Постанова

від 25.02.2014 по справі 17/477-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року Справа № 17/477-08 Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи - підприємця Яценко Людмили Степанівни на ухвалу від 13.12.2013 Київського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду Київської області № 17/477-08 за скаргоюФізичної особи - підприємця Яценко Людмили Степанівни на діїМіського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції за позовомПрокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради доФізичної особи - підприємця Яценко Людмили Степанівни простягнення 52 082,84 грн., за участю представників: позивача - не з'явились відповідача - не з'явились Генпрокуратури - органу ДВС -Козакова І.М. не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.08.2013 (суддя: Горбасенко П.В.) Фізичній особі - підприємцю Яценко Людмилі Степанівні відмовлено у повному обсязі у задоволенні скарги на дії Міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції щодо виконання наказу Господарського суду Київської області від 20.03.2009 у цій справі про стягнення з Фізичної особи - підприємця Яценко Людмили Степанівни на користь Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради 52082,84 грн. заборгованості та пені за договором від 10.12.2007 №456 оренди нежитлового приміщення.

Відповідач, не погодившись з зазначеною ухвалою, подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 повернено скаржникові на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору.

Вдруге подану відповідачем апеляційну скаргу ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2013 (колегія суддів у складі головуючого судді Федорчука Р.В., суддів Лобаня О.І., Майданевича А.Г.) повернено скаржникові на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відмовлено в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку, встановленого для подання апеляційної скарги.

Фізична особа-підприємець Яценко Людмила Степанівна, не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2013, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, а справу направити на розгляд до Київського апеляційного господарського суду, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм ст. 93, ч. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що вперше апеляційну скаргу подано до господарського суду апеляційної інстанції 02.09.2013, оскільки, повний текст ухвали Господарського суду Київської області від 22.08.2013 скаржником отримано 30.08.2013.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники сторін не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату, час і місце судового засідання були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 13.02.2014.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд виходив з того, що наведені скаржником в клопотанні причини пропуску процесуального строку не є поважними, оскільки представник скаржника був присутнім в судовому засіданні 22.08.2013, а доказів того, що ухвалу господарського суду Київської області від 22.08.2013 ним отримано 30.08.2013 скаржником не надано.

Колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності поважних причин для відновлення процесуального строку ґрунтовним, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску процесуального строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску процесуального строку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Повертаючи апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Яценко Людмили Степанівни, Київський апеляційний господарський суд зазначив, що вперше апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.08.2013 подано 08.10.2013, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. При цьому, будь-яких причин, які б могли вважатись поважними у розумінні ст. 53 ГПК України, скаржником не наведено.

Так, в своєму клопотанні, доданому до вперше поданої апеляційної скарги, скаржник посилається на ту обставину, що оскаржувана ухвала від 22.08.2013 отримана ним лише 30.08.2013, втім, будь-яких доказів на підтвердження цієї обставини не надано.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду м. Києва була прийнята та оголошена в судовому засіданні 22.08.2013 за участю як особисто відповідача, так і його представника - Щелкунової В.В. (довіреність від 21.08.2013, що міститься в матеріалах справи), отже, результат розгляду скарги на дії органу ДВС був відомий скаржникові 22.08.2013.

З врахуванням наведених вище приписів Господарського процесуального кодексу України, строк подачі апеляційної скарги на ухвалу від 22.08.2013 розпочався 23.08.2013 та закінчився 27.08.2013, однак, вперше апеляційну скаргу подано 02.09.2013, тобто, з пропуском встановленого строку, а також без надання доказів сплати судового збору, отже, скарга в будь-якому випадку підлягала поверненню без розгляду.

Та обставина, що в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції від 13.12.2013 зазначено про перше подання апеляційної скарги 08.10.2013, а не 02.09.2013, не впливає на результат розгляду клопотання, адже, свідчить лише про зменшення кількості прострочених днів.

Певно, що після усунення допущених процесуальних порушень, скаржник вдруге подав апеляційну скаргу з пропуском строку, отже, суд апеляційної інстанції оцінив наведені скаржником в клопотанні причин його пропуску з урахуванням того, що поважними є ті обставини, які є обґрунтовано непереборними та пов'язані з дійсними істотними труднощами чи перешкодами для своєчасного вчинення процесуальної дії.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки посилання на отримання повного тексту ухвали місцевого господарського суду лише 30.08.2013 відповідач не підтвердив жодним доказом, вони не можуть вважатись доведеними.

Крім того, відповідачем в клопотанні не зазначались і фактично відсутні будь-які інші причини, які б у розумінні ст. 53 ГПК України могли вважатись та/або визнаватись поважними, відтак дії (бездіяльність) заявника, що призвели до пропуску процесуального строку (зволікання з поданням касаційної скарги, порушення процесуальних вимог до касаційної скарги) мають суб'єктивний характер, а тому не можуть вважатися поважними причинами для його поновлення.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала господарського суду апеляційної про повернення апеляційної скарги інстанції є такою, що прийнята із врахуванням всіх обставин і у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства, а, отже, правові підстави для її скасування та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Яценко Людмили Степанівни Залиши без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2013 у справі Господарського суду Київської області № 17/477-08 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І.Глос