Постанова

від 26.02.2014 по справі 18/3284/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року Справа № 18/3284/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л., суддів:Губенко Н.М., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Лохвицький райагропостач" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 та на додаткове рішеннягосподарського суду Полтавської області від 22.10.2013 у справі№18/3284/11 господарського суду Полтавської області за позовомПублічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Полтавське сонечко"; 2. Публічного акціонерного товариства "Лохвицький райагропостач"; простягнення солідарно 1 361 327,51 доларів США та 1 987 149,38 грн. заборгованості за кредитним договором №К/05-64/КД від 29.07.2005, звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №3/05-64/КД від 29.07.2005, звернення стягнення на предмет застави за договором застави №3/05-64/2/КД від 28.09.2007 (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 02.08.2012) в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Шевчук І.А.; - відповідача 1 повідомлений, але не з'явився; - відповідача 2 Тимченко Б.І.; Розпорядженням секретаря першої судової палати від 26.02.2014 №02-05/62 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Барицька Т.Л (доповідач), судді: Губенко Н.М., Євсіков О.О.

ВСТАНОВИВ:

22.10.2013 господарським судом Полтавської області (суддя Іваницький О.Т.) прийнято додаткове рішення у даній №18/3284/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" (надалі позивач/банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Полтавське сонечко" (надалі відповідач 1/ ТОВ "Птахофабрика "Полтавське сонечко") та до Публічного акціонерного товариства "Лохвицький райагропостач" (надалі відповідач 2/ ПАТ "Лохвицький райагропостач"/ скаржник).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 (судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В., Шутенко І.А.) вказане додаткове рішення залишено без змін.

Відповідач 2, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить додаткове рішення та постанову скасувати.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: 1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Додаткове рішення, ухвала можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Додаткове рішення - засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема, неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішенні деяких питань, що стояли перед судом.

Згідно з п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2013 №6 (вимоги, що ставляться до резолютивної частини судового рішення) у рішеннях про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) в резолютивній частині рішення мають міститися дані, визначені в частині другій статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і в частині першій статті 39 Закону України "Про іпотеку" (пп. 9.12.).

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки ; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Полтавської області від 09.08.2012 у даній справі, зокрема, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29.07.2005, укладеного між позивачем (банком) та відповідачем 2 у справі (скаржником), а саме: на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Лохвицький район, Полтавська область, м. Червонозаводське, вул. Панаса Мирного, 8 (повний перелік майна вказано у зазначеному рішенні), шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки, яка буде визначена за результатами експертної оцінки, визначеної під час здійснення виконавчого провадження та направлення коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Птахофабрика "Полтавське сонечко" за кредитним договором №К/05-64/КД від 29.07.2005.

Додатковим рішенням господарського суду Полтавської області від 22.10.2013, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2013, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29.07.2005, укладеного між позивачем (банком) та відповідачем 2 у справі (скаржником), а саме: на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: Лохвицький район, Полтавська область, м. Червонозаводське, вул. Панаса Мирного, 8 (повний перелік майна вказано у зазначеному рішенні), шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки, яка буде визначена за результатами експертної оцінки, визначеної під час здійснення виконавчого провадження та направлення коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Птахофабрика "Полтавське сонечко" за кредитним договором №К/05-64/КД від 29.07.2005 в межах 1 361 327,51 доларів США та 1 987 149,38 грн.

Виносячи додаткове рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій, керувалися тим, що вказане рішення у даній справі від 09.08.2012 не відповідає вимогам статті 39 Закону України "Про іпотеку", адже в його резолютивній частині не вказано розміру заборгованості відповідача 1 перед позивачем, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки.

В той же час, як вбачається із додаткового рішення та постанови, якою воно залишено без змін, суди попередніх інстанцій, намагаючись усунути недоліки рішення від 09.08.2012 щодо приведення його резолютивної частини у відповідність до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" в частині зазначення конкретного розміру заборгованості (вимог), що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, самі допустилися помилки, адже зазначення у резолютивній частині додаткового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки "в межах 1 361 327,51 доларів США та 1 987 149,38 грн." не можна розцінити як встановлення конкретного розміру заборгованості відповідача 1 перед банком та всіх його складових, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, як того вимагає ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку", а лише як граничний (найбільший) розмір заборгованості, адже прийменник "в межах" не свідчить про конкретну суму, а лише обмежує цю суму крайньою величиною (ступенем).

Виходячи з того, що додаткове рішення у даній справі було винесено місцевим господарським судом за власною ініціативою, питання щодо розміру заборгованості відповідача 1 та всіх її складових перед позивачем, яка має бути покрита за рахунок майна, на яке звернуто стягнення, судовими інстанціями при винесенні додаткового рішення не досліджувалося, касаційна ж інстанція згідно з частиною 2 ст. 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові, прийняті у даній справі судові рішення, а саме: додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2013, якою додаткове рішення залишено без змін, підлягають скасуванню, а справа - передачі до місцевого господарського суду для вирішення питання щодо приведення резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 09.08.2012 у даній справі у відповідність до вимог ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Лохвицький райагропостач" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 та додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 22.10.2013 у справі №18/3284/11 скасувати і справу передати до господарського суду Полтавської області для розгляду в цій частині.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді Н.М. Губенко

О.О. Євсіков