збільшення позовних вимог за рахунок сплаченого судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову. Таким чином, поверненню позивачу з Державного бюджету України підлягає 1136,58 грн (1764,00 грн - 627,42 грн).

Витрати позивача по сплаті державного мита, судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції про відшкодування 14544,96 грн, понесених позивачем витрат на оплату судової експертизи, оскільки з наявних у справі актів здачі-приймання висновків судових експертів від 27.07.2011 №6947/10-15 та від 27.08.2013 №6985/6986/12-42 вбачається, що ціна судової експертизи від 27.07.2011 становить 4639,68 грн, а судової експертизи від 27.08.2013 - 9905,28 грн.

З огляду на викладене вище, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 підлягає зміні в частині стягнення суми основного боргу.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергія" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 у справі №33/303-46/138 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позовні вимоги Приватного підприємства "Ремонтно-будівельна фірма "Інтер'єр" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергія" (19100, Черкаська обл., вул. Леніна, 89, код 30141294) на користь Приватного підприємства "Ремонтно-будівельна фірма "Інтер'єр" (10012, м. Житомир, вул. Гоголівська, 4, код 31888687)

132447 (сто тридцять дві тисячі чотириста сорок сім) грн 60 коп. основного боргу,

11125 (одинадцять тисяч сто двадцять п'ять) грн 65 коп. штрафних санкцій (пені),

61165 (шістдесят одну тисячу сто шістдесят п'ять) грн 77 коп. інфляційних втрат,

14540 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок) грн 00 коп. витрат на послуги адвоката,

14544 (чотирнадцять тисяч п'ятсот чотириста чотири) грн 96 коп. витрат по оплаті судової експертизи,

1700 (тисяча сімсот) грн 00 коп. державного мита,

118 (сто вісімнадцять) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,

627 (шістсот двадцять сім) грн 42 коп. судового збору.

Повернути Приватному підприємству "Ремонтно-будівельна фірма "Інтер'єр" (10012, м. Житомир, вул. Гоголівська, 4, код 31888687) з Державного бюджету України 1136 (тисячу сто тридцять шість) грн 58 коп. судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову, згідно квитанції від 30.09.2013 №187495244/198799747/551716009/7526".

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №33/303-46/138 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій